Рішення

від 03.11.2008 по справі 8/424-пд-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000,

м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У

К Р А Ї Н И

03.11.2008                                                             

  Справа №  8/424-ПД-08

Господарський суд

Херсонської області у складі судді

 Хом'якової В.В. при секретарі

Реві Д. І., розглянувши у відкритому судовому засіданнісправу             

за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача - 1:

товариства з обмеженою відповідальністю "Статер" 

до відповідача - 2: філії "Херсонської

дирекції" АТ "Індекс - банк"

до відповідача - 3: фермерського господарства

"Агротріумф"

про визнання недійсним договору іпотеки

та майнової поруки.

за участю представників

сторін:

від  позивача - ОСОБА_2 дов. від 04.02.08 р.

від

першого відповідача - не прибув.

від  другого відповідача - ю/к Ляшенко О.А. дов. №

81-11/504 від 08.02.08 р.

від  третього відповідача - не прибув.

          Позивач - ОСОБА_1 (АР Крим, м.

Севастополь) звернувся до господарського суду з позовом до товариства  з обмеженою відповідальністю «Статер» (перший

відповідач), філії „Херсонська дирекція” АТ „Індекс-банк” (другий відповідач),

фермерського господарства „Агротріумф” (третій відповідач) про визнання

недійсними договору іпотеки № 559/1/001 від 7 квітня 2006 року та договору

майнової поруки  № 559/1/005, які були

укладені відповідачами. Згідно договору поруки ТОВ „Статер” виступив майновим

поручителем фермерського господарства „Агротріумф”, який одержав кредит від АТ

„Індекс-банк”. За іпотечним договором в іпотеку для забезпечення  виконання кредитного договору передано усе

нерухоме майно ТОВ „Статер” на суму 1134775 грн. В позові зазначено про те, що

ОСОБА_1 є засновником ТОВ „Статер” і має 30% статутного капіталу. Позивач

посилається на те, що  укладаючи спірні

договори, ТОВ „Статер”   порушив

корпоративні права позивача як учасника товариства, в тому числі право на

участь в керуванні  діяльністю товариства

у визначеному статутом порядку, право на інформацію щодо діяльності товариства,

оскільки  про існування оскаржуваних

договорів позивач  дізнався тільки з

судового рішення по справі № 2/65 від 15 березня 2007 року, яким  була стягнута заборгованість за кредитним

договором з ТОВ „Статер” та фермерського господарства "Агротріумф".

Відповідачі в момент вчинення правочинів не 

дотримувались  вимог, які

встановлені частинами 1, 2  статті 203 ЦК

Кодексу.

          Згідно п. 7.17 Статуту товариства  директор товариства має право укладати від

імені товариства договори на суму, що не перевищує вказану в рішенні,

прийнятому  загальними зборами

товариства.  Протоколом  № 3 від 18.11.2004 року загальних зборів

учасників ТОВ „Статер" встановлено, що директор  може укладати угоди від імені товариства на

суму, яка не перевищує 50 тис. грн. Спірні договори укладені на суму, що значно

перевищує 50 тис. грн., а саме: в іпотеку передане майно ТОВ «Статер», що оцінене

у 1134775 грн.„ а згідно договору поруки ТОВ «Статер»несе солідарну

відповідальність всім своїм майном за кредитними зобов'язаннями ФГ

«Агротріумф», розмір яких становить 670000 грн. Відповідно до п. 7.18 Статуту

товариства в інших випадках компетенція директора товариства може бути тимчасово

розширена додатковим рішенням загальних зборів учасників. Таким чином, директор

ТОВ ОСОБА_3 мав право на підписання спірних договорів лише у випадку прийняття

відповідного додаткового рішення всіма учасниками ТОВ „Статер". При

розгляді господарським судом Херсонської області справи про  стягнення з ТОВ „Статер” та ФГ „Агротріумф”

кредиторської заборгованості факт прийняття всіма засновниками ТОВ

„Статер" рішення про укладення договору поруки та надання нерухомого майна

ТОВ „Статер" в іпотеку за зобов'язаннями ФГ „Агротріумф" було

підтверджено протоколом зборів засновників ТОВ „Статер" від 23.03.2006.

