Постанова

від 31.07.2012 по справі 4/514

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р. Справа № 4/514 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Остапенко М.І. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м.Луганськ

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2012

зі справи № 4/514

за позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ (далі -Підприємство)

до центрального штабу державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, м.Донецьк (далі -Служба)

про стягнення 7 756,56 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Федоренко О.А.;

відповідача - не з'явився.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Підприємство звернулося з позовом до Служби, згідно з яким просило стягнути 6050,23грн. заборгованості, 1246,35грн. інфляційних та 459,98грн. річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.12.2011 (суддя Гринько С.Ю.) позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2012 (колегія суддів у складі: суддя Бойко І.А. -головуючий, судді Зубченко І.В. і Мартюхіна Н.О.) рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 08.02.2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2008 Підприємством (Постачальник) та Службою (Споживач) був укладений договір на поставку теплової енергії № 183 (далі -Договір), згідно з умовами п.2.1 якого Постачальник постачає Споживачу теплову енергію необхідної якості та в необхідних розрахункових договірних об'ємах до межі балансової приналежності, а Споживач оплачує отриману теплову енергію в повному обсязі за встановленими тарифами в строки, визначені Договором. Максимальним тепловим навантаженням є 0,086770Гкал/год, в т.ч.: на опалення 0,086770Гкал/год.

Згідно з додатком №1 до Договору об'єктом постачання теплової енергії є адміністративна будівля -Центральний штаб ДВ ГРС, який знаходиться за адресою: вул. Карла Маркса, 45, з опалювальною площею 781,1 кв.м., будівельним об'ємом 3476 куб.м., роком побудови 1949, максимальним навантаженням опалення 86770 ккал/год.

Пунктами 4.2.11, 7.2 Договору встановлено, що Споживач зобов'язаний оплачувати рахунки за отриману теплову енергію в 5-денний строк з дня його отримання.

Відповідно до п.п.5.2.2, 5.2.3 Договору Постачальник зобов'язався забезпечувати безперебійне постачання теплової енергії Споживача в об'ємах згідно з Договором, а також повідомляти Споживача письмово та через засоби масової інформації про зміну тарифів.

У п.п. 7.1, 7.4 Договору сторони встановили, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться у грошовій формі у відповідності до затверджених тарифів на підставі виставлених Постачальником рахунків, які направляються Споживачу по пошті або вручаються під підпис. Розрахунковим періодом є календарний місяць, за який здійснено нарахування оплати за спожиту теплову енергію.

Пунктом 7.6 Договору сторони обумовили тариф, який на момент підписання договору складав: для бюджету та госпрозрахунку: при наявності приборів за 1 Гкал відпущеної теплової енергії для ЦО 228,17грн./місяць з ПДВ; а за 1 кв.м. опалювальної площі 8,10грн./місяць з ПДВ.

Додатковими угодами від 01.08.2008, від 15.10.2008 сторони на підставі рішень виконкому Луганської міської ради від 24.06.2008 №188, від 13.10.2008 №303 „Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.06.2008 №188 „Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортуванню, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари" змінили вартість теплової енергії.

Апеляційним судом також встановлено, що у період з січня по березень 2009 року Постачальник надавав Споживачу послуги з постачання теплової енергії, які були оплачені останнім за січень -лютий 2009 року у повному обсязі, а за березень місяць цього ж року частково.

Згідно з рахунком від 24.03.2009 № 1113, який був отриманий Споживачем того ж дня, позивачем були включені донараховані суми за послуги з теплопостачання за період з січня по березень 2009 року відповідно до тарифів, що були встановлені рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.02.2009 № 51, яке було опубліковано 04.03.2009 в газеті "Жизнь Луганска" № 9.

Згідно з пунктом 5.2 рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.02.2009 № 51 нові тарифи застосовувалися для бюджетних установ з 01 січня 2009 року.

Звертаючись з позовом до суду, позивач наполягав на стягненні з відповідача 6050,23грн. заборгованості, донарахованої ним за новими тарифами з 01.01.2009 на підставі рішення виконкому Луганської міської ради від 24.02.2009 № 51, а також просив у цьому ж зв'язку стягнути 1246,35грн. інфляційних та 459,98грн. річних.

Наведені обставини стали предметом спору у господарському суді.

Сукупності встановлених у справі обставин апеляційний суд дав належну оцінку і дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому апеляційний суд правильно виходив з того, що позивач неправомірно застосував підвищений тариф з 01.01.2009 при розрахунку вартості наданих відповідачу послуг. Оскільки цей тариф був введений в дію 04.03.2009, то застосуванню підлягав тариф, який діяв раніше.

Доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення вимог норм матеріального та процесуального права не підтверджуються наявними матеріалами справи і не можуть бути взяті до уваги.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2012 у справі № 4/514 залишити без змін, а касаційну скаргу Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" - без задоволення.

Суддя Селіваненко В.П. Суддя Остапенко М.І. Суддя Харченко В.М.