Рішення

від 01.08.2012 по справі 5017/1459/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" серпня 2012 р.Справа № 5017/1459/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР";

До відповідачів:

1. Приватного підприємства "ОНІКС-К";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН";

про стягнення 29560,37 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Скворцов К.С. (за довіреністю);

Від відповідача (1):не з'явився;

Від відповідача (2):не з'явився;

СУТЬ СПОРУ : 17.05.2012р. за вх. №2200/2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" (далі -Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "ОНІКС-К" (далі -Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН" (далі -Відповідач 2) 29 560,37 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, надаючи при цьому уточнення позовних вимог.

Відповідачі у судових засіданнях не з'являлися, не зважаючи на те, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засіданні. Відповідач 1 проти позову заперечував, посилаючись на підстави викладені у відзиві.

Судом встановлено, що усі надіслані процесуальні документи на адресу Відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН", що приймалися та виносилися за момент розгляду справи, поверталися до суду з відміткою „повернуто за спливом строку зберігання".

Тому, згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарською суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 і п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках": до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками " повернуто за спливом строку зберігання ", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення ним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень норми ст. 69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено до 01.08.2012 року Ухвалою суду від 11.07.2012 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01 січня 2009 року між Приватним підприємством "ОНІКС-К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" було укладено Договір поставки №10.

На виконання умов вказаного Договору поставки № 10 від 01.01.2009 р. (далі -Договір поставки) Позивач поставив Відповідачу 1 продукцію, асортимент, кількість та ціна якої вказується у додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

З моменту укладання Договору поставки Позивач здійснив поставку на адресу Відповідача 1 продукції на загальну суму 296 762 (двісті дев'яносто шість тисяч сімсот шістдесят дві) гривень 15 копійок, що підтверджується видатковими накладними.

Згідно п. 2.5. Договору поставки Відповідач 1 повинен був оплачувати поставлену продукцію в порядку та в строки, вказані в додатках до Договору поставки. У додатках до Договору поставки № 1 від 06.02.2009 р., № 3 від 14.05.2009 р., № 5 від 16.06.2009 р., № 6 від 19.06.2009р., № 7 від 24.07.2009 р., № 8 від 19.08.2009 р., № 9 від 21.09.2009 р., № 10 від 28.01.2010р. та № 2 від 08.04.2009р. передбачений єдиний строк оплати поставленої продукції - 30 (тридцять) днів з моменту поставки. Моментом поставки продукції вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Станом на дату подання цього позову, Відповідач 1 виконав свої договірні зобов'язання частково та сплатив лише 272 062 (двісті сімдесят дві тисячі шістдесят дві) гривні 75 копійок.

Таким чином, сума основної заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 24 700 (двадцять чотири тисячі сімсот) гривень 00 копійок.

Згідно положень Договору поставки Відповідачу 1 було нараховано пеню, що становить 1 888 (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім) гривень 02 копійки (розрахунок наводиться нижче), 3% річних -1 646 (одна тисяча шістсот сорок шість) гривень 44 копійки, сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення складає 26 025 (двадцять шість тисяч двадцять п'ять) грн. 91 коп.

01 липня 2010 р. між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН" був укладений Договір поруки № 33, відповідно до умов якого Поручитель солідарно з Відповідачем 1 відповідає перед Позивачем за невиконання чи несвоєчасне виконання Відповідачем 1 зобов'язань, передбачених розділами 2 "Порядок передачі продукції та розрахунків", 3 "Відповідальність сторін" Договору поставки № 10 від 01.01.2009 р. (п. 1.2. Договору поруки).

Згідно п. 1.3. Договору поруки № 33 від 01 липня 2010 р. в об'єм відповідальності Поручителя включаються будь-які суми штрафних санкцій, неустойок, відсотків, збитків, передбачених як Основним договором, так і чинним законодавством України.

Враховуючи викладене, Позивач просить суд стягнути солідарно з Відповідачів суму основного боргу з урахуванням індексу інфляцій у розмірі 26 025 (двадцять шість тисяч двадцять п'ять) гривень 91 копійка, пеню в розмірі 1 888 (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім) гривень 02 копійки, три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 1 646 (одна тисяча шістсот сорок шість) гривень 44 копійки.

22.06.2012 року за вх. №19475/2012 та 30.07.2012 року за вх. №23433/2012 Приватне підприємство "ОНІКС-К" надало до суду письмовий відзив на позов, згідно якого проти позову заперечує у повному обсязі та пояснює, що заборгованість за договором поставки в сумі 24 700,00 грн. виникла внаслідок фінансової кризи в Україні, що призвело до нестабільної господарської діяльності Відповідача 1. Станом на 20.06.2012 року заборгованість перед Позивачем у сумі 24 700,00 грн. була погашена, про що свідчить платіжне доручення.

10.07.2012 року за вх. №21279/2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" подало до суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких Позивач просить суд стягнути солідарно з Відповідачів суму інфляційних збитків у розмірі 1 325 (одна тисяча триста двадцять п'ять) гривень 91 копійка, пеню в розмірі 1 888 (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім) гривень 02 копійки, три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 1 646 (одна тисяча шістсот сорок шість) гривень 44 копійки.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" (далі - Продавець) та Приватним підприємством "ОНІКС-К" (далі - Покупець) було укладено договір №10 поставки продукції, відповідно до якого Позивач -Продавець зобов'язується передати - поставляти Відповідачу -Покупцю, передбачену цим договором продукцію у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Між тим із вищевстановлених обставин справи випливає, що на виконання умов вказаного Договору поставки № 10 від 01.01.2009р. (далі -Договір поставки) Позивач поставив Відповідачу 1 продукцію, асортимент, кількість та ціна якої вказується у додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

З моменту укладання Договору поставки Позивач здійснив поставку на адресу Відповідача 1 продукції на загальну суму 296 762 (двісті дев'яносто шість тисяч сімсот шістдесят дві) гривень 75 копійок, що підтверджується видатковими накладними: - № 192 від 06.02.2009 р. на суму 44 640,00 грн.; № 947 від 14.05.2009р. на суму 43 020,47 грн; № 1403 від 16.06.2009р. на суму 3 708, 00 грн.; № 1463 від 19.06.2009р. на суму 14 033, 28 грн.; № 2050 від 24.07.2009р. на суму 46 465, 91 грн.; № 2403 від 19.08.2009р. на суму 43 090, 56 грн.; №2837 від 21.09.2009р. на суму 33 951,36 грн.; №236 від 28.01.2010р. на суму 27 051,26 грн.; № 594 від 08.04.2009р. на суму 40 801,91 грн.

Згідно п. 2.5. Договору поставки, Відповідач 1 повинен був оплачувати поставлену продукцію в порядку та в строки, вказані в додатках до Договору поставки. У додатках до Договору поставки № 1 від 06.02.2009 р., № 3 від 14.05.2009 р., № 5 від 16.06.2009 р., № 6 від 19.06.2009р., № 7 від 24.07.2009 р.№ 8 від 19.08.2009 р., № 9 від 21.09.2009 р., № 10 від 28.01.2010р. та № 2 від 08.04.2009 р. передбачений єдиний строк оплати поставленої продукції - 30 (тридцять) днів з моменту поставки. Моментом поставки продукції вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Проте, станом на дату подання цього позову Відповідач 1 виконав свої договірні зобов'язання частково та сплатив лише 272 062 (двісті сімдесят дві тисячі шістдесят дві) гривні 75 копійок.

Таким чином, сума основної заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 24 700 (двадцять чотири тисячі сімсот) гривень 00 копійок.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.1. Договору поставки передбачена неустойка у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таким чином, пеня за прострочення виконання зобов'язань Відповідачем 1 щодо оплати поставленої продукції за Договором поставки становить 1 888 (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім) гривень 02 копійки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних за період з 28.02.2010р. по 19.05.2012р. (оскільки остання поставка продукції була здійснена 28.01.2010р., то останнім днем платежу є 28.02.2010р.) складає -1 646,44 грн. (одна тисяча шістсот сорок шість) гривень 44 копійки.

Сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення складала 26 025 (двадцять шість тисяч двадцять п'ять) грн. 91 коп.

20.06.2012р., тобто після порушення господарським судом провадження у справі, Відповідачем 1 в рахунок погашення заборгованості було сплачено на користь Позивача грошову суму у розмірі 24 700 (двадцять чотири тисячі сімсот) гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням №2278 від 20.06.2012 року, що міститься в матеріалах справи.

Таким чином, рахується заборгованість щодо сплати інфляційних збитків у сумі 1 325 (одна тисяча триста двадцять п'ять) гривень 91 копійка.

Також господарським судом встановлено, що 01 липня 2010р. між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН" (далі - Поручитель) був укладений Договір поруки № 33, відповідно до умов якого Поручитель солідарно з Відповідачем 1 відповідає перед Позивачем за невиконання чи несвоєчасне виконання Відповідачем 1 зобов'язань, передбачених розділами 2 "Порядок передачі продукції та розрахунків", 3 "Відповідальність сторін" Договору поставки № 10 від 01.01.2009р. (п. 1.2. Договору поруки).

Згідно п. 1.3. Договору поруки №33 від 01 липня 2010р. в об'єм відповідальності Поручителя включаються будь-які суми штрафних санкцій, неустойки, відсотків, збитків, передбачених як Основним договором, так і чинним законодавством України.

Пунктом 2.4. Договору поруки № 33 від 01 липня 2010р. передбачено, що у випадку порушення Відповідачем 1 своїх зобов'язань за Договором поставки Поручитель зобов'язаний виконати забезпечені порукою зобов'язання за першою вимогою Позивача.

Оскільки Відповідачем 1 були порушені свої зобов'язання за Договором поставки щодо оплати вартості поставленої Позивачем продукції, 02 квітня 2012р. Позивач звернувся до Відповідач 2 з вимогою (вих. № 133 від 02.04.2012 р.) про виконання зобов'язань, передбачених Договором поруки № 33 від 01 липня 2010 р. Наведена вимога Позивача містила інформацію про розмір заборгованості Відповідача 1 за Договором поставки (Основним договором), а також про суму нарахованої пені та інших штрафних санкцій, передбачених чинним законодавством України (3% річних, індекс інфляції). Однак на момент подання цього позову Відповідач 2 не виконав свої зобов'язання за Договором поруки № 33 від 01 липня 2010р.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідачів.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "ОНІКС-К" (43000, Луцька область, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 76А, код ЄДРПОУ 32273314) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН" (65074, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 70/1, кв. 204, код ЄДРПОУ 31768889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" (65025, Одеська область, м. Одеса, Суворовський район, 19 км Старокиївської дороги, буд. 4, код ЄДРПОУ 33658179) суму інфляційних збитків у розмірі 1 325 (одна тисяча триста двадцять п'ять) гривень 91 копійка, пеню в розмірі 1 888 (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім) гривень 02 копійки, три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 1 646 (одна тисяча шістсот сорок шість) гривень 44 копійки, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) гривень 50 копійок.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2012 року.

Суддя Меденцев П.А.