Рішення

від 01.08.2012 по справі 5023/2760/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2012 р.Справа № 5023/2760/12 вх. № 2760/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Шилові С.Ю.

за участю:

розглянувши справу за позовом ФО П ОСОБА_1, м. Харків

до ТОВ "УБФ", м. Харків

про стягнення 31524,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

ФО П ОСОБА_1, м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ТОВ "УБФ", м. Харків, про стягнення заборгованості в сумі 9800,00 грн. за договором поставки № 1004-1 від 10 січня 2010 р., 21861,07 грн. інфляційних та 673,86 грн. 3% річних. Також до стягнення заявлено витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 червня 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/2760/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 09 липня 2012 року об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 липня 2012 року було відкладено розгляд справи на 23 липня 2012 року о 12:10 год.

В судове засідання 23 липня 2012 року з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги, проте доказів витребуваних ухвалами суду від 21 червня та 09 липня 2012 року суду не надав. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 липня 2012 року було відкладено розгляд справи на 01 серпня 2012 р. об 11:40.

В засідання суду 01 серпня 2012 року з'явився представник позивача, до матеріалів справи позивачем надано доповнення та пояснення до позовної заяви (вх. № 11172 від 01.08.2012 р.) за якими позивач просить суд стягнути з відповідача 9800 грн. боргу, 20932,58 грн. інфляційних за період з 01.08.2010 р. по 15.11.2011 р. та 88,20 грн. інфляційних за період з грудня 2011 р. по квітень 2012 р.; 525,66 грн. річних за період з 01.08.2010 р. по 15.06.2012 р. та 177,97 грн. річних за період з 17.12.2011 р. по 01.08.2012 р. До доповнень та пояснень позивачем додано лист та рахунок-фактуру від 16.12.2011 р., витяг реєстраційної служби України відповідача, довідку ЄДРПОУ позивача, довідку позивача про банківські реквізити, розрахунок пред'явлених до стягнення сум, які залучено судом до матеріалів справи. Представник позивача просить суд прийняти до розгляду доповнення та пояснення до позовної заяви.

Відповідач в судове засідання 01 серпня 2012 р. не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив.

Суд, згідно ст. 22 ГПК України, з огляду на те, що вказаними доповненнями та поясненнями позивачем змінено суми інфляційних та річних, які він просить стягнути на свою користь, вважає доповнення та пояснення позивача уточненням позовних вимог та з огляду на надання суду доказів їх направлення на адресу відповідача, приймає до розгляду. Справу розглянуто з врахуванням поданої позивачем заяви.

Представник позивача позовні вимоги з врахуванням доповнень підтримує в повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10 січня 2010 року між сторонами було укладено договір поставки № 1001-4 за умовами якого позивач зобов'язався передавати у власність відповідачу, а відповідач приймати та оплачувати згідно умов договору паливно-мастильні матеріали (надалі - товар), у кількості і по цінам згідно рахунків-фактур та накладним на кожну партію товару. Кількість та асортимент товару визначаються замовленнями відповідача (покупця), прийнятими позивачем (поставщиком) до виконання і вказуються в рахунках-фактурах, додаваємих до договору і які є невід'ємною частиною договору, і накладних на кожну партію товару. Поставка товару здійснюється позивачем на користь відповідача партіями впродовж терміну дії договору, кожна партія товару відвантажується відповідачу на підставі талонів, які виписуються позивачем на кожну окрему партію окремо, на протязі 90 днів з моменту отримання за неї грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Оплата кожної партії товару здійснюється відповідачем не пізніше трьох днів з моменту виставляння рахунку-фактури на відповідну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Позивач впродовж 3 днів з моменту отримання на розрахунковий рахунок грошових коштів за партію товару від відповідача зобов'язаний виписати талони, які дають можливість відповідачу отримати даний товар.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, дослідивши умови договору, суд вважає, що договір поставки № 1001-4 від 10 січня 2010 року за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

На виконання умов договору, проте без одержання коштів, позивачем за період з жовтня 2010 року по 16 грудня 2011 року, було передано відповідачу товар, який відповідачем одержано на підставі доручень та частково оплачено. Частково несплаченим лишився товар за накладною № 111216009 від 16 грудня 2011 року (за вказаною накладною у відповідача існує заборгованість у розмірі 9800 грн., оскільки з суми накладної 9950 грн. позивачем вирахувано 150 грн. здійсненої відповідачем оплати за попередніми поставками, які проводились в порушення умов договору лише після отримання товару, та в деяких випадках у більшому розмірі, та зараховані позивачем в оплату, в тому числі і за вказаною накладною). Згідно п. 3.5 договору, на кожну відвантажену партію товару, складаються: рахунок-фактура, розхідна накладна та податкова накладна. Як свідчать матеріали справи, до накладної № 111216009 від 16 грудня 2011 року позивачем було складено та передано відповідачу рахунок-фактуру № 3290 від 16.12.2011 р. та податкову накладну за 16.12.2011 р. Відповідачем товар одержано представником, який діяв за дорученням № 898 від 16.12.2011 р., вказана особа також одержала рахунок-фактуру на оплату, що підтверджується відміткою відповідача (його представника) на листі позивача від 16.12.2011 р.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та вказано судом, товар передавався позивачем відповідачу без передплати, чим сторонами фактично змінено умови договору в частині проведення розрахунку, водночас листом від 16 грудня 2011 року позивач просив відповідача провести розрахунок за накладною № 111216009 від 16 грудня 2011 року та за доданим рахунком-фактурою, які в даному випадку є вимогою на оплату у порядку ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене вище, суд вважає позовні вимоги позивача в розмірі 9800 грн. основного боргу обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також пред'явлено до стягнення 21020,78 грн. інфляційних та 703,63 грн. 3% річних (за прийнятими судом доповненнями та поясненнями).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що при переданні товару від позивача відповідачу сторонами порушено умови договору (без здійснення передплати), беручи до уваги наявний у матеріалах справи лист позивача та рахунок-фактуру від 16 грудня 2011 року, приписи ст. 530 ЦК України, суд визнав позовні вимоги позивача в частині річних за період з 20.12.2011 р. по 01.08.2012 р. у розмірі 177,97 грн. та 68,75 грн. інфляційних за період січень-квітень 2012 року, які нараховані за накладною № 111216009 від 16 грудня 2011 року, обґрунтованими та задовольняються судом. В решті позовних вимог позивача щодо річних та інфляційних суд вважає за необхідне позивачеві відмовити з підстав викладених вище, оскільки яким чином позивач вираховував наявність у відповідача прострочення з оплати за товар та на якій підставі незрозуміло; також суд вважає за необхідне зазначити, що інфляційні витрати за грудень 2011 р. позивачем нараховано безпідставно, оскільки зобов'язання по оплаті суми боргу у відповідача виникло з 16.12.2011 р. і його строк спливав включно 19.12.2011 р., сума боргу яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору у розмірі 1609,50 грн. покладаються на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду доповнення та пояснення до позовної заяви позивача.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "УБФ", 61058, м. Харків, вул. Данилевського, буд. 19, кв. 90 (в тому числі з п/р 26004000010395 в від. ХМД ПАТ "Індекс Банк", МФО 300614, код ЗКПО 35702245) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 61010, АДРЕСА_2 (п/р НОМЕР_2 АТ "Укрсіббанк" м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 9800 грн. основного боргу, 177,97 грн. річних, 68,75 грн. інфляційних та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили. В решті позову відмовити.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 01.08.2012 р.

Суддя Калініченко Н.В.