Постанова

від 30.07.2012 по справі 2а/0570/6694/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/6694/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Булизі В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райський сад», м. Курахово

до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26.04.2012р. № 0007501740/2209 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 1 628,68 грн., в тому числі за основним платежем - 1 302,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 325,74 грн., від 26.04.2012р. № 000015/220/2242 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 342,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Колпахчьян Г.І. - за дов. від 10 січня 2012 року

від відповідача: Воробцової І.В. - за дов. від 25 липня 2012 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Райський сад» заявлено позов до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової службі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26.04.2012р. № 0007501740/2209 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 1 628,68 грн., в тому числі за основним платежем - 1 302,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 325,74 грн., від 26.04.2012р. № 000015/220/2242 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 342,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач безпідставно визначив у акті виїзної позапланової перевірки від 09.04.2012р. № 63/230/34335340 порушення п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 13.3 ст. 13, п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим необґрунтовано визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб. Вважає, що ним правильно визначено та розраховано податок на доходи фізичних осіб, виходячи з розміру заробітної плати та без урахування будь-якої соціальної пільги. Зазначає, що оскільки в договори оренди землі (земельних паїв) не вносились зміни стосовно визначення вартості земельних ділянок, що орендуються, то відсутні підстави для зміни ставки орендної плати. За таких обставин, твердження податкового орану про підвищення розміру орендної плати, та як наслідок, про збільшення розміру податку на доходи з фізичних осіб - орендодавців земельних ділянок, є безпідставними.

Крім того, зазначає, що він не є платником екологічного податку, не повинен був подавати до податкового органу декларації з цього податку, а тому застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що за відповідно до п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати (з урахуванням вимог п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону № 889), на суму податкової соціальної пільги у poзмipi, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. У даному випадку ця сума у 2009 році складає 940,00 грн.

Відповідно до п.п. 6.3.2 п. 6.3. ст.6 Закону 889, платник податку надає працедавцю заяву про самостійний вибір місця застосування податкової пільги по формі, визначеній центральним податковим органом. В xoді nepeвірки виявлено, що працівнику підприємства, яким не подано заяву по формі, визначеній центральним податковим органом, безпідставно надана податкова соціальна пільга ( Наказ ДПА України від 30.09.2003р. №461).

Kpiм того, при здійсненні підприємством операцій, пов'язаних з виплатою фізичним особам орендної плати за оренду нерухомості встановлено, що згідно з п.п. 2.3.1 договорів оренди між власниками земельних паїв-орендодавцями та орендатором - ТОВ «Райський сад» poзмір орендної плати за земельний пай складає 3 відсотка від вартості паю. Згідно з п. 2.3.5 розмір орендної плати переглядається у випадку індексації грошової вартості паю, орендна плата підвищується пропорційно.

На виконання постанови КМУ від 12.05.2000р. № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» Державним комітетом України із земельних pecypciв листом від 11.01.2010р. № 641/22/6-10 повідомлено про те, що грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даними станом на 01.04.1996р. та грошова оцінка сільськогосподарських угідь, яка проведена станом на 01.07.1995р., підлягає індексації станом на 01.01.2009р. на коефіцієнт 1,254127 який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 2007 piк - 1,028, за 2008 piк - 1,152, за 2009 рік - 1,059. Враховуюче вищевикладене нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2009-2011 pp. зросла на коефіцієнт - 1,254127 грн.

Вказує, що в 2011 році згідно з протоколом засідання засновників підприємства прийнято рішення щодо збільшення розміру орендної плати з 3 відсотків до 5,02 відсотків від вартості земельного паю. Про що складено додаткову угоду від 18.10.2011р. №б/н та доручено директору підприємства ТОВ «Райський сад» внести зміни до договорів оренди земельних ділянок. Вважає, що не проведена своєчасно індексація землі призвела до заниження суми податкового зобов'язання з орендної плати за використання земельних ділянок.

Вважає, що ТОВ «Райський сад» згідно із здійснюваними видами діяльності є платником екологічного податку, а тому повинен подавати податкові декларації з цього податку. У зв'язку з їх неподанням було визначено штрафні санкції за неподання податкової звітності.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райський сад» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області 04.08.2006р., включене до ЄДРПОУ за номером 34335340 (арк. справи 45), перебуває на податковому обліку в Мар'їнській ОДПІ з 04.08.2006р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 9 - 24) Мар'їнською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Райський сад» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р.

Серед прав, наданих податковим органам, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В матеріалах справи наявний наказ на проведення перевірки Мар'їнської ОДПІ Донецької області від 22.03.2012р. № 8, який вручено під підпис представнику ТОВ «Райський сад» Колпахчьян Г.І. та про продовження терміну проведення перевірки від 29.03.2012р. № 11, який вручено під підпис директору ТОВ «Райський сад» (арк. справи 38 - 40, том 2).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки.

З 23.03.2012р. по 02.04.2012р. Мар'їнською ОДПІ Донецької області ДПС проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача та складено акт про результати перевірки за № 63/230/34335340 (арк. справи 9 - 24).

За результатами перевірки керівником податкового органу 26.04.2012р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, прийняте податкові повідомлення-рішення № 0007501740/2209, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1 302,94 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 325,74 грн. та № 000015/220/2242, яким до позивача застосовані штрафні санкції за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях в сумі 342,00 грн. (арк. справи 32, 34).

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати (з урахуванням вимог п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону № 889), на суму податкової соціальної пільги у poзмipi, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до п.п. 6.3.2 п. 6.3. ст.6 Закону 889, платник податку надає працедавцю заяву про самостійний вибір місця застосування податкової пільги по формі, визначеній центральним податковим органом. В xoді nepeвірки виявлено, що працівнику підприємства, яким не подано заяву по формі, визначеній центральним податковим органом, безпідставно надана податкова соціальна пільга ( Наказ ДПА України від 30.09.2003р. №461), у зв'язку з чим донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2009р. у сумі 453,10 грн. (арк. справи 14).

Kpiм того, при здійсненні підприємством операцій, пов'язаних з виплатою фізичним особам орендної плати за оренду нерухомості встановлено, що згідно з п.п. 2.3.1 договорів оренди між власниками земельних паїв-орендодавцями та орендатором - ТОВ «Райський сад» poзмір орендної плати за земельний пай складає 3 відсотка від вартості паю. Згідно з п. 2.3.5 розмір орендної плати переглядається у випадку індексації грошової вартості паю, орендна плата підвищується пропорційно.

На виконання постанови КМУ від 12.05.2000р. № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» Державним комітетом України із земельних pecypciв листом від 11.01.2010р. № 641/22/6-10 повідомлено про те, що грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даними станом на 01.04.1996р. та грошова оцінка сільськогосподарських угідь, яка проведена станом на 01.07.1995р., підлягає індексації станом на 01.01.2009р. на коефіцієнт 1,254127 який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 2007 piк - 1,028, за 2008 piк - 1,152, за 2009 рік - 1,059. Враховуюче вищевикладене нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2009-2011 pp. зросла на коефіцієнт - 1,254127 грн.

Згідно з укладеними договорами оренди від 5.02.2007р. між власниками земельних ділянок та орендарем ТОВ «Райський сад», вартість земельних ділянок складає:

2008р. - ОСОБА_3 - 19 220,71 грн. (2,16 га); 2009р. - 2011р. - 24 105,21 грн.;

2008р. - ОСОБА_4 - 19 220,75 грн. (2,18 га); 2009р. - 2011р. - 24 105,26 грн.;

2008р. - ОСОБА_5 - 19 220,57 грн. (2,6 га); 2009р. - 2011р. - 24 105,04 грн.;

2008р. - ОСОБА_6 - 965,91 грн. (0,13 га); 2009р. - 2011р. - 1 211,37 грн.;

2008р. - ОСОБА_7 - 19 220,72 грн. (2,37 га); 2009р. - 2011р. - 24 105,22 грн.;

2008р. - ОСОБА_4 - 19 220,72 грн. (2,29 га); 2009р. - 2011р. - 24 105,22 грн.;

2008р. - ОСОБА_8 - 19 220,70 грн. (2,61 га); 2009р. - 2011р. - 24 105,21 грн.;

2008р. - ОСОБА_9 - 19 220,57 грн. (2,6 га).; 2009р. - 2011р. - 24 110,87 грн.

