Постанова

від 19.07.2012 по справі 2а-1670/897/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 р. Справа № 2а-1670/897/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Семенівського районного центру зайнятості на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2012р. по справі № 2а-1670/897/12

за позовом Семенівського районного центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Семенівський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 6 419,88 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 року по справі № 2а-1670/897/12 в задоволенні позову - відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Матеріали справи свідчать, що 27.03.2008 року відповідач звернулась до позивача із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

27.03.2008 року, позивачем відповідачу було надано статус безробітної і призначена відповідна допомога.

Розмір отриманої відповідачем допомоги за період з 27.03.2008 року по 09.11.2009 року склав - 6 419,88 грн. за час перебування відповідача на обліку у позивача.

За наслідками розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", проведеного позивачем, встановлено, що з 27.03.2008 року по 08.11.2009 року відповідач була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з приписів ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІІ (далі - Закон № 803-ХІІ), ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (далі - Закон № 1533-ІІІ), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV (далі - Закон - № 755-IV).

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Виходячи з приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Частиною першою статті 18 Закону № 803-ХІІ встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних. Київського га Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населенні, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Стаття 19 Закону № 803-ХІІ визначає обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: організація при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників; надання послуг з працевлаштування та професійній орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи (у зв'язку з пошуками високооплачуваної роботи, зміною умов і режиму праці тощо), вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню; реєстрація безробітних і подання їм у межах своєї компетенції допомоги, в т. ч. і грошової; розпорядження в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаштування яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а також установлювати їм на період навчання стипендії у розмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу з безробіття та матеріальну допомогу з безробіття, припиняти і відкладати їх виплати.

Згідно з приписами статті 7 Закону № 1533-ІІІ видами забезпечення за цим Законом є: допомога з безробіття, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога з часткового безробіття; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно п. «б» ч. 2 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

У своєму рішенні, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач на момент подання заяви про надання статусу безробітної не здійснювала будь-якої господарської діяльності та не отримувала заробітку або іншого передбаченого законодавством доходу, але колегія суддів не може погодитись з таким висновком, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 46 Закону № 755-IV встановлюється, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

За матеріалами справи вбачається, що на день подачі заяви відповідача до позивача про надання статусу безробітної вона не була знята з реєстраційного обліку фізичних осіб-підприємців.

Крім того, щодо обґрунтувань рішення суду першої інстанції стосовно повідомлення прокуратури Семенівського району (а.с.12) про проведення перевірки факту отримання допомоги по безробіттю відповідача, за результатами якої підстав для порушення кримінальної справи або вжиття заходів прокурорського реагування не встановлено, то колегія суддів з цим погодитись не може в силу того, що дане повідомлення торкається лише одного з видів відповідальності особи за порушення норм чинного законодавства.

За таких обставин, відповідач не мала права на одержання статусу безробітної та відповідної державної допомоги.

Отже, під час винесення рішення суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права.

У зв'язку з цим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Семенівського районного центру зайнятості задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2012р. по справі № 2а-1670/897/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Семенівського районного центру зайнятості -задовольнити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Калитка О. М.

Повний текст постанови виготовлений 24.07.2012 р.