          Постановою Запорізького апеляційного

господарського суду від 21.05.2008 року по справі №14/91-ПН-08, якою рішення

господарського суду Херсонської області залишено без змін, визнано недійсними

рішення загальних зборів учасників ТОВ «Статер»від 23.03.2006 ,

відповідно,  компетенція ОСОБА_3 не була

розширена жодним додатковим рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Статер».

Ці судові рішення є  обов'язковими до

виконання, факт недійсності рішення загальних зборів учасників ТОВ «Статер»від

23.03.2006 має преюдиційне значення  і не

підлягає доведенню. Позивач зазначає, що 

без прийняття загальними зборами рішення щодо укладення спірних

договорів ТОВ „Статер” не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності, а

директор ТОВ «Статер» ОСОБА_3 не мав права укладати  договори поруки та іпотеки.

          Також позивач звертає увагу суду на

те, що  відповідно до 11.1.1 іпотечного

договору право власності на дане майно ТОВ «Статер» набуло з моменту державної

реєстрації договору купівлі-продажу - лише 04.04.06. Тобто, на момент прийняття

загальними зборами рішення про передачу у заставу спірного майна (23.03.2006),

ТОВ «Статер»не мало права власності на нього.

          Договір поруки  укладено 07.04.2005, а протокол загальних

зборів учасників ТОВ «Статер»оформлено лише 23.03.2006, отже, на момент

укладення договору поруки директор не мав права укладати цей договір навіть за

умови дійсності протоколу від 23.03.2006.

          Відповідно до п. 7.16 Статуту ТОВ

«Статер»директор товариства є посадовою особою, яка приймається за контрактом,

затвердженим загальними зборами, у якому обумовлені: умови оплати праці,

компетенція, строк діяльності, матеріальна відповідальність. На загальних

зборах  ТОВ "Статер" не  затверджувався відповідний контракт,  взагалі даний контракт відсутній. Таким

чином,  ОСОБА_3 здійснював повноваження

директора без належних на те повноважень.

          16 вересня 2008 року позивач подав

заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно

ТОВ “Статер”, заява була задоволена судом, накладний  арешт на майно товариства з обмеженою

відповідальністю “Статер” ( Херсонська область, Каланчацький район, с.

Новокиївка) : свинотоварну ферму літ. А , літ. Б, будинок тваринника, літ.

К,  які знаходяться за адресою Херсонська

область, Каланчацький район, с. Новокиївка, вул. 1Травня, буд. б/н.

           Перший відповідач - ТОВ “Статер”

визнає позовні вимоги, просить задовольнити позов.

          Другим відповідачем позивач зазначив

- філію “Херсонська дирекція” АТ “Індекс-банк”. Згідно Положення про філію

„Херсонська дирекція” акціонерного товариства „Індустріально-експортний банк”  філія 

не є юридичною особою, а має право діяти в судових органах від імені АТ

«Індекс-банк»на підставі Положення, довіреності директора філії Дмитренко Г.О.,

суд здійснює заміну  неналежного

відповідача (філії) на АТ «Індекс-банк» в особі філії Херсонська дирекція”. Другий

відповідач  проти позову заперечує,

мотивуючи тим, що повноваження директора ОСОБА_3 на передачу в заставу

(іпотеку) Банку нерухомого майна, яке належить ТОВ „Статер", підтверджено

протоколом загальних зборів товариства від 23.03.06, та перевірені державним

нотаріусом Каланчацької державної нотаріальної контори Омельчук І.В. при

посвідчені іпотечного договору №559/1/001 від 07.04.2006. Ні Законом України

«Про господарські товариства», ні іншими нормативними актами не передбачено

можливість встановлення обмежень повноважень керівника господарського

товариства відносно його компетенції порівняно із компетенцією, встановленою

Статутом. Крім того, факт фальсифікації протоколу загальних зборів ТОВ

«Статер»від 23.03.2006, на підставі якого були укладені оспорювані договори, до

цього часу не підтверджено у порядку, передбаченому чинним законодавством

України. Будь-які відомості про існування протоколу №3 від 18 листопада 2004

року загальних зборів учасників ТОВ „Статер", згідно якого повноваження

директора цього товариства на укладення угод від імені товариства обмежуються

сумою 50 000 грн., у банку відсутні. Цей протокол не надавався ні ФГ

„Агротріумф", ні ТОВ „Статер" 

до банку під час оформлення кредиту, не надавався  нотаріусу. Таким чином, протокол №3 від

18.11.2004  загальних зборів учасників ТОВ

«Статер” не може слугувати доказом перевищення своїх повноважень директором

товариства з обмеженою відповідальністю «Статер»ОСОБА_3 при укладанні

оспорюваних договорів і  не змінює

повноваження директора ОСОБА_3, визначені протоколом загальних зборів від

23.03.2006 .

