Постанова

від 19.07.2012 по справі 2а-5975/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 липня 2012 року 15:23 № 2а-5975/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Криворучко Л.В. та представників сторін:

від позивача: Кузь В.В.,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксон-Україна» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2012 року № 0000012302, № 0000022302,-

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксон-Україна»(далі -позивач, ТОВ «Люксон-Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2012 року № 0000012302, № 0000022302.

Враховуючи вибуття первинного відповідача (ДПІ у Оболонському районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби.

Позивач вважає податкові повідомлення - рішення від 17 січня 2012 року № 0000012302, № 0000022302 відповідача протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Підставою донарахування сум податку на додану вартість було неправомірне з точки зору відповідача, віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум у зв'язку із придбання позивачем товару по договорах з ТОВ «Лайкс».

Діючим законодавством встановлений виключний перелік документів, які надають право платнику податків віднести відповідні суми до складу валових витрат та податкового кредиту.

В оспорюваному випадку цими документами є відповідні видаткові та податкові накладні, надані та зареєстровані належним чином.

Позивач зазначав, що товари (світлотехнічна продукція), придбані на підставі укладеного договору з ТОВ «Лайкс»були використані у власній господарської діяльності позивача, тому витрати з їх придбання правомірно віднесені до складу валових витрат на підставі отриманих та належним чином оформлених документів первинного обліку. Податковий кредит за наслідками вказаних операцій віднесено до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Отже, відсутні будь-які порушення з боку позивача п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.1., 198.3, 198.4, 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

На переконання позивача, відповідач безпідставно прийшов до висновку про нікчемність правочину, який мав місце між позивачем та ТОВ «Лайкс», з огляду на фіктивний характер діяльності останнього. Встановлені відповідачем обставини в обґрунтування нікчемності правочину, на думку позивача, не доведено і факт дійсності договору не спростований.

На час здійснення господарських операцій контрагент - ТОВ «Лайкс»був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, тому позивач добросовісно, на його думку, вважав вказаного контрагента дійсними суб'єктом підприємницької діяльності та не повинен був перевіряти автентичність підписів осіб, які виписували первинні документи.

З огляду на викладене позивач не погоджується з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх незаконними, такими, що не відповідають обставинам справи і встановленим фактам та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток за ІІ-ІІІ квартал на суму 388 807,00 грн. та п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1, пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість за травень 2011 року на суму 414 688,00 грн., оскільки фактично господарських операцій не відбувалося, про що свідчить відсутність у контрагента адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг).

Як встановлено перевіркою, підприємницька діяльність ТОВ «Лайкс»проводилась невстановленою особою, підписи на документах, якими оформлені взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, підписані від імені ТОВ «Лайкс»неуповноваженою на те особою.

Допитаний ГВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва гр. ОСОБА_3, що рахувався директором ТОВ «Лайкс»пояснив, що за час діяльності вказаного підприємства ніякої господарської діяльності по ньому не здійснював, договорів не укладав, товари та послуги не поставляв, печаткою підприємства не розпоряджався.

За таких обставин, на переконання відповідача, видаткові та податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ «Лайкс», що підписані від імені підприємства не уповноваженими особами, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

У період з 15.12.2011 р. по 28.12.2011 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Люксон-Україна»при взаємовідносинах з ТОВ «Лайкс»(код ЄДРПОУ 34184902) за період травень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 755-23-2-34760353 від 28.12.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

17 січня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення -рішення:

- № 0000022302 , яким позивачу за порушення п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем «податок на прибуток» у розмірі 388 807,00 грн.;

- № 0000012302 , яким позивачу за порушення п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1, пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України було визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 414 689,00 грн., в тому числі основного платежу - 414 688,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій -1,00 грн.

За результатами оскарження вказаних рішень в адміністративному порядку скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення -залишені без змін.

Під час перевірки було встановлено, що податковий кредит ТОВ «Люксон-Україна»з податку на додану вартість за травень 2011 року та валові витрати з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року було сформовано в тому числі на підставі первинних документів, виданих від імені ТОВ «Лайкс», яке має ознаки фіктивного підприємства.

Так, актом перевірки встановлено відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Лайкс»основних засобів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів тощо для здійснення основного виду діяльності. В ході аналізу податкової звітності контрагента позивача було встановлено, що у контрагента відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна кількість працюючих у ТОВ «Лайкс»- 1 особа.

