Постанова

від 02.10.2012 по справі 2а/0570/6694/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 року справа №2а/0570/6694/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Карпушової О.В.,

суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М.,

секретар судового засідання Барбаш Л.О.

за участю сторін: представник позивача Колпахч'ян Г.Й.

представники відповідача Наумова О.В., Плохута Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райський сад» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райський сад» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

05.06.12 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Райський сад» подано до суду позов до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової службі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26.04.2012р. №0007501740/2209 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 1628,68 грн., у тому числі за основним платежем - 1302,94грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 325,74 грн., від 26.04.2012р. №000015/220/2242 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 342,00 грн. Позов обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно визначив у акті виїзної позапланової перевірки від 09.04.2012р. №63/230/34335340 порушення п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 13.3 ст. 13, п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14., п.п. 49 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим необґрунтовано визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосовано штрафні санкції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2012 р. позовні вимоги задоволено частково: визнано частково недійсним податкове повідомлення - рішення від 26.04.2012р. № 0007501740/2209 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 834,40 грн., в тому числі за основним платежем - 667,52 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 166,88 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт господарювання, який був у 2010 році платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, зобов'язаний був подавати податкові декларації екологічного податку за звітні періоди 2011 року, оскільки не повідомив відповідний орган державної податкової служби про те, що він з початку 2011 року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів, внаслідок чого, суд зазначив, що відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції за неподання позивачем податкових декларацій з екологічного податку. Крім того, суд першої інстанції вказав, що згідно постанови КМУ від 12.05.2000р. індексація грошової оцінки земель проводиться щорічно станом на 1 січня поточного року. На виконання вказаної норми Державним комітетом України із земельних ресурсів розроблено та надіслано для виконання лист від 11.01.2011р. № 344/22/6-11. Позивач при укладенні договорів оренди погодив питання щодо зміни розміру орендної плати у випадку зміни індексації грошової оцінки землі. Отже, суд першої інстанції зазначив, що оскільки індекс на 2009 рік склав 1,059, то позивач, як податковий агент, зобов'язаний був провести індексацію у разі її зміни. Податкове повідомлення-рішення від 26.04.2012р. № 0007501740/2209 визнано частково недійсним в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 834,40 грн. Щодо порушень за 2010-2011 рік суд вказав, що відповідачем приписи Податкового кодексу, листа Державного комітету України із земельних ресурсів 11.01.2011р. № 344/22/6-11 під час проведення перевірки враховано, отже, порушень позивачем ст. 289 Податкового кодексу України та вказаного листа за 2010-2011 роки - не встановлено. Також суд першої інстанції визнав правильним висновок податкового органу, що працівнику платника податків, а саме ОСОБА_5, незаконно, без відповідної заяви, надано соціальну пільгу з податку на доходи фізичних осіб за період січень 2009 р. по жовтень 2009 р.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2012 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що податковий орган в супереч положенням податкового законодавства, порядок начислення і утримання податку з фізичних осіб, вимагає від підприємства сплатити у виді податку з доходу фізичних осіб з сум, які орендатор у виді доходу не отримував (не нараховані та не сплачені), тобто, на думку апелянта відсутній об'єкт оподаткування, отже, зазначив апелянт підстав для нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб немає. Крім того, апелянтом зазначено, що документи, які були надані в ході слухання справи спростовують висновки податкового органу щодо порушення підприємством вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги.

Представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представників відповідача, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга частково обґрунтована, підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Райський сад» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області 04.08.2006р., включене до ЄДРПОУ за номером 34335340 (т.1 а.с.45), перебуває на податковому обліку в Мар'їнській ОДПІ з 04.08.2006р.

З 23.03.2012р. по 02.04.2012р. Мар'їнською ОДПІ Донецької області ДПС проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки складено акт № 63/230/34335340 та керівником податкового органу 26.04.2012р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, прийняті податкові повідомлення-рішення № 0007501740/2209, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1302,94 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 325,74 грн. та № 000015/220/2242, яким до позивача застосовані штрафні санкції за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях в сумі 342,00 грн. (т.1 а.с. 32, 34).

В акті перевірки вказано, що в ході перевірки виявлено, що працівнику підприємства, яким не подано заяву по формі, визначеній центральним податковим органом, безпідставно надана податкова соціальна пільга ( Наказ ДПА України від 30.09.2003р. №461), у зв'язку з чим донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2009р. у сумі 453,10 грн. (арк. справи 14).