          Право власності на об'єкт нерухомості

-будинок тваринника (літ.К), було зареєстроване Херсонським державним бюро

технічної інвентаризації, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності

на нерухоме майно №9086417. Рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ

«Статер»на інший об'єкт, переданий в іпотеку банку -свинотоварну ферму (літ.А і

Б), -було прийнято 04.04.2006 , про що свідчить Витяг про реєстрацію права

власності на нерухоме майно №10293782, виданий ХДБТІ 04.04.2006  (реєстраційний №10491350). Згідно з п.3.4.

Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно,

затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року за

№7/5 , розгляд заяви і прийняття рішення щодо реєстрації права або відмови в

реєстрації проводиться у строк, який з дня отримання заяви БТІ не повинен

перевищувати тридцяти календарних днів без урахування терміну проведення

інвентаризаційних робіт, а також строку прийняття рішення органами, визначеними

пунктом 6.1 Положення. Зважаючи на те, що рішення про державну реєстрацію права

власності на свинотоварну ферму було прийнято 04.04.2006, заява про реєстрацію

цього об'єкта мала бути подана до ХДБТІ не пізніше 04.03.2006, тобто, на час

проведення загальних зборів учасників ТОВ «Статер»(23.03.2006) документи для

державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визначені Положенням,

вже були зареєстровані та прийняті до розгляду підприємством БТІ. Крім того,

здійснення державної реєстрації права власності на вказаний вище об'єкт та

надання відповідних підтверджуючих цей факт документів до банку було

обов'язковою вимогою банку та однією з умов, виконання яких мало передувати

укладанню договорів про забезпечення кредиту та видачі кредитних коштів.

Відповідач просить суд взяти до уваги , що законність договорів іпотеки та

поруки вже розглядалась судом за позовом ТОВ “Статер” до АТ “Індекс-Банк” (

справа № 14/339-ПД-07).

          Другим відповідачем заявлено

клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду Вищим господарським

судом України його касаційної скарги  по

справі № 14/91-ПН-08 про визнання недійсними рішення загальних зборів

засновників товариства з обмеженою відповідальністю “Статер” від 23 березня 2006

року, на підставі якого і були укладені спірні договори. Вищим господарським

судом касаційна скарга розглянута, рішення господарського суду Херсонської

області та постанова Запорізького апеляційного господарського суду залишені без

змін, отже, підстав зупинення розгляду справи не має.

          Третій відповідач - ФГ “Агротріумф” відзиву

на позовну заяву не надіслав, ухвала про порушення справи, яка була надіслана

на юридичну адресу фермерського господарства, 

повернута поштою з відміткою про відсутність господарства за даною

адресою. Представник  фермерського

господарства в судове засідання не прибув.

          Розглянувши матеріали справи  в судових засіданнях  27 жовтня  

та  3 листопада 2008 року,

заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

          Предметом спору є встановлення

наявності чи відсутності передбачених законодавством підстав для визнання

недійсними договорів поруки та іпотеки з обставин та підстав, викладених у

позовній заяві. Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський  суд повинен встановити наявність тих

обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсними правочинів та настання

відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону,

додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін, у чому

конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають

значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати

на момент укладення правочину, проаналізувавши норми відповідних нормативних

актів та статутних документів позивача.

