Рішення

від 30.10.2008 по справі 2/416-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000,

м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У

К Р А Ї Н И

30.10.2008                                                             

  Справа №  2/416-08

Господарський суд

Херсонської області у складі судді

 Скобєлкіна С.В. при секретарі

Котенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу             

за

позовом Приватного

підприємця  ОСОБА_1, м.Херсон

до

відповідача-1:

Управління комунальної власності 

до  відповідача-2: Херсонська міська рада, м.Херсон

про стягнення 13751,20

грн.

за участю представників

сторін:

від  позивача - ОСОБА_2, довіреність від

28.03.2008р.

від відповідача-1:  Трибушна Л.В., довіреність № 31 від

18.01.2008 р.

від відповідача-2: Мороз

А.,  довіреність у справі

в с т а н о в и в:

Приватний

підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до  управління 

комунальної власності м.Херсона 

про повернення безпідставно набутого майна. Позовні  вимоги ґрунтуються на ствердженні  про те, що 03 серпня 2007 року між  Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі -

позивач) та Управлінням комунальної власності міста Херсона (далі -

відповідач) укладено договір оренди комунального майна міської

територіальної громади. Предметом договору є передача Орендодавцем у строкове

платне користування нежилого приміщення, розташованого в місті Херсоні по вул.

Комунарів/ Червонофлотська, 7/33, загальною площею 194,7 м2 для

здійснення підприємницької діяльності.

Рішенням

господарського суду Херсонської області у справі № 4/437-ПН від 19.10.2007р. та

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 4/437-ПН

від 24.01.2008 р. встановлено, що договір оренди від 03.08.2007 р., укладений

на підставі рішення № 437 від 30.05.2007 р., змісту останнього щодо трирічного

строку не відповідає, вимог закону щодо нотаріального посвідчення договору на

три роки сторони не дотримались, нотаріально договір не посвідчений, а отже

відповідно до ст.220 ЦК України є нікчемним. Крім того, відповідно до

ст. 761 ЦК України право передання майна в найом має власник речі або

особа, якій належать майнові права. Матеріалами справи не підтверджується право

комунальної власності на нежитлові приміщення по вул.Комунарів, 7 у м.Херсоні,

що знаходяться у користуванні ПП ОСОБА_1

Крім

того, рішенням Херсонської міської ради від 23.11.2007р. № 655 задоволено

протест прокурора м.Херсона від 03.10.2007 р. № 26/554-04 на п. 1.6. рішення

Херсонської міської ради від 30.05.2007 р. № 437 "Про переукладання

договорів оренди комунального майна міської територіальної громади та внесення

змін до договору оренди". Скасовано п. 1.6. рішення Херсонської міської ради

від 30.05.2007р. № 437 "Про переукладання договорів оренди комунального

майна міської територіальної громади та внесення змін до договору оренди".

Оскільки,

як зазначає позивач, відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин є

недійсним з моменту його вчинення, то таким чином, на його думку, між сторонами

не  виникли правовідносини з оренди  вказаного нерухомого майна. В той же час,

позивач перерахував відповідачу за період часу з 03.08.2007 року по 17.06.2008

року у якості орендної плати 13571,61 грн. власних коштів.          

На

підставі вищевикладеного, позивач вважає, що Управління комунальної власності

м.Херсона набуло грошові кошти в сумі 13571,61 грн. без відповідної правової

підстави.

Посилаючись  на положення ст.ст.1212, 1214, 536, 625, 15,

16 ЦК України, ПП ОСОБА_1 у позовній заяві просить  стягнути з Управління  комунальної власності м.Херсона  на її користь безпідставно набуті відповідачем

грошові кошти  у сумі 13571,61 грн.,

проценти за користування грошовими коштами в сумі 179,59 грн. та судові витрати

по справі.

У

письмовому відзиві на позов, який надійшов 

до суду від управління 

комунальної власності м.Херсона, відповідач  зазначив, що він не може визнати позовні

вимоги до себе у зв'язку з тим, що при укладенні договору оренди власником  спірного майна була Херсонська міська рада,

яка приймала рішення  про передачу  в оренду належного  їй майна, отримує до міського бюджету кошти

від орендної плати.

