Постанова

від 31.07.2012 по справі 5023/2509/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24» липня 2012 р. Справа № 5023/2509/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В. суддя Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М.

при секретарі Березці О.М.

за участю представників сторін:

позивача: Фесенко І.І. за довіреністю б/н від 20.05.2012 р.

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу відповідача (вх. №2172 Х/3-12) на рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2012 у справі № 5023/2509/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астон Плюс», м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс», м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2012 р. ТОВ «Астон Плюс» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило суд стягнути з ТОВ "ПП «Фоліо Плюс»грошові кошти в сумі 1000,00 грн. за порушення відповідачем господарських зобов'язань та законодавства про грошовий і валютний обіг, визнати дійсними договори від 01.03.2011 р. № 01031 та від 04.01.2012 р. №0 40112-2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 16, 203 ЦК України та зазначав, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес особи способом, що встановлений договором або законом. Спосіб захисту оспорюваного права шляхом визнання угоди дійсною передбачений п. 7.7. договорів, укладених між сторонами. Позивач зазначає, що вказані договори відповідають вимогам діючого законодавства України та зобов'язання за ними були виконані сторонами у повному обсязі. Виконання умов договорів підтверджуються документами, наявними в матеріалах справи. Таким чином, як стверджує позивач, зазначені договори спричинили реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені і є дійсними.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.06.12 р. у справі №5023/2509/12 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено частково. Визнано укладений між ТОВ «АстонПлюс»та ТОВ «Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс»договір від 01.03.2011 р. № 01031 дійсним. Визнано укладений між ТОВ «АстонПлюс»та ТОВ «Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс»договір від 04.01.2012 р. № 040112-2 дійсним. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1073,00 грн. судового збору. Стягнуто з позивача на користь державного бюджету України - 1588,50 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення грошових коштів у сумі 1000,00 грн. відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 20.06.2012 р. по справі № 5023/2509/12 в частині визнання договорів № 01031 від 01.03.2012 р. та №040112-2 від 04.01.2012 року дійсними та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові ТОВ «Астон Плюс»повністю. Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при укладанні спірних договорів сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, зокрема, сторони не визначили асортимент, кількість, найменування, та вартість поліграфічних матеріалів, які поставлялись за вказаними договорами. Крім того, сторонами не було визначено порядку та умов погодження предмету договору. Також відповідач стверджує, що під час виконання договорів не було дотримано вимог ч. 2 ст. 524 ЦК України про встановлення ціни товару в національній грошовій одиниці -гривні з визначенням грошового еквіваленту в іноземній валюті.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2012 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 24.07.2012 р. Цією ж ухвалою відповідача зобов'язано надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у повному обсязі (зважаючи на те, що відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги лише по одній вимозі немайнового характеру у розмірі 547,00 грн.).

18.07.2012 р. позивач на виконання вимог ухвали суду від 06.07.2012 р. надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, в силу чого просить залишити його без змін.

24.07.2012 р. від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника. Цією ж заявою він повідомив суд, що докази сплати судового збору він подав разом з апеляційною скаргою (пл. доручення про сплату 547,00 грн.)

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2012 р. підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем були укладені договори від 01.03.2011 р. №01031 та від 04.01.2012 року №040112-2.

Відповідно до п. 1.1. вказаних договорів сторони домовилися про те, що позивач продає, а відповідач придбаває поліграфічні матеріали. Сторони домовилися визначати найменування, кількість та вартість товару в видаткових накладних.

Під час дії вказаних договорів позивач продав (передав у власність), а відповідач купив (прийняв та сплатив вартість товару) поліграфічні матеріали на загальну суму 25 918 708,32 грн. Факт постачання товару підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями, копії яких знаходиться в матеріалах справи (а.с. 16-151 т. 1; а.с. 1-31 т. 2). Відповідний факт не спростовується і відповідачем.

03.05.2012 р. позивач отримав лист від 27.04.2012р. №152/1 яким відповідач повідомив позивача про наявність сумнівів з боку відповідача щодо дійсності договорів від 01.03.2011р. №01031 та від 04.01.2012 р. №040112-2 і про те, що ці договори відповідач виконувати не буде (а.с. 32 т. 2).

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом визнання договору дійсними та стягнення з відповідача вказаних у позові грошових коштів.

Колегія суддів, вирішуючи спір, опирається на такі приписи законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Спірні договори від 01.03.2011р. №01031 та від 04.01.2012 р. №040112-2 недійсними судом не визнавались.

Нікчемність правочину, яка за своєю суттю не вимагає визнання правочину недійсним в судовому порядку, передбачена рядом норм діючого законодавства, зокрема ст.ст. 219, 220 (порушення приписів закону щодо нотаріального посвідчення правочину), 228 (правочин, який порушує публічний порядок) ЦК України.

Підстави, на які відповідач посилається, обґрунтовуючи свою правову позицію -відсутність зазначення конкретної ціни у договорах, а також відсутність зазначення еквіваленту вартості імпортованого товару в іноземній валюті, не передбачені законом як підстава нікчемності угод.

Так, щодо порушення ч. 2 ст. 524 ЦК України, на яке посилається позивач (відсутність зазначення ціни товару в іноземній валюті), колегія суддів зазначає наступне.

Ціна товару визначена сторонами, як свідчать матеріали справи, у гривнях. Жодна норма законодавства України не зобов'язує резидентів при укладенні угод в господарському обороті України зазначати ціну товару у валюті. Відтак, твердження відповідача про наявність у спірних договорах порушень чинного законодавства України про валютний обіг є безпідставною.

Оцінюючи волю сторін, закріплену в договорах, та правові наслідки, які потягло виконання договорів, колегія суддів не вбачає підстав кваліфікувати їх як таких, що порушує публічний порядок.

Згідно ч.1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Спірні договори є договорами поставки.

У відповідності до положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки положення договорів не суперечать законодавству, їх зміст не може бути визнаний такими, що порушує публічний порядок.

Договори були виконанні з боку позивача, про що свідчать оформлені сторонами товарно-транспортні накладні, копії яких містяться в матеріалах справи. Товар за зазначеними накладними прийнятий відповідачем без застережень та рекламацій.

Жодних порушень прав третіх осіб або держави при виконанні договорів не встановлено.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав кваліфікації спірних договорів як нікчемні.

Оцінюючи належність та обґрунтованість обраного позивачем способу захисту у вигляді визнання угоди дійсною, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пунктом 7.7. договорів передбачений такий спосіб захисту оспорюваного права, як визнання угоди дійсною.

Враховуючи факт оспорювання дійсності договорів відповідачем, що, зокрема, зазначено в листі останнього від 27.04.2012 р. №152/1, колегія суддів вважає обраний позивачем спосіб захисту свого права належним та відповідним тим правовідносинам, що склалися між сторонами.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 1000,00 грн. за порушення господарських зобов'язань та законодавства про валютний обіг, оскільки така господарська санкція не передбачена ані договорами сторін, ані приписами законодавства.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що предметом позову та апеляційного оскарження є дві вимоги немайнового характеру, що не пов'язані між собою підставами виникнення, а відтак, відповідач повинен був сплатити при поданні апеляційної скарги 1073,00 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір у належній сумі (сплачено лише 547,00 грн.), судом апеляційної інстанції в ухвалі при прийняття апеляційної скарги до провадження відповідача було зобов'язано надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у повному обсязі. Однак, відповідач вимоги суду не виконав, доказів сплати не надав.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача до держбюджету України недоплачену ним суму судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс», м. Харків на рішення господарського Харківської області від 20.06.2012 р. у справі № 5023/2509/12 залишити без задоволення.

Рішення господарського Харківської області від 20.06.2012 р. у справі № 5023/2509/12 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ««Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс»(61099 м. Харків вул. Лодзька, 7 рахунок 26005000010918 в ПАТ «Креді Агріколь Банк»м. Харків МФО 300614 Код 30510263) на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31216206782003 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 526,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 30.07.2012 р.

Головуючий суддя Шевель О.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Слободін М.М.