Постанова

від 31.07.2012 по справі 2а-1498/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2012 р. Справа №2а-1498/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Боровік С.В.;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Підприємство «Союз-Д2»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю фірми «Підприємство «Союз-Д2» (далі - позивач) звернулось в Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0013832301 від 23.01.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства. Позивач зазначає, що висновки відповідача про нікчемність правочину, укладеному між позивачем та постачальником позивача, не відповідає фактичним обставинам справи, реальність господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наступним використанням отриманого товару в господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку, тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.03.12р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.03.2012 року у справі призначена експертиза, зупинено провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.07.2012 р. провадження у справі поновлено.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 31.07.2012 року, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору. Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про місце, день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на адміністративний позов до суду не надав.

Заслухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, висновок експерта, оцінивши докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 23894566, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м. Сімферополі АР Крим.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну невиїзну перевірку з питань перевірки взаємовідносин з ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» за вересень 2011 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення п. 14.1.191 ст. 14. п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1.а п.187 ст. 187, п. 201.1. ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, у результаті чого донараховано податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 89599 грн. За результатами перевірки складено акт від 10.01.2012 року №135/23-4/23894566, згідно із висновками якого встановлено завищення суми податкового кредиту у сумі 89599 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 року №0013832301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 89599,00 грн. за основним платежем та 22399,75 за штрафними санкціями.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям такого повідомлення - рішення, яким позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно податкової декларації з ПДВ, наданої ТОВ «Підприємство «Союз-Д2» у ДПІ в м. Сімферополь АР Крим за вересень 2011р. вх. №9009126860 від 19.10.2011р., позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає за даними платника 18439. (р. 18).

За даними податкової звітності з податку на додану вартість позивача за вересень 2011 року, останнім відображена у рядку 17 податкової декларації сума податкового кредиту у розмірі 1114443 грн., в тому числі, по операціям з ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» на суму 89599 грн..

За даними перевірки позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 108038 грн.(18439грн. + 89599грн.)

Таким чином, податковим органом зі складу податкового кредиту була виключена сума у розмірі 89599 грн. по операціям з придбання товару у ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь», у зв'язку з чим донараховані податкові зобов'язання у сумі 89599 грн.

Відповідно до акту перевірки підставою для виключення цієї суми зі складу податкового кредиту є визнання податковим органом нікчемною угоду між позивачем та його постачальником, оскільки не можливо підтвердити реальність фінансово-господарських операцій між підприємствами за вересень 2011 р. з огляду на наступне.

Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» відобразило у своїй податковій звітності підприємства, в ланцюгу якого є підприємства з наступним станом:

- ПП «Коттон Клаб Укр», стан «10» - запит на встановлення місцезнаходження.

Таким чином податковим органом в ході перевірки встановлено, що податковий кредит за вересень 2011р. сформовано за рахунок постачальників зі станом, що відрізняється від «0», що свідчить про фіктивність формування податкового кредиту у ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» та неможливість здійснення постачання товарів у вересні 2011р.

Як зазначається в акті перевірки податкового органу в ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва направлено запит на підтвердження господарських взаємовідносин ПП «Коттон Клаб Укр» та ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь», проте на момент складання акту перевірки відповідь не отримана.

Перевіряючи товарність господарської операції між позивачем та ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь», судом встановлено наступне. Відповідно до довідки серії АА №232961 від 15.03.201о р. про включення ТОВ «Підприємство «Союз-Д2» до Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності ТОВ «Підприємство «Союз-Д2» є: оптова торгівля хімічними продуктами (КВЕД 51.55.0).

02.01.2010р. між ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» (постачальник) та ТОВ «Підприємство «Союз-Д2» (покупець) укладений Договір купівлі-продажу №45, предметом якого є поставка товарів. Згідно з пп.1.2 п.1 Договору асортимент, кількість, ціна товару визначається у накладних, наданих Постачальником. Згідно з п.4 договору постачання товару здійснюється транспортом Постачальника після прийому заявок від торгівельного представника, або за домовленості сторін, на умовах самовивозу. На виконання цього договору Постачальником в вересні 2011р. був поставлений Покупцю («Підприємство «Союз-Д2») товар (побутова хімія).

Отримання товару підтверджується видатковими накладними(а.с.53-75) на загальну суму 537592,4 грн., в тому числі ПДВ - 89598,74 грн.

По факту поставки товару ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» виписані податкові накладні (а.с.76-102) на зальну суму 537592,4 грн., вартість товару без ПДВ 447993,62 грн., ПДВ - 89598,74 грн.

Постачальник - ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписку податкової накладної станом на час її виписки, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Вказані податкові накладні отримані позивачем у вересні 2011 року та включені до реєстру податкових накладних за вересень 2011 року.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

У зв'язку з чим, по даті отримання платником податків товарів, що підтверджено податковими накладними, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредит у вересні 2011 року - сума ПДВ - 89598,74 грн. Судом встановлено, що факт отримання товару позивачем відповідно до умов договору № 45(а.с.52) підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.103-126).

Судом встановлено, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді вересня 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі отриманих податкових накладних на суму ПДВ 89598,74 грн. відповідно до п.п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Підприємство «Союз-Д2» нарахувало в вересні 2011 р. податковий кредит у сумі 89598,74 грн. та включило його до податкової декларації за вересень 2011 р.(а.с.23) Таким чином, ПДВ в сумі 89598,74 грн. включений позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2011 р., відповідає вимогам п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена оплата вартості товару шляхом безготівкового перерахування в тому числі ПДВ за вересень 303964,35 грн., та 174349,26 грн. перераховувалась у жовтні 2011р. про що свідчать копії платіжних доручень:

№ 1804 від 21.09.2011 року на суму 45000,00 грн., в тому числі ПДВ - 7500,00 грн., з призначенням платежу оплата товару по договору купівлі-продажу №45 від 02.01.2010 р.,

№ 1535 від 21.09.2011 року на суму 258964,35 грн., в тому числі ПДВ -43160,73 грн., з призначенням платежу оплата товару по договору купівлі-продажу №45 від 02.01.2010 р.,

№ 1773 від 25.10.2011 року на суму 122868,92 грн., в тому числі ПДВ - 20478,15 грн., з призначенням платежу оплата товару по договору купівлі-продажу №45 від 02.01.2010 р.,

№ 1781 від 26.10.2011 року на суму 38000,00 грн., в тому числі ПДВ - 6333,33 грн., з призначенням платежу оплата товару по договору купівлі-продажу №45 від 02.01.2010 р.,

№ 1782 від 26.10.2011 року на суму 65000,00 грн., в тому числі ПДВ - 10833,33 грн., з призначенням платежу оплата товару по договору купівлі-продажу №45 від 02.01.2010 р.,

№ 1813 від 28.10.2011 року на суму 24000,00 грн. в тому числі ПДВ - 4000,00 грн., з призначенням платежу оплата товару по договору купівлі-продажу №45 від 02.01.2010 р.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 89598,74 грн. була сплачена «Підприємство «Союз-Д2», зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця - ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь».

З матеріалів справи також вбачається, що отримані товари були оприбутковані та використані ТОВ «Підприємство «Союз-Д2» у господарської діяльності, що підтверджується наступною реалізацією товару стороннім споживачам з метою отримання прибутку, податкові зобов'язання по взаємовідносинам з якими були відображені позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень-грудень 2011 року.

У зв'язку з чим, за результатами взаємовідносин з ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» відбулася зміна в структурі активів та зобов'язань платника податку - ТОВ «Підприємство «Союз-Д2».

Таким чином, отримання товару, за операцією з придбання яких ТОВ «Підприємство «Союз-Д2» в вересні 2011 р. нарахувало податковий кредит у сумі 89598,74 грн., використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

А відтак, матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товару від ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» в вересні 2011 року з метою їх використання у господарської діяльності позивачем.

Зазначені обставини встановлені висновком судової економічної експертизи №66/12 від 09.07.2012р. Суд погоджується з висновком експертизи, оскільки він підтверджується матеріалами справи. Таким чином, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товару та його використання в господарської діяльності позивача від контрагента ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь».

Суд зауважує, що посилання податкового органу на дані результату автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є необґрунтованими, оскільки, такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п.5.2. Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, дані автоматизованого співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів, на які посилається податковий орган в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного з ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» договору з тих підстав, що постачальник позивача відобразив у своїй податковій звітності підприємство ПП «Коттон Клаб Укр» зі станом, що відрізняється від «0», що призвело к визнанню податковим органом нікчемними господарських операцій ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» з ПП «Коттон Клаб Укр», та зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» та позивачем була вчинена господарська операція щодо придбання товару. Матеріали справи підтверджують отримання товару для подальшого використання в господарської діяльності. Оплата за договором була здійсненна позивачем в повному обсязі.

Зазначене свідчить про те, що господарська операція між позивачем та його постачальником була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

А відтак, твердження податкового органу про нікчемність угоди між ТОВ «Підприємство «Союз-Д2» та його контрагентом є безпідставними, оскільки судом встановлено товарність господарської операції між позивачем та його контрагентом, яка була спрямована на отримання матеріального результату господарської діяльності та привела до зміни майнового стану платнику податків.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» правочину на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

А відтак твердження податкового органу про нікчемність укладених правочинів позивача з його контрагентом - ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які будь-якими належними доказами не підтверджені.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, зокрема того, який не був постачальником товару, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Водночас головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання товару від ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Слід зазначити, що відповідачем не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме: вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманої від контрагента податкової накладної є обґрунтованим.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 89598,74 грн., у зв'язку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформульований відповідно до норм Податкового кодексу України.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем під час розгляду справи заявлялось клопотання про відшкодування та розподіл судових витрат в тому числі витрат на проведення експертизи.

Витрати на проведенням судових експертиз віднесено до виду судових витрат, в силу п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 92 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 92 КАС України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено граничний розмір компенсації витрат пов'язаних із проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Згідно п. 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 року №710 «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» вартість однієї експертогодини коригується щороку станом на 1 січня з урахуванням індексу споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період.

Наказом Міністерства юстиції України №172/5 від 30.01.2012 р. встановлено, що з урахуванням індексу споживчих цін на 2011 рік нормативна вартість однієї експертогодини у 2012 р. становить для експертизи середньої складності 61,3 грн.

Судом встановлено, що вартість експертизи відповідає граничним розмірам витрат на її проведення, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590, Наказом Міністерства юстиції України №172/5 від 30.01.2012 р., що підтверджується калькуляцією.

Згідно з платіжними дорученнями № 1128 від 10.07.2012 року позивачем здійснена оплата проведеної експертизи всього у сумі 12260,00 грн.

Отже відповідно до статті 94 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судово-економічної експертизи та сплати судового збору підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 31.07.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 03.08.2012 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0013832307 від 23.01.2012 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союз-Д2» 1119,99 грн. судових витрат на оплату судового збору та 12260,00 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.