Постанова

від 31.07.2012 по справі 2а-1670/4629/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4629/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

при секретарі - Курбалі А.В.,

за участю:

представника позивача - Ровної Л.І.,

представників відповідача - Баса О.В., Зигаленка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Решетилівського районного спортивного клубу "Колос" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2012 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Решетилівського районного спортивного клубу "Колос" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 9411,11 грн. та пені в розмірі 161,68 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ", а саме в 2011 році підприємство не виконало нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 робочого місця, що має наслідком накладення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 9411,11 грн. та пені у розмірі 161,68 грн. у зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні. У своїх запереченнях посилалися на те, що у відповідача відсутній обов'язок по подачі звіту форми № 3-ПН, а також обов'язок щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у січні-грудні 2011 року, оскільки згідно затвердженого штатного розписку з 01.12.2011 чисельність штатних працівників становила менше ніж 8 осіб. Крім того, вказували, що при підприємстві створено міжгосподарську дитячо - юнацьку спортивну школу Решетилівського районного спортивного клубу "Колос", яка має свій кошторис, затверджений штатний розпис, фінансується за рахунок коштів районного бюджету та у своїй роботі користується рахунками, печаткою і штампом районного спортивного клубу "Колос". З огляду на це вважають, що до відповідача не повинна застосовуватись відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів".

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991, № 875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця /частина 1/; підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення /частина 2/.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53/242/109), наданого відповідачем Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за цей період становила 9 осіб. У відповідності до вимог статті 19 зазначеного Закону норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце. Разом з тим, згідно вказаного Звіту на підприємстві в 2011 році робоче місце для працевлаштування інваліда зайнято не було. Тобто підприємством не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 даного Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, нормами цієї статті встановлені конкретні обов'язки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, установ, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю /далі по тексту - роботодавців/ стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, виконання яких роботодавцями презумує виконання їх обов'язку щодо самостійного працевлаштування інвалідів, встановленого частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ". А, оскільки працевлаштування інвалідів роботодавцями неможливе без відповідного волевиявлення інвалідів, то норми статті 18 також визначають, хоч і опосередковано, обов'язок інвалідів звернутися з метою працевлаштування або до роботодавців безпосередньо, або до центру зайнятості. В свою чергу альтернативний спосіб реалізації прав інвалідів на працевлаштування зумовлює обов'язок роботодавців звітувати до центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення " формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій ", яка відповідно до пункту 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення " подається роботодавцями до державної служби зайнятості щомісячно.

У графі 15 цього Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

З огляду на викладене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органу працевлаштування про створені роботодавцем робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Цей звіт є водночас і запитом про направлення до роботодавця інвалідів для працевлаштування, оскільки центр зайнятості, отримавши інформацію від інвалідів насамперед про їх бажання працювати, а від роботодавця -про намір та можливості працевлаштувати інвалідів, не тільки має змогу, а й зобов'язаний відреагувати на можливості конкретного роботодавця забезпечити інвалідів певною працею та бажання конкретних інвалідів реалізувати своє право на працевлаштування з врахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, наявних у них кваліфікації та знань. До такого висновку можна дійти, виходячи зі змісту норм статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення ".

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 4 пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення " від 01.03.1991, №803-XII Державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечувалось в ході судового розгляду справи його представниками, Решетилівським районним спортивним клубом "Колос" у 2011 році звіти за формою №3-ПН про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, до центру зайнятості не подавались.

Дане також підтверджується листом Решетилівського районного центру зайнятості від 08.06.2012 року № 546, копія якого залучена представником позивача до матеріалів справи, згідно якого відповідачем впродовж усього 2011 року звіти про наявність вакансій форми 3-ПН про можливе працевлаштування інвалідів не подавались (а.с.13).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у відповідача відсутні докази повідомлення органів працевлаштування інвалідів про потребу в працевлаштуванні інвалідів на виконання нормативу, встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Посилання представників відповідача на той факт, що у відповідача не було такого обов'язку, а також обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки згідно затвердженого штатного розписку з 01.12.2011 чисельність штатних працівників становила 6 осіб, судом відхиляються з огляду на те, що відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік самостійно поданому до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за 2011 рік становила 9 осіб.

Крім того, суд не погоджується із доводами представників відповідача про звільнення від обов'язку щодо вжиття необхідних заходів для забезпечення працевлаштування на підприємстві інвалідів у зв'язку зі створенням при підприємстві міжгосподарської дитячо - юнацької спортивної школи Решетилівського районного спортивного клубу "Колос", яка має свій кошторис, затверджений штатний розпис (з 01.12.2011 року в Решетилівській ДЮСШ СК "Колос" працювало 7 осіб), фінансується за рахунок коштів районного бюджету та у своїй роботі користується рахунками, печаткою і штампом районного спортивного клубу "Колос", з огляду на слідуюче.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не було надано суду документального підтвердження того, що вищевказана дитячо - юнацька спортивна школа зареєстрована як відокремлений підрозділ Решетилівського районного спортивного клубу "Колос", статут, наданий представниками відповідача до матеріалів справи, не зареєстрований у встановленому законом порядку (а.с. 26-28).

Із наданих до матеріалів справи копій кошторисів на 2011 рік (а.с. 16, 30) судом встановлено, що обидва кошториси затверджено відносно доходів і видатків Решетилівського районного спортивного клубу "Колос".

Таким чином, суд приходить до висновку, що міжгосподарська дитячо - юнацька спортивна школа Решетилівського районного спортивного клубу "Колос" не є відокремленим підрозділом відповідача, не зареєстрована у встановленому порядку та входить до складу Решетилівського районного спортивного клубу "Колос", а тому чисельність штатних працівників останнього становить більше 8 осіб, норматив працевлаштування інвалідів, відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"- 1 особа.

Враховуючи викладене, відповідач не тільки не виконав обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів, а й не вживав необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а саме, не надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, не інформував інші органи про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за несплату цих санкцій відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ".

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У відповідача в 2011 році працювало 9 працівника, фонд оплати праці у вказаному році складав 169400,00 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає: 169400,00 грн : 9 = 18822,22 грн.

За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач до 15.04.2012 (термін сплати встановлено частиною 4 статті 20 вказаного Закону -до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 9411,11 грн.

У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну позивачем було зараховано пеню в сумі 161,68 грн = (9411,11 грн х 0,02%)х 86 дн.

Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до частини 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

У відповідності до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Решетилівського районного спортивного клубу "Колос" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути із Решетилівського районного спортивного клубу "Колос" (38400, смт. Решетилівка, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 02646410, р/р 35432005001741 в ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31218230700422 в ГУДКСУ в Полтавській області, одержувач УДКСУ в Решетилівському районі, код 37852478, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції в розмірі 9411,11 грн. (дев'ять тисяч чотириста одинадцять гривень одинадцять копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 161,68 (сто шістдесят одна гривня шістдесят вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06 серпня 2012 року.

Суддя Л.О. Єресько