Ухвала

від 02.08.2012 по справі 2270/679/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/679/12

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія Форвард плюс" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард плюс" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія Форвард плюс" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000382300 та №0000392300 від 31 серпня 2011 року.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 27 березня 2012 року в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Хмельницьким окружним адміністративним судом встановлено, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія Форвард плюс", ідентифікаційний код 33707409, зареєстрований виконавчим комітетом Нетішинської міської ради 01.11.2005 року, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 345224.

Основними видами діяльності позивача є будівництво будівель, будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів та метрополітену; будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд; оптова торгівля будівельними матеріалами; монтаж іншого електричного устаткування, не віднесеного до інших групувань; діяльність у сфері інжирінгу.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів при проведенні взаєморозрахунків ТОВ "БВК Форвард плюс", код ЄДРПОУ 33707409 з ПП "ЮНІСЕФ", код за ЄДРПОУ 33214155 за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р. складено акт № 794/23/33707409 від 10.08.2011 року у висновках якого зазначено, серед іншого, про порушення позивачем: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 року № 334-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік на 72024 грн., в тому числі: за ІІ квартал 2008 року -30632 грн., за ІІІ квартал 2008 року -22888 грн., за ІV квартал 2008 року -18504 грн.; пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на 57619 грн., у тому числі за травень 2008 року -8655 грн., за червень 2008 року -15851 грн., за вересень 2008 року -18310 грн., за жовтень 2008 року -14803 грн.

На підставі акту перевірки відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України Славутською об'єднаною державною податковою інспекцією Хмельницької області було винесено податкові повідомлення-рішення від 31.08.2011 року № 0000382300, № 0000392300, які були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте залишені без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правильно зроблено висновок щодо завищення валових витрат на суму 288 095,00 грн., пов'язаних з придбання товарно-матеріальних цінностей (будівельних робіт) у ПП "Юнісеф" та завищення податкового кредиту в сумі 57619,00 грн., до складу податкового кредиту віднесено ПДВ в сумі 57619,00 грн. по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП "Юнісеф", оскільки операції по придбанню будівельних робіт та будівельних матеріалів ПП "Юнісеф", фактично не здійснювались в межах господарської діяльності товариства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено Хмельницьким окружним адміністративним судом та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "БВК Форвард плюс" було укладено типові договори з ПП "Юнісеф" на капітальний ремонт охоронного периметру від 01.09.2008 р. за № 04/08-СП, на влаштування зовнішнього периметру від 01.09.2008 р. № 03/08-СП, від 01.10.2008 р. № 05/08-СП та від 01.10.2008 р. № 06/08-СП, на виготовлення спостережних веж, згідно яких генпідрядною організацією виступало - ТОВ "БВК Форвард плюс", а субпідрядною організацією - ПП "Юнісеф" та договір купівлі-продажу № 29/07-КП від 20.12.2007 року про поставку будівельних матеріалів, інструментів, згідно якого ПП "Юнісеф"- продавець.

Субпідрядник - ПП "Юнісеф" зареєстроване 26.10.2004 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради, ідентифікаційний код 33214155, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 815449. Рахується на обліку в Білоцерківській ОДПІ.

За наданими договорами субпідряду ПП "Юнісеф" залучалось до виконання робіт капітального ремонту охоронного периметру, влаштування зовнішнього периметру, виготовлення спостережних веж військової частини А 1358, військової частини А 0981. Договори укладені в 2008 року. Зазначені договори укладені відповідно до договорів підряду між позивачем із військовою частиною А 1358 та військовою частиною А 0981. За результатами виконання договорів ПП "Юнісеф" та позивач складались акти приймання виконаних робіт КБ-2В, що датуються вереснем, жовтнем 2008 року.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем було надано суду копії договорів на проведення субпідрядних робіт укладених із ПП "Юнісеф", актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2, довідок за формою КБ-3, листів позивача до військових частин та погодження субпідрядником робіт ПП "Юнісеф", акту робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених робіт з капітального будівництва охоронного периметру, оснащення технічними засобами охорони зони зберігання озброєння військової частини А 0981 від 22.12.2008 року.

Вказані первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність настання реальних наслідків, що випливають із укладених договорів із ПП "Юнісеф".

Достовірних вказаних первинних документів спростовується матеріалами справи, а тому фактична їх наявність не може бути безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Так, актом перевірки встановлено, що відповідно до податкової звітності по комунальному податку, що подана платником до Білоцерківської ОДПІ за даними інформаційної бази даних ДПС України за період проведення взаєморозрахунків, а саме: за 2 та 3 квартали 2008 року чисельність працюючих ПП "Юнісеф" - 1 особа.

Вказана обставина свідчить про те, що у контрагента позивача станом на час здійснення господарських операцій були відсутні фізичні можливості до вчинення дій по виконанню укладених договорів.

Як встановлено Хмельницьким окружним адміністративним судом, Рівненським міським судом 25-26 травня 2010 року винесено вирок по справі № 1-386/10 за обвинуваченням групи осіб.

В ході судового розгляду Рівненський міський суд, аналізуючи викладені докази в сукупності прийшов до висновку про їх належність, допустимість, достовірність та достатність для підтвердження скоєння підсудними інкримінованих їм досудових слідством злочинів. Зокрема , суд вважає, доведеним те, що внаслідок діяльності ПП "Юнісеф" (код 33214155) в результаті задекларованих господарських операцій на досудовому слідстві та в суді не було встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) виробничої або господарської необхідності систематичного придбання та продажу товарів. Також встановлено неможливість реального виконання зобов'язань з урахуванням часу, значного обсягу робіт, що часто виконувались одночасно протягом одного календарного місяця, тобто відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності найманих працівників, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність у вказаних суб'єктів господарювання господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань. Внаслідок чого, суд вважає доведеним те, що така діяльність наведених суб'єктів підприємницької діяльності носила фіктивний характер.

Відповідно до довідки про легалізацію ДПА в Рівненській області, проведеним аналізом діяльності ПП "Юнісеф" встановлено, що посадові особи ПП "Юнісеф" приховуючи від контролюючих органів діяльності щодо якої є заборона, придбали дане підприємство для здійснення незаконних "транзитних" операцій та в результаті перерахунку (транзиту) коштів на р/р приватних підприємців здійснили конвертаційні операції. Викладене свідчить про відсутність у ПП "Юнісеф" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, ділової мети спрямованих на виконання зобов'язань, виплату заробітної плати, повноти нарахування та сплати податків. Останнє, в свою, чергу свідчить про відсутність наміру у ПП "Юнісеф" створення правових наслідків та здійснення легальної діяльності, тобто такі угоди носять фіктивний характер.

Таким чином, наявних у справі матеріалів достатньо для підтвердження доводів податкового органу про те, що господарські операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), а тому судом першої інстанції було прийнято обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія Форвард плюс" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.