Рішення

від 23.07.2012 по справі 5017/373/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2012 р.Справа № 5017/373/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Чумаченко І.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Тихоход М.М. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Компанія „Райз"

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства „Морське"

про стягнення 6887,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „Компанія „Райз" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства „Морське" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 20 231,74 грн., яка складається з суми основного боргу 17 991,58 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 509,16 грн., та пені в сумі 731,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 09.02.2012р. (суддя Желєзна С.П.) за даним позовом порушено провадження по справі № 5017/373/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою суду від 04.04.2012р., в порядку п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі №5017/373/2012 було припинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2012р. апеляційну скаргу ПАТ „Компанія „Райз" задоволено, ухвалу господарського суду Одеської області від 04.04.2012р. по справі №5017/373/2012 скасовано, а справу №5017/373/2012 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу, проведено автоматичний розподіл справ між суддями, в зв'язку з чим, справу №5017/373/2012 призначено судді господарського суду Одеської області - Невінгловській Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.05.2012 року суддею Невінгловською Ю.М. справу №5017/373/2012, відповідно до ст.ст. 2-1, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні.

У судовому засіданні 23.07.2012 року представник позивача надав до суду заяву, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (вх. ГСОО №22813/2012 від 23.07.2012р.), згідно якої уточнив розмір заявлених позовних вимог у сторону зменшення та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 6887,87 грн., з яких 1906,78 грн. -борг, 3355,68 грн. -32% річних, за неправомірне користування коштами та 1625,41 грн. -пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. У даному судовому засіданні представник позивача подану заяву підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 29.05.2012 12 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд, позов задовольнити у пвному обсязі. року. Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача або у разі неповернення поштового відправлення підприємством зв'язку, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином, зазначена позиція викладена у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 .

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення не були поверненні підприємством зв'язку, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

03 жовтня 2011 року між ПАТ „Компанія „Райз" (надалі -постачальник) та СФГ „Морське" (надалі - покупець) укладено договір поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту (надалі -договір), згідно умов якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного характеру (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Згідно п. 1.1 договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та термін оплати вартості товару (в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови (в т.ч. щодо надання знижки до вартості (ціни) товару), погоджені сторонами -визначені в договорі та в додатках до нього, які складають невід'ємну частину договору.

Умовами п. 1.4 договору передбачено, що товар постачається на умовах EXW (Інкотермс 2000), місце поставки та отримання товару, вказане в графі „Базис поставки" додатках до договору. Ціна товару визначена в договорі на умовах EXW. Датою переходу права власності на товар до покупця є дата відвантаження товару з базисів поставки постачальника.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вартість (ціна) товару (в т.ч. знижки до вартості (ціни) товару) та відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатках до договору. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатках. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом.

Відповідно до п. 2.4 договору, відсотки за користування товарним кредитом нараховуються постачальником на вартість фактично відвантаженого покупцю товару, починаючи з 31 дня від дати відвантаження товару, якщо іншого не передбачено додатками до договору.

У відповідності до п. 2.8 договору, постачальник в разі прострочення оплати чергового платежу в односторонньому порядку проводить зарахування коштів, що надійшли від покупця наступним чином: в першу чергу -в рахунок оплати нарахованих процентів за користування товарним кредитом, строк оплати яких настав, в другу чергу -в рахунок оплати вартості (ціни) товару, в третю чергу -в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами, в четверту чергу -в рахунок сплати штрафних санкцій.

Згідно умов п. 4.2 договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній).

Положеннями п. 9.6 договору встановлено, що сторони погодилися, що у випадку виникнення будь-якого факту неповного та/або несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупцем, а саме по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару, відсотків за користування товарним кредитом та будь-яких інших платежів по цьому договору, зокрема: положення даного договору щодо надання знижки до вартості (ціни) товару, передбачені п. 1.2 (визначені у відповідному додатку/додатках в колонці «Знижка до вартості ціни товару») та п. 2.1 договору, з моменту надання (надіслання) постачальником покупцю письмового розрахунку-повідомлення на дооцінку товару, втрачають свою чинність та застосуванню не підлягають. При цьому, покупець погоджується, що постачальник має право в односторонньому порядку надати (надіслати) покупцю уточнені документи на товар, в тому числі: письмовий розрахунок-повідомлення на дооцінку товару, додаток 2 до податкової накладної - «Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної», форма та порядок заповнення якого затверджено відповідним наказом державної податкової адміністрації України (п.п. 9.6.1).

Пунктом 9.8 договору передбачено, що усі суперечки, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли в ході виконання даного договору (контракту) або у зв'язку з ним, або випливає з його, підлягають остаточному розгляду в Постійно діючому Третейському суді при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі (поштова адреса: індекс 40000, м. Суми, а/с 36) відповідно до регламенту зазначеного суду одним із судій одноособово.

