Постанова

від 10.07.2012 по справі 2а-6915/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2012 року 11:38 № 2а-6915/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012р. №0003132208 за участю представників сторін:

від позивача : : Томашевська Т.В., Іванишин О.О,

від відповідача: Шкодич Ю.В.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10.07.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012р. №0003132208 винесеного Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийшов до помилкового висновку в Акті перевірки, а податкове повідомлення-рішення прийнято без врахування норм податкового законодавства та всіх обставин справи.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що висновки в акті перевірки ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підстав для скасування спірного рішення не має.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» з питань дотримання вимог діючого законодавства в сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТОВ «Компанія Атол»(код ЄДРПОУ 33996670) та ПП «Дніпр - спецмонтаж Інвест»(код ЄДРПОУ 32823814) за весь період спільної діяльності.

За результатами перевірки складено акт від 19.04.2012 р. за 185/22-08/32799609 (надалі по тексту Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.2.1., п.п.7.2.3, п.п.7.2.6. п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.1., п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 633580,90 грн.

З підстав виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012р. №0003132208, яким позивачем визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»в розмірі 2 199 887,00грн., з яких за основним платежем -1 790 617,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -409 270,00 грн.

Позивач не погоджуючись з виявленими порушеннями зазначив, що відповідачем в порушення п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не додано та не надіслано розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій. Висновок відповідача про відсутність документів на момент складання звітності в період з березня 2008 р. по грудень2011 р. є помилковим, оскільки податкові декларації за вказаний період були відповідачем досліджені і порушень у їх складанні не виявлено.

Відповідач заперечуючи на позовні вимоги посилався на ті обставини, що господарські відносини між позивачем та контрагентами ТОВ «Компанія Атол», ПП «Дніпр-спецмонтаж Інвест»слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечним інтересам держави, які укладені без мети настання реальних наслідків, що призвели до порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, на його думку, зазначені підприємства були створені без урахування вимог п.1 ст.42 та ст.55 1 Господарського кодексу України, їх діяльність є незаконною і не може породжувати правових наслідків. Взаємовідносини між позивачем та контрагентами мали ознаки фіктивності.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством «Дніпр-спецмонтаж Інвест»(Генеральний Підрядник), (в особі директора Юдіна Л.О., який діяв на підставі Статуту) було укладено договори №153/01 від 23.01.2007р. та №03/07 від 01.03.2007р. на виконання робіт з будівництва житлових будинків по проспекту Перемоги, 131 в Святошинському районі міста Києва.

Відповідно п.2.1. договорів №153/01 від 23.01.2007р. та №03/07 від 01.03.2007р генеральний підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати і здати Замовнику роботи по будівництву об'єкту, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений договором строк, а Замовник зобов'язується надати генеральному підряднику будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти об'єкт після виконання робіт та оплатити виконанні роботи в обсязі, передбаченому проектно-кошторисною документацією і договірною вартістю.

Згідно п.3.1. договору №153/01 від 23.01.2007р. вартість робіт визначається на підставі Робочої документації, згідно ДБН Д.1.1.-1. 2000 «Правил визначення вартості будівництва»2000 з доповненнями та змінами) з урахуванням погодженої з Замовником вартості матеріалів, машин, механізмів та заробітної плати, яка дорівнює середньостатистичної по м. Києву.

Згідно п.3.1. договору №03/07 від 01.03.2007р договірна вартість робіт складала 15 000 000,00 грн., крім того ПДВ 3 000 000,00 грн. Всього договірна вартість робіт з врахуванням ПДВ становила 18 000 000,00 грн.

Пунктом 3.3. договорів №153/01 від 23.01.2007р. та №03/07 від 01.03.2007р. визначено, що замовник зобов'язується сплачувати вартість робіт на підставі Актів приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в), та Довідок про вартість виконаних робіт (форми №КБ-3) у врахуванням авансу на поточний період протягом 10 робочих днів з дня підписання цих документів уповноваженими представниками сторін.

Крім того, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Атол» (Генеральний Підрядник), (в особі директора ОСОБА_5, який діяв на підставі Статуту) було укладено договори №141/03-08 від 14.03.2008р. та №14/03-08 від 14.03.2008р. на виконання робіт з будівництва житлових будинків по проспекту Перемоги, 131 в Святошинському районі міста Києва.

Відповідно п.2.1. договорів №141/03-08 від 14.03.2008р. та №14/03-08 від 14.03.2008р генеральний підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати і здати Замовнику роботи по будівництву об'єкту, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений договором строк, а Замовник зобов'язується надати генеральному підряднику будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти об'єкт після виконання робіт та оплатити виконанні роботи в обсязі, передбаченому проектно-кошторисною документацією і договірною вартістю.

Згідно п.3.1. договору №141/03-08 від 14.03.2008р. вартість робіт визначається на підставі Робочої документації, згідно ДБН Д.1.1.-1. 2000 «Правил визначення вартості будівництва»2000 з доповненнями та змінами) з урахуванням погодженої з Замовником вартості матеріалів, машин, механізмів та заробітної плати, згідно довідки статистичного управління м. Києва, а також на роботи, виконуємі власними силами, коефіцієнтів до норм витрат робітників -будівельників (монтажників) у розмірі 1,3 для робіт на житловому будинку №1 та 1,4 для робіт на житловому будинку №2.

