Постанова

від 19.07.2012 по справі 2а-1756/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 липня 2012 року 14:51 № 2а-1756/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Криворучко Л.В. та представників сторін:

від позивача: Бернацької В.О., Родіонова С.С.,

від відповідача: Мисливого І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Імперія Свята» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0006712307 від 03 жовтня 2011 року, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Імперія Свята»(далі -позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі -відповідач) по скасування податкового повідомлення-рішення №0006712307 від 03 жовтня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.02.2012 року було відкрито провадження в даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у січні-березні 2011 року на суму 28 850,00 грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «Феррум Груп», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від зазначеного контрагента, який на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем в порушення вимог п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму у розмірі 28 850,00 грн., сформовану за наслідками господарських операцій з ТОВ «Феррум Груп». Аргументуючи свою позицію, відповідач зазначив про порушення щодо ТОВ «Феррум Груп»кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, що свідчить про здійснення фінансово-господарська діяльність цього товариства поза межами правового поля. Фінансово-господарські відносини ТОВ «Феррум Груп»з контрагентами за січень-лютий 2011 року є фіктивними правочинами, що свідчить про протиправність таких правочинів, укладених з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі зі спірних правовідносин судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач -Приватне підприємство «Імперія Свята»(код ЄДРПОУ 35331792) зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 07.08.2007 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 13393318 від 22.03.2012 року, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 09.09.2011р. по 15.09.2011р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Імперія Свята»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з ТОВ «Феррум Груп»за січень-березень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт №2023/2307/35331792 від 16.09.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

03 жовтня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0006712307 , яким позивачу, за порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, було визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у сумі 28 850, 00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

За результатами оскарження податкового повідомлення -рішення № 0006712307 від 03.10.2011 у адміністративному порядку зазначене рішення залишене без змін, а скарги ПП «Імперія Свята»- без задоволення.

В Акті перевірки податковий орган прийшов до висновку про порушення вимог п.187.1 ст. 187, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту загалом у сумі 28 850,00 грн. за період січень-березень 2011 року та порушення п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 28 850,00 грн. за вказаний період.

В обґрунтування таких висновків ДПІ зазначає, що в ході проведення контрольно-перевірочних заходів було встановлено взаємовідносини ПП «Імперія Свята»з ТОВ «Феррум Груп». В результаті опрацювання первинних документів по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Феррум Груп»податковий орган прийшов до висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Феррум Груп»здійснюється поза межами правового поля, про що свідчить порушення кримінальної справи за фактом створення ТОВ «Феррум Груп»за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 КК України. Відтак, за висновком податкового органу, господарські взаємовідносини між контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями ТОВ «Феррум Груп»за період січень-березень 2011 року є фіктивними правочинами.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку про порушення ПП «Імперія Свята»вимог 187.1 ст.187, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 28 850,00 грн. за період січень-березень 2011 року та порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на суму 28 850, 00 грн. за період січень-березень 2011 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Імперія Свята»(Замовник) та ТОВ «Феррум Груп»(Виконавець) було укладено Договір про організацію обслуговування заходу № 06/01 від 06.01.2011 року , предметом якого визначено: - надання Виконавцем послуг по організації та проведенню святкового заходу замовника, який буде проводитись 14.01.2011р. у «Президент готель». Згідно з п.2.1 договору Виконавець зобов'язувався виконати роботу в обсязі згідно договору (п.2.1.1), а замовник зобов'язувався за 5 днів до святкового заходу проінформувати виконавця про кількість учасників заходу і визначити перелік послуг, що мають бути виконані, завчасно інформувати виконавця про всі зміни та доповнення щодо надання послуг (п.2.2.2) та сплатити надані послуги згідно з п.3.3 договору (п.2.2.3).

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Феррум Груп»у січні 2011 року надало позивачу обумовлені договором послуги на загальну суму 67 500, 00 грн., в тому числі ПДВ -11 250, 00 грн., про що свідчить акт приймання-передачі послуг від 14 січня 2011 року.