Враховуюче вищевикладене нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2009-2011 pp. зросла на коефіцієнт - 1,254127 грн. В 2011 році згідно з протоколом засідання засновників підприємства прийнято рішення щодо збільшення розміру орендної плати з 3 відсотків до 5,02 відсотків від вартості земельного паю, про що складено додаткову угоду від 18.10.2011р. №б/н та доручено директору підприємства ТОВ «Райський сад» внести зміни до договорів оренди земельних ділянок. Вважає, що не проведена своєчасно індексація землі призвела до заниження суми податкового зобов'язання з орендної плати за використання земельних ділянок.

Однак, на порушення постанови КМУ від 12.05.2000р. № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель», п. 13.3 ст. 13, п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, при нарахуванні доходу фізичним особам не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2009-2011р.р. в сумі 849,84 грн. (арк. справи 16 - 17).

Крім того, зазначено, що позивач є платником екологічного податку, а тому повинен подавати податкові декларації з цього податку. У зв'язку з їх неподанням було встановлено порушення п. 250.9 ст. 250 Податкового кодексу України.

Стосовно визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб судом встановлено наступне.

Так, актом перевірки визначено, що працівнику платника податків, а саме, ОСОБА_10, незаконно, без наявності його заяви надано соціальну пільгу з податку на доходи фізичних осіб за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року (арк. справи 23, том 1).

Згідно з п.п. 6.1.1. п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;

Відповідно до п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону № 889, платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

За приписами п.п. 6.5.1. п. 6.5 ст. 6 Закону № 889 податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

В матеріалах справи містяться розрахунково-платіжні відомості щодо нарахування заробітної плати, які свідчать про те, що сума доходу розраховувалась з урахуванням податкової соціальної пільги (арк. справи 41 - 58, том 2), заява про застосування якої до перевірки не надана.

Позивач в своїх письмових поясненнях вказує, що пільга ОСОБА_10 дійсно у вказаний період нараховувалась, як доказ, надає заяву про застосування податкової соціальної пільги від 30.12.2008р. та заяву про відмову від застосування податкової соціальної пільги від 01.11.2009р. та вказує на те, що податковим органом не враховано вказані документи під час перевірки, оскільки заява про застосування пільги датується 30.12.2008р., тобто, не входить в перевіряємий період (арк. справи 192 - 196, том 1).

Суд не приймає вказані доводи позивача з наступних підстав.

В позовній заяві позивачем зазначено, що під час нарахування та виплати доходу пільги працівникам не нараховувались, дохід виплачувався без врахування будь-яких пільг. Під час розгляду справи позивач змінив свою позицію та зазначив, що підтверджуючі документи не враховані працівниками податкового органу. Однак, з матеріалів справи не вбачається, що позивач надавав ці документи під час перевірки, навпаки, позивач не заперечує, що вказані документи під час перевірки перевіряючим не надавались (арк. справи 193, том 1).

Суд звертає увагу на те, що перевірка здійснювалась за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., тобто, дата 01.11.2009р. увійшла в перевіряємий період, а тому заяву про відмову від застосування податкової соціальної пільги від 01.11.2009р. позивач мав надати під час проведення перевірки. До того ж, позивачем було надано до податкового органу заперечення на акт перевірки від 09.04.2012р. № 63/230/34335340. У вказаних запереченнях позивач ніяким чином не спростував відомості щодо неправомірного донарахування сум податку з доходів фізичних осіб у зв'язку із застосуванням податкової соціальної пільги, взагалі не заперечував з вказаного питання, документи, підтверджуючі правомірність нарахування пільги не надавав.

Враховуючи викладене, суд не приймає надані в якості доказів заяву про застосування податкової соціальної пільги від 30.12.2008р. та заяву про відмову від застосування податкової соціальної пільги від 01.11.2009р.

