Постанова

від 30.07.2012 по справі 2а/0470/4561/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/4561/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЖукової Є.О. при секретаріБерднику С.О. за участю: представника позивача представника відповідача Швачко О.В. Солодовнікової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім"Інтеройл" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, в якому позивач просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська з невизнання (відмови у реєстрації) податкового звіту декларації ТОВ «ТД «ІНТЕРОЙЛ» за лютий 2012 року з ПДВ; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська зареєструвати звіт від 15.03.2012 року як поданий у відповідності до строків, передбачених ПК України від 02.12.2010 року №2755- VI; встановити Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням по справі для подання суду звіту про виконання судового рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2012р. провадження по даній справі було відкрито та справу призначено до судового розгляду.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним.

ТОВ «ТД «ІНТЕРОЙЛ» вважає дії ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо невизнання надісланої поштою декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року як податкової у зв'язку з ануляцією свідоцтва платникам ПДВ № 100270238 05.04.2011 року такими, що вчинені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому незаконними, та такими, що підлягають скасуванню. Свою позицію позивач аргументує наявністю ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про вжиття заходів забезпечення позову від 26.01.2012 року, якою було задоволено клопотання ТОВ «ТД «ІНТЕРОЙЛ» в частині зупинення дії рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №450/290 від 07.04.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість до моменту вирішення справи по суті, та зазначено, що зупинення дії спірного рішення і є фактично відновленням статусу позивача як платника ПДВ. Позивач також зазначає, що з моменту прийняття зазначеної ухвали та на момент подачі декларації з ПДВ за лютий 2012 року ТОВ «ТД «ІНТЕРОЙЛ» було платником податку на додану вартість, декларація з ПДВ за лютий 2012 року ТОВ «ТД «ІНТЕРОЙЛ» містить обов'язкові реквізити, підписана відповідними посадовими особами та скріплена печаткою платника податків, крім того, право податкового органу привласнювати декларації статус «не визнана податковою декларацією» податковим законодавством України не передбачено.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав зазначені позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на заперечення на адміністративний позов від 14.05.2012 року, долучені до матеріалів справи, в яких зазначив наступне. Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Також пунктом 10 розділу I Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1490/20228 визначено, що податкова звітність подається до органу державної податкової служби особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу. Всі обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова декларація, визначені пунктом 48.3 та 48.4 статті 48 Кодексу. Так, відповідно до пункту 48.4 статті 48 Податкового Кодексу в окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації може містити такі обов'язкові реквізити, як індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період. Пунктом 48.7 статті 48 Кодексу визначено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті не вважається податковою декларацією. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська вважає, що у зв'язку з тим, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТД «ІНТЕРОЙЛ» №100270238 є анульованим з 05.04.2011 року, надіслана поштою декларація з податку на додану вартість за лютий 2012 року не вважається податковою. Щодо ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про вжиття заходів забезпечення позову від 26.01.2012 року, якою було задоволено клопотання ТОВ «ТД «ІНТЕРОЙЛ» в частині зупинення дії рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №450/290 від 07.04.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість до моменту вирішення справи по суті, відповідач вважає, що зупинення дії рішення про анулювання реєстрації платника податку не передбачено жодним нормативно - правовим актом.

З метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ» від 24.09.2009 року №1; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №055462; копія довідки з ЄДРПОУ №243180; копія витягу зі статуту ТОВ «ТД «ІНТЕРОЙЛ»; копія наказу від 01.10.2009 року №1-к; лист ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 20.03.2012 року за №502/10/183-22; рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 07.04.2011 року №450/290; ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про вжиття заходів забезпечення позову від 26.01.2012 року; копія податкової декларації за лютий 2012 року; копії поштових повідомлень; копія заяви від 21.04.2011 року; копія договору №800 від 30.10.2009 року; копія листа від 04.05.2011 року; копія листа від 19.07.2011 року.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ» від 24.09.2009 року №1 було створене товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ» з місцезнаходженням за адресою: 49005, м.Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд.21, офіс 607.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ» (ідентифікаційний код 36728112) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 30.09.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №055462, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ №243180 основними видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля паливом; оптова торгівля хімічними продуктами; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; діяльність автомобільного вантажного транспорту; роздрібна торгівля пальним; виробництво продуктів нафтоперероблення.

07.04.2011 року ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було винесено рішення №450/290 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яким була анульована реєстрація платника податку на додану вартість - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ» у зв'язку з відсутністю підтвердження відомостей про юридичну особу та відповідно до вимог пп.ж п.184.1 статті 184 Податкового кодексу від 02.12.10 №2755-VI.

26.01.2012 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про вжиття заходів забезпечення позову по справі №2а/0470/5809/11 було задоволено клопотання ТОВ «ТД «ІНТЕРОЙЛ» в частині зупинення дії рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №450/290 від 07.04.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість до моменту вирішення справи по суті, та зазначено, що зупинення дії спірного рішення і є фактично відновленням статусу позивача як платника ПДВ.

Як вбачається з тексту зазначеної вище ухвали, та підтверджено поясненнями сторін в судових засіданнях, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ» оскаржило зазначене вище рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, та, 06.06.2011 року позивач звернувся до суду на підставі ст.117 КАС України з клопотанням про забезпечення позову, в якому просив: зупинити дію рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 07.04.2011 року №450/290 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість до моменту вирішення справи по суті; до моменту вирішення справи по суті, для провадження господарської діяльності позивача, відновити його стан, що існував до моменту винесення спірного рішення шляхом поновлення реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом включення до реєстру платників податку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року по справі №2а/0470/5809/11 в задоволенні вказаного вище клопотання позивача було відмовлено.

Після скасування ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 року ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року по справі №2а/0470/5809/11 товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ» вважає, що зупинення дії спірного рішення є фактично відновленням статусу позивача як платник ПДВ, а тому, 16.03.2012 року товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ» було направлено поштою на адресу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податкову декларацію з ПДВ за лютий 2012 року з додатком 5, реєстром податкових накладних та дискетою з електронною версією звітності та реєстрів.

Всі зазначені документи ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська отримало 19.03.2012 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи на поштовому повідомленні, копія якого міститься в матеріалах справи.

Листом від 20.03.2012 року за №502/10/183-22 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська повідомила керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ», що, згідно п. 10 розділу I Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1490/20228, податкова звітність подається до органу державної податкової служби особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість, та зазначила, що у зв'язку з тим, що свідоцтво платника ПДВ №100270238 анульовано 05.04.2011 року, надіслана товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ» поштою декларація з податку на додану вартість за лютий 2012 року не вважається податковою.

Станом на момент розгляду зазначеної справи справа №2а/0470/5809/11 Дніпропетровським окружним адміністративним судом по суті не вирішена.

Спірні правовідносини сторін, пов'язані з відносинами, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, з визначенням вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядком їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенцією контролюючих органів, повноваженнями і обов'язками їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства регулюються нормами Конституції України №254к/96-вр, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1490/20228.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до п.48.2 ст.48 Податкового кодексу України обов'язковими реквізитами є інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити, як: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення -залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

У відповідності до п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

При цьому, у відповідності до п.49.9 ст.49, п.49.10 ст.49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби, а відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У відповідності ж до п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

У відповідності ж до п.49.15 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Відповідно до п.10 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1490/20228 податкова звітність подається до органу державної податкової служби особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу, за винятком розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано.

Відповідно до п.1 Розділу III зазначеного вище Порядку декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк до підрозділу органу державної податкової служби, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Відповідно до п.2 Розділу III зазначеного вище Порядку визначаються способи подання декларації платником податку до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку, та вказується, що декларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку, одним із таких способів на вибір платника податків: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п.22 зазначеного вище Порядку податкова звітність, надана платником або його представником (у паперовому вигляді, поштою, засобами електронного зв'язку) та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 розділу II Кодексу, вважається не поданою, про що платник повідомляється у порядку, визначеному пунктом 49.11 статті 49 розділу II Кодексу.

Відповідно до п.23 зазначеного вище Порядку відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 розділу II Кодексу, у тому числі висунення будь-яких, не визначених статтею 49 розділу II Кодексу передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норми чинного законодавства України, з'ясувавши обставини у даній адміністративній справі та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що податкова звітність, а саме - декларація з податку на додану вартість подається лише платником податку до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку та з дотриманням необхідних умов, передбачених ст.ст.48 - 49 Податкового Кодексу України, Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року №1492. При цьому, оскільки відповідно до рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 07.04.2011 року №450/290 була анульована реєстрація платника податку на додану вартість - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ», та зазначене рішення на момент подання декларації з ПДВ скасовано не було, позивач не мав передбачених чинним податковим законодавством підстав для подачі такої податкової звітності у зазначений вище період. Натомість, відмовляючи товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ» листом від 20.03.2012 року за №502/10/183-22 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на підставі п. 10 розділу I Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року №1492, з поясненням, що податкова звітність подається до органу державної податкової служби особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість, та зазначенням, що у зв'язку з тим, що свідоцтво платника ПДВ №100270238 анульовано 05.04.2011 року, надіслана товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ» поштою декларація з податку на додану вартість за лютий 2012 року не вважається податковою, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією та чинним законодавством України, дотримуючись при цьому п'ятиденного строку, передбаченого п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України.

Щодо ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про вжиття заходів забезпечення позову від 26.01.2012 року по справі №2а/0470/5809/11, якою було задоволено клопотання ТОВ «ТД «ІНТЕРОЙЛ» в частині зупинення дії рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №450/290 від 07.04.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість до моменту вирішення справи по суті, та зазначено, що зупинення дії спірного рішення і є фактично відновленням статусу позивача як платника ПДВ, суд зазначає наступне.

У відповідності до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено, зокрема, обов'язковість рішення суду.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Відповідно до ст. 70 КАС України визначається належність і допустимість доказів та зазначається, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування, а також, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності зі ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.86 КАС України зазначається, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність преюдиційного характеру ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про вжиття заходів забезпечення позову від 26.01.2012 року по справі №2а/0470/5809/11 для вирішення зазначеної справи, оскільки предмет спору у справі №2а/0470/5809/11 є відмінним від предмету спору у справі №2а/0470/4561/12 та, крім того, зупинення дії спірного рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №450/290 від 07.04.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість не є поновленням реєстрації платника податку в реєстрі платників податку, про що зазначено в самій ухвалі від 26.01.2012 року по справі №2а/0470/5809/11.

Зазначене вище, а також недоведеність з боку позивача будь - якими належними доказами в розумінні ст.70 КАС України того факту, що він є платником податку на додану вартість як на день подання декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року, так і на день розгляду зазначеної справи, виключає можливість товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ» подавати до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська зазначену декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року та вимагати визнання її як податкової звітності.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.49.16 ст.49 Податкового кодексу України незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом. Будь - яких доказів погашення податкового зобов'язання, самостійно визначеного позивачем у декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року, протягом строків, установлених Податковим Кодексом України, позивачем до суду надано не було, що, на обґрунтовану підозру суду свідчить лише про спробу з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ» будь - яким способом відновити втрачений статус платника ПДВ, та не може характеризувати останнього як сумлінного платника податків, який має на меті лише здійснення господарської діяльності в межах правового поля та на підставі чинного законодавства України.

Також суд зазначає, що, згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, з урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України, з матеріалів справи вбачається та у судових засіданнях встановлено, що зазначені вище дії суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська є прийнятими з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення зазначених дій та прийняття оскаржуваного рішення; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; своєчасно.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має також право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як вбачається з викладеного вище, відповідачем - суб'єктом владних повноважень були доведені як законний та обґрунтований характер вчинених дій, так і наявність законних підстав для прийняття рішення про відмову у визнанні декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року як податкової.

Крім того, суд зазначає, що, не встановивши в судових засіданнях та не підтвердивши матеріалами справи протиправний, упереджений та передчасний характер вчинених дій (винесеного рішення) суб'єкта владних повноважень, суд не вважає достатніми та допустимими заходами поновлення права позивача шляхом зобов'язання Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська зареєструвати звіт від 15.03.2012 року як поданий у відповідності до строків, передбачених ПК України від 02.12.2010 року №2755- VI, а також встановлення Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська місячного терміну з дня набрання законної сили судовим рішенням по справі для подання суду звіту про виконання судового рішення, внаслідок відсутності самого факту порушення такого права особи в публічно - правових відносинах.

Враховуючи викладене вище, суд вважає адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтеройл» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська з невизнання (відмови у реєстрації) податкового звіту декларації ТОВ «ТД «ІНТЕРОЙЛ» за лютий 2012 року з ПДВ; зобов'язання Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська зареєструвати звіт від 15.03.2012 року як поданий у відповідності до строків, передбачених ПК України від 02.12.2010 року №2755- VI; встановлення Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська місячного терміну з дня набрання законної сили судовим рішенням по справі для подання суду звіту про виконання судового рішення, необґрунтованим, не підтвердженим належними та допустимими доказами в розумінні ст.70 КАС України, а відтак таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до платіжного доручення від 17.04.2012 року №342 товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ» було сплачено судовий збір у розмірі 32,19 грн. (тридцять дві грн., 19 коп), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету.

Враховуючи відмову у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії у повному обсязі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 32,19 грн. (тридцять дві грн., 19 коп.), сплаченого позивачем відповідно до платіжного доручення від 17.04.2012 року №342.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРОЙЛ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 14 червня 2012 року

Суддя Є.О. Жукова