Ухвала

від 07.08.2012 по справі 11-1009/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № Провадження № 11-1009/12 11/1090/4917/12 Головуючий у І інстанціїМельник Категорія 25Доповідач у 2 інстанції Костенко 07.08.2012

УХВАЛА

Іменем України

02 серпня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Беха М.О.

суддів Костенко І.В., Левчука О.Д.

прокурора Красківського В.П.

захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією прокурора на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2011 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого директором ПВКП "Прогрес", раніше не судимого,

засуджено за ч.3 ст.27, ч.2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, з застосуванням ст.69 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю, без конфіскації майна;

за ч. 3 ст. 27, ч.1 ст. 366 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю;

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у

Справа № 11-1009/12 Головуючий в суді 1 інстанції -О.О.Мельник

Категорія -ст.366 ч.1 КК України Доповідач -Костенко І.В.

вигляді позбавлення волі строком на п'ять років без позбавлення права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю, без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного йому покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк терміном на 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п. 4 ст.76 КК України.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ст.Жеребково Аканьївського району, мешканця АДРЕСА_2 громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого головою правління ЗАТ «Аква», раніше не судимого,

засуджено: за ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю, без конфіскації майна;

за ч.1 ст. 366 КК України з застосуванням ст.69 КК України, на 2 (два) роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років без позбавлення права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю, без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного йому покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк терміном на 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п. 4 ст.76 КК України.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м.Горлівка,Донецької області,мешканця АДРЕСА_3 громадянина України, з вищою освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

засуджено: за ч.3 ст.27, ч.2 ст. 15, ч. 5 ст.191КК України з застосуванням ст.69 КК України, на 5 (п'ять) років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю, без конфіскації майна; за ч.3 ст.27, ч.1 ст.366 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років без позбавлення права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю, без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного йому покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк терміном на 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п. 4 ст.76 КК України.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця с.Піщене Старобешівського району Донецької області, мешканця АДРЕСА_4 громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, раніше не судимого,

засуджено за: ч.2 ст. 15, ч. 5 ст. 191КК України з застосуванням ст.69 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю, без конфіскації майна; за ч.1 ст.366 КК України, з застосуванням ст.69 КК України, на 2 (два) роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років без позбавлення права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю, без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного йому покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк терміном на 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п. 4 ст.76 КК України

Стягнуто з засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно, на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області 2 736 грн. 37 коп. судових витрат та на користь Київського НДІСЕ 15 075 грн. судових витрат.

Колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А :

За вироком суду, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, як організатори, ОСОБА_5 як посібник та ОСОБА_7, визнані винними та засуджені за те, що вони за попередньою змовою між собою, та з ОСОБА_8 і засудженим ОСОБА_9, які відповідно до постанови Броварського міськрайонного суду від 11.12.2009 року та вироку Бориспільського міськрайонного суду від 09.09.2011року визнані винними в скоєнні даних злочинів, а також з іншими особами, матеріали, відносно яких виділені в окреме провадження, вчинили замах на незаконне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення, за наступних обставин.

Засуджений ОСОБА_4, за попередньою змовою з директором ТОВ «Глобалтрейд Україна Лтд» (далі ТОВ-1) ОСОБА_9, з директором ТОВ «Торгівельна фірма «Ювант і К»(далі ТОВ-2) ОСОБА_8 і директором ТОВ «Компанія Євроінвест-Консалт»(далі ТОВ-3) засудженим ОСОБА_7, спільно з головою наглядової ради ЗАТ «АКВА»(далі ЗАТ) засудженим ОСОБА_6 та головою правління ЗАТ засудженим ОСОБА_5, розробили та організували злочинну схему відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України на поточні рахунки вищевказаних ТОВ, яка полягала в тому, що останні, шляхом документального оформлення із ЗАТ угод купівлі-продажу рибної продукції (товстолобика) із залученням кредитних коштів, умисно завищували у відповідних звітних періодах податковий кредит з податку на додану вартість, а також незаконно заявляли його до відшкодування з державного бюджету.

Так, в березні 2007року, представники вищевказаних ТОВ-1, ТОВ-2 та засуджений ОСОБА_7, який відповідно до протоколу зборів учасників № 2 від 23.10.2003 року є директором ТОВ-3 (код ЄДРПОУ 31989918), яке зареєстроване в м.Києві по вул.Кіквідзе 13, яке є платником податків, зборів інших обов'язкових платежів, також будучи службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, в обов'язки якого, як директора, в силу покладених на нього організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, згідно розділу 9 Статуту ТОВ-3, ст. 17 Закону України

"Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року та ст.8 розділу III Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, входить несення повної відповідальності за стан та діяльність підприємства, ведення встановленої форми бухгалтерського обліку, сплати належних сум податків і зборів у встановлені Законами терміни, з одного боку, та засуджений ОСОБА_5, як Голова правління ЗАТ з другого, зловживаючи своїм службовим становищем, підписали та скріпили печатками вказаних підприємств договори поставок № 23/03-07 від 23.03.2007року, № 27/03-07 від 27.03.2007 року та № 21/03-07 від 21.03.2007 року, за якими ТОВ -1, 2 і 3 купують у ЗАТ рибну продукцію (товстолобик) в кількості 15 000 тон кожне, загальною кількістю 45 000 тон., на загальну суму 270 мільйонів гривень, в т.ч. податок на додатну вартість складає 45 мільйонів гривень, достовірно знаючи про неможливість виконання своїх зобов'язань за даними договорами через відсутність рибної продукції у вказаній кількості.

Для надання даним угод з купівлі-продажу товстолобика видимості легітимних, вищевказані директори ТОВ-1, ТОВ-2 та ТОВ-3, діючи згідно розробленого плану, уклали з компанією «GaLLivan Trade Limited»(Великобританія), яка за 2007 рік жодного виду торгової діяльності не декларувала і вартість акцій, якої складає 2 англійських фунта стерлінга, контракти купівлі- продажу за умовами яких зобов'язались поставити іноземній компанії до країн ЄЕС рибну продукцію (товстолобик) в кількості 45000 тонн на умовах поставки ЕХW - склад постачальника (в редакції ІНКОТЕРМС-2000 - відвантаження з власного складу), достовірно знаючи про те, що ні власних, ні орендованих складських приміщень, придатних для зберігання рибної продукції, ні сертифікату відповідності, необхідного для здійснення експорту рибної продукції до країн ЄЕС, не існує.

Не маючи на меті здійснення угоди з купівлі-продажу товстолобика, переслідуючи злочинний намір на незаконне створення податкового кредиту з податку на додану вартість та подальшого незаконного відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість, вищевказані директори ТОВ-1, ТОВ-2 та ТОВ-3, залучаючи отримані у ВАТ КБ „Південкомбанк", згідно Договорів про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №39-41 від 29.03.2007 року, кредитні кошти в сумі 255 000 000 грн., зокрема засуджений ОСОБА_7 на суму 75 000 000 грн., в т.ч. ПДВ на суму 12 500 000 грн., протягом березня - серпня 2007 року, здійснили перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ЗАТ, як попередню оплату за рибну продукцію відповідно до вищевказаних Договорів поставок, на загальну суму 255 000 000 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 42 500 000 грн.

Після чого, враховуючи, що ЗАТ є платником фіксованого сільськогосподарського податку і застосовує спеціальний режим оподаткування згідно з п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість", тобто суму податку на додану вартість, яка надійшла у вартості товарів власного виробництва, не сплачує до Державного бюджету України, а залишає в своєму розпорядженні і використовує на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, всі вищевказані отримані грошові кошти в сумі 45 000 000 грн. нібито на придбання автомагазинів та 210 000 000 грн., за векселі, голова правління ЗАТ - засуджений ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою з головою наглядової ради ЗАТ, підсудним ОСОБА_6, відповідно до розробленого плану, перерахував на розрахункові рахунки відповідно ПП «Бізнес-ІдеяПі»та ПП «Еквілібріус», на діяльність яких засуджений ОСОБА_4 мав вплив, не спрямувавши дан ікошти на витрати, пов'язані з вирощуванням рибної продукції.

В подальшому, протягом березня - серпня 2007 р. вищевказані кошти частинами повернулись на розрахункові рахунки ТОВ-1, ТОВ-2, ТОВ-3 з розрахункового рахунку ПП «Бізнес-Ідея Пі»та ПП «Еквілібріус»в вигляді векселів і далі пред'явлені до сплати до ВАТ "Південкомбанк", за рахунок чого відбувалось погашення кредиту.

Продовжуючи свої злочинні дії директор ТОВ-3 засуджений ОСОБА_7, протягом квітня - серпня 2007 р., ОСОБА_8, протягом квітня, травня, липня-вересня 2007р., а засуджений ОСОБА_9, протягом квітня-вересня 2007 року, будучи службовими особами, діючи згідно вищевказаного розробленого плану, направленого на незаконне заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовим становищем, склали податкові декларації з податку на додану вартість за вказані періоди у яких, в порушення абзацу „Б" п. 11.2.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97ВР від 22.05.1997 р. за яким датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку, є дата оприбуткування платником податку товарів, внесли завідомо неправдиві відомості, зазначивши суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника, які виникли в результаті створення видимості проведення фінансово-господарської операції за вищевказаними договорами поставок, тобто без понесення фактичних витрат за, нібито, проведеними за даними договором попередніми оплатами, а саме: засуджений ОСОБА_7 за квітень 2007 року в сумі 2500000 грн., за травень 2007 року в сумі 2500000 грн., за червень 2007 року в сумі 2500000 грн., за липень 2007 року в сумі 2500000 грн., за серпень 2007 року в сумі 2500000 грн., ОСОБА_8 за квітень 2007 року в сумі 2498006 грн., за травень 2007 року в сумі 2499810 грн., за липень 2007 року в сумі 2497759 грн., за серпень 2007 року в сумі 2499850 грн., за вересень 2007р. в сумі 2499440 грн., а засуджений ОСОБА_9 за квітень 2007 року в розмірі 2498352 грн., за травень 2007 року в розмірі 2499202 грн., за червень 2007 року в розмірі 2498810 грн., за липень 2007 року в розмірі 2498211 грн., за серпень 2007 року в розмірі 2498900 грн. і за вересень 2007 року в розмірі 2496531 грн., хоча станом на 31.12.2008р. рибна продукція не відвантажена.

Після чого, засуджений ОСОБА_9 надав до Бориспільської ОДПІ Київської області, ОСОБА_8 до Броварської ОДПІ Київської області, а засуджений ОСОБА_7 до ДПІ в Оболонському районі м.Києва, податкові декларації з податку на додану вартість за квітень - вересень 2007 року, з вищевказаними неправдивими відомостями, заявивши, таким чином, загальну суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі відповідно на суму 14 990 000 грн., 12 494 865 грн. та 12 500 000 грн., які кожна по собі є особливо великим розміром

Таким чином, вищевказані особи, за передньою змовою між собою, виконали всі дії, які вважали необхідними для заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах, шляхом незаконного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок підприємства, однак, з незалежних від них причин, злочинні дії до кінця не довели, оскільки внаслідок проведених Бориспільською ОДПІ Київської області перевірок, якими виявлено допущені ним порушення п.п.7.2.3 та п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року вищевказані заявлені суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не підтверджено, чим і попереджено перерахування бюджетних грошових коштів на розрахункові рахунки вказаних ТОВ.

В апеляції та доповненнях до неї прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи вирок в частині доведеності вини засуджених у вчиненні злочину, правильності кваліфікації їхніх дій просить вирок суду скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неповнотою судового слідства та просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Так, прокурор зазначає, що вирок суду містить посилання на матеріали, які не досліджувались в судовому засіданні; засуджений ОСОБА_6, вказавши про визнання ним своєї вини про обставини обвинувачення не допитувався, а на досудовому слідстві заперечував вчинення інкримінованих йму злочинів.

Також судом ніяким чином не враховано висновок комплексної психолого-психіатричної експертизи № 286 від 04.08.2009 року щодо ОСОБА_6 та вимоги ст.49 КК України щодо застосування строків давності при призначенні покарання засудженим за ч.1 ст.366 КК України.

Прокурор також вважає, що викладені судом обставини не дають підстав призначити засудженим покарання з застосуванням ст.ст.69, 75 КК України, оскільки стан здоров'я та наявність дітей на утриманні є лише відомостями, що характеризують особи засуджених і не можуть пом'якшувати їх покарання; а збитки не заподіяні злочином лише в результаті викриття засуджених працівниками податкової служби.

Крім того, солідарне стягнення з засуджених судових витрат проведено з порушенням вимог ст.93 КПК України, яка передбачає проводити стягнення судових витрат в певних частках з урахуваням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив вирок суду скасувати, задовольнивши апеляцію, а справу направити на новий судовий розгляд; захисника ОСОБА_3, який заперечив проти поданої апеляції і просив вирок залишити без змін; захисника ОСОБА_2, який погодився з апеляцією в частині застосування ст.49 КК України, в решті з доводами апеляції не згідний; засуджені: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в поясненнях, в судових дебатах та в останньому слові заперечили проти поданої апеляції і просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію слід задовольнити частково наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинів, кваліфікація їх дій в апеляції не оскаржується.

Відповідно до вимог ст.367 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, однобічність або неповнота дізнання, досудового або судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові) фактичним обставинам справи.

Відовідно до ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Виходячи з принципу безпосередності та усності судового розгляду, що закріплені в ст.257 КПК України суд при розгляді справи зобов'язаний передусім особисто допитати підсудного стосовно обставин справи і лише у виняткових випадках може оголосити його показання, які він давав під час дізнання, досудового слідства або в суді стосовно цих обставин.

Проте, цих вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

Так, під час перевірки справи встановлено, що доводи прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є обгрунтованими.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд, в обґрунтування доведеності вини усіх чотирьох засуджених у вчиненні злочину, послався на письмові докази, що містяться в 15 томах кримінальної справи, зокрема в томі 1, 2, 3, 4, 5, 7, 9, 10, 11, 14, 15.

Однак з протоколу судового засідання вбачається, що письмові докази, які містяться в томах 10, 11, 14 та 15 не оголошувались взагалі, а письмові докази з т.1 по т.5 оголошувались двічі (т.15 а.с.165-177). Цим самим суд допустив порушення вимог ч.1 ст.257 КПК України щодо безпосередності дослідження доказів.

Із матеріалів справи також вбачається, що під час досудового слідства засуджений ОСОБА_6, будучи неодноразово допитаним та відмовляючись від показань в порядку ст.63 Конституції України, проте 25 січня 2011 р. (т.14, а.с.233-235) показання давав в якості обвинуваченого і вину свою у вчиненні злочинів не визнавав.

В судовому засіданні ОСОБА_6 вину свою теж не визнав і показання давати відмовився. Проте, перед судовими дебатами зазначив, що вину свою за вказаних в обвинувальному висновку обставин визнав повністю, однак суд , з даного приводу засудженого ОСОБА_6 не допитав, проте і показань його не оголосив.

Таким чином, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків фактичним обставинам справи та порушення вимог кримінально-процесуального закону, які колегія суддів вважає істотними.

За змістом ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому суд має врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, призначаючи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 покарання з застосуванням ст.69 КК України суд врахував характер і ступінь суспільної небезпечності скоєних злочинів, особи винних, які раніше не судимі, позитивно характеризуються та практику Бориспільського і Броварського міськрайсудів при розгляді справ даної категорії.

При цьому суд визнав обставинами, що пом'якшують покарання і істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, незакінчену стадію злочинів, відсутність будь-яких збитків, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 мають на утриманні по 2-є неповнолітніх дітей, а ОСОБА_6 та ОСОБА_5 мають поганий стан здоров'я.

З таким рішенням погоджується і колегія суддів.

Слід зауважити лише при цьому на некоректне врахування при застосуванні ст.69 КК України -практики Бориспільського та Броварського міськрайсудів, що не передбачено кримінально-процесуальним законодавством.

Разом з тим, у вироку суду першої інстанції взагалі відсутні мотиви, на підставі яких суд дійшов висновку про звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України. При цьому суд в достатній мірі не врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, один з яких передбачений ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України, відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, що вини своєї засуджені у вчиненні злочину не визнали, у вчиненому не розкаялись.

А тому, колегія суддів вважає, що призначене покарання засудженим із застосуванням ст.75 КК України є необґрунтованим.

Крім того, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_6 суд не звернув увагу, що згідно висновку комплексної психолого-психіатричної експертизи № 286 від 04.08.2009 р. відповідно до якого останній на момент вчинення злочину не міг і на даний час не може в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними і за своїм психічним станом в даний час потребує амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, тобто підпадає під дію ст.20 КК України (обмежена осудність).

Відповідно до вимог ч.1 ст.20 КК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування»№ 7 від 03.06.2005 року правильною є практика тих судів, де щодо осіб, які згідно ст.20 КК України визнані обмежено осудними постановляють обвинувальний вирок і при призначенні засудженому покарання враховують його психічний стан як пом'якшуючу покарання обставину з одночасним застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.

А тому, доводи апеляції прокурора в цій частині є обґрунтованими.

Не безпідставними є і твердження апелянта щодо неврахування судом вимог ст.49 КК України при призначенні засудженим покарання за ч.1 ст.366 КК України.

Так, ч.1 ст.366 КК України за якою засуджено ОСОБА_7 та ч.3 ст.27, ч.1 ст.366 КК України, за якою засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 є злочином невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до 3 років або інше більш м'яке покарання.

Згідно зі ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки -у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі.

Крім того, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства і суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання.

Проте суд, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_7 за ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за ч.3 ст.27, ч.1 ст.366 КК України питання наявності підстав передбачених ч.1 ст.49 КК країни не з'ясував, як не з'ясував і думки засуджених щодо можливості закриття справи в цій частині за цією нереабілітуючою ознакою, чим допустив неправильне застосування кримінального закону.

Доводи апеляції щодо порушення судом вимог закону при вирішенні питання про стягнення судових витрат також є слушними.

Так, суд, в порушення вимог ч.2 ст.93 КПК України стягнув судові витрати з засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 солідарно, хоча відповідно до вказаної норми закону мав визначити розмір стягнення цих витрат в частковому порядку з кожного із засуджених, враховуючи при цьому ступінь вини кожного з них та їх майновий стан.

А тому, враховуючи допущені судом істотні порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового слідства та неправильне застосування кримінального закону вирок суду визнаватись законним не може і підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого слід усунути зазначені вище недоліки, всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2011 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд іншим складом суддів.

Запобіжний захід ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 -залишити попередній.

Судді: підписи

З оригіналом згідно

Суддя І.В.Костенко