Таким чином, суд доходить висновку про правомірність нарахування податковим органом податку на доходи з фізичних осіб в частині неправомірного застосування позивачем податкової соціальної пільги в сумі 453,10 грн.

Крім того, судом розглянуто здійснення підприємством операцій, пов'язаних з виплатою фізичним особам орендної плати за оренду земельних паїв.

Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правила передання в оренду землі регламентується Законом України від 06.10.1998р. № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161).

Згідно зі ст. 1 Закону № 161 оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 15 Закону № 161 до істотних умов договору оренди землі відноситься в тому числі орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 2 ст. 21 Закону № 161 передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону № 161 орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 161 зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Як вбачається з системного аналізу зазначених норм, законодавець виокремлює поняття «розмір орендної плати» та «індексація орендної плати», індексація впливає на розмір орендної плати, однак, вони не є тотожніми.

Судом визнається той факт, що зміна умов договору оренди в частині, що стосується розміру орендної плати може змінюватись за згодою сторін.

Однак, в даному випадку мова йде не про розмір орендної плати, а про розмір індексації грошової оцінки земельних паїв. Вказані відносини були законодавчо врегульовані Земельним кодексом України, постановою КМ України від 12.05.2000р. № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель», а тому є імперативними, тобто, обов'язковими для виконання.

Відповідно до ст. 201 Земельного кодексу України грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою КМ України № 783, грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт, що визначається за формулою: Кі = [І - 10] : 100, де І - середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

При цьому, слід зазначити, якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Інформування власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію грошової оцінки земель проводиться Державним комітетом по земельних ресурсах, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

В договорах оренди, укладених позивачем з фізичними особами в п. 2.3.5 окремо відзначено, що розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту: за згодою сторін; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України; у випадку індексації грошової вартості паю, орендна плата підвищується пропорційно (арк. справи 103-161).

Тобто, позивачем при укладанні договорів вже було погоджено питання щодо зміни розміру орендної плати у випадку зміни індексації грошової оцінки землі.

При цьому, слід зазначити, що в акті перевірки визначено податкове зобов'язання з урахуванням листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.01.2010р. № 641/22/6-10, яким встановлено коефіцієнти індексації землі, в тому числі на 2009 рік в розмірі 1,059.

На підставі даного листа відповідачем встановлено порушення постанови КМУ від 12.05.2000р. № 783 за 2009, 2010, 2011 роки.

Суд звертає увагу на те що, згідно з вказаною постановою, індексація грошової оцінки земель проводиться щорічно станом на 1 січня поточного року. На виконання вказаної норми Державним комітетом України із земельних ресурсів розроблено та надіслано для виконання лист від 11.01.2011р. № 344/22/6-11.

Вказаним листом визначено індекс нормативної грошової оцінки земель станом 01.01.2011р. за 2010 рік, що дорівнює 1,0, який відповідно до п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України розраховано виходячи з індексу споживчих цін за 2010 рік - 109,4%.

При цьому, слід зазначити, згідно з п. 1 Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою КМ України № 783 було встановлено, якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться (вказана постанова була чинною до 08.02.2011р.).

Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу державної податкової служби і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Однак, відповідачем приписи Податкового кодексу, листа Державного комітету України із земельних ресурсів 11.01.2011р. № 344/22/6-11 під час проведення перевірки враховано не було, порушень позивачем ст. 289 Податкового кодексу України та вказаного листа за 2010-2011 роки - не встановлено.

Крім викладеного, суд зауважує, що постанова КМ України від 12.05.2000р. № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» втратила чинність з 08.02.2010р. згідно з постановою КМ України від 31.01.2011р. № 56.

Що стосується нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за спірними договорами оренди в 2009 році, відповідно до п.п. 9.1.1. п. 9.1 ст. 9 Закону України від 22.05.2003р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.

Тобто, в 2009 році позивач був податковим агентом за спірними договорами оренди та сплаченого фізичним особам доходу, обов'язок по проведенню індексації у разі її зміни встановлений позивачем в договорах оренди, індексація проведена та встановлено листом Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.01.2010р. № 641/22/6-10, у відповідності до чинного законодавства, індекс на 2009 рік 1,059.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач в 2009 році повинен був перерахувати індекс грошової оцінки земельних ділянок та нарахувати та д сплатити податок з доходів фізичних осіб за цей період, недоплата складає 182,32 грн. Відповідачем частково не доведено порушення ТОВ «Райський сад» постанови КМ України від 12.05.2000р. № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» за 2010-2011 роки, а тому донарахування податку з доходів фізичних осіб у вказаній частині є неправомірним.

Стосовно визначення порушення позивачем п. 250.9 ст. 250 Податкового кодексу України, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 Кодексу, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Таким чином, платниками екологічного податку є юридичні і фізичні особи, які здійснюють види діяльності, передбачені пунктами 240.1.1 - 240.1.5 ст. 240 ПКУ.

Разом з цим, не є платниками податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері (п. 240.5 ст. 240 ПКУ).

У відповідності до пп. 242.1.3 ст. 242 ПКУ об'єктом оподаткування в тому числі є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

При цьому, розміщенням відходів, у розумінні пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу та ст. 1 Закону України «Про відходи», є зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

А спеціально відведеними місцями, згідно зі ст. 1 Закону України «Про відходи», є місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Отже, як слідує із системного аналізу вказаних правових норм, платниками екологічного податку, прийнятно до предмету даної адміністративної справи, є особи, які здійснюють викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, утворення, тимчасове зберігання радіоактивних відходів.

Як вбачається з довідки ЄДРПОУ АА № 545711, ТОВ «Райський сад» здійснює наступні види діяльності за КВЕД-2010: 01.24 - вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; 10.39 - інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; 10.89 - виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.; 16.31 - оптова торгівля фруктами й овочами; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 47.29 - роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах (арк. справи 46).

Позивач у 2010 році був платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, що підтверджується наданим ним до податкового органу податковим розрахунком від 11.01.2011р. У вказаному розрахунку платником податків самостійно визначено суму податкового зобов'язання за викиди пересувними джерелами забруднення в розмірі 4,37 грн. (арк. справи 198 - 202, том 1). Вказаний факт позивачем не заперечується.

Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 250.9 статті 250 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті.

Таким чином, суд вважає, що суб'єкт господарювання, який був у 2010 році платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, має право не подавати податкові декларації з екологічного податку у 2011 році, зважаючи на приписи п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України, у разі повідомлення ним відповідного органу державної податкової служби про те, що він з початку 2011 року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів, склавши заяву про відсутність у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі суб'єкт господарювання, який був у 2010 році платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, зобов'язаний подавати податкові декларації екологічного податку за звітні періоди 2011 року. При цьому у разі неподання заяви про відсутність у звітному 2011 році об'єкта обчислення екологічного податку та за умови неподання податкової декларації з екологічного податку відповідачем правомірно визначено у податковому повідомленні-рішенні від 26.04.2012р. № 0000/220/2242 суму штрафної санкції за неподання податкових декларацій з екологічного податку в суми 342,00 грн.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем частково не було порушено вимог податкового законодавства на суму 667,52 грн. з податку на доходи фізичних осіб, застосування до нього штрафних санкцій в сумі 166,88 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2012р. № 0007501740/2209 є безпідставним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем частково не було доведено неправомірність дій ТОВ «Райський сад» при формуванні податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не в повному обсязі доведено, що оскаржувані податкове повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райський сад» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової службі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26.04.2012р. № 0007501740/2209 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 1 628,68 грн., в тому числі за основним платежем - 1 302,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 325,74 грн., від 26.04.2012р. № 000015/220/2242 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 342,00 грн. - задовольнити частково.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення - рішення від 26.04.2012р. № 0007501740/2209 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 834,40 грн., в тому числі за основним платежем - 667,52 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 166,88 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райський сад» витрати по сплаті судового збору у розмірі 217 грн. 04 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 липня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 3 серпня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.