Крім того, відповідач в акті перевірки вказав, що при здійсненні підприємством операцій, пов'язаних з виплатою фізичним особам орендної плати за оренду нерухомості встановлено, що згідно з п.п. 2.3.1 договорів оренди між власниками земельних паїв-орендодавцями та орендатором - ТОВ «Райський сад» poзмір орендної плати за земельний пай складає 3 відсотка від вартості паю. Згідно з п. 2.3.5 розмір орендної плати переглядається у випадку індексації грошової вартості паю, орендна плата підвищується пропорційно. На виконання постанови КМУ від 12.05.2000р. № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» Державним комітетом України із земельних pecypciв листом від 11.01.2010р. № 641/22/6-10 повідомлено про те, що грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даними станом на 01.04.1996р. та грошова оцінка сільськогосподарських угідь, яка проведена станом на 01.07.1995р., підлягає індексації станом на 01.01.2009р. на коефіцієнт 1,254127 який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 2007 piк - 1,028, за 2008 piк - 1,152, за 2009 рік - 1,059. Отже, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2009-2011 pp. зросла на коефіцієнт - 1,254127 грн. Згідно з укладеними договорами оренди від 05.02.2007р. між власниками земельних ділянок та орендарем ТОВ «Райський сад», вартість земельних ділянок складає: 2008р. - ОСОБА_6 - 19 220,71 грн. (2,16 га); 2009р. - 2011р. - 24 105,21 грн.; 2008р. - ОСОБА_7 - 19 220,75 грн. (2,18 га); 2009р. - 2011р. - 24 105,26 грн.; 2008р. - ОСОБА_8 - 19 220,57 грн. (2,6 га); 2009р. - 2011р. - 24 105,04 грн.; 2008р. - ОСОБА_9 - 965,91 грн. (0,13 га); 2009р. - 2011р. - 1 211,37 грн.; 2008р. - ОСОБА_10 - 19220,72 грн. (2,37 га); 2009р. - 2011р. - 24 105,22 грн.; 2008р. - ОСОБА_11 - 19 220,72 грн. (2,29 га); 2009р. - 2011р. - 24 105,22 грн.; 2008р. - ОСОБА_12 - 19 220,70 грн. (2,61 га); 2009р. - 2011р. - 24 105,21 грн.; 2008р. - ОСОБА_13 - 19 220,57 грн. (2,6 га).; 2009р. - 2011р. - 24 110,87 грн. Таким чином, враховуюче вищевикладене нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2009-2011 pp. зросла на коефіцієнт - 1,254127 грн. В 2011 році згідно з протоколом засідання засновників підприємства прийнято рішення щодо збільшення розміру орендної плати з 3 відсотків до 5,02 відсотків від вартості земельного паю, про що складено додаткову угоду від 18.10.2011р. №б/н та доручено директору підприємства ТОВ «Райський сад» внести зміни до договорів оренди земельних ділянок. Отже, податковий орган вважає, що підприємством не проведено своєчасно індексацію землі, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з орендної плати за використання земельних ділянок. Тобто, порушено постанову КМУ від 12.05.2000р. № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель», п. 13.3 ст. 13, п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме, при нарахуванні доходу фізичним особам не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2009-2011р.р. в сумі 849,84 грн. (т.1 а.с.16 - 17).

Також податковим органом в акті перевірки зроблений висновок, що позивач є платником екологічного податку, а тому повинен подавати податкові декларації з цього податку, і у зв'язку з їх неподанням було встановлено порушення п. 250.9 ст. 250 Податкового кодексу України.

Вищенаведені обставини підтверджені матеріалами справи.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон № 889), який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин, визначав поняття податку - податок з доходів фізичних осіб; оподаткування - порядок, пов'язаний з визначенням об'єкта оподаткування, обчисленням та сплатою (утриманням) податку з доходів фізичних осіб; платник податку (у відповідних відмінках) - платник податку з доходів фізичних осіб. Податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону № 889 будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати (з урахуванням вимог п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону № 889), на суму податкової соціальної пільги у poзмipi, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно п.п. 6.3.2 п. 6.3. ст.6 Закону 889, платник податку надає працедавцю заяву про самостійний вибір місця застосування податкової пільги по формі, визначеній центральним податковим органом.

