Постанова

від 11.11.2008 по справі 01/78-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01/78-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

11.11.08                                                                                           Справа  № 01/78-38

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Городечна М.І.

                                                                                Кузь В.Л.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства (далі ПП) «Дельта-Луцьк»

на рішення           Господарського суду Волинської області від 22.07.2008р.

у справі           № 01/78-38

за позовом           Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства (далі СЗАТ) «АГРО СТАР», с. Степанівка Устинівського району Кіровоградської області

до відповідача           ПП «Дельта Луцьк», м. Луцьк

про           стягнення 17423,36 грн.

за участю представників:          

від позивача –не з'явився;

від відповідача -  не з'явився.

Сторони належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції –листів, якими надіслано ухвалу апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду у судовому засіданні), які є в матеріалах справи.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.07.2008р. у справі № 01/78-38, суддя Якушева І.О., позов задоволено, стягнуто з Приватного підприємства «Дельта-Луцьк»(Волинська область, смт. Рокині, вул. Шкільна, 4/6, код ЕДРПОУ 34973990) на користь Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агро Стар»(Кіровоградська  область, Устинівський район, с. Степанівка, вул. Суворова, 23, код ЕДРПОУ 30799984 ) 17423 грн.36 коп. заборгованості; 102 грн. витрат, пов'язаних з оплатою державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 526, 599, 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також зокрема тим, що з матеріалів справи вбачається, що залишок заборгованості відповідача на час розгляду справи становить 17 423,36 грн.; доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано. Також, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, яке мотивоване наявністю у ПП «Дельта-Луцьк»заборгованості перед іншими кредиторами, посилаючись при цьому на претензії, пред'явлені іншими кредиторами до ПП «Дельта-Луцьк», оскільки самі по собі претензії, пред'явлені ПП «Дельта-Луцьк»іншими кредиторами, не свідчать про те, що  ПП «Дельта Луцьк»не в змозі сплатити СЗАТ «АГРО СТАР»суму заборгованості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП «Дельта-Луцьк», відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2008р. у справі № 01/78-38, розстрочити виконання стягнення боргу рівними частинами на чотири місяці.

Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм процесуального права та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, зокрема, судом першої інстанції не враховано положень норм ст.ст.36, 38 Господарського процесуального кодексу України.

СЗАТ «АГРО СТАР», позивач у справі, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2008р. у справі № 01/78-38 без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення з підстав правомірності і обґрунтованості рішення.

Також, позивачем разом з відзивом на апеляційну скаргу подано апеляційному господарському суду клопотання про розгляд цієї справи у відсутності його представника на підставі поданих доказів, які є у матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу у судовому засіданні, суд встановив наступне.

СЗАТ «АГРО СТАР»звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до ПП «Дельта-Луцьк»про стягнення з нього 17423,36 грн. боргу за переданий на підставі дистриб'юторського договору № 37 від 01.07.2007р. товар.

У відзиві на позовну заяву (а.с.31) відповідач повністю визнав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та підставними. В апеляційній скарзі відповідач також не заперечив проти позову, проте, як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі просить розстрочити виконання стягнення боргу.

Згідно з ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 01.07.2008р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (дистриб'ютор) було укладено дистриб'юторський договір № 37 від 1 липня 2007 року (а.с.а.с.7-8).

Відповідно до п.п.1.1. зазначеного договору постачальник зобов'язався поставити, а дистриб'ютор –прийняти і оплатити кондитерські вироби (далі товар) в кількості і асортименті, які визначаються у відповідності із умовами договору, за цінами прайс-листа, діючого на момент відвантаження товару.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено строк оплати товару –розстрочення платежу здійснюється в строк не більше 21 (двадцять один) календарного дня з моменту відвантаження товару.

На виконання умов договору № 37 від 01.07.2007р. позивач передав відповідачу товару на загальну суму 123 733,98 грн., що підтверджується видатковими накладними №30/07-5 від 30.07.2007р., №14/08-3 від 14.08.2007р., №04/09-1 від 04.09.2007р., №28/09-3 від 28.09.2007р., №30/10-1 від 30.10.2007р., ВН-0000115 від 27.12.2007р., ВН-0000116 від 27.12.2007р. (а.с.а.с.9-16).

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, відповідач оплату за отриману продукцію провів частково –на суму 82 214,90 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.а.с.18-23).

Крім цього, товар на суму 24 095,72 грн. було повернуто відповідачем.

Враховуючи наведене, залишок заборгованості відповідача на час розгляду справи становить 17 423,36 грн. Доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано та визнано згадану суму заборгованості.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів (що і є у даному випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно задоволив позов про стягнення 17423,36 грн. як обґрунтовано заявлений і визнаний відповідачем.

Щодо посилань скаржника на неправомірну відмову суду першої інстанції у розстроченні виконання рішення про стягнення з нього (відповідача) суми боргу, то такі є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до  п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд господарський суд приймаючи рішення, має право зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/333 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Як правильно встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування клопотання про розстрочення суми заборгованості відповідач посилається на наявність у нього (ПП «Дельта Луцьк») заборгованості перед іншими кредиторами, посилаючись при цьому на претензії, пред'явлені іншими кредиторами до ПП «Дельта-Луцьк».

Проте самі по собі претензії, пред'явлені  ПП «Дельта Луцьк»іншими кредиторами, не свідчать про те, що  ПП «Дельта-Луцьк»не в змозі оплатити СЗАТ «АГРО СТАР»суму заборгованості.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з невідкладенням розгляду справи і тим самим ненадання можливості скаржнику подати суду баланс підприємства, що на його думку підтверджує необхідність розстрочення виконання рішення суду щодо стягнення боргу, є безпідставним, оскільки можливість подати усі необхідні докази для правильного вирішення спору, у тому числі і баланс підприємства, у відповідача була при розгляді справи у суді першої інстанції, а також і в суді апеляційної інстанції. Проте відповідач цим правом (можливістю) не скористався.

Крім того, питання відстрочення або розстрочення виконання рішення суду з врахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів у економіці держави та інших обставин, є правом господарського суду, а не обов'язком.

У цьому випадку, відмовляючи у клопотанні про розстрочку виконання рішення суду, суд першої інстанції повно врахував матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Інших доказів на підтвердження заявленого клопотання відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанцій не подано.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 83, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Залишити рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2008 року у справі № 01/78-38 без змін, а апеляційну скаргу ПП «Дельта-Луцьк»- без задоволення.

2.          Судові витрати покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова оформлена і підписана 15.12.2008р.

Головуючий суддя                                                                           Процик Т.С.

Суддя                                                                                                 Городечна М.І.

Суддя                                                                                                 Кузь В.Л.