              Відповідно до п. 1.2 та п. 2.10

Кредитного договору № 559/1 від 23 березня 2006 року та п.1 додаткової угоди №

1 до нього від 11.07.2006 р., укладених між акціонерним  товариством "Індустріально-експортний

банк" в особі філії "Херсонська дирекція" АТ

"Індекс-банк" та  СФГ

"Агротріумф" , останнє взяло на себе зобов'язання забезпечити повне

погашення кредиту, відсотків за кредитом та плати за обслуговування кредитної

лінії відповідно до графіка погашення, визначеного Кредитним договором.  Між акціонерним  товариством "Індустріально-експортний

банк" в особі філії "Херсонська дирекція", товариством з

обмеженою відповідальністю "Статер" (позивач у справі) та Селянським

(Фермерським) господарством "Агротріумф" укладено договір поруки від

07.04.2006 (у тексті договору допущена опечатка щодо дати - помилково зазначено

07.04.2005) , який передбачає  у випадку

невиконання або неналежного виконання СФГ "Агротріумф" своїх

зобов'язань за кредитним договором № 559/1 від 23 березня 2006 року,

зобов'язання поручителя - ТОВ "Статер" погасити, без будь-яких

заперечень, наданий ФГ "Агротріумф" кредит у розмірі його зобов'язань

за кредитним договором, сплатити відсотки та інші платежі, передбачені

кредитним договором. Договір поруки  зі

сторони поручителя та позичальника підписаний ОСОБА_3, який був одночасно

директором ТОВ „Статер” та головою СФГ „Агротріумф”. 07.04.2006 між Акціонерним

товариством «Індустріально-експортний банк»в особі директора філії «Херсонська

дирекція»(Іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю

«Статер»(Іпотекодавець), який є майновим поручителем Фермерського господарства

«Агротріумф»(позичальник)  укладений

іпотечний договір № 559/1/001, від імені ТОВ «Статер»договір підписано

директором ОСОБА_3 ( у даті договору допущена помилка, вказана дата 07.03.2006)

               Частиною 1 ст. 98 ЦК України

встановлено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати

рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі й тих, що передані

загальними зборами до компетенції  виконавчого

органу. Рішення приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників,

якщо інше не встановлено установчими документами або законом.  Позивач, звернувшись з вимогою про визнання

спірних договорів недійсними, вказав, що як учасник ТОВ „Статер”, якому

належать 30 % статутного капіталу, 

участі у вирішенні питання щодо укладення договорів поруки та

іпотеки  не брав, згоди на    укладання таких договорів не давав. Згідно

ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільною

права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 20

ГК України права та законні інтереси захищаються, зокрема, шляхом визнання

недійсними  господарських угод.

              За ст. 167 ГК України  корпоративні права -це права особи, частка

якої визначаєть ся у статутному фонді (майні) господарської організації, що

включають правомочності на участь цієї особи 

в управлінні гос подарською організацією, отримання певної частки

прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації остан ньої

відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та

статутними документами.  Під

корпоративними відносинами  маються на

увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних

прав. До майнових прав учасника товариства належать такі права: брати участь у

формуванні статутного  ка піталу

господарського товариств,  брати участь у

розподілі прибутку товариства та одер жувати його частку (дивіденди),

розпоряджатися своєю часткою (акціями) у статутному капіталі, учасник має право

здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, в

порядку, встановленому законом,  одержати

вартість частини майна, пропорційну його част ці у статутному капіталі

товариства, при виході або виклю ченні з товариства,  купувати частку (її частину) у разі

відступлення учасни ком товариства; отримувати частину вартості майна

товариства у разі його ліквідації.  До

особистих немайнових прав учасника товариства мож на віднести  право участі у товаристві,  право на управління справами товариства

як  шляхом участі в загальних зборах

учасників, так й шляхом ініціювання скликання загальних зборів,  право одержувати інформацію про діяльність

товариства,  право вийти з товариства.

          Ст. 12 Господарського процесуального

кодексу України до підвідомчості господарських судів  віднесено, зокрема, справи, що виникають з

корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником

(засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між

учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі

створенням, діяльністю, керуванням та припиненням діяльності цього товариства,

крім трудових спорів. Отже, даний спір виник між учасником ТОВ “Статер” та ТОВ

„Статер” з приводу порушення корпоративних прав одного з учасників ТОВ у

керуванні товариством, та незаконності дій господарського товариства щодо

укладення договорів іпотеки та поруки, який обґрунтовано порушенням його права

на участь в управлінні цим товариством, тому він є корпоративним спором в

розумінні ст. 12 ГПК України, і даний спір підвідомчий господарським судам.

                Посилання позивача щодо

відсутності контракту з директором ОСОБА_3 

є  недоліком в діяльності

товариства, але не позбавляє останнього повноважень директора товариства,

оскільки існує протокол  від 26.08.04

загальних зборів товариства про призначення ОСОБА_3 директором.

