Рішення

від 27.11.2008 по справі 5020-3/150

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/150

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"27" листопада 2008 р. справа № 5020-3/150

За позовом:Приватного підприємства "Рябушка"(99053, м. Севастополь, вул. Федоровська, 53, кв.36)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірідіс"(99058, м. Севастополь, вул. Пролетарська, 21, кв.18)

про:стягнення заборгованості за Договором № 20 від 26.12.2007 в сумі 48 367,77 грн.: основний борг в сумі 32 653,40 грн., 3% річних –1 106,06 грн. індекс інфляції –8 607,30 грн., пеня –6 001,01 грн.

Суддя В.О. Головко

Представники:

позивача –Южанінова Т.В., юрисконсульт, довіреність б/н від 06.10.2008р.;

відповідача –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

14.10.2008 позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення заборгованості за договором постачання продуктів харчування № 20 від 26.12.2007 в сумі 54 970,31грн., з яких: основний борг –38 753,40 грн., 3% річних –1 106,06 грн., індекс інфляції – 8 607,30 грн., пеня –6 503,55 грн.

Ухвалою суду від 16.10.2008 порушено провадження у справі.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання 27.11.2008 не забезпечив, хоча про дату, місце і час засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про причини нез'явлення не повідомив, вимоги ухвали суду від 20.11.2008 не виконав: витребувані судом документи не надав.

Проте, надіслав на адресу суду відзив на позов (вх. № 15722 від 12.11.2008), в якому визнав основний борг в розмірі 32 653,40 грн.

Під час розгляду справи позивач в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог до 54 970,31 грн., з яких: основний борг –38 753,40 грн., 3% річних – 1 106,06 грн., індекс інфляції –8 607,30 грн., пеня –6 001,01 грн., також просить стягнути з відповідача судові витрати в сумі 663,00грн. (а.с.88-89).

У судовому засіданні 27.11.2008 представник Позивача надав суду друге клопотання про зменшення позовних вимог до 48 367,77 грн., з яких: основний борг –32 653,40 грн., 3% річних –1 106,06 грн., індекс інфляції –8 607,30 грн., пеня –6 001,01 грн. (а.с.96).

Зменшення позовних вимог приймається судом, позаяк ці дії не суперечать законодавству, не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з нез'явленням в судові засідання представника відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, позивачем надані докази, що підтверджують обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

26.12.2007 між Приватним підприємством "Рябушка" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірідіс" (Замовник) укладено Договір постачання № 20, згідно з яким Постачальник зобов'язаний постачати Замовнику продукти харчування, а Замовник прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Пунктом 5.2.1. Договору передбачені умови оплати: здійснюється 100% передоплата товару Замовником у формі безготівкового розрахунку протягом 1-го банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури від представника Постачальника, не рахуючи дня його отримання. Фактом оплати є дата надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

На виконання умов Договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 208 137,18 грн. за розрахунковими накладними:

- № 1-00000013 від 04.01.2008 на суму   6 336,01 грн.;

- № 1-00000023 від  08.01.2008 на суму  2 336,41 грн.;

- № 1-00000043 від  10.01.2008 на суму  8 715,05 грн.;

- № 1-00000042 від 10.01.2008 на суму   7 787,84 грн.;

- № 1-00000069 від 15.01.2008 на суму   4 017,22 грн.;

- № 1-00000072 від 15.01.2008 на суму   5 239,03 грн.;

- № 1-00000083 від 17.01.2008 на суму   6 262,23 грн.;

- № 1-00000085 від 17.01.2008 на суму 14 166,48 грн.;

- № 1-00000109 від 21.01.2008 на суму   4 437,43 грн.;

- № 1-00000112 від 22.01.2008 на суму   1 274,41 грн.;

- № 1-00000127 від 24.01.2008 на суму   6 337,43 грн.;

- № 1-00000129 від 24.01.2008 на суму 13 882,07 грн.;

- № 1-00000156 від 28.01.2008 на суму 12 324,86 грн.;

- № 1-00000164 від 29.01.2008 на суму      205,20 грн.;

- № 1-00000172 від 31.01.2008 на суму   8 458,32 грн.;

- № 1-00000176 від 31.01.2008 на суму 13 845,73 грн.;

- № 1-00000197 від 04.02.2008 на суму   6 473,92 грн.;

- № 1-00000222 від 07.02.2008 на суму   7 568,72 грн.;

- № 1-00000225 від 07.02.2008 на суму 13 427,04 грн.;

- № 1-00000242 від 11.02.2008 на суму   3 463,51 грн.;

- № 1-00000254 від 14.02.2008 на суму   8 911,43 грн.;

- № 1-00000259 від 14.02.2008 на суму   7 532,44 грн.;

- № 1-00000282 від 18.02.2008 на суму   1 231,20 грн.;

- № 1-00000294 від 21.02.2008 на суму      410,40 грн.;

- № 1-00000299 від 21.02.2008 на суму   2 462,40 грн.;

- № 1-00000306 від 22.02.2008 на суму 15 015,00 грн.;

- № 1-00000330 від 26.02.2008 на суму   6 465,60 грн.;

- № 1-00000347 від 28.02.2008 на суму   4 377,00 грн.;

- № 1-00000348 від 28.02.2008 на суму   5 305,80 грн.;

- № 1-00000611 від 11.04.2008 на суму   9 867,00 грн.                    (а.с.45-59).

За отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 175 483,78 грн., що підтверджується банківськими виписками:

- № 1-00000008 від 16.01.2008 на суму  17 387,47 грн.

- № 1-00000012 від 22.01.2008 на суму  13 026,87 грн

- № 1-00000017 від 29.01.2008 на суму  24 445,93 грн.

