Ухвала

від 04.10.2012 по справі 2а-2418/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2418/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Белов С.В.

за участю представника позивача Чорний Г.Г.

представника відповідача Шепіло І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Елегант-Бориспіль»до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення -рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 27.04.2012 року №0005962220.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В судове засідання з'явився представник позивача, який проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача до суду з'явився, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін, виходячи з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку податкової звітності ПП «Елегант -Бориспіль»з податку на додану вартість за період січень, березень 2011 року, відповідно до наказу Бориспільської ОДПІ від 10.04.2012 року №146. Копію наказу на проведення документальної невиїзної перевірки вручено разом з повідомленням про початок позапланової невиїзної перевірки №82 від 10.04.2012 під розписку директору ПП «Елегант - Бориспіль». Документальна невиїзна перевірка позивача проведена згідно із п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 , пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 , п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України .

Перевірку проведено на підставі даних, зазначених у АРМ "Податки", АРМ "Звіт", та "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", та на підставі наступних документів: податкова декларація з податку на додану вартість за період січень, березень 2011 року; додаток №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до декларації по ПДВ за січень, березень 2011 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 2011 рік; виписки банку за перевіряємий період; платіжні доручення за перевіряємий період; копії видаткових накладних за перевіряємий період; копії рахунків-фактур за перевіряємий період; копії податкових накладних за перевіряємий період; акт ДПІ у Голосіївському p-ні м. Києва №839/3/23-40-33493581 від 28.07.2011 року.

За результатами перевірки Відповідачем було складено Акт №107/22-2/20582518 від 13.04.2012 року. відповідно до якого встановлено порушення: ч. 5 ст. 203 , ч. 1, 2 ст. 215 , ст. 216 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при отримані товарів від ТОВ «РМА-Груп».

Також, перевіркою зазначено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України в зв'язку з чим, останнім було завищено податковий кредит на суму 4 156,53 грн. задекларованого в період січень-березень 2011 року.

27 квітня 2012 року Державною Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005962220 від 27.04.2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 4 157,53 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем надано достатньо доказів про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Підприємством податкового кредиту у січні, березні 2011 року за наслідками взаємовідносин із ТОВ «РМА-Груп».

Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Приватним підприємством «Елегант-Бориспіль»10.01.2011 року за №10/01/11 був укладений договір поставки з контрагентом ТОВ «РМА-Груп», згідно з яким Підприємство зобов'язується прийняти та оплатити зазначений у рахунках-фактурах (видаткових накладних) товар. В межах даного договору ТОВ «РМА-Груп»виписано, а позивачем прийнято наступні первинні документи: рахунок-фактуру від 17.01.2011 року №СФ-0000033, видаткову накладну від 19.01.2011 року №РН-000092, податкову накладну від 19.01.2011 року №92 на суму 8 011,36 грн., в т.ч. ПДВ -1 335,23 грн.; рахунок-фактуру від 17.01.2011 року №СФ-0000034, видаткову накладну від 19.01.2011 року №РН-000093, податкову накладну від 19.01.2011 року №93 на суму 5 228,82 грн., в т.ч. ПДВ -871,47 грн.; рахунок-фактуру від 17.01.2011 року №СФ-0000035, видаткову накладну від 19.01.2011 року №РН-000094, податкову накладну від 19.01.2011 року №94 на суму 1 473,52 грн., в т.ч. ПДВ -245,59 грн.; рахунок-фактуру від 02.03.2011 року №СФ-000020, видаткову накладну від 11.03.2011 року №РН-000042, податкову накладну від 11.03.2011 року №42 на суму 6 989,66 грн., в т.ч. ПДВ -1 164,94 грн.; рахунок-фактуру від 29.03.2011 року №СФ-0000138, видаткову накладну від 31.03.2011 року №РН-00158, податкову накладну від 31.03.2011 року №158 на суму 3 235,78 грн., в т.ч. ПДВ -539,30 грн.

На підтвердження наявності складських приміщень позивач надав копію договору оренди від 15.12.2010 року №24.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст..201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, у межах взаємовідносин з ТОВ «РМА-Груп», на думку суду, доведена.

Крім того, позивачем надано завірені копії платіжних доручень від 20.01.2011 року №61, від 11.03.2011 року №292 та від 30.03.2011 року №397 і копії банківських виписок, з яких вбачається факт оплати позивачем ТМЦ, придбаних у ТОВ «РМА-Груп»згідно з наведеними вище первинними документами.

Для підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «РМА-Груп»товарів позивач надав копії ряду договорів купівлі-продажу та інших первинних документів, з яких вбачається подальший продаж аналогічного товару позивачем третім суб'єктам господарювання.

Як вбачається із матеріалів справи, на запит суду першої інстанції з відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації отримано відповідь від 02.07.2012 року №4952. Вказана відповідь містить інформацію стосовно ТОВ «РМА-Груп»у вигляді довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Із довідки вбачається, що 03.01.2011 року державним реєстратором внесено запис про зняття ТОВ «РМА-Груп»з реєстрації, записом №10 від 03.01.2011 року його поставлено на облік знову, 25.03.2011 року записом №11 внесено інформацію про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, а 29.03.2011 року записом №12 було підтверджено відомості про юридичну особу.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що в період укладання правочинну між позивачем і ТОВ «РМА-Груп»було здійснення фінансово-господарських операцій в його межах контрагент позивача був належним чином зареєстрований як суб'єкт господарювання.

Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. У зв'язку з чим необхідним є встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом і наявності правових підстав для формування позивачем податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із ТОВ «РМА-Груп».

Отже, на момент укладання договору та видачі податкових накладних, позивач та його контрагент був зареєстрований як платник ПДВ, а тому відсутні підстави для того, щоб вважати податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що реальність господарських операцій в даному випадку підтверджується не тільки укладеними договорами, актами виконаних робіт, але й рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями про сплату придбаного товару, доказами подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

В свою чергу, факт безтоварності операції (відсутність придбання товару) та умисність укладення угод між позивачем та його контрагентом ТОВ «РМА-Груп»з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем доведено не було.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Елегант-Бориспіль»до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.