Постанова

від 11.09.2012 по справі 2а-6915/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6915/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

11 вересня 2012 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Степанюка А.Г.,

суддів -Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі -Ліневській В.В.

розглянувши в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 травня 2012 року №0003132208, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест»(далі -Позивач, ТОВ «БІК «Інтербудінвест») до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -Відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003132208 від 10.05.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми коштів ПДВ, сплачених на підставі виписаних ТОВ «Компанія Атол»та ПП «Дніпр-спецмонтаж Інвест»податкових накладних, оскільки укладені між ТОВ «БІК «Інтербудінвест»та ТОВ «Компанія Атол»і ПП «Дніпр-спецмонтаж Інвест»договори мали ознаки фіктивності.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх обставин справи та перевірки їх доказами.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що у квітні 2012 року посадовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БІК «Інтербудінвест»з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТОВ «Компанія Атол»та ПП «Дніпр -спецмонтаж Інвест»за весь період спільної діяльності. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 6 334 580,90 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті 19 квітня 2012 року №185/22-08/32799609. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10 травня 2012 року №0003132208, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 199 887,00 грн. (у тому числі -за основним платежем -1 790 617,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -409 270,00 грн.).

Крім того, судом було встановлено, що між Позивачем та приватним підприємством «Дніпр-спецмонтаж Інвест»були укладені договори №153/01 від 23.01.2007 року та №03/07 від 01.03.2007 року на виконання робіт з будівництва житлових будинків по проспекту Перемоги, 131 в Святошинському районі міста Києва.

Відповідно до п.2.1. вказаних договорів генеральний підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати і здати Замовнику роботи по будівництву об'єкту, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений договором строк, а Замовник зобов'язується надати генеральному підряднику будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти об'єкт після виконання робіт та оплатити виконанні роботи в обсязі, передбаченому проектно-кошторисною документацією і договірною вартістю.

Згідно п.3.1. договору №153/01 від 23.01.2007 року вартість робіт визначається на підставі Робочої документації, згідно ДБН Д.1.1.-1. 2000 «Правил визначення вартості будівництва»2000 з доповненнями та змінами) з урахуванням погодженої з Замовником вартості матеріалів, машин, механізмів та заробітної плати, яка дорівнює середньостатистичної по м. Києву.

Згідно п.3.1. договору №03/07 від 01.03.2007 року договірна вартість робіт складала 15 000 000,00 грн., без урахування ПДВ 3 000 000,00 грн.

Пунктом 3.3. договорів №153/01 від 23.01.2007 року та №03/07 від 01.03.2007 року визначено, що замовник зобов'язується сплачувати вартість робіт на підставі Актів приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в), та Довідок про вартість виконаних робіт (форми №КБ-3) у врахуванням авансу на поточний період протягом 10 робочих днів з дня підписання цих документів уповноваженими представниками сторін.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «БІК «Інтербудінвест»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Атол»були укладені договори №141/03-08 від 14.03.2008 року та №14/03-08 від 14.03.2008 року на виконання робіт з будівництва житлових будинків, що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 131.

Відповідно до п. 2.1. зазначених договорів генеральний підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати і здати Замовнику роботи по будівництву об'єкту, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений договором строк, а Замовник зобов'язується надати генеральному підряднику будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти об'єкт після виконання робіт та оплатити виконанні роботи в обсязі, передбаченому проектно-кошторисною документацією і договірною вартістю.

Згідно п.3.1. договору №141/03-08 від 14.03.2008 року вартість робіт визначається на підставі Робочої документації, згідно ДБН Д.1.1.-1. 2000 «Правил визначення вартості будівництва»2000 з доповненнями та змінами) з урахуванням погодженої з Замовником вартості матеріалів, машин, механізмів та заробітної плати, згідно довідки статистичного управління м. Києва, а також на роботи, що виконуються власними силами, коефіцієнтів до норм витрат робітників-будівельників (монтажників) у розмірі 1,3 для робіт на житловому будинку №1 та 1,4 для робіт на житловому будинку №2.

Згідно п.3.1. договору №14/03-08 від 14.03.2008 року вартість робіт визначається на підставі Робочої документації, згідно ДБН Д.1.1.-1. 2000 «Правил визначення вартості будівництва»2000 (з доповненнями та змінами) з урахуванням погодженої з Замовником вартості матеріалів, машин, механізмів та заробітної плати, згідно довідки статистичного управління м. Києва.

