Постанова

від 08.12.2011 по справі 2а/0470/8347/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/8347/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чабаненко С.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Манро»до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про визнання недійсними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

ТОВ ВК «Манро» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсними і скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська № 0000082304 від 17.03.2011 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 20 379,69 грн. та № 0000292304 від 01.06.2011 про донарахування грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 30 569,53 грн., а також про визнання частково недійсним рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги № 15661/10/25-008 від 24.05.2011 в частині донарахування грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 30 569,53 грн.

В обґрунтування позову вказано, що згідно висновків документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВК «Манро» з питання встановлення взаємовідносин з ТОВ «ТС-Фактор» протягом 2010 р., зафіксованих у акті ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська, встановлені порушення податкового законодавства та прийняті рішення про донарахування підприємству позивача ПДВ в сумі 16303,75 грн., застосування штрафних санкцій у розмірі 4075,94 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0000082304 від 17.03.2011) та податку на прибуток в сумі 25 474,69 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0000092304 від 17.03.2011). За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень Державною податковою адміністрацією в Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська № 0000092304 про стягнення податку на прибуток в сумі 25 474,69 грн. було скасовано, але підприємству позивача донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 30 569,53 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000292304 від 01.06.2011.

Позивач вважає такі рішення необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та вимогам податкового законодавства, та просить визнати їх недійсними і скасувати.

Відповідачами подані письмові заперечення на адміністративний позов, згідно яких відповідач - 1 (ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська) просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, відповідач - 2 (ДПА у Дніпропетровській області) закрити провадження у справі в частині звернутих до цього відповідача позовних вимог.

Ухвалою суду від 08.12.2011 закрите провадження у справі в частині позовної вимоги, що звернута до ДПА у Дніпропетровській області, про визнання частково недійсним рішення про результати розгляду скарги № 15661/10/25-008 від 24.05.2011 в частині донарахування грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 30 569,53 грн.

У зв'язку з неприбуттям в судове засідання 08.12.2011 представника відповідача - 2, повідомленого про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглянута судом у письмовому провадженні за наявними доказами.

За результатами досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Відповідно до висновків акту ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська від 02.03.2011 № 356/23-4/24444546 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВК «Манро» (код за ЄДРПОУ 24444546) з питання встановлення взаємовідносин з ТОВ «ТС-Фактор» (код за ЄДРПОУ 33382578) протягом 2010 р.» встановлено порушення: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2010 р. на суму 16303,75 грн.; п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 20379,75 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 р. на суму 20 379,75 грн. В результаті виявлених порушень, підприємству ТОВ ВК «Манро» збільшено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по декларації з ПДВ за серпень 2010 р. у розмірі 16303,75 грн. та донараховано суму податку по декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2010 р. у розмірі 20 379,75 грн.

В обґрунтування даних висновків у акті (розділ 4.2. акту) зазначено, що згідно договору поставки товарів - хімічної сировини для синтетичних миючих засобів від 01.06.2010 № 721106, укладеного ТОВ ВК «Манро» з ТОВ «ТС-Фактор» за податковою накладною від 27.07.2010 № 7212707 здійснено поставку на суму 2343,76 грн., у т.ч. ПДІВ - 390,63 грн. (розрахунок здійснено у безготівковій формі за платіжними дорученнями № 2328 від 05.08.2010); за податковою накладною від 02.08.2010 № 721208 здійснено поставку на суму 97822,50 грн., у т.ч. ПДВ - 16303,75 грн. (розрахунок здійснено у безготівковій формі за платіжними дорученнями № 2351 від 14.09.2010 та № 2383 від 14.10.2010).

Станом на 01.08.2010 кредиторська заборгованість ТОВ ВК «Манро» по розрахункам з ТОВ «ТС-Фактор» становила 2343,76 грн., станом на 01.09.2010 - 97822,50 грн., станом на 01.10.2010 - 95181,30 грн., та станом на 01.11.2010 дебіторська/кредиторська заборгованість ТОВ ВК «Манро» по розрахункам з ТОВ «ТС-Фактор» відсутня.

Згідно системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ресурс ДПА України, ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська не виявлено розбіжностей між зазначеними ТОВ ВК «Манро» показниками податкового кредиту та показником податкових зобов'язань ТОВ «ТС-Фактор».

Не заперечено у акті перевірки, що станом на 31.08.2010 на складі підприємства позивача рахується залишок товару, отриманого від ТОВ «ТС-Фактор» на загальну суму 97822,50 грн. (ПДВ - 16303,75 грн.)

Підприємством позивача включено до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2010 р. суму з придбання у ТОВ «ТС-Фактор» хімічної сировини для синтетичних миючих засобів у розмірі 81518,75 грн. (без ПДВ).