               Згідно п. 7.17 Статуту ТОВ

"Статер", директор товариства діє від імені товариства без довіреності

та укладає від імені товариства договори, сума яких не перевищує вказану у

рішеннях загальних зборів учасників товариства. Крім того, в п. 7.18 Статуту

ТОВ «Статер»вказано: «в інших випадках компетенція директора може бути

тимчасово розширена (що підтверджує її попередню обмеженість) додатковим

рішенням загальних зборів учасників».

        Протоколом  № 3 від 18.11.2004 року загальних зборів

учасників ТОВ „Статер" встановлено, що директор  може укладати угоди від імені товариства на

суму, яка не перевищує 50 тис. грн. Відповідні зміни до статутних документів

товариством внесені не були. Згідно з  ч.

3 ст. 92 ЦК  України орган  або особа, 

яка відповідно до установчих 

документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана

діяти в  інтересах  юридичної 

особи,  добросовісно  і 

розумно  та   не перевищувати своїх повноважень. Директор,

як виконавчим органом товариства, повинний організовувати виконання рішень

загальних зборів товариства. Протокол 

загальних зборів акціонерів за своєю юридичною природою є обов'язковим

для виконання локальним актом застосування права.  Директор повинен був знати про зміст

протоколу  № 3 від 18.1104, його правові

наслідки до укладання спірних угод. В Статуті товариства  вказано про ведення книги протоколів зборів.

Суду надана книга протоколів зборів ТОВ «Статер», яка містить даний протокол

про обмеження  повноважень директора.

Директор не мав правових підстав для укладання таких угод, на момент  укладання спірних угод  діяв не з перевищенням повноважень, а без

повноважень.

               Серед інших доводів Банк

посилається на ч. З ст. 92 ЦК України: «У відносинах із третіми особами

обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної

сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за

всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

              Банк заперечує факт  надання йому 

протоколу № 3 від 18 листопада 2004 року загальних зборів учасників ТОВ

"Статер", згідно якого повноваження директора цього товариства на

укладення угод від імені товариства обмежуються сумою 50000 грн. Твердження

Банка про те, що йому не було відомо про прийняття зборами рішення щодо

обмежень прав директора товариства, є обґрунтованими, і позивачем ці доводи не

спростовані, але це також не спростовує тієї обставини, що  після ознайомлення із Статутом ТОВ

“Статер”  банк знав і за всіх обставин не

міг не знати про обмеження повноважень директора щодо укладення договорів,

виходячи з наступного.

          Банк визнає, що при укладенні спірних

договорів він керувався виключно нормами діючого законодавства України та

статутом ТОВ «Статер». Відповідно до ч. З ст. 145 ЦКУ,  ч.4 ст.62 Закону України «Про господарські

товариства»директор діє у межах, встановлених цим законом та установчими

документами». Згідно п. 7. 17 Статуту виникнення у директора компетенції на

укладання угод обумовлене певною подією - встановленням загальними зборами

учасників ТОВ «Статер»суми, на яку директор може укладати угоди. Дане положення

є бланкетною (відсильною) нормою права локального характеру (діє в межах

підприємства) - воно відсилає і вступає в дію лише одночасно з відповідним

рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Статер». До прийняття загальними

зборами учасників ТОВ «Статер»рішення щодо встановлення суми, на яку директор

може укладати угоди, у директора відсутня компетенція на укладення будь-яких

угод, оскільки неможливо визначити обсяг цієї компетенції, а саме розмір суми

договору. І якщо банк вважав, що загальні збори учасників ТОВ «Статер»не визначили

таку суму своїм рішенням, то він мав відмовитись від підписання з директором

ТОВ «Статер»спірних договорів, оскільки знав про обмеженість його компетенції

певною, не визначеною у встановленому порядку сумою. Згідно зі ст. 7.9 Статуту

відчуження майна товариства на суму 

більше 50 % майна  приймається не

менше як ѕ голосів загальних зборів товариства. Тобто це виключна компетенція

загальних зборів. Такі обмеження встановлені й законом -ч. 2 ст. 98 ЦК України.

          На думку суду, банк повинен був поцікавитись  відповідним протоколом загальних зборів і

його обізнаність з цього питання є презумпцією. 

Матеріали справи свідчать, що банк свідомо витребував у директора згоду

загальних зборів учасників ТОВ «Статер»на укладення спірних договорів іпотеки

та поруки, на що директором ОСОБА_3 було надано протокол загальних зборів

учасників ТОВ „Статер”  від 23.03.2006

про надання згоди засновниками ТОВ "Статер" виступити майновим

поручителем ФГ "Агротріумф" та передати в іпотеку (заставу) філії

"Херсонська дирекція" АТ "Індекс-банк" все нерухоме майно,

що належить ТОВ "Статер" балансовою вартістю 22043 грн. (арк.справи

48). Згідно наданого протоколу на зборах були присутні 100% кількості учасників

товариства. На підставі наданих ОСОБА_3 до банку документів (у тому числі

протоколу зборів засновників ТОВ "Статер" від 23.03.2006 р.),

останнім було прийнято рішення про видачу кредиту ФГ "Агротріумф" та

оформлення майнової поруки ТОВ "Статер" за його кредитними

зобов'язаннями. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від

21.05.2008 року по справі №14/91-ПН-08, якою рішення господарського суду

Херсонської області залишено без змін, визнано недійсними рішення загальних

зборів учасників ТОВ «Статер»від 23.03.2006. Ці судові рішення є  обов'язковими до виконання, факт недійсності

рішення загальних зборів учасників ТОВ «Статер»від 23.03.2006 має преюдиційне

значення  і не підлягає доведенню.

             Із змісту судових рішень по справі

№ 14/92-ПН-08 вбачається, що протокол зборів від 23.03.2006 року оформлений

неналежним чином,  не містить реквізитів

щодо часу, місця проведення загальних зборів, переліку питань порядку денного,

в той час, коли дані реквізити є обов'язковими навіть для повідомлення про

проведення загальних зборів, відповідно до вимог ч. 5 ст. 61 Закону України

"Про господарські товариства". Протокол зборів підписано головою

Гриценко А.Н., тоді як судом встановлено відсутність не тільки Гриценко  А.Н. а ще двох інших учасників, отже, підпис

Гриценко А.Н. був підроблений. До того ж, цей протокол так і не визначає суми,

на яку директор ТОВ може укласти договори.

              Приймаючи викладене, суд вважає

доведеним відсутність  у директора ТОВ

«Статер» ОСОБА_3 повноважень на укладання договору поруки та іпотечного

договору на момент їх укладання, доведеним факт обізнаності банку із обмеженням

повноважень директора товариства на укладання угод щодо майна товариства.

Договори укладені з порушенням вимог  ч.

1 ст. 92, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, що дає підстави для визнання

договорів недійсними. Позов підлягає задоволенню. Судові витрати відшкодовують

позивачу за рахунок  першого

відповідача.      

          За згодою представників учасників

судового процесу судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по

справі.

          Керуючись ст.ст. 24, 49, 82, 84, 85

ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

          1. Здійснити заміну відповідача -

філію „Херсонська дирекція” акціонерного товариства „Індустріально-експортний

банк”  на належного відповідача АТ

«Індекс-банк»в особі філії Херсонська дирекція”.

          2. Позов задовольнити. Визнати

недійсним договір поруки від 07.04.2006, укладений між акціонерним  товариством "Індустріально-експортний

банк" в особі філії "Херсонська дирекція", товариством з

обмеженою відповідальністю "Статер" селянським (Фермерським)

господарством "Агротріумф», іпотечний договір № 559/1/001 від 07.04.200,

укладений між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк»в особі

філії «Херсонська дирекція»та товариством з обмеженою відповідальністю

«Статер».

          3. Стягнути з товариства з обмеженою

відповідальністю "Статер" (Херсонська область, Каланчацький район,

село Новокиївка, вул. Леніна, буд.38, код ЄДРПОУ 33124203) на користь ОСОБА_1

(АДРЕСА_1) 85 грн. витрат по сплаті держмита 

та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

          Рішення господарського суду набирає

законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, який

надається сторонам по справі для підготування апеляційної скарги на рішення

суду, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та

резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня підписання рішення.

                            Суддя                                                          

В.В. Хом'якова

         Рішення складено у повному обсязі

         та підписано 07 жовтня 2008 року.