За наслідками надання послуг ТОВ «Феррум Груп»виписало на користь позивача податкову накладну № 011401 від 14 січня 2011 року на суму 67 500 грн., в тому числі ПДВ -11 250,00 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Імперія Свята»(Замовник) та ТОВ «Феррум Груп»(Виконавець) було укладено Договір про організацію обслуговування заходу № 15/02 від 15.02.2011 року , предметом якого визначено: - надання Виконавцем послуг по організації та проведенню урочистого заходу замовника: зустріч дилерів (урочиста частина), яка буде проводитися 25.02.2011 року (п.1.1 договору). Згідно з п.2.1 договору Виконавець зобов'язувався виконати роботу в обсязі згідно договору (п.2.1.1), а замовник зобов'язувався за 5 днів до урочистого заходу поінформувати виконавця про кількість учасників заходу і визначити перелік послуг, що мають бути виконані, завчасно інформувати виконавця про всі зміни та доповнення щодо надання послуг (п.2.2.2) та сплатити надані послуги згідно з п.3.3 договору (п.2.2.3).

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Феррум Груп»надало позивачу обумовлені договором послуги на загальну суму 65 400, 00 грн., в тому числі ПДВ -10 900,00 грн., про що свідчить акт приймання-передачі послуг від 25 лютого 2011 року.

За наслідками надання послуг ТОВ «Феррум Груп»виписало на користь позивача податкову накладну № 107 від 21 лютого 2011 року на суму 65 400 грн., в тому числі ПДВ -10 900,00 грн.

Також між ПП «Імперія Свята»(Замовник) та ТОВ «Феррум Груп»(Виконавець) було укладено Договір № 18/03 від 18.03.2011 року , предметом якого визначено надання Виконавцем послуг по організації тренінгу по командоутворенню, який буде проводитись з 01 по 02 квітня 2011р., місце проведення -головний навчальний центр «Зелена Буча», що знаходиться за адресою: м.Буча, вул. Інститутська, 22; надання послуг промоутерів (п.1.1 договору). Згідно з п.2.1 договору Виконавець зобов'язувався виконати роботу в обсязі згідно договору (п.2.1.1), а замовник зобов'язувався завчасно інформувати виконавця про всі зміни та доповнення щодо надання послуг (п.2.2.1) та сплатити надані послуги згідно з п.3.3 договору (п.2.2.3).

Згідно з додатком 1 до договору № 18/03 від 18.03.2011 року Виконавець зобов'язувався надати послуги з організації тренінгу, послуги ведучого, реквізит та трансфер на загальну суму 31 440 грн., в т.ч. ПДВ 5 240 грн.

Згідно з додатком 2 до договору № 18/03 від 18.03.2011 року Виконавець зобов'язувався надати послуги промоутерів на загальну суму 8 760 грн. в т.ч. ПДВ 1 460 грн.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Феррум Груп»було надано позивачу обумовлені договором послуги на загальну суму 40 200, 00 грн., в тому числі ПДВ -6 700, 00 грн., про що свідчать відповідні акти приймання-передачі послуг від 26 березня 2011 року та 02 квітня 2011 року.

За наслідками надання послуг ТОВ «Феррум Груп»було виписано на користь позивача податкову накладну № 7 від 21 березня 2011 року на суму 40 200 грн., в тому числі ПДВ -6 700,00 грн.

Податкові накладні, отримані від ТОВ «Феррум Груп», були відображені позивачем в реєстрах податкових накладних за січень-березень 2011 року, а суми ПДВ було включено до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах, а саме: за січень 2011 р. -у розмірі 11 250,00 грн., за лютий 2011 р. -у розмірі 10 900,00 грн., за березень 2011 р. -у розмірі 6 700,00 грн.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т.ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Податковий кодекс України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з п/п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу наведених норм права та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПП «Імперія Свята» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень-березень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Феррум Груп», які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням (оплатою) товарів.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані у січні, лютому, березні 2011 року, надання послуг відбулося в цих же податкових періодах, то в силу приписів ст. 198 Податкового кодексу України право ПП «Імперія Свята» на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно, у січні, лютому та березні 2011 року.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент проведення перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) . У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку , який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Феррум Груп» було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку. Вказане свідоцтво було анульоване 17 червня 2011 року відповідно до рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №311/29-203, в той час як податкові накладні на користь позивача були виписані -у січні-березні 2011 року .

Отже, на момент видачі податкових накладних на користь позивача ТОВ «Феррум Груп»було зареєстроване як платник ПДВ та мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

Згідно наданої на запит суду декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Феррум Груп»за січень, лютий 2011 року вбачається, що останнім було відображено податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з ПП «Імперія Свята» у розмірі, що повністю відповідає задекларованим позивачем сумам податкового кредиту за цей період.

В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявна в матеріалах справи довідка № 063609 від 30.03.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджує, що ТОВ «Феррум Груп»станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру, станом на момент здійснення господарських операцій інформація про відсутність ТОВ «Феррум Груп»за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не вносилась; вказане підприємство не було ліквідоване, його діяльність в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем робіт та придбання таких робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 688687 від 22.03.2012 року до основних видів діяльності ПП «Імперія Свята» належать: надання інших комерційних послуг (74.87.0), посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (51.19.0). рекламна діяльність (74.40.0), виробництво верхнього одягу (18.22.0), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту (52.12.0).

Як встановлено судом під час розгляду справи, послуги по організації тренінгу, послуги ведучого, трансфер, послуги промоутерів, проведення урочистого заходу замовлялись позивачем у ТОВ «Феррум Груп»з метою виконання своїх зобов'язань перед третіми особами -ЗАТ «АТ Каргіл», ТОВ «Макіта Україна», ТОВ «Дельта Проектконсалт Україна», ТОВ «Юнігран»по договорам, за якими, позивачем, зокрема, надавались послуги із організації тренінгу, послуги промоутерів, послуги по організації заходу, послуги по організації зустрічі дилерів і ін.

Послуги, що були виконані ТОВ «Феррум Груп»і передані позивачу, в подальшому були передані замовникам - ЗАТ «АТ Каргіл», ТОВ «Макіта Україна», ТОВ «Дельта Проектконсалт Україна», ТОВ «Юнігран». Реальність виконання робіт (надання послуг), їх господарський і товарний характер підтверджується ідентичністю послуг, виконаних ТОВ «Феррум Груп»та послуг, реально прийнятих замовниками, їх найменуванням, обсягом, строками виконання, підтвердженням чого є надані позивачем договори, акти передачі робіт позивачем замовникам та актами виконаних робіт, переданих ТОВ «Феррум Груп»позивачу.

Таким чином, придбання послуг у ТОВ «Феррум Груп»здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності, що спрямована на отримання доходу.

Вказане на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушену кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 205 КК України, за фактами створення ТОВ «Феррум Груп», так як вказана справа порушена не по факту спільної діяльності ПП «Імперія Свята»та ТОВ «Феррум Груп».

Суд також звертає увагу, що порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 72 КАС України, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, належним доказом для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі ухвалений щодо цієї особи.

Відповідач не надав суду доказів того, що посадових осіб ТОВ «Феррум Груп»було притягнуто до кримінальної за завідоме укладення протиправних правочинів з метою ухилення від сплати податків або отримання безпідставної податкової вигоди з бюджету.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку . У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Відповідачем не було надано під час розгляду справи доказів обізнаності позивача про можливі факти порушень з боку його контрагента.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДА, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відтак, доводи відповідача не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Феррум Груп», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Феррум Груп», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Феррум Груп»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися позивачем у ТОВ «Феррум Груп», отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ПП «Імперія Свята»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за січень-березень 2011 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.187.1 ст. 187, п.198.6 ст. 198 п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України є помилковим, відтак донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 28 850,00 грн. є протиправним.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 1,00 грн. є також протиправним.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, враховуючи межі заявлених позовних вимог, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ПП «Імперія Свята»підлягає задоволенню.

На розподілі судових витрат представники позивача в судовому засіданні не наполягали.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва №0006712307 від 03 жовтня 2011 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 30 липня 2012 року.