Рішення

від 01.08.2012 по справі 08/5026/687/2012-25/053-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08/5026/687/2012-25/053-12 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "01" серпня 2012 р.                                                    Справа № 08/5026/687/2012-25/053-12 Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства "Облпаливо" Черкаської обласної ради, 18000, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Будіндустрії, 9 до Приватного підприємства "Цегляр", 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Залізнична, 92 про стягнення 66 822,75 грн. за участю представників: позивача – не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином; відповідача – не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Обставини справи: До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Облпаливо" Черкаської обласної ради (далі –позивач) до Приватного підприємства "Цегляр" (далі –відповідач) про стягнення 66 822,75 грн., з яких: 61 236,00 грн. –основний борг, 4 680,78 грн. –пеня, 905,97 грн. –3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар. Ухвалою господарського суду Київської області від 01.06.2012 справу прийнято до провадження, розгляд призначено на 21.06.2012. У судове засідання 21.06.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 01.06.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 05.07.2012. У судове засідання 05.07.2012 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 21.06.2012 не виконали, розгляд справи відкладено на 26.07.2012. 09.07.2012 через канцелярію господарського суду Київської області                      (вх. №10798 від 09.07.2012) надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у відпустці. У судове засідання 26.07.2012 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 21.06.2012 не виконали, розгляд справи відкладено на 01.08.2012. У судове засідання 01.08.2012 представники сторін не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, у судові засідання представника не направив, про причини суд не повідомив, хоча про день, час та місце проведення судових засідань суд повідомляв відповідача належним чином: рекомендованими листами з повідомленням на належну адресу, оскільки згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців від 31.05.2012 № 13943016 адреса місцезнаходження відповідача відповідає тій, що зазначена в позовні заяві і на яку направлялись ухвали суду. Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд - встановив: Між Комунальним підприємством "Облпаливо" Черкаської обласної ради (далі –позивач, продавець) та Приватним підприємством "Цегляр" (далі –відповідач, покупець) укладено договір від 29.04.2011 № 02/29-04-2011 (далі –Договір), відповідно до умов якого, продавець здійснює поставку та відпуск вугілля (далі –товар) бюджетним організаціям, а покупець оплачує його на умовах визначених Договором (пункт 1.1. Договору). Згідно пункту 2.1. Договору продавець через свій паливний склад відпускає по заявці покупця вугілля згідно специфікації. Фактична кількість вибраного вугілля підтверджується відпускною накладною та довіреністю, виданою покупцем на отримання від продавця вугілля. Відповідно до пункту 3.2. Договору покупець здійснює оплату на рахунок продавця протягом 3 днів після отримання вугілля. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011 (пункт 8.1. Договору). На виконання умов Договору, позивач за накладними: від 07.06.2011 № 118 на суму 48 713,33 грн., від 21.06.2011 №144 на суму 47 472,67 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар на загальну суму 96 186,00 грн., а останній, за довіреностями: від 06.06.2011 №1, від 21.06.2011 №2, які підписані керівником відповідача та скріплені відбитками його печатки, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені належним чином завірені копії зазначених накладних та довіреностей. Разом з тим, до матеріалів справи залучено копію специфікації №1, яка є невід'ємною частиною Договору та в яких сторони погоджували марку вугілля, ціну та загальну вартість поставки. Як зазначається позивачем у позовній заяві, згідно специфікації №1 до Договору, відповідачу надавалась відстрочка з оплати товару на 20 днів, однак, станом на 25.04.2012 відповідач лише частково оплатив отриманий товар на загальну суму 33 709,34 грн. За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 61 236,00 грн. –різниця між загальною вартістю товару (96 186,00 грн.) та вартістю оплаченого відповідачем товару (33 709,34 грн.). Позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 06.03.2012 №179 з вимогою погасити заборгованість за Договором в сумі 61 236,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 07.03.2012 №6139, копію якої залучено до матеріалів справи. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді. На момент звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару на суму 61 236,00 грн. Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України –на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги зазначені вище накладні та довіреності у якості доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача. Крім того, на підтвердження наявності заборгованості відповідача у заявленому розмірі, позивачем надано довідку від 21.06.2012 № 427, яку, з огляду на підписання її уповноваженими особами, взято судом до уваги у якості доказу для встановлення наявності заборгованості та її розміру. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказів оплати товару у повному обсязі відповідач суду не надав, доводів позивача не спростував. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, отже, позовна вимога про стягнення 61 236,00 грн. основного боргу обґрунтована, підтверджується наданими суду доказами, відповідає чинному законодавству та підлягає задоволенню. Крім того, позивач на підставі пункту 5.3. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за розрахунком позивача складає 4 680,78 грн. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 4 680,78 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи. Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 905,97 грн. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, судом перевірено правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовні вимоги про стягнення 905,97грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 61 236,75 грн., пені в розмірі 4 680,78 грн. та 3% річних у розмірі 905,97 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 609,50 грн., покладається на відповідача. Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд – вирішив:    1. Позов задовольнити повністю.            2. Стягнути з Приватного підприємства "Цегляр" (08132, Київська область,             м. Вишневе, вул. Залізнична, 92, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34503265) на користь Комунального підприємства "Облпаливо" Черкаської обласної ради (18000, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Будіндустрії, 9, ідентифікаційний код                                  ЄДРПОУ 14180129) 61 236 (шістдесят одна тисяча двісті тридцять шість) грн. 75 коп. основної заборгованості, 4 680 (чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн. 78 коп. пені, 905 (дев'ятсот п'ять) грн. 97 коп. 3% річних та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку. Повне рішення складено 03.08.2012. Суддя                                                                                         С.О. Саванчук