03.10.2011р. між сторонами укладено угоду про внесення зміни до договору поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту №9944/072/06НАС від 03.10.2011р., згідно умов якої сторони внесли зміни у п. 2.4 договору, а саме визначили, що відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником щомісячно до 5-го числа кожного наступного місяця (починаючи з місяця, в якому здійснена поставка товару, при цьому у випадку якщо покупець сплатив вартість (ціна) товару вказану в додатках до договору протягом перших 30 днів з моменту поставки товару, нарахування відсотків не здійснюється).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору, згідно укладених додатків до нього, протягом періоду з 03.10.2011р. по 21.10.2011р. ПАТ „Компанія „Райз" передало, а уповноваженою особою відповідача отримано товар на загальну суму 35044,87 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 20-24) та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 89-89).

Так, ПАТ „Компанія „Райз" на підставі додатку № /ЗП-10006-01554 від 03.10.2011р. на загальну суму 15 817,50 грн. поставлено товар за видатковою накладною № ВН-10006-02045 від 03.10.2011р. на суму 15 817,50 грн., на підставі додатку № /ЗП-10006-01593 від 07.10.2011р. на загальну суму 9 364,00 грн. поставлено товар за видатковою накладною № ВН-10006-02117 від 07.10.2011р. на суму 9 364,00 грн., на підставі додатку № /ЗП-10006-01621 від 14.10.2011р. на загальну суму 6 242,64 грн. поставлено товар за видатковою накладною № ВН-10006-02174 від 14.10.2011р. на суму 6 242,64 грн., на підставі додатку № /ЗП-10006-01655 від 21.10.2011р. на загальну суму 3 620,73 грн. поставлено товар за видатковою накладною № ВН-10006-02195 від 21.10.2011 р. на загальну суму 2 996,47 грн. та видатковою накладною № ВН-10006-02196 від 21.10.2011р. на загальну суму 624,26 грн.

Як встановлено матеріалами справи, згідно виписок банку за відповідний період, відповідач здійснив наступні проплати: 27.10.2011р. на суму 9364,00 грн., 24.11.2011р. на суму 5053,94 грн., 09.12.2011р. на суму 4817,50 грн., 07.02.2012р. на суму 3000,00 грн., 10.07.2012р. на суму 13030,00 грн. та 13.07.2012р. на суму 54,80 грн., що загалом становить 35320,24 грн.

При цьому, враховуючи умови угоди укладеної 03.10.2011р. про внесення зміни до договору поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту №9944/072/06НАС від 03.10.2011р., визначеного нею порядку нарахування відсотків за користування товарним кредитом, строків оплати вартості поставленого товару, визначених у відповідних додатках до договору №9944/072/06НАС від 03.10.2011р. та здійснених відповідачем проплат за відповідний період, ПАТ „Компанія „Райз" були нараховані відсотки за користування товарним кредитом у сумі 337,74 грн.

Крім того, згідно п.п. 9.6.1 договору №9944/072/06НАС від 03.10.2011р. позивачем було надіслано відповідачу розрахунок-повідомлення про анулювання наданої знижки щодо вартості поставленого товару у розмірі 1844,41 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією установи зв'язку про приймання поштового відправлення та зазначену суму знижки позивачем враховано до суми боргу за поставлену продукцію.

Отже, на момент розгляду справи за СФГ „Морське", згідно здійсненого позивачем розрахунку, рахується заборгованість перед ПАТ „Компанія „Райз" за фактично отриманий товар з урахуванням відсотків за користування товарним кредитом та суми анульованої знижки за договором №9944/072/06НАС від 03.10.2011р. у сумі 1906,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором №9944/072/06НАС від 03.10.2011р., пені та річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, СФГ „Морське" у встановлений договором строк не здійснило в повному обсязі сплату вартості фактично отриманого товару та відсотків за користування товарним кредитом, згідно договору №9944/072/06НАС від 03.10.2011р. та додатків до нього щодо кожної окремої поставки товару, в зв'язку з чим, вимоги позивача, викладені у заяві про зменшення позовних вимог (вх. ГСОО №22813/2012 від 23.07.2012р.) про стягнення суми основного боргу у розмірі 1906,78 грн. є цілком обґрунтованими.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 7.3 договору встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Пунктом 7.6 договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється в день виконання винною стороною зобов'язань за договором, забезпечених санкцією .

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Положеннями п. 7.5 договору визначено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами у розмірі 32 відсотка річних з простроченої суми.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 1625,50 грн. за період прострочення з 04.11.2011р. по 20.07.2012р. та 32% річних у розмірі 3355,68 за період з 04.11.2011р. по 20.07.2012р., вважає його вірним, а вимоги позивача з даного приводу правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином відсутність заборгованості перед ПАТ „Компанія „Райз" та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПАТ „Компанія „Райз" та стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1906,78 грн., річних у розмірі 3355,68 грн. та пені у розмірі 1625,41 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1609,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства „Морське" (67620, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Дослідне, вул. Шевченко, буд. №1, ід. код 32478468) на користь Публічного акціонерного товариства „Компанія „Райз" (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 13980201) 1906/одна тисяча дев'ятсот шість/грн. 78 коп. боргу, 3355/три тисячі триста п'ятдесят п'ять/грн. 68 коп. 32% річних, 1625/одна тисяча шістсот двадцять п'ять/грн. 41 коп. пені та 1609/одна тисяча шістсот дев'ять/грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 30.07.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.