Крім того, згідно з поясненнями працюючого по документам на час здійснення господарських операцій з позивачем директора товариства з обмеженою відповідальністю «Лайкс»- ОСОБА_3 ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності на товаристві з обмеженою відповідальністю «Лайкс»він не має, жодних договорів не підписував, податкову звітність не підписував та не здавав, податкові накладні не виписував та не підписував, заяви щодо виготовлення печатки не подавав, свідоцтво платника не отримував, підприємство зареєстрував на прохання малознайомої особи за грошову винагороду, займатись веденням фінансово-господарської діяльності на меті не мав.

В зв'язку з викладеним, за висновком перевіряючих, зазначене підприємство було створене без урахування вимог п.1 ст.42 Господарського кодексу України, його діяльність є незаконною і не може породжувати правових наслідків.

Враховуючи наведені обставини, податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Люксон-Україна»з ТОВ «Лайкс»носять характер нікчемних правочинів, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), волевиявлення учасників не відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Зважаючи на факт безпідставності виписки податкових та видаткових накладних контрагентом позивача - товариством з обмеженою відповідальністю «Лайкс», державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва зроблено висновок про відсутність правових підстав для формування товариством з обмеженою відповідальністю «Люксон-Україна»валових витрат у розмірі 388 807,00 грн. за ІІ-ІІІ квартал 2011 року та податкового кредиту за травень 2011 року у розмірі 414 689,00 грн. за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Лайкс», які з вищенаведених обставин фактично не відбулися.

З урахуванням вищенаведеного відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «Люксон-Україна»:

- пункту 198.6 статті 198, підпунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2011 року на загальну суму 414 689,00 грн.

- пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого неправомірно занижено суму податку на прибуток у розмірі 388 807,00 грн. за період ІІ-ІІІ квартал 2011 року.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає висновки податкового органу доведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, між ТОВ «Люксон-Україна»(Покупець) та ТОВ «Лайкс»(Продавець, в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту) було укладено договір купівлі-продажу № 153 від 16.05.2011 р. Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця світлотехнічну продукцію (товар) за цінами, в асортименті та кількості згідно Додатків (специфікацій), що є невід'ємними частинами Договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такий товар (партію товару) згідно з умовами, передбаченими Договором.

За посиланням позивача, належне виконання зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю «Лайкс»підтверджується видатковими накладними № 9 від 20.06.2011 р. на суму 1 348 080,00 грн., № 10 від 22.06.2011 р. на суму 1 140 046,56 грн. (том І, а.с. 59, 61), податковими накладними № 9 від 17.05.2011 р., № 10 від 10.05.2011 р., в яких зазначена сума ПДВ у загальному розмірі 414 688,00 грн. (том І, а.с. 60, 62), платіжними дорученнями від 17.05.2011 р. № 681, від 18.05.2011 р. № 688 та від 17.05.2011 р. № 682 (том І, а.с. 153-155).

Суму витрат по придбанню товарів у ТОВ «Лайкс»було включено позивачем до складу валових витрат підприємства за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на загальну суму 388 807,00 грн., суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року у розмірі 414 688,00 грн.

Враховуючи надання до перевірки вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Подактовим кодексом України, необхідні для формування податкового кредиту і валових витрат, в зв'язку з чим ТОВ «Люксон-Україна»має право на відображення у податковому обліку господарських операцій, здійснених з ТОВ «Лайкс».

Разом з тим, зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Лайкс», яке має ознаки фіктивного підприємства.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:

- інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, виходячи з правової позиції Вищого адміністративного суду України,, викладеної у вищевказаному Інформаційному листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала); відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо) ; відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та встановлено ДПІ у Оболонському районі м. Києва під час проведення перевірки, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ТОВ «Люксон-Україна»та ТОВ «Лайкс»оскільки останнє, як продавець, не мало трудових ресурсів (технічного персоналу), основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, виробничих активів, складських приміщень для зберігання товарів та фактично було створене без мети здійснення підприємницької діяльності.

Його засновник та директор -ОСОБА_3 в порушення діючого законодавства фінансово-господарською діяльністю не займався, ніяких договорів, видаткових, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписував, поставок товарів не здійснював та нікому не доручав вчиняти будь-які дії від імені ТОВ «Лайкс».

Так, з пояснень ОСОБА_3, допитаного співробітниками ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва, вбачається, що останній став засновником та директором ТОВ «Лайкс»за грошову винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності, підписав в нотаріальній конторі невідомі йому документи, не розуміючи їх змісту. Наміру використовувати ці документи та наміру здійснювати підприємницької діяльності гр.. ОСОБА_3 не мав, постановку ТОВ «Лайкс»на облік в органах державної податкової служби він не здійснював, свідоцтво платника ПДВ не отримував.

Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Отже, як видно з наявних матеріалів справи, та було встановлено також перевіркою, ТОВ «Лайкс»зареєстроване та провадить фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновника та призначеного у законному порядку керівника.

Суд зазначає, що договір від імені ТОВ «Лайкс», податкові та видаткові накладні були підписані від імені товариства ОСОБА_3 як директором підприємства.

В той же час, з пояснень гр. ОСОБА_3 вбачається, що він особисто він ніяких фінансово-господарських операцій від імені та в інтересах вказаного підприємства не здійснював, ніяких угод не укладав, поточними рахунками підприємства не керував, контролю за діяльністю підприємства не здійснював, ніяких документів підприємства не підписував, жодних осіб на здійснення керівних функцій на вказаному підприємстві не уповноважував. На його думку, підприємство займалось протиправною діяльністю та здійснювало протиправні безтоварні фінансово-господарські операції (том І, а.с. 230-232).

Суд зазначає, що за вимогами пп. 201.6, 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. А відповідно до п. 16 наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Мін'юсті України 29.12.2010 р. за № 1401/18696, яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг , та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

За змістом пункту 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Лайкс», податкові та видаткові накладні якого стали підставою для формування ТОВ «Люксон-Україна»валових витрат та податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові та видаткові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування валових витрат та віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного суду України від 05 березня 2012 року (номер у ЄДРСР 23740257).

Суд не приймає до уваги доводи позивача, що його контрагент за договором був зареєстрований як юридична особа на час виписування видаткових та податкових накладних, оскільки сама по собі наявність державної реєстрації учасників господарської операції за відсутністю реального здійснення господарської операції не є достатньою підставою для підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по вказаній операції.

Також, як вбачається з акту перевірки ТОВ «Лайкс»від 23.09.2011р. № 23-522-34184902, складеного ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, інформація щодо офісних, виробничих (торгівельних, складських, тощо) приміщень, які використовувало у своїй діяльності ТОВ «Лайкс», у періоді, що перевірявся, внаслідок не підтвердження даних підприємством, відсутня.

Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Лайкс»згідно баз ДПІ у Дніпровському районі м. Києва становить 1 особа.

Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Лайкс»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності (том І, а.с. 234-251).

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Лайкс»анульоване рішенням ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 06.10.2011р. № 21742/10/29111, причина анулювання -платник податків не подав державному реєстратору Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу (том І, а.с. 105-106).

Декларація з податку на додану вартість ТОВ «Лайкс»за травень 2011 року подана з нульовими показниками, підприємством не задекларовано наявність операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, в тому числі по взаємовідносинам з позивачем, не визначено будь-яких податкових зобов'язань з ПДВ (том І, а.с. 113-115).

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ «Лайкс» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

При цьому, виходячи із загальних правил та звичаїв щодо обачності та обережності при виборі контрагента, позивач повинен був пересвідчитись, як зазвичай прийнято у діловій практиці, у наявності або відсутності у контрагента можливостей для виконання спірних операцій, проте, як вбачається з матеріалів справи, наявність можливостей у виконавця не перевірялась, а укладалися договори та перераховувалися кошти за оформленими документами про поставку товару.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки товарів фактично не мали реального характеру, операції з поставки товарів оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що в подальшому товар, який нібито був отриманий від ТОВ «Лайкс», був згідно відповідних договорів проданий іншим контрагентам, що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, оскільки зазначені документи свідчать тільки про те, що товарно-матеріальні цінності поставлялися позивачем, однак доказів того, що зазначені товарно-матеріальні цінності були поставлені позивачу саме ТОВ «Лайкс»до суду надано не було.

Також суд не може прийняти до уваги надані позивачем на підтвердження реальності здійснюваних операцій товарно-транспортні накладні, оскільки такі документи від імені ТОВ «Лайкс»підписані ОСОБА_3, який, як зазначалось вище, заперечує свою причетність до діяльності підприємства та підписання будь-яких документів фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Лайкс».

В даному випадку, суд приходить до висновку про проведення безтоварних операцій з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум валових витрат та податкового кредиту. Тобто, в даному випадку фактично відбувався лише обмін документами з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за безтоварними операціями та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат (видаткових та податкових накладних, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору (правочину), укладеного між позивачем та ТОВ «Лайкс», саме по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеним суб'єктом, а укладення договору не є доказом його виконання.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд зауважує, що угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.228 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, формування податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в позивачем занижено податок на додану вартість на 414 689,00 грн., а також з висновком про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 388 807,00 грн. в порушеня п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012302, № 0000022302 від 17 січня 2012 року, та, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний тест постанови складено та підписано: 27 липня 2012 року.