Ухвала

від 04.07.2012 по справі 2а/1270/2535/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2012 року справа №2а/1270/2535/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Шальєвої В.А., Юрченко В.П.

при секретарі Братченко О.В.

з участю представника відповідача Мулікова Ю.С.

представника позивача Болото О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/2535/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Аеромех» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012р. задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Аеромех», визнані недійсними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 16.03.2012р. №0000392310 від 16.03.2012 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Аеромех» грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 98555,00 грн та №0000402310 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Аеромех» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 107125,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача судові витрати із сплати судового збору в сумі 188,00 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга органу державної податкової служби мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Порушення, на думку апелянта, полягають у тому, що судом першої інстанції не прийняті до уваги доводи податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Агентство Віасат» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. ТОВ «Агентство Віасат» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з позивачем без мети реального настання правових наслідків. 19.01.2012р. порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі ТОВ «Агентство Віасат» з прикриття незаконної діяльності за ст.205 ч.2 КК України.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив суд задовольнити її у повному обсязі та скасувати рішення суду першої інстанції. Суду пояснив, що досудове слідство по кримінальній справі, на яку посилається відповідач, не закінчено. Рішення по кримінальній справі не прийнято.

Представники позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі, відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «НВФ «Аеромех» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 11.07.2001р. (а.с.17-18). Як платник податків взято на облік Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Луганська 26.07.2001р., реєстраційний №04561 (а.с.20). Позивач є платником податку на додану вартість, про що ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська видано свідоцтво платника ПДВ від 08.08.2001 року №100262370 (а.с.21).

На підставі повідомлення № 3156/23 від 23.02.2012р. (а.с.22) та наказу ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська № 385 від 23.02.2012р. (а.с.24), з 23.02.2012р. по 29.02.2012р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВФ «Аеромех» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Агентство «Віасат» у вересні 2011 року, за результатами якої складено акт від 28.02.2012р. №650/23/31594496 (а.с.26-41).

Згідно висновків акту від 28.02.2012р. №650/23/31594496 перевіркою встановлено порушення ТОВ «НВФ «Аеромех»:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року на суму 85700 грн;

- п. 139.1.9 п. 139, ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2-3 квартали 2011 року на суму 98555 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, 16.03.2012р. ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська згідно з п. п. 54.3.2 п. 54 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення №0000392310, яким ТОВ «НВФ «Аеромех» визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 98555 грн та податкове повідомлення-рішення №0000402310, яким ТОВ «НВФ «Аеромех» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 107125 грн, в тому числі 85700,00 грн та 21425 грн - штрафні санкції (а.с.53-54).

27.05.2011р. між ТОВ «НВФ «Аеромех» та ТОВ «Агентство «Віасат» було укладено договір №12475 про надання рекламних послуг (а.с.55-59).

На виконання зазначеної угоди були виписані податкові накладні №125 від 22.09.2011р. на суму 260200,00 грн, з яких ПДВ - 43366,67 грн, №142 від 26.09.2011р. на суму 254000,00 грн, з яких ПДВ - 42333,33 грн (а.с.60-61). Позивачем в ціні поставленого товару, за укладеним з ТОВ «Агентство «Віасат» договором, сплачено податок на додану вартість. Податкові накладні містить всі необхідні реквізити i відповідають вимогам, закріпленим положеннями чинного законодавства України. Зауваження щодо оформлення податкових накладних, згідно акту перевірки, відсутні.

В ході проведення перевірки позивача встановлено, що ТОВ «НВФ Аеромех» за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. безпідставно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з придбання товарів, робіт, послуг на загальну суму 85700 грн від ТОВ «Агентство «Віасат» та валові витрати з придбання послуг у ТОВ «Агентство «Віасат» за 3 квартал на загальну суму 428500 грн.

В основу цього висновку покладено акт від 13.12.2011 року №2868/15-2/36862548/96 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Агентство «Віасат» ДПІ у Вишгородському районі Київської області, яким встановлено, що всі операції купівлі-продажу ТОВ «Агентство «Віасат» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

На підставі цього, ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська дійшла висновку, що операції з придбання послуг у ТОВ «Агентство «Віасат» на підставі укладеного договору є нікчемними у розумінні ст.ст.203, 215, 216 та ч.1 ст.228 ЦК України, так як вони укладені без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені ними, та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкта оподаткування та несплати податків до бюджету.

Разом з тим, посилання відповідача на нікчемність угоди №12475 від 27.05.2011р., укладеної між ТОВ «НВФ «Аеромех» та ТОВ «Агентство «Віасат» з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», випливає, що нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договір між позивачем та ТОВ «Агентство «Віасат» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону, до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни. Безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган, в порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання таких видів договорів та їх невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочинів (відсутність господарських операцій, безтоварність) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але, за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання таких правочинів недійсними в судовому порядку, робить висновки про їх недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такі правочини нікчемними, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до порушення прав позивача.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсними.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків.

Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

У випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, відсутні.

Реальність господарських операцій між ТОВ «НВФ «Аеромех» із ТОВ «Агентство «Віасат» знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду та підтверджується матеріалами справи - податковими накладними, платіжними документами, актом прийому-передачі виконаних робіт №2 від 30.09.2011р., які були досліджені у судах першої та апеляційної інстанцій.

Вказані документи також були предметом дослідження в ході перевірки, зауважень щодо їх оформлення податковим органом не надано.

Зазначені документи є документами первинного бухгалтерського обліку, оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Крім того, реальність господарських операцій між ТОВ «НВФ «Аеромех» та ТОВ «Агентство «Віасат» у судовому засіданні підтверджено відповідним фото-звітом розміщення зовнішньої реклами.

Посилання відповідача на матеріали досудового слідства ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області по порушеній кримінальній справі за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення ТОВ «Агентство «Віасат» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України не може бути беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій.

Відповідачем на час розгляду справи в апеляційній інстанції будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Податковим органом під час перевірки не було здійснено будь-яких дій щодо встановлення факту можливості /неможливості реального здійснення операцій.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання позивача на відсутність у відповідача підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки, оскільки вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії - податкові повідомлення-рішення № 0000392310 та № 0000402310 від 16.03.2012р., саме вони мають вплив на його права та обов'язки.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача та вважає їх безпідставними,

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/2535/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/2435/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 09 липня 2012 року.

Колегія суддів М.В. Бишов

В.А. Шальєва

В.П. Юрченко