Ухвала

від 15.10.2012 по справі 2а-1670/4629/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/4629/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Решетилівського районного спортивного клубу "Колос" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-1670/4629/12

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Решетилівського районного спортивного клубу "Колос"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Решетилівського районного спортивного клубу "Колос" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 9411,11 грн. та пені в розмірі 161,68 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ", а саме в 2011 році підприємство не виконало нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 робочого місця, що має наслідком накладення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 9411,11 грн. та пені у розмірі 161,68 грн. у зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 року адміністративний позов задоволено: стягнуто із Решетилівського районного спортивного клубу "Колос" (38400, смт. Решетилівка, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 02646410, р/р 35432005001741 в ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31218230700422 в ГУДКСУ в Полтавській області, одержувач УДКСУ в Решетилівському районі, код 37852478, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції в розмірі 9411,11 грн. (дев'ять тисяч чотириста одинадцять гривень одинадцять копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 161,68 (сто шістдесят одна гривня шістдесят вісім копійок).

Решетилівський районний спортивний клуб "Колос", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що при визначенні нормативу враховані працівники відокремленого підрозділу, яка фінансується з місцевого бюджету, а сам спортивний клуб працює окремо та має свій кошторис, працює окремо, що відповідач не має власного майна, та не міг надавати звіти про наявні вакансії в зв'язку з їх відсутністю.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53/242/109), наданого відповідачем Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за цей період становила 9 осіб. У відповідності до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце. Разом з тим, згідно вказаного Звіту на підприємстві в 2011 році робоче місце для працевлаштування інваліда зайнято не було. Тобто підприємством не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця.

Колегія суддів зазначає, що частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 даного Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, нормами цієї статті встановлені конкретні обов'язки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, установ, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю /далі по тексту - роботодавців/ стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, виконання яких роботодавцями презумує виконання їх обов'язку щодо самостійного працевлаштування інвалідів, встановленого частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ". А, оскільки працевлаштування інвалідів роботодавцями неможливе без відповідного волевиявлення інвалідів, то норми статті 18 також визначають, хоч і опосередковано, обов'язок інвалідів звернутися з метою працевлаштування або до роботодавців безпосередньо, або до центру зайнятості. В свою чергу альтернативний спосіб реалізації прав інвалідів на працевлаштування зумовлює обов'язок роботодавців звітувати до центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

З аналізу зазначених норм вбачається, що норматив встановлюється маме підприємству, організації тобто юридичній особі. Відповідно в кількість працівників враховується кількість всіх осіб, в т. ч. що прапцюють в відокремлених підрозділах.

Згідно Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення " формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій ", яка відповідно до пункту 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення " подається роботодавцями до державної служби зайнятості щомісячно.

У графі 15 цього Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

З огляду на викладене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органу працевлаштування про створені роботодавцем робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Цей звіт є водночас і запитом про направлення до роботодавця інвалідів для працевлаштування, оскільки центр зайнятості, отримавши інформацію від інвалідів насамперед про їх бажання працювати, а від роботодавця - про намір та можливості працевлаштувати інвалідів, не тільки має змогу, а й зобов'язаний відреагувати на можливості конкретного роботодавця забезпечити інвалідів певною працею та бажання конкретних інвалідів реалізувати своє право на працевлаштування з врахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, наявних у них кваліфікації та знань. До такого висновку можна дійти, виходячи зі змісту норм статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення ".

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 4 пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення " від 01.03.1991, №803-XII Державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Як встановлено з матеріалів справи, Решетилівським районним спортивним клубом "Колос" у 2011 році звіти за формою №3-ПН про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, до центру зайнятості не подавались.

Дане також підтверджується листом Решетилівського районного центру зайнятості від 08.06.2012 року № 546, копія якого залучена представником позивача до матеріалів справи, згідно якого відповідачем впродовж усього 2011 року звіти про наявність вакансій форми 3-ПН про можливе працевлаштування інвалідів не подавались (а.с.13).

З огляду на викладене, у відповідача відсутні докази повідомлення органів працевлаштування інвалідів про потребу в працевлаштуванні інвалідів на виконання нормативу, встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Посилання відповідача на той факт, що у відповідача не було такого обов'язку, а також обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки згідно затвердженого штатного розписку з 01.12.2011р. чисельність штатних працівників становила 6 осіб є необґрунтованими, оскільки відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік самостійно поданому до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за 2011 рік становила 9 осіб.

Крім того, є необгрунтованими доводами відповідача про звільнення від обов'язку щодо вжиття необхідних заходів для забезпечення працевлаштування на підприємстві інвалідів у зв'язку зі створенням при підприємстві міжгосподарської дитячо - юнацької спортивної школи Решетилівського районного спортивного клубу "Колос", яка має свій кошторис, затверджений штатний розпис (з 01.12.2011 року в Решетилівській ДЮСШ СК "Колос" працювало 7 осіб), фінансується за рахунок коштів районного бюджету та у своїй роботі користується рахунками, печаткою і штампом районного спортивного клубу "Колос", з огляду на те, що дитячо - юнацька школа не є юридичною особою та вхадить до складу відповідача, про що свідчить статут школи.

Чисельність штатних працівників останнього становить більше 8 осіб, норматив працевлаштування інвалідів, відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"- 1 особа.

Також є помилковим посилання апелянта на те, що він не повинен був надавати звіти до центру зайнятості, в зв'язку з вітсутністю вакансій, оскільки створення вакансій для працевлаштування інвалідів його обов'язок.

Враховуючи викладене, відповідач не виконав обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів, та не вживав необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а саме, не надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, не інформував інші органи про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

З урахуванням викладеного, наявні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за несплату цих санкцій відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ". Підстав звільнення від сплати спірних сум, які визначені зазначеною статею, не вбачається, відповідач не є особою що повністю фінансується за рахунок бюджету.

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У відповідача в 2011 році працювало 9 працівників, фонд оплати праці у вказаному році складав 169400,00 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає: 169400,00 грн : 9 = 18822,22 грн.

За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач до 15.04.2012 (термін сплати встановлено частиною 4 статті 20 вказаного Закону - до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 9411,11 грн.

У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну позивачем було нараховано пеню в сумі 161,68 грн. = (9411,11 грн. х 0,02%)х 86 дн.

Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до частини 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-1670/4629/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М. Судді (підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.