Рішення

від 04.12.2008 по справі 3/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "04" грудня 2008 р.Справа №  3/156

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді С.В. Таран, розглянувши  матеріали справи № 3/156

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг", м.Миколаїв

до відповідача: дочірнього підприємства Агрофірма "Старооситянська", с.Стара Осота Олександрйського району Кіровоградської області,

про розірвання договору фінансового лізингу №064/01 від 29.03.07 та про стягнення  94 285 грн. 24 коп.

представники:

від позивача - Заворотній А.В., довіреність  б/н  від 01.04.08 р., представник;

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" подано позов про розірвання договору фінансового лізингу №064/01 від 29.03.07, укладеного ним з  дочірнім підприємством Агрофірма "Старооситянська" та про стягнення з останнього заборгованості в сумі 94285 грн. 24 коп., з яких 76848 грн. 47 коп. - борг по щомісячних лізингових платежах, 9465 грн. 87 коп. - сума, на яку із застосуванням індексу інфляції збільшився борг за період прострочення платежів,  1036 грн. 43 коп. - 3 проценти річних з простроченої суми станом на 20.04.08 р., 6934 грн. 47 коп. - пеня за прострочення платежу, нарахована за період з 25.07.07 р. по 20.04.08 р.

Заявою б/н від 02.12.2008 р. (вх.№02-14/36636 від 04.12.2008 р.)  позивачем позовні вимоги викладено в наступній редакції: «розірвати договір фінансового лізингу №064/01 від 29.03.2007р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг» та дочірнім підприємством Агрофірма «Старооситянська» та стягнути з відповідача на користь позивача 77037,39 грн. заборгованості по договору фінансового лізингу, 6745,55 грн. пені, 1036,43 грн. 3% річних, 9465,87 грн. інфляційних втрат» (а.с.87-88), при цьому загальна сума, заявлена до стягнення в первісній редакції позовних вимог, залишилась той самою.

Відповідач до суду не з'явився,  хоча належним чином  був сповіщений про час та місце  проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №377748 від 20.11.2008 р. (а.с.80), позов не заперечив, витребувані документи господарським судом не подав. При цьому надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою одного з представників (а.с.81).

Між тим вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем  не подано доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, а також з огляду на те, що відповідач мав достатньо часу для надання документів, витребуваних господарським судом. До того ж, ухвалою господарського суду про поновлення провадження у справі  та призначення  справи до розгляду явка повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський  суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг» (“лізингодавець") та дочірнім підприємством Агрофірма «Старооситянська» ("лізингоодержувач")   укладено договір №064/01 від 29.03.2007р. (далі-договір №064/01 від 29.03.2007р.).

За умовами даного договору лізингодавець зобов'язався набути у власність та передати у користування лізингоодержувачу на визначений договором строк  за умови сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу, наступне майно: трактори Беларус-1025 вартістю 239600 грн. в кількості 2 штук.

Сторонами узгоджено також розмір, склад та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів (п.2.2 договору №064/01 від 29.03.2007р. та додаток №1 до нього).

За своєю правовою природою даний договір є договором фінансового лізингу.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов  (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно частини другої статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за  договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у  власність  річ  у  продавця (постачальника)   відповідно  до  встановлених  лізингоодержувачем специфікацій   та   умов   і   передати    її    у    користування лізингоодержувачу  на  визначений  строк  не  менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3.1 договору №064/01 від 29.03.2007р. передбачено, що передача лізингодавцем та прийняття лізингоодержувачем предмету лізингу в лізинг засвідчується відповідним актом прийому-передачі предмета лізингу. Сторони домовились, що підписанням акту прийому-передачі предмета лізингу лізингоодержувач підтверджує якість, комплектність, справність предмета лізингу і відповідність техніко-економічним показникам та замовленню на предмет лізингу.

На виконання умов зазначеного договору позивачем  придбано у власність та передано в користування відповідачеві трактори Беларус-1025 загальною вартістю 239600 грн. в кількості 2 штук, що підтверджується актами прийому-передачі у фінансовий лізинг сільськогосподарської техніки від 25.04.2007 р. (а.с.18, 19).

Відповідно до пункту 2.3 договору №064/01 від 29.03.2007р.  лізингодавець зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені цим Договором лізингові платежі.

