Постанова

від 23.07.2012 по справі 6/459-38/116-8/64

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 Довідковий телефон

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2012 № 6/459-38/116-8/64

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів:

при секретарі: Гончарук І.В.

За участю представників:

від позивача -Сафоненко О.К.,

від відповідача -Динник В.В.,

від третьої особи-не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВДП" від 29.05.2012 б/н

на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2011

у справі №6/459-38/116-8/64

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВДП", м. Київ

до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії АКБ "Укрсоцбанк", м. Київ

третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соколов Юрій Євгенович

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2009 припинено провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2010 ухвалу господарського суду міста Києва від 19.10.2009 скасовано, справу №6/459 повернуто до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2010, в задоволенні позову відмовлено. Судом зазначено, що згідно ст. 50 Закону України "Про нотаріат", в редакції чинній на час вирішення спору, нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт, оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Вказаними нормами матеріального права визначені способи захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання у вигляді визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності або визнання недійсними актів, проте на час вирішення спору не передбачено такого способу захисту як визнання виконавчого напису (акту чи дії) таким, що не підлягають виконанню.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2011 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2010, а справу №6/459-38/116 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Зокрема судом зазначено, що висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що спосіб захисту порушеного права шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не відповідає встановленим цивільно-правовим способам захисту порушеного права є помилковими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Приймаючи оскаржувані рішення та постанову, суди попередніх інстанцій обмежили позивача у захисті свого права і фактично ухилилися від здійснення визначених законом повноважень, не дослідивши належним чином обставин справи та не надавши відповідної юридичної оцінки поданим доказам.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2011 (суддя Катрич В.С.), підписаного 11.04.2012, яке є предметом даної перевірки, в задоволенні позову відмовлено. Судом зазначено, що згідно ст. 50 Закону України "Про нотаріат", в редакції на час вирішення спору, нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Проаналізувавши вказану норму законодавства суд дійшов висновку, що вказаною нормою матеріального права визначені способи захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання у вигляді визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності або визнання недійсними актів нотаріуса, проте на час вирішення даного спору не передбачено такого способу захисту прав, як визнання виконавчих написів (актів чи дій) нотаріуса такими, що не підлягають виконанню. При цьому ч. 3 ст. 15 ГПК України регулює виключно відносини територіальної підсудності між господарськими судами України, та не регулює способи захисту прав та інтересів, які визначаються нормами матеріального, а не процесуального права.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати, позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт зазначив, що виконавчий напис суперечить ч. 1 ст.590 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.50 Закону України "Про нотаріат" та ч.1 ст.24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якими визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, зазначає позивач і про невірність висновків суду щодо непередбачення такого способу захисту прав, як визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.

У наданих поясненнях представник відповідача просив залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема відповідач вважає можливим звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки така можливість передбачена в укладеному сторонами договорі.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16.03.2007 між Банком та позивачем укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-11/47, відповідно до умов якого Банк надав позивачу у тимчасове користування, на умовах чесності, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, кошти окремими частинами, згідно з графіком, вказаним в п.п. 1.1.2. договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 7 000 000 грн., зі сплатою 18,5 % річних та з кінцевим терміном повернення всіх коштів (суми кредиту) до 13.03.2009.

Відповідно до п. 3.2.8. кредитного договору Банк має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за цим договором у разі неповернення позивачем кредиту або окремого траншу, визначених п. 1.1. даного договору, несплати процентів, комісій, штрафних санкцій, згідно з його умовами.

16.03.2007, в якості забезпечення виконання зобов'язань позивача за кредитним договором, між Банком та позивачем укладено договір застави майна № 02-10/833, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим Ю.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 1248 від 16.03.2007, відповідно до умов якого позивачем передано Банку в заставу обладнання для виготовлення одноразового посуду.

Згідно п. 2.4.3. договору застави у Банку виникає право звернути стягнення на предмет застави, відповідно до чинного законодавства України, у разі, коли в момент настання терміну виконання позивачем зобов'язань, забезпечених заставою за вказаним договором застави, вони не будуть виконані.

23.03.2009 Банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соколова Ю.Є. з заявою про вчинення виконавчого напису на договорі застави.

23.03.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим Ю.Є. вчинено виконавчий напис за реєстровим № 388, яким запропоновано звернути стягнення на майно позивача, передане останнім в заставу Банку за договором застави.

24.04.2009 головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Магдою С.Г. відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса про стягнення з позивача на користь Банку суми боргу в розмірі 8 709 139грн.17 коп. за рахунок коштів, вилучених від реалізації, у встановленому чинним законодавством України порядку, заставленого позивачем майна.

07.07.2009 позивач звернувся з позовом до господарського суду про визнання виконавчого напису таким, не підлягає виконанню, як такий, що суперечить ч. 1 ст. 590 ЦК України, ч. 7 ст. 50 Закону України "Про нотаріат" та ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якими визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось вище, оскаржуване рішення господарського суду про відмову в позові мотивовано тим, що спосіб захисту порушеного права шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не відповідає встановленим цивільно-правововим способам захисту порушеного права, а тому дані позовні вимоги не можуть бути задоволені судом.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з ст.50 Закону України "Про нотаріат", в редакції на час вирішення спору, нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Господарський суд дійшов висновку, що вказаною нормою закону визначено спосіб захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання у вигляді визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності або визнання недійсними актів нотаріуса, до яких не відноситься виконавчий напис.

Проте, спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК (п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").

Крім того, при вирішенні даного спору господарським судом не враховано наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачено Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинним з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями згаданого Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, спірні правовідносини сторін врегульовано Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", яким не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Отже, оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна, а ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачає звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Правову позицію про те, що відповідно до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, викладено в постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року у справі № 19/164 та постановах Вищого господарського суду від 12.11.2011 №9/5007/7/11 та №9/5007/8/11.

За таких обставин рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2011 підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2011 у справі № 6/459-38/116-8/64 скасувати.

2. Позовні вимоги задовольнити. Визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №388 від 23.03.2009 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим Ю.Є. таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії АКБ "Укрсоцбанк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 9-11, код ЄДРПОУ 09322018) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВДП" (01133, м. Київ, вул. Л. Первомайського, 6 код ЄДРПОУ 30518896) 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита, 315 (триста п'ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Справу № 6/459-38/116-8/64 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді