Рішення

від 30.10.2008 по справі 10/065-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/065-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул.Комінтерна,16

тел.230-31-73

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

"30" жовтня 2008 р.                                                                             Справа № 10/065-08

за позовом  Бориспільської міської ради, м.Бориспіль

до   1. Малого приватного підприємства „Славутич”, м.Бориспіль

      2. Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, м.Бориспіль

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідачів -  Управління земельних ресурсів в м.Бориспіль

про  визнання недійсним договору  оренди

             Суддя  Тищенко О.В.

Представники:

від позивача: Федорова І.М. (довіреність №2-41-59 від 02.04.08р.)

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Логачова О.Є. (довіреність №12-27-2784 від 24.04.08р.)

від третьої особи:   не з'явився

                                                         Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла  позовна  заява Бориспільської міської ради до  Малого приватного підприємства „Славутич” про визнання недійсним договору на право користування землею на умовах довгострокової оренди від 03.12.2001р., укладений між  Бориспільською міською  радою та  Малим приватним підприємством „Славутич”.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2008р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.02.2008р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.03.2001р. виконавчим комітетом Бориспільської міської ради прийнято Рішення № 192 „Про надання земельної ділянки на умовах оренди Малому приватному підприємству „Славутич” по вул. Київський шлях,127-а в м.Бориспіль”. На підставі вищевказаного рішення, 03.12.2001р. між  Бориспільською міською  радою та  Малим приватним підприємством „Славутич” було укладено Договір на право користування землею на умовах довгострокової оренди, згідно якого позивач передав відповідачу у довгострокове користування земельну ділянку площею 0,165га, що знаходиться у м. Бориспіль,  вул. Київський шлях,127-а

Як зазначає позивач, відповідно до ст. 3 ЗК України (1990р.) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Крім того, згідно ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування” виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання  регулювання земельних відносин.

Згідно ст. 33 Закону України „Про місцеве самоврядування”  до відання виконавчих органів міських рад  відноситься підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад. Тобто, як стверджує позивач, до повноважень  виконавчого комітету  міської  ради не відноситься вирішення питань передачу в оренду земельних ділянок, а тому  що приймаючи Рішення № 192 „Про надання земельної ділянки на умовах оренди Малому приватному підприємству „Славутич” по вул. Київський шлях,127-а в м. Бориспіль” на підставі якого і було укладено  спірний договір, Виконавчий комітет Бориспільської міської ради вийшов за межі своїх повноважень, чим порушив земельне законодавство України.

На думку позивача,  оскільки  Договір на право користування землею на умовах довгострокової оренди від 03.12.2001р. був укладений Бориспільською міською  радою та Малим приватним підприємством „Славутич” на підставі незаконного рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 192 „Про надання земельної ділянки на умовах оренди Малому приватному підприємству „Славутич”, вищевказаний договір підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.02.2008р. у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладався на 20.03.2008р.

На підставі ст. 24 ГПК України ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2008р. залучено до участі у справі в якості відповідача 2 –Виконавчий комітет  Бориспільської міської ради.

24.04.2008р.  через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшли письмові пояснення по суті спору, якими Виконавчий комітет  Бориспільської міської ради визнав позов повністю, оскільки згідно ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування” виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання  регулювання земельних відносин.  Відповідно до ст. 33 Закону України „Про місцеве самоврядування”  до відання виконавчих органів міських рад  відноситься підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад. Тобто, до повноважень  виконавчого комітету  міської  ради не відноситься вирішення питань передачу в оренду земельних ділянок.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.08р. з метою витребування нових доказів розгляд справи відкладався на 29.05.08р.

За заявою позивача та відповідачів продовжено строк розгляду справи №10/065-08 понад встановлений термін.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін, ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.08р. розгляд справи відкладався на 24.06.08р.

На підставі ст. 77 ГПК України з метою витребування нових доказів ухвалою господарського суду Київської області від 24.06.08р. розгляд справи відкладався на 19.08.08р.