При здійсненні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТС-Фактор» в частині дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та ПДВ за серпень 2010 р. (акт від 04.02.2011 № 76/233/33382578 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) було встановлено порушення ТОВ «ТС-Фактор» ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215,228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу з ТОВ ВК «Манро». Даний висновок ґрунтується на перевірених первинних документах - податкової декларації з ПДВ ТОВ «ТС-Фактор» за серпень 2010 р., згідно якої ТОВ «ТС-Фактор» отримано від ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» у серпні 2010 року металопродукції в асортименті; при цьому перевіркою не виявлено, а підприємством для перевірки не надано документів, які б підтвердили виконання вимог законодавства у сфері оптової торгівлі. Також щодо контрагентів ТОВ «ТС-Фактор» ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська послалося на лист ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.10.2010 № 9984/7/15-710 щодо якого згідно акту № 171/1/15-3 від 05.05.2010 анульовано свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна»; у зв'язку з анулюванням свідоцтв платників ПДВ встановлені відхилення сум ПДВ по деклараціях з ПДВ за серпень 2010, а саме завищення ТОВ «ТС-Фактор» податкового кредиту по ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей».

На підставі наведених обставин ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська визначено, що діяльність ТОВ ВК «Манро» з придбання у ТОВ «ТС-Фактор» хімічної сировини для синтетичних миючих засобів згідно договору поставки товарів від 01.06.2010 № 721106 була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов'язань та даний правочин податковим органом визначений як недійсний. При цьому, податковим органом не обґрунтовано встановлений факт придбання позивачем у ТОВ «ТС-Фактор» 27.07.2010 та 02.08.2010 хімічної сировини для синтетичних миючих засобів та здійснення ТОВ «ТС-Фактор» господарських операцій з ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна» з придбання у серпні 2010 року металопродукції в асортименті, що ніяк не пов'язано з поставками ТОВ ВК «Манро» за договором поставки товарів від 01.06.2010 № 721106. Крім цього, податковим органом проігнороване пояснення позивача щодо здійснення ним поставки товару - хімічної сировини від ТОВ «ТС-Фактор» легковим автомобільним транспортом для власних потреб, що не тягне обов'язок оформлення товарно-транспортних накладних відповідно до Постанови КМУ № 207 від 25.02.2009.

З огляну на викладене вбачається, що податковим органом не було встановлено факту безтоварності господарських операцій ТОВ ВК «Манро» за договором поставки товарів від 01.06.2010 № 721106 з ТОВ «ТС-Фактор».

Таким чином, висновки податкового органу щодо недійсності/нікчемності вказаного правочину лише з тих підстав, що згідно акту № 171/1/15-3 від 05.05.2010 анульовано свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ контрагентів ТОВ «ТС-Фактор» - ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна» з поставки металопродукції в асортименті не відповідають фактичним обставинам, що вбачаються з акту № 356/23-4/24444546 від 02.03.2011 ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська.

Крім цього, суд зазначає, висновки податкового органу суперечать вимогам податкового законодавства, що діяло на момент існування договірних правовідносин між ТОВ ВК «Манро» та ТОВ «ТС-Фактор».

Так, п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 ВР, що діяв на час існування спірних правовідносин, встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94 ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Пунктом 2 статті 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідей інфікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України № 168/97 встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими первинними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Положеннями пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

За приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97, право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події, - або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Також згідно пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94 ВР, згідно якого датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, виходячи з викладеного можливо дійти висновку, що лише у випадку відсутності податкової накладної платник податку позбавляється права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат та визнання недійсними установчих документів контрагента платника податку з моменту його реєстрації не може бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом на час здійснення господарської операції.

В ході проведення перевірки посадовим особам ДПІ зазначені податкові накладні були надані, дослідженні та відображені в акті перевірки.

Що стосується висновку податкового органу стосовно нікчемності угоди від 01.06.2010 № 721106, суд звертає увагу, що виходячи з презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним. У випадках, встановлених законом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Також, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). (ст. 215 ЦК України)

Отже, виходячи з вказаних норм Закону, а також положень Податкового кодексу України, не вбачається віднесення до компетенції органів податкової служби визнавати чи у інший спосіб встановлювати нікчемність укладених угод. Таким чином, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, при проведенні перевірки та прийнятті рішення за її результатами відповідач мав діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені спеціальним законом, яким регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, тобто Податковим Кодексом України, а також з дотриманням положень Конституції та інших законів України.

Щодо доводів податкового органу, викладених в акті перевірки, стосовно відсутності документів, які підтверджують факт транспортування позивачем товару, отриманого у ТОВ «ТС-Фактор», а саме, товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що згідно п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМУ № 207 від 25.02.2009, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; - реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; - талон про проходження державного технічного огляду; - поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вказано позивачем, отриманий у ТОВ «ТС-Фактор» товар був ним перевезений власним легковим автомобілем для власних потреб (підприємством здійснювалося виробництво миючих засобів з отриманої хімічної сировини), отже у даному випадку оформлення товарно-транспортних накладних законодавством не вимагається.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Висновки податкового органу, що викладені у акті перевірки, належними доказами не підтверджені, носять характер суб'єктивних припущень, отже відповідачем не доведено правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень.

Вищевикладене дає суду підстави для висновку про недоведеність визначених в акті перевірки порушень Позивачем положень законів України №334/94 ВР і №168/97 ВР та, відповідно, про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 9, 11, 70-72, 86, 94, 128, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Манро» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про визнання недійсними і скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № 0000082304 від 17.03.2011 та № 0000292304 від 01.06.2011.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.В. Чабаненко