Постанова

від 17.07.2012 по справі 2а-5154/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2012 року 15:34 № 2а-5154/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Криворучко Л.В. та представників сторін:

від позивача: Поштар Т.П.,

від відповідача: Марченко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БазісІнвестОіл» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2012 року №0000632250,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «БазісІнвестОіл»(далі -позивач, ТОВ «БазісІнвестОіл») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення 03 квітня 2012 року №0000632250.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 16.07.2012 року здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. Як зазначав позивач, факт придбання товарів (нафтопродуктів), підтверджується наявними податковими накладними, що дає підстави для законного віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту у відповідному періоді.

Крім того, позивач не може погодитись із твердженням відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених з ТОВ «Торговий дім Європа»та ТОВ «УЄНК». На його думку, правочини мали реальних характер, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, товарність здійснення господарських операцій підтверджується договорами, митними деклараціями, сертифікатом відповідності, тощо. На час здійснення взаємовідносин, контрагенти були зареєстровані як платники податку, при здійсненні правочинів позивачем отримані всі документи, які дозволяють вчиняти відповідні правочини.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, заниження позивачем податку на додану вартість в період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. на загальну суму 273 130,00 грн.

Податковий орган зазначив, що під час перевірки встановлено відсутність у контрагентів позивача - ТОВ «Торговий дім Європа»та ТОВ «Українська-Європейська Нафтова компанія»- складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Також в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів за актами приймання-передачі, довіреностям, не надано документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, отриманих від ТОВ «Торговий Дім Європа», ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія».

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про те, що укладені правочини не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, а діяльність ТОВ «Торговий Дім Європа», ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія»була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином, відповідач вважає, що податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 273 130,00 грн., виписані ТОВ «Торговий дім Європа»та ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія»на адресу позивача, не можуть використовуватись останнім в податковому обліку, оскільки правочини між вказаними підприємствами є нікчемними та такими, що не створюють жодних юридичних наслідків.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ :

ТОВ «БазісІнвестОіл»(код ЄДРПОУ 30637973) зареєстроване як юридична особа 23.03.2007 р. Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку у ДПІ у Подільському районі міста Києва.

Відповідно до довідки АБ №327251 з ЄДРПОУ основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «БазісІнвестОіл»є: діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами (код за КВЕД-46.12), діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код за КВЕД 46.19), неспеціалізована оптова торгівля (код за КВЕД 46.90), консультування з питань комерційної діяльності й керування (код за КВЕД 70.22).

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БазісІнвестОіл»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період квітень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 16/22-611/30637973 від 06.03.2012року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

03 квітня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято:

- податкове повідомлення -рішення № 00000632250, яким позивачу за порушення пп. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»на загальну суму 273 131,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження податкових зобов'язань з ПДВ ґрунтується на тому, що операції позивача з придбання нафтопродуктів у ТОВ «Торговий дім Європа»та ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія»не підтверджуються з урахуванням з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

В ході аналізу податкової звітності вказаних контрагентів встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «ТД «Європа»та ТОВ «УЄНК» складає -1 особу. Основні засобі відповідно до поданої до податкових органів звітності не обліковуються.

Крім того, операції позивача з придбання нафтопродуктів у ТОВ «Торговий дім Європа»та ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія»не підтверджені належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, паспортами якості нафтопродуктів.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що за квітень 2011 року ТОВ «БазісІнвестОіл»завищено податковий кредит на суму 273 130,00 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Торговий дім Європа», ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія», що призвело до порушення до 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України та стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 00000632250 від 03.04.2012р.

Згідно наданих до перевірки документів, між ТОВ «БазісІнвестОіл»(Покупець) та ТОВ «Торговий дім Європа»(Продавець) було укладено договір №1/21-03-НП від 21.03.2011р. Відповідно до умов договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти. Загальна сума договору визначається на кожну партію окремо та фіксується в додатку до договору.

Відповідно до п.4.1. договору поставка товару здійснюється залізничним, автомобільним транспортом продавця або на умовах самовивозу -автомобільним транспортом покупця. Налив (погрузну) товару в автомобільний транспорт покупця забезпечує продавець. Пунктом 4.3. договору визначено, що поставка товару здійснюється за правилами ІНКОТЕРМС-2000.