18.08.2008р.  через загальний відділ господарського суду Київської області відповідач 1 - Мале приватне підприємство „Славутич” подав відзив на позовну заяву, яким заперечив проти задоволення позовних вимог оскільки вважає їх необгрунтованими та безпідставними. У  відзиві відповідач 1 вказав про те, що на підставі ст.3 ЗК України (1990р.),   виконавчому  комітету  Бориспільської міської ради були делеговані повноваження Бориспільської міської ради щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Також, у відзиві відповідач 1 зазначив про те, що оскільки спірний договір було укладено 03.12.2001р., строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним Договору  на право користування землею на умовах довгострокової оренди від 03.12.2001р. сплив відповідно 03.12.2004р.  Таким чином, посилаючись на ст. 267 ЦК України, у відзиві на позовну заяву  відповідач 2 просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити позивачу у позові.

На підставі ст. 27 ГПК України ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.08р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідачів  Управління земельних ресурсів в м. Бориспіль, у зв'язку із чим розгляду справи відкладався на 02.10.08р.

В порядку ст.38 ГПК України 28.08.08р. з метою отримання технічної документації щодо передачі у користування  Малому приватному підприємству „Славутич” земельної ділянки площею 0,165га, що знаходиться у м. Бориспіль,  вул. Київський шлях,127-а, судом направлено відповідний запит Управлінню земельних ресурсів в м. Бориспіль. Станом на день розгляду справи, відповідь на вищевказаний  запит отримана.

У зв'язку із перебуванням судді Тищенко О.В. на лікарняному, судове засідання 02.10.08р. не відбулось, у зв'язку із чим   ухвалою господарського суду Київської області від 06.10.08р.  розгляд справи призначався на 30.10.08р.

В судовому засіданні 30.10.2008р. позивач позовні вимоги підтримав, оскільки вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Крім того, в судовому засіданні позивач подав до суду клопотання  про визнання причини пропуску строку позовної давності поважною. У вищевказаному клопотанні позивач вказав про те, що Бориспільською міською радою –орендодавцем за оскаржуваним договором, не приймалося на пленарному засіданні ради – сесії, рішення про передачу спірної земельної  ділянки у користування відповідачу 1  та відповідно не надавалося міському голові повноважень щодо укладення та підписання договору оренди спірної земельної ділянки. Отже, як стверджує позивач, міський голова - Придатко Олександр  Михайлович, підписуючи спірний договір за відсутністю згоди на це орендодавця - Бориспільської міської ради, перевищив свої повноваження встановлені законодавством та діяв як неуправомочена на підписання даного  договору особа. Позивач дізнався про порушення свого права лише у 2007 році, у зв'язку із чим  Рішенням Бориспільської міської ради V  скликання Київської області №1158-11-V від 22.02.2007р. „Про укладення договорів оренди землі” було вирішено юридичним особам, суб'єктам підприємницької діяльності (фізичним особам), з якими укладені договори оренди землі на підставі рішень виконавчого комітету міської ради, звернутися до міської ради у двомісячний термін (з дня отримання повідомлення) для укладення договорів оренди відповідно до діючого законодавства (п.1), а також рішенням  Бориспільської міської ради V  скликання Київської області  №2232-24- V „Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,165га, по вул. Київський шлях,127-а у м. Борисполі між Малим приватним підприємством „Славутич” та Бориспільською міською  радою, укладеного 03.12.2001р. та знесення самовільно побудованої огорожі” доручено юридичному відділу Виконавчого комітету  міської ради звернутись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,165га, по вул. Київський шлях,127-а у м. Борисполі між Малим приватним підприємством „Славутич” та Бориспільською міською  радою, укладеного 03.12.2001р. На підставі зазначеного, позивач просив суд визнати причини пропуску позивачем строку позовної давності поважною.

Відповідач 1 та третя особа в судове засідання без поважних причин не з'явилися, хоча про час, дату, та місце слухання справи були повідомлені належним чином, відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, яка затверджена наказом Вищого господарського суду  України № 75 від 10.12.2002р.