Пунктом 3.3. договорів №141/03-08 від 14.03.2008 року та №14/03-08 від 14.03.2008 року та визначено, що замовник зобов'язується сплачувати вартість робіт на підставі Актів приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в), та Довідок про вартість виконаних робіт (форми №КБ-3) у врахуванням авансу на поточний період протягом 10 робочих днів з дня підписання цих документів уповноваженими представниками сторін.

Крім того, судом встановлено, що Позивачем на виконання умов вказаних договорів були надані суду отримані від ТОВ «Компанія Атол»податкові накладні від 28.02.2011 року №10, від 31.01.2011 року №9, від 31.01.2011 року №8, від 31.03.2011 року №20, від 31.03.2011 року №19, від 30.12.2010 року №70, від 28.02.2011 року №17, від 04.04.2011 року №7, від 04.04.2011 року №6.

Однак, дослідивши матеріали справи на враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відносини Позивача з контрагентами мають ознаки фіктивності, а тому правових підстав для включення ТОВ «БІК «Інтербудінвест»до податкового кредиту сум за результатами господарських відносин з ТОВ «Компанія Атол»та ПП «Дніпр -спецмонтаж Інвест» в останнього не було.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, на підставі наявних у матеріалах справи висновків експертів НДЕКЦ при Управління МВС України та ПЗЗ №316 від 10.10.2011 року та №338 від 25.10.2011 року, а також пояснень представника Відповідача про неможливість встановлення дебіторської заборгованості Позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Атол»та ПП «Дніпр-спецмонтаж Інвест», прийшов до висновку, що фінансово-господарська діяльність Позивача лежить поза правовою системою координат, а тому укладені останнім договори є фіктивними та не спрямовані на отримання реальних наслідків.

Однак колегія суддів погодитися із зазначеним твердженням Окружного адміністративного суду м. Києва не може, з огляду на те, що навіть за умови встановлення факту фіктивного характеру діяльності контрагентів Позивача не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «БІК «Інтербудінвест», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування платником податку податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2007 року у справі №21-1376во06.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає помилковим заснований на приписах пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п. 7.3, п. 7.5 Закону про ПДВ, а також п. 201.10 ст. 201 ПК України висновок суду першої інстанції про те, що розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом-покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, зі змісту вищенаведеної статті вбачається, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Крім того, пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналогічне регулювання встановлено і Податковим кодексом України , абзацом третім пункту 198.6 статті 198 якого визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність у платника податків права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товарів (робіт, послуг), не обмежується лише попереднім за звітним періодом, а тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Крім того, колегією суддів враховується, що згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, податкова накладна.

Приписи пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного закону визначають, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Єдиною підставою для невключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) є їх непідтвердження податковими накладними чи митними деклараціями (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ).

Згідно з абзацом другим вказаного вище підпункту 7.4.5 у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, були надані податкові накладні (Т.2 а.с. 19-22, 76-77, 116, 142, 155-172, 462-471, 523-524), що підтверджує правомірність віднесення Позивачем 1 912 025,22 грн. до податкового кредиту. При цьому не може братися до уваги дотримання чи недотримання контрагентами Позивача податкового законодавства, оскільки суб'єкт господарювання, який перевіряється, може нести відповідальність лише за власні дії.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до абз. 3 п. 58.1 ст. Податкового кодексу України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Як було встановлено раніше, Відповідачем у ході перевірки було виявлено порушення Позивачем податкового законодавства, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 6 334 580,90 грн. Однак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення покладає на Відповідача податкове зобов'язання на загальну суму 2 199 887,00 грн. (у тому числі -за основним платежем -1 790 617,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -409 270,00 грн.) без зазначення складової кожної з них.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість викладеної в апеляційній скарзі Позивача позиції.

Відповідно до пп. 1, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Позивача -задовольнити, а постанову суду -скасувати.

Керуючись ст.ст. 195, 199, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест»-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 травня 2012 року №0003132208 -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 травня 2012 року №0003132208, винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест»(ЄДРПОУ 32799609) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 219,00 грн. (три тисячі двісті дев'ятнадцять гривень).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.