Постанова

від 01.08.2012 по справі 2а-2418/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2012 року 2а-2418/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Мергеля М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Елегант-Бориспіль»до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2012 приватне підприємство «Елегант-Бориспіль»(далі -позивач, Підприємство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2012 №0005962220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 4 157,53 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Підприємство вважає висновки відповідача, викладені в Акті проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.04.2012 за № 107/22-2/20582518 є помилковими, порушення позивачем податкового та/чи цивільного законодавств відсутнє, а Акт проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.04.2012 за № 107/22-2/20582518 та податкове повідомлення-рішення від 27.04.2012 № 0005962220 про сплату податкового зобов'язання є необґрунтовані та незаконні.

Зокрема, правомірність включення Підприємством до складу податкового кредиту у січні, березні 2011 року коштів у сумі 4 156,53 грн., сплачених ним в ціні придбаного у ТОВ «РМА-Груп»товару, підтверджується первинними документами, зокрема, договором поставки, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, відповідними платіжними дорученнями, подальшим використанням придбаного товару в господарській діяльності Підприємства.

В той же час, позивач зазначає, що не є підставою визнання Підприємства винним у порушені податкового законодавства, з підстав відсутності первинних документів у ТОВ «РМА-Груп», оскільки документальна позапланова невиїзна перевірка проводилася відносно позивача який в свою чергу надав всі первинні документи (податкові, видаткові накладні), що підтверджують дійсність, законність та місце фінансово-господарських операцій за вищезгаданий період.

Крім того, у своїх доводах позивач просить звернути увагу, що факт порушення кримінальної справи податковою міліцією стосовно невстановлених осіб за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «РМА-Груп»- це суто відносини контролюючих органів та ТОВ «РМА-Груп»чи невстановлених осіб, а позивача не стосується. На момент укладення договору поставки № 10/01/11 від 10.01.2011 між позивачем та ТОВ «РМА-Груп», контрагент не був фіктивним підприємством, а договір поставки укладався з метою настання реальних наслідків, які незабаром мали місце.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд у позові відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях, які полягають в наступному.

Податковим органом отримано акт ДПІ у Голосіївському p-ні м. Києва №839/3/23-40-33493581 від 28.07.2011, згідно з яким фінансово-господарська діяльність ТОВ «РМА -Груп»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «РМА -Груп», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «РМА -Груп»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Крім того, відповідно до висновку спеціаліста №89 від 05.04.2011 щодо дослідження достовірності підпису та почерку керівника ТОВ «РМА-Груп»встановлено, що підписи в графі «Керівник»у податкових деклараціях та додатках №5 до них з податку на додану вартість за липень 2010 року - березень 2011 року - виконані не гр. ОСОБА_1, а іншою особою.

За наслідками проведеної перевірки Підприємства Податковим органом встановлено відсутність права на формування податкового кредиту по операціях з TOB «РМА-Груп»відповідно до ст. 198.6 Податкового кодексу України, на підставі чого правомірно прийнято оскаржуване рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Приватне підприємство «Елегант-Бориспіль» зареєстроване 14.03.1995 виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ 20582518, взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 28.07.2009 за №4336, свідоцтво про перереєстрацію платника податку на додану вартість від 07.12.2006 №100004146, індивідуальний податковий номер 205825110042.

Податковим органом надіслано запит на адресу Підприємства про надання документів з метою підтвердження взаємовідносин з ТОВ «РМА-Груп». Після надання документів відповідачем прийнято рішення провести документальну невиїзну перевірку податкової звітності ПП «Елегант -Бориспіль»з податку на додану вартість за період січень, березень 2011 року, відповідно до наказу Бориспільської ОДПІ від 10.04.2012 №146. Копію наказу на проведення документальної невиїзної перевірки вручено разом з повідомленням про початок позапланової невиїзної перевірки №82 від 10.04.2012 під розписку директору ПП «Елегант - Бориспіль». Документальна невиїзна перевірка позивача проведена згідно із п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України.

Перевірку проведено на підставі даних, зазначених у АРМ "Податки", АРМ "Звіт", та "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", та на підставі наступних документів: податкова декларація з податку на додану вартість за період січень, березень 2011 року; додаток №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до декларації по ПДВ за січень, березень 2011 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 2011 рік; виписки банку за перевіряємий період; платіжні доручення за перевіряємий період; копії видаткових накладних за перевіряємий період; копії рахунків-фактур за перевіряємий період; копії податкових накладних за перевіряємий період; акт ДПІ у Голосіївському p-ні м. Києва №839/3/23-40-33493581 від 28.07.2011.

В результаті проведення документальної невиїзної перевірки Податковим органом складено акт від 13.04.2012 №107/22-2/20582518 (далі -Акт перевірки). У висновку вищезазначеного Акту перевірки відповідачем вказано на порушення з боку Підприємства ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при отримані товарів від ТОВ «РМА-Груп». Також, перевіркою зазначено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України в зв'язку з чим, останнім було завищено податковий кредит на суму 4 156,53 грн. задекларованого в період січень-березень 2011 року.

До вказаних вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними обставинами, які було встановлено в ході проведення перевірки.

Податковим органом отримано від ДПІ у Голосіївському p-ні м. Києва акт про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «РМА-Груп»(ЄДРПОУ 33493581) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за липень 2010 року - березень 2011 року №839/3/23-40-33493581 від 28.07.2011, згідно з яким, відповідно до частин 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, операції купівлі-продажу TOB «РМА-Груп»мають ознаки «нікчемності».

Вказаний акт перевірки ДПІ у Голосіївському p-ні м. Києва №839/3/23-40-33493581 від 28.07.2011 містить наступну інформацію.

До ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надійшла постанова про порушення кримінальної справи б/н від 23.05.2011 слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва старшого лейтенанта податкової міліції Романюка М.О., щодо розгляду матеріалів кримінальної справи №49-3178, який порушив кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, та відносно невстановлених осіб за фактом фіктивного підприємництва та пособництва в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах за ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Також, до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надійшов висновок спеціаліста №89 від 05.04.2011 щодо дослідження достовірності підпису та почерку керівника ТОВ «РМА-Груп». За результатами висновку в ході дослідження було встановлено, що підписи в графі «Керівник»у податкових деклараціях та додатках №5 до них з податку на додану вартість за липень 2010 року - березень 2011 року - виконані не гр. ОСОБА_1, а іншою особою.

Згідно з реєстраційними даними, що містяться у базі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, місцезнаходженням юридичної особи ТОВ «РМА -Груп»є: м. Київ, пр-т 40 - Річчя Жовтня, буд. 100 / 2 .

Складено довідку про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 1892/26-1/51 від 07.04.2011, за якою не встановлено фактичне місцезнаходження платника податків ТОВ «РМА -Груп».

Станом на 28.07.2011 згідно з інформацією баз даних АРМ «АІС ОР», АРМ «Податки»стан платника - «9»(до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Таким чином, підприємством не надано необхідних для проведення перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено, що основні засоби у ТОВ «РМА -Груп»відсутні. Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів»відсутні. Відповідно до довідки по формі 1-ДФ кількість працюючих на підприємстві складала 1 особа.

Фактично згідно з поданою податковою звітністю у ТОВ «РМА -Груп»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «РМА -Груп»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

В ході перевірки не встановлено фактів поставок товарів (робіт, послуг) від підприємств-постачальників з липня 2010 року по березень 2011 року ТОВ «РМА -Груп»та фактів передачі товарів (робіт, послуг) ТОВ «РМА -Груп»підприємствам-покупцям з липня 2010 року по березень 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «РМА -Груп»та підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям з липня 2010 року по березень 2011 року, в розумінні ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 за № 334/94-ВР та п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Отже, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «РМА -Груп»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «РМА -Груп», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «РМА -Груп»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «РМА -Груп»здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Оскільки у ТОВ «РМА - Груп»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Операції ТОВ «РМА -Груп»та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «РМА -Груп»є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

У результаті порушення ТОВ «РМА -Груп»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов'язань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.

Враховуючи вищенаведене, на думку податкового органу, усі операції купівлі-продажу за ТОВ «РМА -Груп»не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

На підставі викладеної вище інформації Податковий орган дійшов висновків, що правочин між Підприємством і ТОВ «РМА -Груп», на підставі якого позивачем сформовано податковий кредит у січні, березні 2011 року також є нікчемним.

На підтвердження своєї позиції відповідачем суду надано копію постанови про порушення кримінальної справи від 23.05.2011. З даного документа вбачається факт порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України за фактом створення та придбання невстановленими особами ряду підприємств, серед яких ТОВ «РМА-Груп».

Не погоджуючись з висновками відповідача, викладеними в Акті перевірки, 23.04.2012 за вих. № 86 позивачем на адресу Податкового органу було направлено обґрунтоване заперечення з вимогою скасувати вищезазначений Акт, проте, заперечення позивача відповіддю від 27.04.2012 вих. № 1361/1022-2 було відхилене, а висновки по Акту проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.04.2012 за № 107/22-2/20582518 залишено без змін. В результаті проведеної перевірки та на підставі Акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 27.04.2012 №0005962220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 4 157,53 грн., де 4 156,53 грн. -основний платіж, 1,00 грн. -штрафна (фінансова) санкція.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, Підприємство звернулось до суду з даним позовом. В обгрунтування реальності правочину, укладеного з ТОВ «РМА-Груп»позивачем суду надано копії первинних документів, з яких вбачається наступне.

Позивачем 10.01.2011 за № 10/01/11 був укладений договір поставки з контрагентом ТОВ «РМА-Груп», згідно з яким Підприємство зобов'язується прийняти та оплатити зазначений у рахунках-фактурах (видаткових накладних) товар. В межах даного договору ТОВ «РМА-Груп»виписано, а позивачем прийнято наступні первинні документи: рахунок-фактуру від 17.01.2011 №СФ-0000033, видаткову накладну від 19.01.2011 №РН-000092, податкову накладну від 19.01.2011 №92 на суму 8 011,36 грн., в т.ч. ПДВ -1 335,23 грн.; рахунок-фактуру від 17.01.2011 №СФ-0000034, видаткову накладну від 19.01.2011 №РН-000093, податкову накладну від 19.01.2011 №93 на суму 5 228,82 грн., в т.ч. ПДВ -871,47 грн.; рахунок-фактуру від 17.01.2011 №СФ-0000035, видаткову накладну від 19.01.2011 №РН-000094, податкову накладну від 19.01.2011 №94 на суму 1 473,52 грн., в т.ч. ПДВ -245,59 грн.; рахунок-фактуру від 02.03.2011 №СФ-000020, видаткову накладну від 11.03.2011 №РН-000042, податкову накладну від 11.03.2011 №42 на суму 6 989,66 грн., в т.ч. ПДВ -1 164,94 грн.; рахунок-фактуру від 29.03.2011 №СФ-0000138, видаткову накладну від 31.03.2011 №РН-00158, податкову накладну від 31.03.2011 №158 на суму 3 235,78 грн., в т.ч. ПДВ -539,30 грн.

На підтвердження наявності складських приміщень позивач надав суду копію договору оренди від 15.12.2010 №24.

Крім того, на вимогу суду Підприємством надано завірені копії платіжних доручень від 20.01.2011 №61, від 11.03.2011 №292 та від 30.03.2011 №397 і копії банківських виписок, з яких вбачається факт оплати позивачем ТМЦ, придбаних у ТОВ «РМА-Груп»згідно з наведеними вище первинними документами.

Для підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «РМА-Груп»товарів позивач надав суду копії ряду договорів купівлі-продажу та інших первинних документів, з яких вбачається подальший продаж аналогічного товару Підприємством третім суб'єктам господарювання.

На запит суду з відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації отримано відповідь від 02.07.2012 №4952. Вказана відповідь містить інформацію стосовно ТОВ «РМА-Груп»у вигляді довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Із довідки вбачається, що 03.01.2011 державним реєстратором внесено запис про зняття ТОВ «РМА-Груп»з реєстрації, записом №10 від 03.01.2011 його поставлено на облік знову, 25.03.2011 записом №11 внесено інформацію про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, а 29.03.2011 записом №12 було підтверджено відомості про юридичну особу.

