Постанова

від 31.07.2012 по справі 26/5005/2288/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р. Справа № 26/5005/2288/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Хандуріна М.І., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я. розглянувши касаційну скаргуЛівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 року у справі № 26/5005/2288/2012 господарського суду Дніпропетровської області за заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" Товариства з обмеженою відповідальністю "Катет" про визнання банкрутом за участю представників: від Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" -Хома Т.Ю., дов. № 13/01-03 від 13.01.2012 року, в с т а н о в и в :

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2012 року (суддя -Камша Н.М.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "НК Альфа-Нафта") порушено провадження у справі № 26/5005/2288/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "Катет") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012 року у справі № 26/5005/2288/2012 боржника визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура у справі строком на 6 місяців до 19.10.2012 року, призначено ліквідатора ініціюючого кредитора ТОВ "НК Альфа-Нафта".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 року у справі № 26/5005/2288/2012 (головуючий суддя -Виноградник О.М., суддя -Джихур О.В., суддя - Вечірко І.О.) апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби (далі -Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська) залишено без задоволення. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012 року у справі № 26/5005/2288/2012 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаною постановою господарського суду апеляційної інстанції, Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 року у справі № 26/5005/2288/2012, прийняти нове рішення, яким направити справу № 26/5005/2288/2012 до суду першої інстанції на стадію порушення провадження.

В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 19, 67 Конституції України, ст.ст. 41, 78 Податкового кодексу України (далі -ПК України), ч. 2 ст. 25, ст. 52 Закону про банкрутство. Зокрема, скаржник вказує на те, що винесення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури позбавляє права податкового органу на проведення податкової перевірки, набуття статусу можливого кредитора у справі, приєднання можливих грошових вимог у ліквідаційній процедурі.

Ініціюючий кредитор ТОВ "НК Альфа-Нафта" надав відзив на касаційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду вимогам закону, матеріалам та обставинам справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Згідно з п. 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених ч.1 ст. 52 Закону про банкрутство, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

За наявності будь-якої з підстав, передбачених ч.1 ст. 52 Закону про банкрутство, а також за наявності доказів, які підтверджують безспірність вимог кредитора та неплатоспроможність боржника господарський суд приймає рішення про визнання боржника банкрутом у порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року № 755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього ж Закону відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

П. 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст. 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в якості доказу відсутності боржника ТОВ "Катет" за місцезнаходженням ініціюючий кредитор до матеріалів справи надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АЖ № 796474 від 10.02.2012 року (а.с.17-18; т.1).

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що ініціюючим кредитором ТОВ "НК Альфа-Нафта" належними доказами в розумінні ст.ст. 32 - 36 ГПК України доведено факт відсутності боржника за місцезнаходженням.

Крім того, при зверненні боржника із заявою про порушення справи про банкрутство за обставин, визначених ст. 52 Закону про банкрутство, необхідно дотримуватись загальних умов щодо порушення справи про банкрутство, визначених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, зокрема умови щодо безспірності кредиторських вимог.

Так, в ч. 8 ст. 1 Закону про банкрутство дано визначення поняттю безспірності грошових вимог, які можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону про банкрутство до заяви кредитора додаються виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

Ст. 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ініціюючий кредитор ТОВ "НК Альфа-Нафта" до заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ "Катет" на підтвердження безспірності вимог кредитора на суму 48558грн.73 коп. додав договір купівлі-продажу № 3003/09-2 від 30.03.2009 року, накладну, акт звірки від 10.12.2010 року, акт прийому - передачі векселя від 13.12.2010 року, акт пред'явлення векселя до платежу від 16.11.2011 року, простий вексель серії АА 1718222, акт про протест про неоплату цього векселя, виконавчий напис нотаріуса № 6852 від 17.11.2011 року.

Оригінали виконавчого напису від 17.11.2011 року, простого векселя на суму 48558грн. 73 коп., акту про протест про неоплату векселя від 17.11.2011 року залучено до матеріалів справи (а.с.73-74; т.1).

Згідно абз.6 ч.1 ст. 7 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство повинна містити, крім інших відомостей, також виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Як свідчать матеріали справи, постановою Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 13.01.2012 року було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого напису № 6852, постановою Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 29.02.2012 року виконавчий документ повернуто стягувачу ТОВ "НК Альфа-Нафта" без виконання через відсутність боржника за місцезнаходженням та відсутність будь-якого майна у боржника (а.с.19-27 т.1).

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що ініціюючим кредитором ТОВ "НК Альфа-Нафта" надані суду всі належні та допустимі докази, що дають підстави для порушення справи про банкрутство у порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

Докази щодо встановлення факту проведення податкової перевірки боржника, на відсутність яких посилається у своїй касаційній скарзі Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська, не мають значення для прийняття господарським судом рішення про визнання боржника банкрутом, а також не впливають на встановлення обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Крім того, судом апеляційної інстанції правомірно відхилено доводи Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська про те, що оскаржуваною постановою господарського суду порушено приписи ст. 78 ПК України та позбавлено органи державної податкової служби права здійснити позапланову перевірку боржника, оскільки в силу положень ч.5 ст.52 Закону про банкрутство органи державної податкової служби не позбавлені права у встановлений місячний термін заявити свої грошові вимоги до боржника в ліквідпроцедурі, направивши заяву ліквідатору, за результатами проведеної позапланової перевірки.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу (подання) без задоволення, як це передбачено ст. 111 9 ГПК України.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим підстав для скасування вказаної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 року у справі № 26/5005/2288/2012 залишити без змін.

Головуючий М.І. Хандурін

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк