Рішення

від 01.12.2008 по справі 20/195

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/195

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.12.08 р.                                                                                                       Справа № 20/195                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.                                                                                                

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго”, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Еко-Вугілля” України”, м.Єнакієве

про стягнення 3078000 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з”явився

від відповідача Орлов В.В. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

           До господарського суду Донецької області звернулося Відкрите акціонерне товариство „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго”, м.Київ, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Еко-Вугілля” України”, м.Єнакієве, про стягнення 3078000 грн. – суми штрафу по договору неустойки від 07.03.2007р. за неналежне виконання умов договору № 103 від 07.03.2007р.

            В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір постачання вугільної продукції № 103 від 07.03.2007р. із додатковою угодою та додатком; договір про неустойку від 07.03.2007р.; претензію № 8-04/459 від 31.01.2008р.; лист № 31 від 20.02.2008р.; акти приймання – передачі.

          Відповідач надав суду заяву № 137-ю від 10.11.2008р., у якій просив суд зменшити розмір неустойки (штраф) передбаченої договором про неустойку від 07.03.2007р., до 5000,00 грн., посилаючись на п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також на відсутність претензій та зауважень з боку позивача. В обґрунтування своєї заяви надав суду договір постачання вугільної продукції № 111/66 від 06.10.2008р. із додатком; акти приймання – передачі партії вугільної продукції.

          01.12.2008р. відповідач надав суду клопотання, у якому просив суд залучити до матеріалів справи лист № 31 від 20.02.2008р.; лист № 1092-04-05 від 18.05.2007р.; лист № 76 від 19.05.2007р.; лист № 56/05 від 19.05.2008р.

Строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

          У судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.11.2008р. до 01.12.2008р.

Дослідивши матеріали справи, та вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

07.03.2007р.  між Відкритим акціонерним товариством „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго”, м.Київ (Покупець), та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Еко-Вугілля” України”, м.Єнакієве (Постачальник), був укладений договір постачання вугільної продукції № 103 (далі – договір № 103).

Пунктом 1.1 договору № 103 передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі.  

Пунктами 1.2, 1.3 договору № 103 передбачено, що Покупець зобов'язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених договором. Обсяг поставки вугілля складає 60000 тон, орієнтовно на суму 20520000,00 гривень.

Згідно із п. 1 Додатку № 1 до договору № 103, Постачальник зобов'язується поставити 60000 тон вугілля марки Г, ДГ, Д за ціною 285,00 грн. без ПДВ на Вуглегірську ТЕС ВАТ „Центренерго”. Пунктом 3 додатку № 1 погоджено графік постачання вугілля: березень – 20000,00 тон., квітень – 20000,00 тон, травень – 20000,00 тон.

Пунктами 1, 2 додаткової угоди № 2 від 31.05.2007р. продовжено строк дії договору № 103 та термін постачання вугілля до 15 липня 2007р.

Відповідно до актів приймання – передачі, в період з квітня по липень 2007р. Постачальник поставив Покупцеві 58078,623 тон вугілля, але до теперішнього часу залишок вугілля на Вуглегірську ТЕС (структурний підрозділ ВАТ „Центренерго”) не поставлено.

07.03.2007р. Відкритим акціонерним товариством „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго”, м.Київ (Замовник), та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Еко-Вугілля” України”, м.Єнакієве (Постачальник), був укладений договір про неустойку.

Пунктом 1 договору про неустойку передбачено, що даний договір укладається з метою забезпечення виконання договору № 103 між Постачальником та Замовником на постачання вугілля кам'яного.

Пунктом 2 договору про неустойку передбачено, що Постачальник зобов'язаний сплатити Замовнику штраф у загальному розмірі 3078000,00 грн. у разі неналежного виконання умов договору, а саме: підвищення Постачальником цін до розміру, що перевищує середньо-ринкові ціни, які склалися у даному регіоні та підтверджуються довідкою Торгово-Промислової Палати; затримки у постачанні товару з вини Постачальника на строк понад 10 календарних днів; інші обставини, що можуть призвести до невиконання Постачальником умов договору щодо забезпечення Замовника кам'яним вугіллям з вини Постачальника, за винятком обставин непереборної сили, що зазначені у договорі.

31.01.2008р. позивач звертався до відповідача із претензією № 8-04/459 про сплату суми штрафу за непоставлену вугільну продукцію в розмірі 3078000,00 грн. Докази задоволення претензії відсутні.

За даних обставин позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача штрафу за недопоставку вугілля.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та на відсутність своєї вини.

         Згідно із ст. 4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

       Відповідно до ст. 4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.  

Згідно із ст. 43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Факт порушення відповідачем умов Договору № 103 щодо кількості вугілля, яке має бути поставлено позивачеві, обґрунтовано матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

         Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву,  що  зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 218 зазначеного кодексу передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Разом з тим, частиною 2 цієї статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно із ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду із позовом, та просить суд стягнути з відповідача 3078000 грн. – суму штрафу по договору неустойки від 07.03.2007р. за неналежне виконання умов договору № 103 від 07.03.2007р.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, також на відсутність претензій та зауважень з боку позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги не визнав.

Крім того, відповідачем надані суду копії договору постачання вугільної продукції № 111/66 від 06.10.2008р. із додатком, актів приймання – передачі партії вугільної продукції, листа № 31 від 20.02.2008р., листа № 1092-04-05 від 18.05.2007р., листа № 76 від 19.05.2007р., листа № 56/05 від 19.05.2008р., з яких вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Еко-Вугілля” України”, м.Єнакієве є Постачальником вугільної продукції Відкритому акціонерному товариству „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго”, м.Київ, тобто сторони продовжують спільну господарську діяльність, також в зазначених листах йдеться про зменшення фінансування видатків компанії, про неможливість відвантажування вугілля, у зв'язку з чим виконання відповідачем договірних обов'язків на користь позивача за даних обставин ускладнюється.

          Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Під час розгляду справи відповідач посилався на скрутне фінансове становище, просив суд об'єктивно оцінити даний випадок, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Надані відповідачем документи, що зазначені вище, свідчать про те, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів, спрямованих на належне виконання укладеного сторонами договору, однак в силу об'єктивних обставин (зростання ціни вугілля) відповідачем було допущено господарське правопорушення.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне зменшити суму штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, скориставшись правом, наданим суду п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, до 5000,00 грн.

          З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 5000,00 грн.           

           Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193, 216, 218, 230, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 549 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго”, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Еко-Вугілля” України”, м.Єнакієве, - задовольнити частково.

Розмір стягуваних штрафних санкцій – зменшити до 5000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Еко-Вугілля” України” (юридична адреса: 86406, м.Єнакієве, Донецька область, вул. Марата, 1, поштова адреса: 86405, м.Єнакієве, Донецька область, вул. Трестівська, 10, ЄДРПОУ 33620370) на користь Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” (юридична адреса: 03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 1, поштова адреса: 02660, м.Київ, вул. Магнітогорська, 1, поточний рахунок 26005301241404 у Київському відділенні Промінвестбанку України, МФО 322250, код 22927045) 5000,00 грн. – суму штрафу, 25500,00 грн. – суму витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. – суму витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.          

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів або в касаційному порядку через місцевий чи апеляційний господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оголошено 01.12.08р.                                

               Суддя                                                                                                            Донець О.Є.                               

Надруковано 3 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3. у справу

          Вик. Марченко Ю.О.