Постанова

від 02.08.2012 по справі 2а-3118/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2012 р. № 2а-3118/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засідань Макар Г.В.

представників:

від позивача -Мельник С.І..,

від відповідача -Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Інпук»до Державної податкової інспекції (надалв ДПІ) у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Інпук»звернулося в суд з позовом до ДПІ у Франківському районі м.Львова про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 01.02.2012 року за №0000302320.

Позивач в позовній заяві стверджує, що на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість перевіряючим представлено податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством та підтверджував факт здійснення розрахунку за послуги, отримані від контрагентів. Також, продовжує позивач, ТзОВ «Лугпромсантехмонтаж»на момент здійснення фінансово-господарських операцій по наданню робіт та послуг було зареєстроване як платник податку на додану вартість, а відтак мало право виписувати податкові накладні, оскільки відсутні будь-які судові рішення про скасування установчих документів чи свідоцтва платника податку на додану вартість даного підприємства.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.

Відповідач в запереченні на позовну заяву стверджує, що в процесі перевірки, результати якої оскаржуються платником податків, втановлено відсутність у ТзОВ «Лугпромсантехмонтаж»власних виробничих потужностей та трудових ресурсів, що виключає можливість виконання підприємством робіт щодо монтажу (демонтажу) електромереж та проведення пусконалагоджувальних робіт електромереж для позивача.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорюване податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Інпук»з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за період січень, серпень 2011 року, ДПІ у Франківському районі м.Львова складено акт від 19.01.2012 року за №50/23-4/35620676 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року за №0000302320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24117 грн. 99 коп., в тому числі, за основним платежем - 20680 грн. 79 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -3437 грн. 20 коп.

Як вбачається з висновків акта перевірки, перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого ТзОВ «Інпук»занижено подато на додану вартість на загальну суму 20680 грн. 79 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо порушень оподаткування по податку на додану вартість, то суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентом -ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Між ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»(виконавець) та ТзОВ «Інпук»(замовник) 01.07.2011 року укладено договір за №7-07 згідно з умов якого виконавець зобов'язується надати послуги по виготовленню проектної документації, монтажу та пусконалагоджувальних роботах електромереж 6 кВ на ПАТ «Волинь-Цемент».

Між ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»(виконавець) та ТзОВ «Інпук»(замовник) 05.01.2011 року укладено договір за №1-01 згідно з умов якого виконавець зобов'язується надати послуги по монтажу консолей і кабельних муфт електромереж 6кВ на ВАТ «Миколаїв-цемент».

В підтвердження виконання вищенаведених господарських зобов'язань позивачем представлено договори, податкові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних та будівельних робіт, акти приймання виконаних підрядних та будівельних робіт, робочі проекти та додатки до них.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 183.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надано податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

Відповідач в акті перевірки посилається на акт Ленінської МДПІ у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби від 17.05.2012 року за №129/227/35554567 «Про результати невиїзної доументальної перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»з питань дотримання вимог податковог законодавства з податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року згідно з якого господарські операції між ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та його контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

В свою чергу, позивачем було надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій.

Такими є договори укладені між позивачем та його контрагентом, податкові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних та будівельних робіт, акти приймання виконаних підрядних та будівельних робіт, робочий проект та додатки до нього.

Також, в матеріалах справи наявний лист директора ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»Назарова І.В., в якому той підтвердив виконання в поновму обсязі господарських зобов'язань згідно договорів, укладених з ТзОВ «Інпук». Окрім того, зазначає, що до вионання наданих послуг (робіт) ним залучались субпідрядні орнагізації, що не суперечить умовам договору за №7-07 від 01.07.2011 року та договору за №1-01 від 05.01.2011 року.

Щодо тверджень представника відповідача, що залучення до виконання робіт субпідрядних організацій повинно було узгоджуватись з безпосереднім їх замовником - ВАТ «Миколаївцемент», як передбачено п.8.3.9 договору №КІ 93.04, укладеного 15.04.2011 року між ВАТ «Миколаївцемент»та ТзОВ «Інпук», то такі не беруться судом до уваги, оскільки виконання умов даного договору відноситься до цивільно-правових відносин, а тому оцінка порушень при виконанні умов договору виходить за межі повноважень органу державної податкової служби.

А відтак, вищенаведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій.

За таких обставин, надані відповідачем докази, в підтвердження нереальності господарських операцій, судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж, на що платником податків було надано Свідоцтво про державну реєстрацію, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, ліцензію Інспеції державного арухітектурно-будівельного контролю у Луганській області з яких вбачається, що на час здійснення господарсьих операцій з позивачем товариство було зареєстровано у встановленому законом порядку, являлось платником подату на додану вартість та мало дозвіл на виконання даних видів робіт.

Таким чином, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

Як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

При цьому судом не беруться до уваги посилання позивача на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року у справі за №2а-10972/11/1270 та на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 року за №2-а-10972/11/1270, оскільки такі не підтверджують та не спростовують обставин реальності господарських операцій між позивачем та згаданим контрагентом.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, з врахуванням вимог ч.2 ст.162 КАС України, суд вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування оспорюваного акту індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Франківському районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року за №0000302320.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інпук»(код ЄДРПОУ 35620676), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Наукова, 7-б, 242 грн. 00 коп. судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 серпня 2012 року.

Суддя В.Я.Мартинюк