Рішення

від 31.07.2012 по справі 12/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31.07.12

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

31 липня 2012 року Справа № 5028/12/44/2012

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія",

вул. Садова, 19, с. Мазанка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97530

поштова адреса: пр. Перемоги, 5-А, м. Київ, 01135

Відповідач: Хоробицьке сільське споживче товариство,

вул. Леніна, 53, корпус Б, с. Хоробичі, Городнянський район, Чернігівська область, 15122

Предмет спору: про стягнення заборгованості 11809,86 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Лучкін С.А. довіреність № б/н від 30.03.2012 представник

від відповідача: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача боргу за поставлену продукцію в сумі 10495,44 грн., 800,44 грн. пені за період з 01.12.2011 р. по 30.05.2012 р., 294,02 грн. штрафу, 62,97 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.12.2011 р. по 30.05.2012 р. та 157,00 грн. 3% річних за період з 01.12.2011 р. по 30.05.2012 р., за договором поставки № 0714-515 від 07.12.2010 року.

Відповідач був належним чином попереджений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 02429867 від 26.07.2012 року, але повноважного представника в судове засідання не направив, документів, витребуваних ухвалою суду від 24.07.2012 року суду не надав.

Заяв та клопотань від відповідача на час слухання справи до суду не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні заявив письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

В судовому засіданні 24.07.2012 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 24.07.2012 р. виклав позовні вимоги та заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

В судовому засіданні 24.07.2012 р. судом було здійснено огляд оригіналів документів: договору поставки № 0714-515 від 07.12.2010 року.; додатку до нього; видаткових накладних № РН-15-033031 від 23.11.2011 року на суму 1609,80 грн.; № РН-15-033032 від 23.11.2011 року на суму 1609,80 грн.; № РН-15-033033 від 23.11.2011 року на суму 1609,80 грн.; № РН-15-033034 від 23.11.2011 року на суму 2930,52 грн.; № РН-15-033038 від 23.11.2011 року на суму 4205,64 грн.; актів звірки взаєморозрахунків від 01.01.2012 р. та 01.04.2012 р.

В судовому засіданні 31.07.2012 р. представник позивача надав усні пояснення по справі та заявив письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Також в судовому засіданні 31.07.2012 р. судом було здійснено огляд оригіналів видаткових накладних № РН-15-033030 від 23.11.2011 р. на суму 412,38 грн., № РН-15-032278 від 16.11.2011 р. на суму 588,90 грн., № РН-15-032277 від 16.11.2011 р. на суму 588,90 грн., № РН-15-032276 від 16.11.2011 р. на суму 588,90 грн., № РН-15-032275 від 16.11.2011 р. на суму 588,90 грн. та № РН-15-032274 від 16.11.2011 р. на суму 588,90 грн.

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

Не з»явлення в судове засідання повноважного представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

07.12.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія" (постачальник) та Хоробицьким сільським споживчим товариством (покупець) було укладено Договір поставки № 0714-515.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, постачальник (позивач) передає у власність покупцеві (відповідачу), а покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої (надалі -продукція та/або товар) в асортименті, партіями згідно накладних на умовах даного договору. Узгоджені сторонами кількість, асортимент і ціни, що продається по даному договору продукції (партії продукції) зазначаються у видаткових (товарних або товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.п.2.1.-2.3. договору, ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, що продається по даному договору, вказуються в додатковій угоді (додатку/специфікації до даного договору) або можуть узгоджуватися сторонами при підписанні накладної(них) та зазначатися в них (накладних). Ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, місце і строк поставки вважаються остаточно узгодженими сторонами даного договору після підписання повноважними представниками сторін (що мають довіреність на отримання/передачу товарно-матеріальних цінностей) накладної(них). Продукція поставляється партіями. Партією продукції вважається кількість продукції, яка вказана в накладній (ТТН). Ціна даного договору визначається виходячи із загальної вартості продукції, поставленої протягом строку дії даного договору.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Договір поставки № 0714-515 від 07.12.2010 р., відповідно до пункту 7.1. договору, вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 р. Строк дії даного договору автоматично пролонгується на додаткові однорічні строки у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення чергового строку дії жодна з сторін не повідомила другу письмово про свій намір припинити подальше співробітництво.

Пунктами 2.4.-2.6. договору, сторони визначили порядок поставки продукції, так продукція поставляється на умовах DDР (ІНКОТЕРМС 2000 року) -адреса торгової точки покупця. Поставка партій продукції здійснюється постачальником протягом 3 робочих днів з моменту узгодження сторонами усної заявки покупця. Заявка покупця не є невід'ємною частиною даного договору. Разом з продукцією постачальник зобов'язався надати покупцеві наступні документи: - накладну/ТТН (із зазначенням асортименту, кількості, ціни та загальної вартості партії продукції); - податкову накладну; - документи, що підтверджують якість продукції, що поставляється. Підписана сторонами накладна/ТТН свідчить, що постачальник передав зазначені документи покупцеві.

Пунктом 2.11. договору передбачено, що враховуючи те, що доставка продукції буде здійснюватися централізовано -кільцевими перевезеннями, відпуск продукції покупцеві може здійснюватися без довіреності на отримання цінностей за умови виконання сторонами вимог абз. 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99.

Так, відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за № 293/1318, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визначив матеріально відповідальних осіб, уповноважених приймати товарно -матеріальні цінності без видачі довіреності, про що листом повідомив позивача.

Відповідно до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору поставки № 0714-515 від 07.12.2010 року, позивачем було поставлено відповідачу товар, згідно видаткових накладних № РН-15-033031 від 23.11.2011 року на суму 1609,80 грн.; № РН-15-033032 від 23.11.2011 року на суму 1609,80 грн.; № РН-15-033033 від 23.11.2011 року на суму 1609,80 грн.; № РН-15-033034 від 23.11.2011 року на суму 2930,52 грн.; № РН-15-033038 від 23.11.2011 року на суму 4205,64 грн., які підписані та скріплені печатками сторін та копії яких містяться в матеріалах справи. Всього відповідачу було поставлено товару по вказаних накладних на загальну суму 11965 грн. 56 коп.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.7. договору, покупець сплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Підставою для оплати продукції, отриманої покупцем по даному договору, є видаткова накладна, або ТТН №1-ТН (алког) або даний договір.

Згідно п.2.8.даного договору, грошові кошти, що надходять від покупця в оплату за отриману по договору продукцію, зараховуються постачальником в рахунок погашення заборгованості покупця поступово, починаючи з першої по даті видачі неоплаченої накладної/ТТН.

Пунктом 2.9. договору визначено, що покупець зобов'язується оплачувати кожну отриману по даному договору партію продукції не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі.

Моментом передачі партії (датою поставки) продукції, за умовами п.2.10. договору, є дата її фактичного отримання, вказана покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію (відмітка ставиться на екземплярі постачальника). У разі відсутності відмітки покупця на екземплярі видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки вважається дата, вказана в такій накладній друкованим способом.

Таким чином, по вищевказаним видатковим накладним відповідач зобов»язаний був розрахуватись в строк до 30.11.2011 року включно.

Між позивачем та відповідачем були підписані та скріплені печатками сторін акти звірки взаєморозрахунків, відповідно до яких станом на 01.01.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 13592,44 грн., а станом на 01.04.2012 р. -11625,44 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору поставки № 0714-515 від 07.12.2010 року виконав частково, сплативши 1470,12 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 23918 від 27.03.2012 р. на загальну суму 637,00 грн. з яким 340,12 грн. зараховано в рахунок поточних партій товару, а 296,88 грн. в рахунок попередніх партій товару, фіскальним чеком № 25255 від 17.04.2012 р. на загальну суму 250,00 грн. та фіскальним чеком № 26774 від 30.04.2012 р. на загальну суму 880,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи. Заборгованість відповідача за отриманий товар становить 10495,44 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 800,44 грн. за період прострочки з 01.12.2011 р. по 30.05.2012 р., а також штраф у сумі 294,02 грн., які розраховані відповідно до п. 4.1. договору поставки № 0714-515 від 07.12.2010 року та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»№ 543/96-ВР від 22.11.96 р.

Відповідно до ч.1. ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.0Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.1 договору поставки № 0714-515 від 07.12.2010 р. у випадку недотримання строків оплати продукції, вказаних в п. 2.9 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У випадку коли прострочення оплати складає більше 30 календарних днів, покупець крім того, зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якого прострочена.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідача щодо оплати поставленого товару, але враховуючи, що позивачем при розрахунку пені за період прострочення з 01.12.2011 р. по 22.03.2012 р. взято 365 днів у році і не враховано, що у 2012 році 366 днів, тому суд доходить висновку, що пеня підлягає стягненню за період з 01.12.2011 р. по 30.05.2012 р в розмірі 799 грн. 44 коп. та штраф за прострочку оплати поставленого товару в сумі 294 грн. 02 коп.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 157,00 грн. за період з 01.12.2011 р. по 30.05.2012 р. та 62,97 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.12.2011 р. по 30.05.2012 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару, але приймаючи до уваги, що позивачем при розрахунку 3 % річних за спірний період (з 01.12.2011 р. по 30.05.2012 р.) взято 365 днів у році і не враховано, що у 2012 році 366 днів, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 3% річних. за період з 01.12.2011 р. по 30.05.2012 р. підлягаю стягненню в сумі 156,64 грн. та інфляційних нарахувань за період з 01.12.2011 р. по 30.05.2012 р. в сумі 62,97 грн.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 10495 грн. 44 коп. основного боргу, 799 грн. 44 коп. пені, 294 грн. 02 коп. штрафу, 62 грн. 97 коп. інфляційних нарахувань та 156 грн. 64 коп. 3 % річних. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1609 грн. 32 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 546, 549, 612, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231, 343 Господарського кодексу України, ст.. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 4 Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 22, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково .

2. Стягнути з Хоробицького сільського споживчого товариства, вул. Леніна, 53, корпус Б, с. Хоробичі, Городнянський район, Чернігівська область, 15122 (п/р 26000301101586 у філії ЧОУ АТ "Ощадбанк", МФО 353553, ідентифік. код 01775944) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", 97530, Автономна республіка Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, б. 19; поштова адреса: пр. Перемоги, 5-А, м. Київ, 01135 (р/р 2600716690 КРД АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Сімферополь, МФО 324021, код ЄДРПОУ 36499654) 10495 грн. 44 коп. основного боргу, 799 грн. 44 коп. пені, 294 грн. 02 коп. штрафу, 62 грн. 97 коп. інфляційних нарахувань, 156 грн. 64 коп. 3 % річних та 1609 грн. 32 коп. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 31.07.2012 року.

Суддя Л.М.Лавриненко