Згідно п.3.1. договору №14/03-08 від 14.03.2008р вартість робіт визначається на підставі Робочої документації, згідно ДБН Д.1.1.-1. 2000 «Правил визначення вартості будівництва»2000 (з доповненнями та змінами) з урахуванням погодженої з Замовником вартості матеріалів, машин, механізмів та заробітної плати, згідно довідки статистичного управління м. Києва.

Пунктом 3.3. договорів №141/03-08 від 14.03.2008р. та №14/03-08 від 14.03.2008 та визначено, що замовник зобов'язується сплачувати вартість робіт на підставі Актів приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в), та Довідок про вартість виконаних робіт (форми №КБ-3) у врахуванням авансу на поточний період протягом 10 робочих днів з дня підписання цих документів уповноваженими представниками сторін.

Позивачем на виконання умов вказаних договорів були надані суду отримані від ТОВ «Компанія Атол»податкові накладні від 28.02.2011р. №10 на суму 8108,42 грн., з них ПДВ-1351,40 грн., від 31.01.2011р. №9 на суму 25802,40 грн., з них ПДВ-4300,40 грн., від 31.01.2011р. №8 на суму 2938,13 грн., з них 489,69 грн., від 31.03.2011р. №20 на суму 25935,74 грн., з них ПДВ -4322, 62 грн., від 31.03.2011р. №19 на суму 2543,72 грн., з них ПДВ- 423,95 грн., від 30.12.2010р. №70 на суму 288864,26 грн., з них ПДВ -48144,04 грн., від 28.02.2011р. №17 на суму 25335,60 грн., з них ПДВ -4222,60 грн., від 04.04.2011р. №7 на суму 381451,10 грн. з них ПДВ -63575,18 грн., від 04.04.2011р. №6 на суму 4994,21 грн., з них ПДВ 8332,37 грн.

Позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ та відображено в деклараціях з податку на додану вартість.

Разом з тим, зібрані у справі та досліджені судом доказами мають ознаки фіктивності по взаємовідносинах позивача з контрагентами.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, судом досліджені наявні в матеріалах справи результати висновків експертів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центра при управління МВС України на Південно-західній залізниці №316 від 10.10.2011р., та №338 від 25.10.2011р. якими встановлено, що декларації з податку на додану вартість з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Компанія Атол» в особі директора ОСОБА_5, який діяв на підставі Статуту, виконані не гр. ОСОБА_5, а 3-ю особою, як і по деклараціям Приватного підприємства «Дніпр-спецмонтаж Інвест» в особі директора Юдіна Л.О., який діяв на підставі Статуту, виконані не гр. Юдіним Л.О., а іншою особою.

Зазначені висновки стали необхідними для проведення розслідування в рамках кримінальної справи, стосовно проведення експертизи податкових звітів контрагентів позивача.

По деклараціям з податку на додану вартість позивачем було включено до складу податкового кредиту сум ПДВ сформованих за рахунок ТОВ «Компанія Атол»на загальну суму 1 912 025,22 грн. Відповідач зазначив, що у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) даних бухгалтерського обліку визначити дебіторську заборгованість позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Атол»не виявилось за можливим.

По деклараціям з податку на додану вартість з позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ сформовану за рахунок ПП «Дніпр-спецмонтаж Інвест»на загальну суму 4 422 555,68 грн. Однак, у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) даних бухгалтерського обліку визначити дебіторську заборгованість позивача по взаємовідносинах з ПП «Дніпр-спецмонтаж Інвест»не виявилось за можливим.

Відповідно до п. 3.4. Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 (та діючого на момент вчинення порушення) «Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати , даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством», в той же час відповідно даних експертних висновків підписи в податкових звітах ТОВ «Компанія «Атол», ПП «Дніпр - спецмонтаж Інвест», які були подані до податкових органів, виконано не посадовими особами, а іншими особами.

Зазначені обставини свідчать про те, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Компанія «Атол», ПП «Дніпр - спецмонтаж Інвест» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст.234 ЦКУ).

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Вказана підстава, відповідно до ст. 234 ЦКУ є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ст.1 Закону України „Про підприємництво" (діючого на момент здійснення порушення) підприємництво - це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отриманню прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством).

Відповідно до п.4 прикінцевих положень ЦКУ, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ЦКУ, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цим" положеннями.

Позивачем не надано підтвердження щодо передачі товарів від продавця до покупця. Відповідачем встановлена відсутність актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Згідно ст.655 за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦКУ). За ст.662 ЦКУ продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦКУ є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Також, згідно п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 198.2 ст.198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт., придбання платником податку товарів (робіт, послуг)».

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 201.4 ст.201 Податкового Кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг)».

Відповідно до п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 187.1 ст.187 Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці; або дата відвантаження товарів...»

Таким чином, вищенаведеними нормами Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового Кодексу України визначено, що розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом-покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктом 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України визначено, що у разі відмови постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення покупець таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Формування податкового кредиту надає платники податку право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання.

Отже, позивач при визначенні податкового кредиту документів, які підтверджують факти отримання податкових накладних в перевіряємому періоді, не надав.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність умов, обставин та підстав з якими Закон України «Про податок на додану вартість»надає позивачу право на формування податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 633580,90 грн.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення -рішення від 10.05.2012р. №0003132208, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук