Постанова

від 30.07.2012 по справі 5017/1540/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2012 р.Справа № 5017/1540/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Жекова В.І.,

Суддів Сидоренко М.В., Аленін О.Ю.,

секретар судового засідання Щербатюк О.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

на постанову Господарського суду Одеської області

від 19.06.2012 р.

по справі № 5017/1540/2012

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Стоп"

про визнання банкрутом

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 05.07.2012 р., яка надіслана учасникам процесу 09.07.2011 р., розгляд апеляційної скарги призначено на 25.07.2012р.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частини третьої ст.44 Господарського процесуального кодексу України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з частиною сьомою ст.81 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процес за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався.

24.05.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Стоп" звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання товариства банкрутом в порядку передбаченому ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в якій просило порушити справу про банкрутство відносно Товариства з обмеженою відповідальністю „Стоп" ЄДРПОУ 22471361, місцезнаходження: 65076, м. Одеса, вул. Єліна, 31; визнати банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю „Стоп" ЄДРПОУ 22471361; ліквідувати Товариство з обмеженою відповідальністю „Стоп" ЄДРПОУ 22471361.

Заява обґрунтована тим, що 18.11.2010р. загальними зборами учасників ТОВ „Стоп" було прийнято рішення про ліквідацію, так як в результаті проведеної інвентаризації кредиторської заборгованості не виявилось достатніх коштів для погашення вимог кредиторів.

На думку голови ліквідаційної комісії Сіняєва Л.А. ці обставини і стали підставою для прийняття рішення щодо звернення до Господарського суду Одеської області з відповідною заявою про визнання ТОВ „Стоп" банкрутом.

Постановою Господарського суду Одеської області від 19.06.2012р. (суддя Лепеха Г.А.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю „Стоп" (м. Одеса, вул. Єліна, буд.31, код ЄДРПОУ 22471361); відкрити відносно Товариства з обмеженою відповідальністю „Стоп" ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначити голову ліквідаційної комісії Сіняєва Леоніда Антоновича; припинено повноваження органів управління Товариства з обмеженою відповідальністю „Стоп" щодо управління банкрутом та розпорядження його майном; зобов'язано ліквідатора банкрута в п'ятиденний строк подати оголошення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „Стоп" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у офіційному друкованому органі (газети „Голос України" чи „Урядовий кур'єр") з метою виявлення всіх кредиторів, докази подачі оголошення надати суду. Оголошення повинно містити відомості, вказані у ч.5 ст.23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційні заходи, передбачені ст.ст.25-31, 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та надати суду звіт.

Постанова мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Стоп" неплатоспроможне виконати свої зобов'язання перед кредиторами.

Не погодившись з вищезазначеною постановою, Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси звернулась до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить відкрити апеляційне провадження по справі №5017/1540/2012; скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 19.06.2012р. у справі №5017/1540/2012 про визнання банкрутом ТОВ „Стоп".

Також апелянт зазначає, що необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Тобто звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку заявлення кредиторами вимог, передбаченого статтею 105 ЦК України, чого на думку апелянта, не було дотримано заявником при поданні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Стоп".

Крім того, апелянт зазначає, що до заяви про порушення справи про банкрутство за ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не додані докази повідомлення боржником явних кредиторів у відповідності до приписів ст. 60 ГК України, зокрема органу Державної податкової служби за місцем реєстрації боржника, як платника податків, про його ліквідацію та про порядок і строки заявлення кредиторами претензій. Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так відповідно до вимог частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи визначені ст. 105 ЦК України.

Зокрема, згідно з приписами вказаної норми:

учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення;

учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи;

з моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється;

комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи;

комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Також, статтею 60 Господарського кодексу України, яка визначає загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання встановлено, що ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби, про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

В матеріалах даної справи наявні докази розміщення в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення даної юридичної особи відповідно до частини 4 статті 105 ЦК України (а.с.55), а саме: копія оголошення про банкрутство боржника, розміщеного у "Бюлетні державної реєстрації" №163 від 01 грудня 2010р.

Також, з матеріалів справи вбачається, що голова ліквідаційної комісії боржника звернувся до господарського суду із заявою про банкрутство за правилами ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" із дотриманням строку, передбаченого частиною 4 статті 105 ЦК України, оскільки інформація про прийняття засновником боржника рішення про ліквідацію товариства, розмішена у " Бюлетні державної реєстрації" №163 від 01 грудня 2010р., а заяву про банкрутство ТОВ „Стоп" було подано до господарського суду 24.05.2012р., тобто більш ніж через 2 місяці з моменту розміщення засновником боржника оголошення про банкрутство.

Крім того, у заяві про банкрутство ТОВ „Стоп" містяться відомості про відсутність майна у боржника, а в матеріалах справи наявні докази повідомлення органу державної податкової служби про припинення вказаного підприємства у встановленому законом порядку що підтверджується здійсненною перевіркою на підставі заяви боржника за формою Ф № 8-ОПП, Акт перевірки № 298/23-213/22471361/5331 від 01.12.2011р. ( а.с.30) та податковими повідомленнями прийнятими за результатами здійснення податкової перевірки.

Також, до заяви ліквідатора про порушення справи про банкрутство доданий проміжний ліквідаційний баланс, складений відповідно до вимог ч. 1 ст. 111 ЦК України.

Отже ствердження апелянта про недотримання ліквідатором ТОВ „Стоп" вимог ч. 1 ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо умов та порядку звернення до господарського суду спростовуються наявними у справі доказами.

Решта доводів органу ДПІ щодо застосування, в даному випадку, процедури завідомо фіктивного банкрутства ТОВ „Стоп" ґрунтується на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

При розгляді справи в апеляційному порядку апелянт не спростував наявні у постанові суду обставини, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до вимог ст. 38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453-VI ), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржувана постанова суду прийнята відповідно до обставин справи вимог чинного законодавства, а тому підстави для її зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 77, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову Господарського суду Одеської області від 19 червня 2012р. по справі № 5017/1540/2012 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 02.08.2012р.

Головуючий суддя Жеков В.І. Судді Сидоренко М.В. Аленін О.Ю.