Між тим відповідач прийняті на себе зобов'язання належним чином не виконав, лізингові платежі відповідно до узгодженого з лізингодавцем графіку не здійснював, внаслідок чого утворився борг  за період з 26.07.2007 р. по 25.04.2008 р. в розмірі 77037,39 грн.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв  ділового обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Докази сплати відповідачем  77037,39 грн. заборгованості  по лізинговим платежам в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду - не подано, а тому позовні вимоги в цій частині заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача також пеню за прострочку сплати боргу в сумі 6745,55 грн.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських  відносин несуть господарсько-правову  відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до     правопорушників господарських  санкцій на підставах і в порядку,  передбачених кодексом, іншими законами та договором.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними    санкціями  визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка, штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 10.5 договору  №064/01 від 29.03.2007р. визначено, що за порушення лізингоодержувачем зобов"язань зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених цим договором, останній сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченої заборгованості за лізинговими та іншими передбаченими цим договором платежами за кожний календарний день такого прострочення.

Наведені вище норми та обставини справи свідчать про те, що позовні вимоги про стягнення пені за період з 26.07.2007 р. по 26.01.2008 р. в сумі 98,9 грн. за прострочення виконання зобов'язання за третій місяць сплати лізингових платежів, за період з 26.08.2007 р. по 26.02.2008 р. в сумі 163,43 грн. за прострочення виконання зобов'язання за четвертий місяць сплати лізингових платежів; за період з 26.09.2007 р. по 26.03.2008 р. в сумі 1456,21 грн. за прострочення виконання зобов'язання за п'ятий місяць сплати лізингових платежів; за період з 26.10.2007 р. по 26.04.2008 р. в сумі 2705,5 грн. за прострочення виконання зобов'язання за шостий місяць сплати лізингових платежів; за період з 26.11.2007 р. по 26.05.2008 р. в сумі 1594,41грн. за прострочення виконання зобов'язання за сьомий місяць сплати лізингових платежів; за період з 26.12.2007 р. по 26.06.2008 р. в сумі 362,62 грн. за прострочення виконання зобов'язання за восьмий місяць сплати лізингових платежів; за період з 26.01.2008 р. по 26.07.2008 р. в сумі 364,48 грн. за прострочення виконання зобов'язання за дев'ятий місяць сплати лізингових платежів- на загальну суму 6745,55 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача  3 % річних в сумі 1036,43 грн. за період з 26.07.2007 р. по 05.05.2008 р.  та 9465,87 грн. інфляційних втрат за період з липня місяця 2007року по березень місяць 2008 року включно, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем враховуючи порушення відповідачем умов договору заявлено позовну вимогу про  розірвання договору фінансового лізингу  №064/01 від 29.03.2007р.

Статтею 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмету лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Пунктом 11.2.2 договору  №064/01 від 29.03.2007р.  встановлено, що дія цього договору може бути достроково припинена у передбачених чинним законодавством випадках.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів.

Відповідно до частини 2 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (частина 3 статті 188 Господарського кодексу України.)

Частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або в разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Однак наведені та інші норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку розірвання господарського договору. Тому саме по собі таке недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 17.06.2008 р. по справі №8/32пд та в пункті  2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

З огляду на те, що лізингодавець (ТОВ "Техноторг-лізинг") за спірним договором значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме: не отримав визначену договором плату (лізингові платежі), господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог щодо розірвання договору фінансового лізингу  №064/01 від 29.03.2007р., тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

При цьому, господарський суд роз'яснює, що згідно частини 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до правил частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями  33, 34, 43, 49, 82-84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України

                                              ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір фінансового лізингу №064/01 від 29.03.2007 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг» та дочірнім підприємством Агрофірма «Старооситянська».

Стягнути з  дочірнього підприємства Агрофірма "Старооситянська" (27311, Кіровоградська область, Олександрійський район, с.Стара Осота, вул.Шевченка, 1, ідентифікаційний код 32427722, р/р №26004300126 у Кіровоградській філії ВАТ "Вабанк", МФО 383147) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" (54025, м.Миколаїв, пр.Героїв Сталінграду, 113/1, ідентифікаційний код 34234628, р/р №2600901300622 в МФ ТОВ "Укрпромбанк", МФО 326814) -  77037,39 грн. заборгованості по договору фінансового лізингу,   6745,55 грн. пені,    1036,43 грн. 3% річних,   9465,87 грн. інфляційних втрат,  1027,85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати  після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття,  а у разі, якщо  у  судовому  засіданні  було  оголошено  лише   вступну   та резолютивну  частини  рішення,  воно  набирає  законної сили після закінчення  десятиденного  строку  з   дня   підписання   рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в  порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя