Рішення

від 24.07.2012 по справі 5011-10/6852-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/6852-2012 24.07.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю

Торговий дім «НАФТОХІММАШ-Червоний Жовтень»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: Пушанко І.О. (довіреність № юр-999/д від 16.11.2011р.);

від відповідача: Золотков С.О. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 24 липня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «НАФТОХІММАШ-Червоний Жовтень»(відповідач) заборгованості в розмірі 12 285,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу № 20/2000-МТР від 15 липня 2010 року, зокрема, відповідач здійснив поставку позивачу товару в порушення встановлених договором строків для такої поставки, внаслідок чого останній звернувся до суду про стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд: визнати додаткову угоду від 20 вересня 2011 року до договору № 20/2000-МРТ від 15.07.2010 недійсною, як таку що пов'язана з предметом спору відповідно до ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України; відмовити ПАТ «Укрнафта»у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі; в разі незадоволення судом п. 1 та п. 2 прохальної частини відзиву на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій заявлених у позовній заяві позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 14.06.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2012р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 24.07.2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2010 року між позивачем (надалі - Покупець або Отримувач) та відповідачем (далі по тексту - Постачальник або Продавець) (разом - сторони) було укладено договір купівлі-продажу № 20/2000-МТР (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Продавець передає, а Покупець приймає і оплачує продукцію /по тексту -продукція або товар/, відповідно до додатку, який є його невід'ємною частиною.

Позивач зазначає, що товар Продавцем Покупцю було фактично поставлено лише 03.01.2012р., що є порушенням умов Договору, а тому, за неналежно виконане взяте на себе зобов'язання за Договором щодо поставки товарів відповідач має сплатити на користь Покупця штрафні санкції, розмір яких, за розрахунками позивача, складає 12 285,00 грн.

Судом встановлено, що 02.12.2011р. в порядку досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листом № 2483 в якому вимагав, зокрема, сплатити неустойку на суму 12 285,00 грн. (належним чином засвідчена копія вимоги міститься в матеріалах справи). Позивач вказує, що суму штрафних санкцій за порушення строків поставки товарів відповідач не оплатив, у зв'язку з чим має заборгованість за Договором на відповідну суму.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджувався та у своєму відзиві вказав, що додаткова угода від 20 вересня 2011 року до договору № 20/2000-МРТ від 15.07.2010р. вносила зміни до недіючого додатку до договору і не має під собою юридичної сили та правових наслідків.

Окрім цього, за переконанням відповідача, строк поставки товару Договором не був визначений, а тому і не було здійснено прострочки поставки товару за Договором і відповідно до відповідача не може бути застосовано штрафні санкції передбачені п. 7.7. Договору.

Заперечуючи проти позовних вимог, у своєму відзиві відповідач також просить суд зменшити розмір штрафних санкцій заявлених у позовній заяві позивача, в разі незадоволення судом п. 1 та п. 2 прохальної частини відзиву на позовну заяву.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 15 липня 2010 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 20/2000-МТР згідно п. 1.1. якого Продавець передає, а Покупець приймає і оплачує продукцію відповідно до додатку, який є його невід'ємною частиною.

Загальна ціна товару згідно додатку до Договору становить - 81 900,00 грн.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи слідує, що 5 вересня 2011 року відповідач звернувся до позивача з листом № 8/1306 в якому просив подовжити термін поставки до 20 жовтня 2011 року (копія листа в справі).

Як свідчать матеріали справи, 20 вересня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи), з умов описової частини якої випливає, що термін поставки до 20 жовтня 2011 року.

Таким чином, в силу умов Додаткової угоди Постачальник зобов'язується поставити Покупцю теплообмінник 530ТП-1,6-М1/25-Г-6-У2 (згідно опитувального листа Гн.ГПЗ ВАТ «Укрнафта») в строк до 20.10.2011р.

У своєму листі № 8/1526 від 20.10.2011р. відповідач просив позивача подовжити термін поставки до 10 листопада 2011 року (копія листа в справі).

З матеріалів справи вбачається, що узгоджений сторонами в Договорі товар у кількості 1.000 одиниць Продавець поставив Покупцю в строк станом на 03.01.2012р., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 03.01.2012р. (копія накладної міститься в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи витікає, що внаслідок порушення строків поставки товару в термін до 20.10.2011р., з урахуванням не поставлення відповідачем товару в строк до 10.11.2011р., позивач 02.12.2011р. звернувся до відповідача претензію в якій вимагав, в тому числі, сплатити штрафні санкції за порушення умов Договору щодо строків поставки товару (копія листа міститься в справі).

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що санкцій за порушення строків поставки товару відповідач не сплатив.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що за порушення термінів поставки або недопоставки товару Продавець виплачує штраф у розмірі 15% від суми простроченого або недопоставленого згідно Додатку товару.

З огляду на викладене, з урахуванням порушення Продавцем встановлених Договором строків щодо поставки Покупцю теплообмінника 530ТП-1,6-М1/25-Г-6-У2 (згідно опитувального листа Гн.ГПЗ ВАТ «Укрнафта») в строк до 20.10.2011р., враховуючи те, що доказів поставки Покупцю теплообмінника 530ТП-1,6-М1/25-Г-6-У2 (згідно опитувального листа Гн.ГПЗ ВАТ «Укрнафта») в строк до 20.10.2011р. по Договору, відповідачем до суду не представлено, тобто викладені позивачем в позовній заяві твердження у встановленому законом порядку відповідачем не спростовані, обґрунтованими є позовні вимоги Покупця про стягнення з Продавця 12 285,00 грн. 15% штрафу за порушення термінів поставки товару за Договором, з розрахунку 81 900,00 грн. Х 15%.

Щодо викладених у відповідачем у відзиві обставин суд зазначає, що доказів, що свідчать про визнання недійсною в судовому порядку Додаткової угоди від 20.09.2011р. до суду не представлено. Відповідні зустрічні вимоги, в передбаченому господарським процесуальним законодавством порядку, не пред'являлися.

В силу, п. 1. ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Так, з пункту 1 частини 1 відповідної статті слідує можливість господарського суду визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, що, в той же час, не зобов'язує господарський суд вчинити вказані в п. 1 ч. 1 ст. 83 дії.

Викладені відповідачем у прохальній частині відзиву обставини щодо зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій у разі незадоволення судом п. 1 та п. 2 прохальної частини відзиву на позовну заяву є необґрунтованими.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «НАФТОХІММАШ-Червоний Жовтень»(ідентифікаційний код: 36483340, адреса: 03118, м. Київ, вул. Козацька, буд. 118, корп. «В»), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»(ідентифікаційний код: 00135390, адреса: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 15% штрафу -12 285,00 грн. (дванадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень) та судові витрати -1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 30.07.2012р.