Таким чином, судом встановлено, що в період укладання правочину між підприємством і ТОВ «РМА-Груп»та здійснення фінансово-господарських операцій в його межах контрагент позивача був належним чином зареєстрований як суб'єкт господарювання.

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то необхідним є встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом і наявності правових підстав для формування Підприємством податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із ТОВ «РМА-Груп».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення чинного законодавства, суд не бере до уваги посилання відповідача на висновок спеціаліста щодо підписів на податкових деклараціях ТОВ «РМА-Груп»невстановленою особою, оскільки це не може бути прийнято як доказ нікчемності договору поставки товарів на адресу позивача або того, що первинні документи від імені керівника ТОВ «РМА-Груп»також підписано не уповноваженою на те особою.

Згідно з частиною 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В той же час, враховуючи відсутність обвинувального вироку у кримінальній справі, порушеній за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України за фактом створення та придбання невстановленими особами ряду підприємств, серед яких ТОВ «РМА-Груп», суд вважає безпідставним посилання Податкового органу на постанову про порушення вказаної кримінальної справи як на доказ безтоварності операцій між Підприємством і ТОВ «РМА-Груп».

Також, суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності договору поставки вимогам частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи (первинних документів) вбачається вчинення дій, спрямованих на реальне виконання умов укладеної угоди з боку позивача, зокрема, перерахування коштів за придбаний товар, використання його у власній господарській діяльності. Так, позивач стверджує про факт отримання товару, його оприбуткування і відображення у звітних документах, подальшого використання у своїй господарській діяльності, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Вказане свідчить про реальне настання правових наслідків, обумовлених правочином.

В той же час, суд вважає доведеним правомірність та обгрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту за січень, березень 2011 року коштів у сумі 4 156,53 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «РМА-Груп»у зв'язку з наступним.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Отже, суд зазначає, що в даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судова практика Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дозволила дійти однозначного висновку про те, що факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит за правочином, факт здійснення Підприємством розрахунку за придбаний товар, в ціні якого включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Підприємством податкового кредиту за договором поставки з ТОВ «РМА-Груп».

При цьому, суд вважає, що про реальність правочину, в результаті виконання якого позивачем сформовано податковий кредит, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи щодо подальшої реалізації придбаних товарів та господарської обґрунтованості потреб в отриманні товарів за цивільно-правовою угодою.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем і ТОВ «РМА-Груп», правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Оскільки відповідач таких доказів не надав, а надані докази є недостатніми, суд, із власної ініціативи витребував докази, які підтверджують реальність здійснення операцій Підприємства з ТОВ «РМА-Груп», зокрема, щодо оплати придбаного товару та використання його у власній господарській діяльності.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «РМА-Груп» підтверджується наступними доказами у справі.

Укладеним договором поставки, який не суперечить вимогам чинного законодавства, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання вказаної угоди, а саме: рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями про сплату придбаного товару, доказами подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит є безпідставним.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «РМА-Груп»суду доведено.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій Підприємства щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «РМА-Груп»у січні, березні 2011 року.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав»проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності Підприємства щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «РМА-Груп»порушує вимоги податкового законодавства, оскільки на даний час обвинувальний вирок суду у кримінальній справі, порушеній за фактом фіктивного підприємництва, зокрема, ТОВ «РМА-Груп»відсутній. Крім того, Податковим органом не надано жодних доказів того, що Підприємство було безпосередньо залучено до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Підприємством податкового кредиту у січні, березні 2011 року за наслідками взаємовідносин із ТОВ «РМА-Груп».

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 72 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту у зв'язку з укладенням угоди з ТОВ «РМА-Груп».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем нікчемного характеру правочину, укладеного між Підприємством і ТОВ «РМА-Груп», доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту у січні, березні 2011 року відображених в отриманих від вказаного контрагента податкових накладних сум ПДВ, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 27 квітня 2012 року №0005962220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Елегант-Бориспіль» судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 серпня 2012 р.