З посиланням про виконання умов вказаного договору між позивачем та ТОВ «Торговий дім Європа»було оформлено видаткові накладні: №РН-00146/1 від 05.04.2011р. на суму 298438,40 грн. в т.ч. ПДВ 49739,73 грн., №РН-0150/10 від 08.04.2011р. на суму 40934,40 грн., в т.ч. ПДВ 6822,40 грн., №РН-0000157 від 13.04.2011р. на суму 257504,00грн. з яких ПДВ 42917,33 грн., РН-0150/11 від 08.04.2011р. на суму 300 590,60 грн., з яких ПДВ 50098, 43 грн., №РН-0000169 від 14.04.2011р. на суму 118032,30 грн., з яких ПДВ 19672,05грн., №РН-0000171 від 15.04.2011р. на суму 243020,00 грн., з яких ПДВ -40503,33 грн., №РН-0000176 від 20.04.2011р. на сум 122096,60 грн., з яких ПДВ 20349,43 грн.

ТОВ «Торговий дім Європа»було виписано ТОВ «БазісІнвестОіл»податкові накладні від 04.04.2011р. №11 на суму 298 438,40 грн., з них ПДВ 49 739,38 грн., від 06.04.2011р. №43 на суму 298 438,40 грн. з яких ПДВ 49 739,73 грн., від 07.04.2011р. №56 на суму 900 000,00 грн., з яких ПДВ 150 000,00 грн., від 19.04.2011р. №98 на суму 1771,80 грн., з яких ПДВ 295,30 грн.

На підтвердження проведення оплати на користь вказаного контрагента позивачем надано суду банківські виписки від 04.04.2011 на суму 298 438,40 грн., від 06.04.2011р. на суму 298 438,40 грн.

Крім того, між ТОВ «БазісІнвестОіл»та ТОВ «Українська-Європейська Нафтова компанія»було укладено договір поставки від 21.02.2011р. № 09-11.

З посиланням про виконання умов вказаного договору між позивачем та ТОВ «Українська-Європейська Нафтова компанія»було оформлено видаткову накладну № 7 від 20.04.2011р. про поставку дизельного пального на суму 131 274,00 грн., в т.ч. ПДВ -21 874,00 грн., акт приймання передачі нафтопродуктів від 20.04.2011р.

ТОВ «Українська-Європейська Нафтова компанія»виписала позивачу податкову накладну №27 від 19.04.2011 р. на суму 131 274,00 грн., з них ПДВ 21879,00 грн.

На підтвердження оплати на користь вказаного контрагента позивачем надано суду банківську виписку про сплату коштів на суму 131 274,00 грн. та Акт взаєморозрахунків за квітень 2011р.

Враховуючи надання вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, необхідні для формування податкового кредиту, в зв'язку з чим він має право на відображення у податковому обліку господарських операцій, здійснених з ТОВ «Торговий дім Європа»та ТОВ «Українська-Європейська Нафтова компанія».

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача з огляду на нижченаведене.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що бензин та дизельне пальне є нафтопродуктом, специфічним товаром .

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі -нафта) і нафтопродуктів встановлюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та зв'язку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до п.п. 10.2.1 Інструкції № 281 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності .

Згідно з п.п. 10.2.4 Інструкції № 281 забороняється приймати нафтопродукти у разі: неналежного оформлення або відсутності ТТН ; відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма ознаками якості); відсутності копії сертифіката відповідності та інше.

З аналізу вказаних норм вбачається, що приймання нафтопродуктів, які надійшли автотранспортом, повинно здійснюватись замовниками за обов'язкової наявності товарно-транспортних накладних, паспорта якості та сертифікату відповідності.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995р. №488/346 і введені в дію з 01.01.1996р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення розглядуваних господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- "Подорожній лист вантажного автомобіля", ф. № 2;

- "Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- "Товарно - транспортна накладна", ф. № 1-ТН;

- "Талон замовника", ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п.47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. а N 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва "Замовника", "Вантажовідправника", "Вантажоодержувача", адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі "Відомості про вантаж" обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень нафтопродуктів є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не були надані належним чином оформлені товарно-транспортні накладні.