За приписами п.п. 6.5.1. п. 6.5 ст. 6 Закону 889 податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи податковим органом в ході перевірки було виявлено, що працівник підприємства ОСОБА_5 не подав заяву про надання йому соціальної пільги з податку на доходи фізичних осіб у період з січня 2009р. по жовтень 2009р. Форма такої заяви визначена Наказом ДПА України від 30.09.2003р. №461. В матеріалах справи містяться розрахунково-платіжні відомості щодо нарахування заробітної плати ОСОБА_5, відповідно до яких сума доходу розраховувалась з урахуванням податкової соціальної пільги (т.2 а.с. 41-58).

З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування податковим органом податку на доходи з фізичних осіб в частині неправомірного застосування позивачем податкової соціальної пільги в сумі 453,10 грн., оскільки позивач під час перевірки не надав податковому органу заяву ОСОБА_5 про застосування соціальної пільги з податку на доходи фізичних осіб у період з січня 2009р. по жовтень 2009р. Зазначені обставини апелянтом не спростовано.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що заява ОСОБА_5 про застосування соціальної пільги не була своєчасно надана податковому органу, оскільки датована 30.12.2008р., а документи за вказаний період до перевірки не надавались, оскільки не входили до періоду який перевірявся відповідачем.

Згідно п. 44.6 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що заява ОСОБА_5 від 30.12.2008р., яку позивач надав в ході слухання справи в суді, не можна вважати доказом підстав застосування підприємством податкової соціальної пільги.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що підприємством безпідставно надано працівнику податкову соціальну пільгу, оскільки така заява від нього не надходила, у зв'язку з чим, податковим органом правомірно донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2009р. у сумі 453,10 грн. .

Щодо решти висновків суду першої інстанції колегія суддів з ними не погоджується, назначає наступне.

Згідно п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Пунктом 240.2 вказаного кодексу встановлено, що платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Відповідно до п. 241.1 Податкового кодексу України податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.

Статтею 242 Податкового кодексу України визначено об'єкт та база оподаткування. Згідно п. 250.1 цього кодексу, базовий податковий (звітний) період дорівнює

календарному кварталу.

Пунктом 250.9 статті 250 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, а саме, що позивач є платником екологічного податку і повинен подавати податкові декларації з цього податку, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач у 2010 році був платником збору за забруднення навколишнього природного середовища,то він автоматично становиться платником екологічного податку, отже зобов'язаний відповідно до вищевказаних норм чи подати заяву про не планування здійснення викидів, чи подавати своєчасно податкові декларації.

Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, що позивач є суб'єктом господарювання який здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ним палива. З акту перевірки не вбачається, що податкових орган з'ясовував обставини використання підприємством пересувних джерел забруднення, які використовують паливо, не з'ясовував наявність у підприємства вказаних джерел забруднення, тощо.

Позиція відповідача, що оскільки позивач у 2010 році був платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, то він автоматично стає платником екологічного податку, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки вона не ґрунтується на нормі закону.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26.04.2012р. №0000/15/220/2242 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 342,00 грн. підлягає визнанню як протиправне та скасуванню, оскільки відповідачем не доведено, що позивач є платником екологічного податку, отже зобов'язаний подавати своєчасно податкові декларації з цього податку.

Стосовно іншого висновку суду першої інстанції, що підприємством безпідставно не проведено своєчасно індексацію землі, і при нарахуванні доходу фізичним особам не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2009р., отже було занижено суми податкового зобов'язання з орендної плати за використання земельних ділянок, колегія суддів зазначає, що з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується.

Приймаючи до уваги норми вищевказаного Закону № 889 (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин), Податкового кодексу України та матеріали справи, колегія суддів вважає, що відсутній об'єкт оподаткування, оскільки підприємство не отримало дохід з якої податковий орган вважає необхідно утримати податок з доходів фізичних осіб, отже, підстав для нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб немає. Доводи апелянта заслуговують уваги, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 26.04.2012р. № 0007501740/2209 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 1062,30грн., в тому числі за основним платежем - 849,84грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 212,46грн., підлягає визнанню як протиправне та частковому скасуванню.

На підставі вказаного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Повний текст постанови виготовлено 05.10.2012 року.

Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райський сад» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року, задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райський сад» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райський сад» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 26.04.2012р. № 0000/15/220/2242 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 342,00 грн.

Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.04.2012р. № 0007501740/2209 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 1062,30грн., в тому числі за основним платежем - 849,84грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 212,46грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райський сад» судові витрати у розмірі 44грн.04коп. за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постанову суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення її в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон