Рішення

від 31.07.2012 по справі 14/55/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

31 липня 2012 р. Справа 14/55/2012/5003

за позовом : приватного підприємства "Трак-Шина-Сервіс" (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Промислова, 21)

до : приватного підприємства "ОСВ-Будсервіс" (23208, Вінницька область, Вінницький район, с. Парпурівці, вул. Шевченка 50-А)

про стягнення 21307 грн.

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача : Когутницький В.М., довіреність № б/н від 29.05.2012 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 24.11.1994 року, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 04.02.1998 р.

відповідача : не з"явився,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Трак-Шина-Сервіс" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "ОСВ-Будсервіс" 21307 грн. заборгованості за порушення умов укладеного між сторонами договору поставки №35/11 П від 24.052011 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 22 червня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №14/55/2012/5003 та призначено до розгляду на 12.07.2012 року.

12.07.2012 р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 31.07.2012 р. у зв'язку з неявкою відповідача та неподання сторонами витребовуваних документів.

На визначену дату (31.07.2012 р.) в судове засідання з'явився представник позивача та подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій вказує на допущення позивачем арифметичної помилки та просить стягнути з відповідача борг в сумі 17 940 грн. та штраф в сумі 179,40 грн.

Дана заява прийнята судом до розгляду, як така, що подана у відповідності до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки в судове засідання не повідомив, витребувані судом документи не надав. Конверти з ухвалами від 22.06.2012р. та 12.07.2012р. повернулися до суду з відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою не проживає".

Слід зауважити, що ухвали суду від 22.06.2012р. та 12.07.2012р. відповідачу надіслано кореспонденцією за адресою: 23208, Вінницька область, Вінницький район, с. Парпурівці, вул. Шевченка, 50 А.

Згідно довідки Головного управління статистики у Вінницькі області серія АА 023744 та Свідоцтва про державну реєстрацію ПП "ОСВ-Будсервіс" місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: 23208, Вінницька область, Вінницький район, с. Парпурівці, вул. Шевченка, 50 А, яка є ідентичною тій, по якій було направлено згадані вище ухвали.

В силу вимог ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Окрім того, при неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документів. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.05.2011р. між приватним підприємством "Трак-Шина-Сервіс" (Постачальник) та приватним підприємством "ОСВ-Будсервіс" (Покупець) укладено договір № 35/11 П (а.с. 5-7).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві автомобільні товари. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній виданій постачальником, яка її підписання сторонами має силу специфікації. Сторони погодили, що всі товари, отримані покупцем від постачальника, вважаться, якщо не обговорено інше, отриманими на виконання цього Договору.

Продаж товару здійснюється за договірними цінами. Ціна товару вказана у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору (п.п. 2.1, 2.2 Договору).

Товар вважається прийнятим і таким, що належить покупцю з моменту підписання видаткової накладної представником покупця (п. 5.3. Договору).

Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару покупцю чи уповноваженому представнику і підписання ним видаткової накладної (п. 6.1. Договору).

Розділом 3 Договору сторони погодили порядок розрахунків.

Оплата за товар здійснюється наступним чином: перерахування грошової суми покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту проведення відвантаження (п.п. 3.1., 3.1.1. Договору)

Підставою для оплати є рахунок або видаткова накладна (п. 3.3. Договору).

За затримку платежів у відповідності до п. 3 цього Договору на термін до 30 днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від загальної вартості невиконаного зобов'язання (п. 10.2. Договору).

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до договору № 35/11 П від 24.05.2011 р. позивач виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними № 926 від 26.05.2011 р. на суму 36 020 грн. 00 коп. (а.с. 8), № 950 від 27.05.2011 р. на суму 7000 грн. 00 коп. (а.с. 9), № 1030 від 02.06.2011 р. на суму 3 520 грн. 00 коп. (а.с. 10), поясненнями представника позивача та іншими матеріалами справи.

Всього згідно Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 46 540 грн. 00 коп.

Товар був прийнятий відповідачем в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується згаданими вище накладними, а саме підписами уповноважених осіб відповідача та відтиском печатки підприємства відповідача.

На виконання умов Договору відповідач згідно платіжних доручень № 19 від 16.06.2011р., № 23 від 21.06.2011р., № 20 від 21.06.2011р., № 27 від 30.06.2011р., № 38 від 03.08.2011р., № 28 від 05.08.2011р., № 42 від 10.08.2011р., № 44 від 18.08.2011р., № 20 від 26.08.2011р., № 22 від 08.09.2011р. перерахував на рахунок позивача грошові кошти в загальному розмірі 28 600 грн. 0 коп.

26.01.2012 р. позивачем було направлено на адресу реєстрації відповідача, претензію №56 від 26.01.2012р. про сплату суми заборгованості, яка повернута відділенням поштового зв'язку з написом наступного змісту "за зазначеною адресою не проживає" (а.с.11-12).

Непроведення відповідачем остаточних розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору № 35/11 П від 24.05.2011р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 17 940 грн. 00 коп. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 179 грн. 40 коп. штрафу, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.10.2 Договору за затримку платежів у відповідності до п. 3 цього Договору на термін до 30 днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від загальної вартості невиконаного зобовязанняу випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Таким чином, суд вважає, що вимога щодо штрафу є правомірною, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору.

Разом з тим, позивачем заявлено до відшкодування за рахунок відповідача фактично понесених витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 4000 грн. 00 коп.. За результатами розгляду цієї вимоги суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач змушений був звернутись до адвоката за юридичною допомогою та захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається із матеріалів справи 20.01.2012 року між приватним підприємством "Трак-Шина-Сервіс" (замовник) та адвокатом Когутницьким В.М. (виконавець) (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 24.11.1994р.) укладено договір № 1/1 щодо надання юридичних послуг.

Згідно з предметом Договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надання консультаційних в усному, письмовому та електронному вигляді в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, представляти інтереси замовника у Господарському суді Вінницької області без будь-яких процесуальних обмежень за позовом ПП "Трак-Шина-Сервіс" до ПП "ОСВ-Будсервіс" щодо повернення боргу.

Відповідно до п. 4.1. Договору замовник здійснює 100% попередню оплату в розмірі 4 000 грн. 00 коп. готівкою або перераховує на розрахунковий рахунок виконавця. В підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката суду надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 1/1 від 20.01.2012р.

Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що матеріалами справи підтверджується понесення позивачем 4 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що вказана сума є правомірною та підлягає відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу та штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі судового збору суд враховує припис, який міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 31 грн. 50 коп. надмірно сплаченого збору виходячи з того, що ціна позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог складає 18 119 грн. 40 коп. з огляду на що розмір сплаченого судового збору повинен становити 1 609 грн. 50 коп., в той час як позивачем сплачено 1 641 грн.00 коп..

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "ОСВ-Будсервіс" (23208, Вінницька область, Вінницький район, с. Парпурівці, вул. Шевченка, 50-А, код ЄДРПОУ 34364223, р/р 2600236923301(980) в ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" , м. Харків, МФО 350824) на користь приватного підприємства "Трак-Шина-Сервіс" (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Промислова, 21, код ЄДРПОУ 37023311, р/р 2600707539001 в "ЕРДЕ БАНК", м. Київ, МФО 380667) 17 940 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок гривень) основного боргу, 179 грн. 40 коп. (сто сімдесят дев'ять гривень сорок копійок) штрафу, 1 609 грн. 50 коп. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) витрат зі сплати судового збору, 4 000 грн. 00 коп. (чотири тисячі гривень) витрат на правову допомогу.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повернути приватному підприємству "Трак-Шина-Сервіс" (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Промислова, 21, код ЄДРПОУ 37023311, р/р 2600707539001 в "ЕРДЕ БАНК", м. Київ, МФО 380667) судовий збір в розмірі 31 грн. 50 коп., перерахований платіжним дорученням № 426 від 20.04.2012 року.

Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України приватному підприємству "Трак-Шина-Сервіс" судового збору в розмірі 31 грн. 50 коп., перерахованого платіжним дорученням № 426 від 20.04.2012 року. Оригінал платіжного доручення № 426 від 20.04.2012 року знаходиться в матеріалах справи 14/55/2012/5003.

Оригінал рішення надіслати позивачу, копію відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 06 серпня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Промислова, 21)

3 - відповідачу (23208, Вінницька область, Вінницький район, с. Парпурівці, вул. Шевченка 50-А)