Так, на підтвердження факту перевезення придбаних у ТОВ «Торговий дім Європа»нафтопродуктів позивачем було надано товарно-транспортні накладні: №0504/035-ТБД від 05.04.2011р., №1304/055-ТБД від 13.04.2011р., №0804/053-ТБД від 08.04.2011р., №б/н від 08.04.2011р., №о-30073 від 14.04.2011р., №о-30076 від 15.04.2011р., №о-30077 від 15.04.2011р., за якими ТОВ «Торговий дім Європа»як замовник (платник) через різних автоперевізників (ТОВ «НВФ «Порт», ВП «Дніпро-Агро», Жмишенков А.О.) передав вантажоодержувачу ТОВ «БазісІнвестОіл»дизельне паливо у різній кількості для перевезення. На підтвердження факту перевезення придбаних у ТОВ «Українська-Європейська Нафтова компанія»нафтопродуктів позивачем надано товарно-транспортну накладну №о-300105 від 20.04.2011р., за якою ТОВ «Українсько-Європейська Нафтова компанія»як замовник (платник) через ТОВ «НВФ «Порт»- автоперевізник, передав вантажоодержувачу ТОВ «БазісІнвестОіл»дизельне паливо.

В той же час, всупереч п. 11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997р., жодна з вищевказаних товарно-транспортних накладних не містить підписів та печатки замовників (вантажовідправників) - ТОВ «Українська-Європейська Нафтова компанія»та ТОВ «Торговий дім Європа» , підпису вантажоодержувача , точної адреси пункту розвантаження товару, номеру подорожнього листа, тощо. Вказані накладні містять лише відбиток печатки та підпис перевізника, підписів та печаток інших учасників вантажоперевезення ТТН не містять.

Таким чином, перевіркою не встановлено і позивачем не надано належним чином оформлені документи, які відповідають вищевказаному законодавству, та свідчать про транспортування нафтопродуктів від ТОВ «Українська-Європейська Нафтова компанія»та ТОВ «Торговий дім Європа»до позивача.

Крім того, позивачем не надано копії паспортів якості та сертифікатів відповідності на нафтопродукти, отримані від ТОВ «Українська-Європейська Нафтова компанія».

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції .

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних з усіма необхідними реквізитами , які б засвідчували фактичну передачу нафтопродуктів та їх фактичне перевезення, або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було достовірно встановити осіб, які здійснювали відвантаження та отримання цього товару, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій позивача з ТОВ «Українська-Європейська Нафтова компанія»та ТОВ «Торговий дім Європа», тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Суд також зазначає, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу , основних коштів, виробничих активів , складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

В свою чергу, як встановлено перевіркою, ТОВ «Торговий дім «Європа»відсутнє за юридичною та фактичною адресами, про що свідчить акт від 24.06.201 1 року №17/23-3/33800960, підприємство має стан «32»- фактична адреса невстановлена. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 05.09.2011 р.

З аналізу податкової звітності підприємства вбачається відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих відповідно до даних 1-ДФ - 1 особа.

Також, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, необхідні для здійснення основного виду діяльності, у ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія».

Станом на 03.08.2011 року підприємство має стан - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням). Остання декларація з ПДВ подана за червень 2011 року.

Як встановлено під час перевірки, кількість працюючих на підприємстві становить 1 особу. Основні засоби відповідно до наданої звітності до податкового органу не обліковуються (в зв'язку з відсутністю в додатку СВ до декларацій з податку на прибуток амортизаційних відрахувань на виробничі основні фонди, безпосередньо пов'язані з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг).

Таким чином, за відсутності у ТОВ «Українська-Європейська Нафтова компанія»та ТОВ «Торговий дім Європа»трудових ресурсів, виробничих активів та інших засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, відсутні підстави вважати товарними господарські операції з придбання позивачем нафтопродуктів у вказаних підприємств.

Необґрунтованими суд вважає також і доводи позивача про те, що правочини укладені між сторонами, в судовому порядку недійними не визнані.

Відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів (правочинів), укладених між позивачем та ТОВ «Українська-Європейська Нафтова компанія»та ТОВ «Торговий дім Європа», саме по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеними суб'єктами, а укладення договорів не є доказом їх виконання.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту в сумі 273 131,00 грн. в порушення пп. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2012 року №0000632250, тому, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний тест постанови складено та підписано: 26 липня 2012 року.