- № 1-00000021 від 04.02.2008 на суму  25 931,34 грн.

- № 1-00000024 від 16.01.2008 на суму   8 458,32 грн.

- № 1-00000027 від 12.02.2008 на суму   4 530,06 грн.

- № 1-00000033 від 22.02.2008 на суму  21 845,73 грн.

- № 1-00000039 від 26.02.2008 на суму  10 000,00 грн.

- № 1-00000043 від 29.02.2008 на суму    9 900,96 грн.

- № 1-00000052 від 14.03.2008 на суму    5 000,00 грн.

- № 1-00000057 від 19.03.2008 на суму    9 725,83 грн.

- № 1-00000073 від 10.04.2008 на суму  12 011,43 грн.

- № 1-00000093 від 13.05.2008 на суму    2 432,44 грн.

- № 1-00000110 від 06.06.2008 на суму    2 410,40 грн.

- № 1-00000115 від 13.06.2008 на суму    4 377,00 грн.

- № 1-00000170 від 03.09.2008 на суму    2 000,00 грн.

- № 1-00000183 від 22.09.2008 на суму    1 000,00 грн.

- № 1-00000187 від 26.09.2008 на суму    1 000,00 грн.                    (а.с.67-84).

10.06.2008 сторони провели звірення взаєморозрахунків, про що складено двосторонній акт (а.с.14). З наданого акту вбачається, що за відповідачем станом на 10.06.2008 рахується заборгованість в сумі 41030,40 грн.

Після 10.06.2008 постачання продуктів харчування позивачем відповідачу не здійснювалось, проте останній провів декілька платежів на користь позивача на загальну суму 8377,00 грн.

Таким чином, на час розгляду справи заборгованість за відомостями позивача складає 32 653,40 грн., яка підлягає стягненню.

Спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 20 від 26.12.2007 в частині оплати отриманого за договором товару.

Правовідносини сторін регулюються статтями 525, 526, 546, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 193, 230, 232 Господарського кодексу України.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Згідно з частиною 3 статті 549 пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за недотримання строків оплати товару згідно з п. 3 та п. 5.2 цього Договору, Замовник сплачує Постачальнику неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нарахована пеня в сумі 6001,01 грн. за період з 13.04.2008 по 13.10.2008, яка підлягає стягненню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Так, позивачем на суму заборгованості по кожній розрахунковій накладній за період з 05.01.2008 по 13.10.2008 нараховані індекс інфляції в розмірі 8607,30 грн. і 3% річних в розмірі 1106,06 грн., які також підлягають стягненню.

Заборгованість підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не надав доказів погашення заборгованості, проте визнав заборгованість в частині основного боргу в сумі 32653,40 грн.

За змістом частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи те, що дії відповідача щодо визнання позову в частині основного боргу в сумі 32653,40 грн. не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Решта вимог також підлягають задоволенню, оскільки підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому суд не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження величини облікової ставки НБУ, оскільки нормативно-правовий акт, який регулює це питання, є загальнодоступним в будь-якій інформаційній системі. Зокрема, облікова ставка Національного банку України в розмірі 10% річних встановлена з 01.01.2008 постановою Правління Національного банку України від 29.12.2007 № 492 "Про регулювання грошово-кредитного ринку". Стосовно інших зауважень суд погоджується із відповідачем, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, як це передбачено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи зазначений припис, позивач здійснив інший розрахунок, де нарахування штрафних санкцій обмежене 6-місячним строком.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що позивач помилково застосував облікову ставку НБУ з 30.04.2008 на рівні 10%, в той час коли відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21.04.2008 № 107 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" вона встановлена на рівні 12% річних.

Разом з тим, за накладними № 1-00000156 від 28.01.2008, № 1-00000222 від 07.02.2008, № 1-00000225 від 07.02.2008, № 1-00000306 від 22.02.2008, по яких оплата здійснювалась відповідачем частинами, позивач неправильно визначив період прострочення, рахуючи його від останнього платежу.

За розрахунком суду недоврахована позивачем сума пені становить 401,56 грн.

(4970,80 грн. –4569,24 грн. = 401,56 грн., де:

4970,80 грн. –сума пені за розрахунком суду за вказаними накладними, а також накладними № 1-00000330 від 26.02.2008, № 1-00000348 від 28.02.2008, № 1-00000611 від 11.04.2008;

4569,24 грн. –сума пені по цих же накладних за розрахунком позивача).

Втім, з огляду на приписи пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України за відсутності клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення пені у заявленому позивачем розмірі –в сумі 6001,01 грн.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 549,70 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Беручи до уваги викладене, керуючись статтями 525, 526, 546, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 193, 230, 232 Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 77, ч. 5 ст. 78, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,  –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірідіс" (99058,           м. Севастополь, вул. Пролетарська, 21, кв. 18; ідентифікаційний код 31682896,    р/с 6083733866001 в СФ "Приватбанк", МФО 324935) на користь Приватного підприємства "Рябушка" (99053, м. Севастополь, вул. Федоровська, 53, кв. 36,  ідентифікаційний код 31331453, р/с 2600801883928 в ОАО "Укрексимбанк"            м. Севастополя, МФО 384986) основний борг в розмірі 32 653,40 грн., 3% річних –1 106,06 грн. індекс інфляції –8 607,30 грн., пеню –6 001,01 грн., державне мито в сумі 549,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                 В.О. Головко

Рішення оформлено i підписано

в порядку статті 84 ГПК України

01.12.2008

Розсилка:

1.          Приватне підприємство "Рябушка"

(99053, м. Севастополь, вул. Федоровська, 53, кв.36)

2.          Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірідіс"

(99058, м. Севастополь, вул. Пролетарська, 21, кв.18)

3.          Справа

4.          Наряд