За

вказаних обставин ухвалою суду від 21.08.2008 року у якості відповідача-2  була залучена 

Херсонська міська рада.

У

судовому засіданні позивач в особі свого представника  підтримав 

заявлені  вимоги з урахуванням

письмових  уточнень наданих суду у день

розгляду справи.

Відповідач-1

(управління комунальної власності м.Херсона)  

позов не визнав, про що ним було повідомлено як у письмовому  відзиві на позов, так і через свого

представника в судовому засіданні. Відповідач-1 наголошує на тому, що

03.08.2007 року правовідносини  між

позивачем та управлінням комунальної власності 

було врегульовано договором № 900 оренди приміщення першого поверху

площею  194,7 кв.м., що знаходиться в

будинку № 7/33 по вул.Комунарів/Червонофлотській у м.Херсоні.  Термін 

дії зазначеного договору  оренди з

03.08.2007 року до 01.08.2010 року, тобто на 2 роки 11 місяців  та 29 днів, тому відповідач-1 вважає

помилковим твердження позивача. що в момент укладення спірного договору сторони

не посвідчили  його нотаріально.

Приміщення, що передані  в оренду

позивачу,  належали міській

територіальній громаді на підставі 

свідоцтва про право власності від 12.08.2004 року, зареєстрованому в

Херсонському державному  бюро технічної

інвентаризації 16.08.2004 року за номером 1360. Зазначене спростовує  судження ПП ОСОБА_1 що спірні приміщення не

належали (при укладанні договору) до комунальної власності.

Відповідач-1

також вважає, що хибним є твердження позивача про те, що між сторонами не  виникли 

правовідносини оренди нерухомого майна, зазначеного в договорі від  03.07.2007 року № 900. При укладенні

договору  оренди сторони керувались

Законом  України "Про  оренду державного та комунального

майна", в тому числі статтею 10 зазначеного Закону, оскільки  домовилися щодо усіх істотних умов договору.

Укладена угода  передбачає  платне строкове  користування належним приміщенням, угода

виконана сторонами у повному обсязі, позивачем сплачувалась орендна плата.

Оскільки

користування майном можливо припинити лише на майбутнє, то і припинення  зобов'язань за Договором оренди

комунального  майна міської

територіальної громади від 03.08.2007 року № 900 можливе  лише на майбутнє. Сплачена за договором  орендна плата фактично компенсована іншим

матеріальним благом  - користуванням

належним приміщенням.

Відповідачем-2,

яким є Херсонська  міська рада, позов ПП

ОСОБА_1 теж не визнається, про що було ним 

повідомлено у письмових запереченнях та його представником в судовому

засіданні. Херсонською міською радою не визнаються позовні вимоги по справі з

огляду  на невідповідність доводів

позивача дійсним обставинам справи та ґрунтування позову  хибним тлумаченням норм чинного  законодавства 

й невірного його застосування  до

виниклих  правовідносин. без  врахування існуючих обставин, прав і

обов'язків сторін. 

Розглянувши

матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши сторони,  з'ясувавши їх правовідносини, суд прийшов до

висновку про те, що позов  не

підлягає  задоволенню з огляду на

наступні обставини.

Як

встановлено судом  та вбачається з

матеріалів справи, 03 серпня 2007 року між управлінням комунальної  власності міста Херсона  та 

приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір № 900 оренди комунального

майна міської територіальної громади, предметом 

якого є передача  орендодавцем

орендарю у строкове  платне користування

нежилих приміщень  першого поверху

будинку № 7/33  по вул.Комунарів/Червонофлотській,

загальною площею 194,7 кв.метрів, вартістю 

285151 грн., для здійснення 

підприємницької та іншої 

діяльності  (розміщення

магазину  промислових товарів згідно з

рішенням міської ради від  30.05.2007

року № 437). Строк дії договору до 01.08.2010 року.

Позивач

перерахував відповідачу-1 за період часу з 03.08.2007 року по 17.06.2008 року у

якості орендної плати 13571,61 грн., вступивши у користування орендним майном

одночасно з підписанням сторонами 

вищезазначеного договору та акта прийняття-передачі вказаного майна з

балансоутримувачем. 

Господарським

судом Херсонської області при розгляді справи № 4/437-ПН було  встановлено, а у рішенні по цій справі від

19.10.2007 року зазначено, що    спірні

нежитлові приміщення  їх колишнім

власником - відкритим акціонерним 

товариством Херсонський "Торгрічтранс" були передані у

власність за договором купівлі-продажу від 28.08.2007 року приватному

підприємству  виробничо-комерційна фірма

"Комплекс Універсал", яке у межах 

розглядаємої справи у якості 

3-особи на стороні позивача (ВАТ Херсонський "Торгрічтранс")

заявило  самостійні  вимоги 

до приватного підприємця ОСОБА_1 про виселення  останньої 

з займаних  нею приміщень. Шляхом

дослідження доказів суд встановив і  

вказав про це у своєму  рішенні

про те, що ПП ОСОБА_1 не довела , а у матеріалах справи відсутні докази того.

що спірне майно передавалось у комунальну власність. З наданого  договору оренди № 900 від 03.08.2007 року теж

не вбачається наявність у ньому посилання на право власності орендодавця, яким

виступає управління комунальної власності м.Херсона.

Суд

також  вказав, що договір від 03.08.2007

року є нікчемним, а відповідно до ст.761 ЦК України право передання майна у

найом має власник  речі або особа, якій

належать майнові права.  Наймодавцем може

бути також особа, уповноважена  на

укладання договору найма.

З цих

підстав суд прийшов до висновку про те, що матеріалами справи не було

підтверджено право комунальної власності на нежитлові приміщення по

вул.Комунарів,7 у м.Херсоні, що знаходились у користуванні ПП ОСОБА_1

Запорізьким

апеляційним господарським судом,  який

залишив рішення господарського суду Херсонської області від  19.10.2007 року без змін, в  постанові від 24.01.2008 року теж зазначено,

що договір оренди від 03.08.2007 року є нікчемним,  матеріалами справи  не підтверджується право  комунальної власності на  нежитлові приміщення по вул.Комунарів. 7 у

м.Херсоні,  які знаходяться у фактичному

неправомірному користуванні у приватного підприємця ОСОБА_1

Відповідно

до положень ст.ст.202,203 ЦК України правочином 

є дія особи, спрямована на набуття, зміну або  припинення цивільних прав та обов'язків, його

зміна  не може  суперечити вимогам Закону, а особа, яка

вчиняє правочин, повинна  мати необхідний

обсяг  цивільної дієздатності, тобто діяти

у межах своїх повноважень.

Згідно

ст.209 ЦК України передбачено, що правочин вчинений у  письмовій формі  підлягає 

нотаріальному посвідченню у випадках встановлених законом, а у

відповідності до положень ч.2 ст.793 ЦК України договір найму  будівлі або іншої капітальної споруди (їх

окремої частини) строком на  3 роки і

більше підлягає  нотаріальному  посвідченню.

Статтею

215 ч.2, 3 ЦК України встановлено, що 

недійсним є правочин, якщо  його

недійсність встановлена законом (нікчемний 

правочин). У цьому випадку 

визнання такого правочину 

недійсним судом не вимагається.

Перевіряючи

законність рішення по справі № 4/437-ПН та доводи скарг, суд апеляційної

інстанції  у своїй постанові прямо вказав

на нікчемність договору оренди № 900 від 03.08.2007 року з посиланням на

положення ст.220 ЦК України, зазначивши те, що в договорі погоджено про його

вчинення на підставі рішення міської ради від 30.05.2007 року № 437, в якому

вказано, що він переукладається строком на 3 роки. Договір від 03.08.2007 року

змісту рішення №  437 від 30.05.2007 року

не відповідає щодо строку, нотаріального посвідчення, а отже згідно статті 220

ЦК України він є нікчемним.

Відповідно  до ч.1, 2 ст.216 ЦК України,  недійсний правочин  не створює юридичних  наслідків, крім тих, що пов'язані з його

недійсністю. У разі недійсності 

правочину  кожна із сторін

зобов'язана повернути другій стороні  в

натурі все, що вона  одержала  на виконання цього правочину, а в разі

неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні

майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що

одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Поряд

з цим, пунктом 3.2. Роз'яснень Вищого арбітражного суду № 02-5/111 від

12.03.1999 року "Про деякі питання практики вирішення спорів,

пов'язаних  з визнанням угод

недійсними" передбачено: "За загальним правилом угода, визнана

недійсною, вважається такою з моменту її укладення (частина перша статті 59

Цивільного кодексу). Це стосується і згаданих раніше угод, визнаних недійсними

у судовому порядку.

Виняток

з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути

припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними,

наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання

за договором схову тощо."

З

огляду на вищенаведене необхідним є зазначити, що на період з 03.08.2007 року

до 24.01.2008 року ПП ОСОБА_1 фактично використовувала свої  права орендаря, що в свою чергу виключає  застосування до орендних  платежів, перерахованих за цей період,

терміну "безпідставно набуте майно", адже згідно зазначених

Роз'яснень неможливо повернути користування майном, яке  мало місце з боку позивача (орендаря).

За

нормами Цивільного кодексу України, а саме ст.1212 ЦК України, особа яка  набула майно або зберегла його у себе за

рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави

(безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа

зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте,

згодом відпала.

Таким

чином, на думку суду, не можливо застосувати до виниклих  перерахувань орендних платежів  посилання на їх зберігання  відповідачами без  достатньої 

правової підстави, оскільки існував договір оренди та був факт

використання майна  орендарем. Також, з

цих підстав, не можливими є посилання позивача на  відпадання підстав на яких таке майно було

набуте.

При

цьому суд звертає увагу й на ту обставину, що рішенням господарського суду

Херсонської області від 08.06.2007 року по справі  № 13/373-О також визнано недійсним договір

оренди від 17 серпня  2004 року,

укладений  управлінням комунальної

власності м.Херсона та приватним підприємцем 

ОСОБА_1

У

зазначеному рішенні суд вказав, що ним враховуються положення статті 236 ЦК

України щодо визнання моменту недійсності правочину. Так, за цією статтею

правочин,  визнаний недійсним, є

недійсним з моменту його вчинення, а якщо за недійсним правочином права та

обов'язки  передбачались на

майбутнє,  можливість  настання їх у майбутньому  припиняється. В даному випадку, оскільки

спірний договір  за своєю правовою

природою є  договором найму, сторони не  можуть бути приведені  у стан, що передував до указаного договору,

а  тому договір підлягає визнанню

недійсним на майбутнє.

Оскільки

договори  оренди від 17.08.2004 року та

від  03.08.2007 року укладені між

управлінням комунальної власності м.Херсона і ПП ОСОБА_1, стосуються  одного й того ж об'єкту із визначеною площею,

з  однаковими умовами, то з урахуванням

положень ст.236 ЦК України, хоча суд по справі № 2/416-08 і  не вказав на 

момент недійсності  правочину, та

з урахуванням  обставин справи, правової

природи  правочину від 03.08.2007 року,

його теж слід вважати договором найму. Оскільки права і обов'язки  сторін за договором найму № 900 передбачались

на майбутнє, сторони не можуть бути приведені у стан, що передував до указаного

договору  (з  урахуванням того, що на той момент вони теж  знаходились у договірних  відносинах найму), цей  договір теж слід вважати недійсним лише на

майбутнє з  вищенаведених причини.

З

огляду на зазначене, враховуючи  існуючи

обставини та факти, дослідженні докази, суд 

не знаходить правових підстав  для

задоволення позову приватного підприємця ОСОБА_1. Судові витрати по справі у

такому випадку  у відповідності до

положень ст.49 ГПК України суд покладає на позивача, безпідставність вимог

якого встановлена в судовому засіданні 

при розгляді даної справи.

На

підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.ст. 82-85

ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. У

задоволені позовних вимог відмовити.

2.

Копію рішення направити сторонам по справі.

3. Рішення

господарського суду набирає законної сили  після 

закінчення десятиденного  строку з

дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено

лише  вступну і резолютивну частини

рішення, воно набирає законної сили 

після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу

України (вступна, описова, мотивувальна 

і резолютивна частини).

         Суддя                                                                                     

С.В.Скобєлкін

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК

України                      07.11.2008р.