Відповідач 2 в судовому засіданні визнав позов повністю з підстав викладених у Письмових поясненнях від 24.04.2008р.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§66 –69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача 1 та третьої особи.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судових засіданнях докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають  задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Рішенням виконавчого комітету  Бориспільської міської ради № 192 від 27.03.2001р. „Про надання земельної ділянки на умовах оренди Малому приватному підприємству „Славутич” по вул. Київський шлях,127-а в м.Бориспіль” надано земельну ділянку в довгострокове користування (на умовах оренди) МПП  „Славутич” строком на 25 років під діюче кафе „Каприз” по вул..Київський шлях,127а,площею 0,165га (п.1); в 10 денний термін директору МПП „Славутич”   заключити договір на оренду земельної ділянки (п.2).

На підставі вищевказаного рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради,  03.12.2001р. між  Бориспільською міською  радою (позивач) та  Малим приватним підприємством „Славутич” (відповідач) було укладено Договір на право користування землею на умовах довгострокової оренди (надалі - договір). 03.12.2001р. договір було посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л.Є. та зареєстровано в реєстрі за №6110. Договір зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Бориспільського міського віддлу земельних ресурсів Київської області 15.01.02р. №1.

Як вбачається з Довідки від 12.11.07р. № 170 Бориспільського міського відділу Київської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” відповідно до книг реєстрації договорів оренди земельних ділянок на території Бориспільської міської ради договір оренди землі, укладений між   Бориспільською міською  радою та  Малим приватним підприємством „Славутич” від 03.12.01р. не зареєстрований.

Відповідно до п. 1 договору, власник землі надає рішення виконавчого комітету  Бориспільської міської ради № 192 від 27.03.2001р., а орендар приймає у довгострокове користування земельну ділянку площею 0,165га, що знаходиться у м. Бориспіль,  вул. Київський шлях,127-а згідно з планом меж земельної ділянки . Грошова оцінка земельної ділянки складає: земель комерційного використання 60,456грн. Права третіх осіб на земельну ділянку –відсутні.

Як вбачається з п.2 договору, земельна ділянка надається у довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років. Цільове призначення земельної ділянки –комерційне використання (під діюче кафе „Кафе”).

Згідно п. 2.3 договору, за користування вказаною земельною ділянкою орендар сплачує власнику орендну плату грошима 1210грн. за рік, в тому числі податок. Орендна плата сплачується щомісячно до 29 числа місяця наступного за звітним.

Приписи статей  13  і  41  Конституції України визначають,  що від  імені  Українського  народу  права  власності здійснюють   органи   державної   влади   та   органи   місцевого самоврядування в межах,  визначених Конституцією,  і усі  суб'єкти права  власності  рівні  перед законом.  Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статей    142-145    Конституції    України до   матеріальної   основи   органів   місцевого самоврядування,  крім інших об'єктів,  належить земля,  управління якою здійснюють територіальні громади через органи  самоврядування в  межах  їх  повноважень  шляхом прийняття рішень.  Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України (1990р.) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Відповідно до статті 2, 3  Закону України „Про оренду землі”  від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV (в редакції станом на момент укладення спірного договору)  оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, цим Законом, Цивільним кодексом України, іншими законами України, постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених цим Законом, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 12 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Як вбачається із приписів ст. 19 ЗК України (1990р.) вбачається, що міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) у користування  для будь-яких потреб у межах міста.

Відповідно до  ст. 5 Закону України „Про оренду землі”, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради.

Згідно статті 2 Закону України „Про місцеве самоврядування ” місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до   пункту   тридцять   четвертого   статті   26, пункту другого    статті    77   Закону   України   "Про   місцеве самоврядування в Україні" питання надання  земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і  фізичних  осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування,  вирішуються  в  судовому порядку.

Судом встановлено, що на пленарному засіданні Бориспільської міської ради  не  вирішувалося питання щодо  надання у користування спірної земельної ділянки відповідачу 1  

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 33 Закону України „Про місцеве самоврядування”  до відання виконавчих органів міських рад  відноситься підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад. Тобто, як стверджує відповідач, до повноважень  виконавчого комітету  міської  ради не відноситься вирішення питань передачу в оренду земельних ділянок.

Згідно абз. 3 ст. 3 Земельного кодексу України (1990р.) повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких  господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює  наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для  правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками  судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають  значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні  бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть  підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сторонами у справі не подано до суду належних та допустимих доказів легування місцевою радою повноважень виконавчим органам місцевого самоврядування щодо надання та вилучення земельних ділянок.

Згідно Листа Архівного відділу Бориспільської міської ради від 17.09.08р. №05-03-830 протоколів рішень міської ради за 2001р. –2002р. щодо затвердження міською радою рішень виконавчого комітету не виявлено.  

Таким чином, рішення виконавчого комітету  Бориспільської міської ради № 192 від 27.03.2001р. „Про надання земельної ділянки на умовах оренди Малому приватному підприємству „Славутич” по вул. Київський шлях,127-а в м. Бориспіль” прийняте виконавчим  комітетом   Бориспільської міської ради з перевищенням своїх повноважень, які встановлені  Конституцією України та діючим на момент укладення договору законодавством України.

Оскільки,  необхідною  умовою  укладення  договору оренди   земельної   ділянки,   яка   перебуває  у  комунальній власності, є наявність рішення міської ради про надання  земельної  ділянки у користування, прийняте на пленарному засіданні ради –сесії,  укладення договору оренди землі, за відсутністю рішення міської ради про надання  земельної  ділянки у користування є порушенням її виключного, передбаченого  Конституцією  України  права  на здійснення  права  власності  від  імені  Українського  народу  та управління землями, яке підлягає захисту (аналогічну думку викладено в Постанові ВСУ від 20 лютого 2007 року, оглядовому листі ВГСУ від 30.11.2007  N 01-8/918 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок” та Постанові ВГСУ від 15.06.2005р. № 24/791-43/586, залишеної без змін ухвалою ВСУ від 11.08.2005р.)

В пункті 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з  визнанням угод недійсними»від 12.03.1999р. № 02-5/111 зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно статті 48 ЦК УРСР  недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. (п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з  визнанням угод недійсними»від 12.03.1999р. № 02-5/111)

Враховуючи те, що Договір на право користування землею на умовах довгострокової оренди від  03.12.2001р., укладений між Бориспільською міською  радою та  Малим приватним підприємством „Славутич” на підставі рішення виконавчого комітету  Бориспільської міської ради  яке було прийняте з перевищенням виконавчим комітетом своїх повноважень, встановлених  Конституцією України та діючим на момент укладення договору законодавством України, суд вважає спірний договір таким, що не відповідає вимогам законодавства України, а саме: ст. 19 Конституції України ст. 3, 19 Земельного кодексу України (1990р.), статті 2, 3, 15  Закону України „Про оренду землі”,   ст.1, пункту   тридцять   четвертого   ст.   26, пункту другого    статті    77   Закону   України   "Про   місцеве самоврядування в Україні", а отже і таким, що  підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до п.3.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (частина перша статті 59 Цивільного кодексу). Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє (частина друга статті 59 Цивільного кодексу). Саме до таких угод належать угоди, за якими майно передано у строкове платне володіння і користування, оскільки користування майном, що вже відбулося, можна припинити лише на майбутнє. (Аналогічна думка викладена в Постанові Верховного Суду України від 11.06.2002 р.).

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Договір на право користування землею на умовах довгострокової оренди від  03.12.2001р., укладений між Бориспільською міською  радою та  Малим приватним підприємством „Славутич,  посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л.Є. та зареєстровано в реєстрі за №6110., зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Бориспільського міського відділу земельних ресурсів Київської області 15.01.02р. №1 підлягає  визнанню недійсним на майбутнє.

Судом не приймається до уваги доводи відповідача 1 щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності з огляду на наступне.

Стаття 71 ЦК УРСР передбачає, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень  ЦК України від 16.01.2003р., Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року N 435-IV (набрав чинності з 01.01.2004р.) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. (п. 6 Прикінцевих та перехідних положень  ЦК України від 16.01.2003р.)

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦУ України).

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається із ч. 3 - 4 ст.  267 ЦК України  позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, у  відзиві на позовну заяву відповідач 1 зазначив про те, що оскільки спірний договір було укладено 03.12.2001р., строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним Договору  на право користування землею на умовах довгострокової оренди від 03.12.2001р. сплив відповідно 03.12.2004р, у зв'язку із чим  на підставі ст. 267 ЦК України,  відповідач 1 просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити позивачу у позові.

Проте, в судовому засіданні, позивачем було подано клопотання від 30.10.08р. про визнання причини пропуску строку позовної давності поважною.

Згідно ч.5 ст.  267 ЦК України  якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, стаття 267 ЦК України припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин.

Суд встановив, що спірний Договір на право користування землею на умовах довгострокової оренди було укладено 03.12.2001р. між  Бориспільською міською  радою (в особі міського голови Придатко Олександра Михайловича) та Малим приватним підприємством „Славутич”.

Згідно ст. 3, 19 Земельного кодексу України (1990р.), ст. 5 Закону України „Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради.  

При цьому, як вже зазначалося вище, Позивачем (орендодавцем) не приймалося на пленарному засіданні ради – сесії, рішення про передачу спірної земельної  ділянки у користування відповідачу 1  та відповідно не надавалося міському голові повноважень щодо укладення та підписання договору оренди спірної земельної ділянки. Таким чином, міський голова - Придатко Олександр  Михайлович, підписуючи спірний договір за відсутністю згоди на це орендодавця - Бориспільської міської ради, перевищив свої повноваження встановлені законодавством та діяв як неуправомочена на підписання даного  договору особа.

Водночас, суд звертає увагу на те, що Рішенням Бориспільської міської ради V  скликання Київської області №1158-11-V від 22.02.2007р. „Про укладення договорів оренди землі” було вирішено юридичним особам, суб'єктам підприємницької діяльності (фізичним особам), з якими укладені договори оренди землі на підставі рішень виконавчого комітету міської ради, звернутися до міської ради у двомісячний термін (з дня отримання повідомлення) для укладення договорів оренди відповідно до діючого законодавства (п.1).

Крім того, Рішенням  Бориспільської міської ради V  скликання Київської області  №2232-24- V „Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,165га, по вул. Київський шлях,127-а у м. Борисполі між Малим приватним підприємством „Славутич” та Бориспільською міською  радою, укладеного 03.12.2001р. та знесення самовільно побудованої огорожі” доручено юридичному відділу Виконавчого комітету  міської ради звернутись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,165га, по вул. Київський шлях,127-а у м. Борисполі між Малим приватним підприємством „Славутич” та Бориспільською міською  радою, укладеного 03.12.2001р.(п.1).

Укладення  спірного  договору між Бориспільською міською  радою та  Малим приватним підприємством „Славутич” на підставі рішення виконавчого комітету  Бориспільської міської ради,  яке прийняте з перевищенням виконавчим комітетом своїх повноважень, встановлених  Конституцією України та діючим на момент укладення договору законодавством України, є  порушенням виключного, передбаченого  Конституцією  України  права Бориспільської  міської  ради на здійснення  права  власності  від  імені  Українського  народу  та управління землями, а також  порушення гарантованого  державою права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України

Враховуючи вищезазначене, суд вважає поважною причини пропуску позивачем позовної давності, у зв'язку із чим  порушене право підлягає захисту.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним на майбутнє Договір на право користування землею на умовах довгострокової оренди від  03.12.2001р., укладений між Бориспільською міською  радою та  Малим приватним підприємством „Славутич, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л.Є. та зареєстровано в реєстрі за №6110., зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Бориспільського міського відділу земельних ресурсів Київської області 15.01.02р. №1.

3.          Стягнути з Малого приватного підприємства „Славутич” (08300, Київська область, м.Бориспіль,  вул. Київський шлях, 127-а, код ЄДРПОУ 20582470) 42, 50 грн. державного мита та  59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Виконавчого комітету Бориспільської міської ради (08300, Київська область, м.Бориспіль, вул..Київський шлях,72, код ЄДРПОУ 33003375) 42, 50 грн. державного мита та  59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя