Рішення

від 31.07.2012 по справі 5009/1928/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/41/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.12 Справа № 5009/1928/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтура»(69035, м. Запоріжжя, вулиця Рекордна, 26-а, офіс 211)

до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС»(71504, Запорізька область, місто Енергодар, вул. Промислова, 133)

про стягнення 4 994 220 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники:

від позивача: Логвіненко Д.А., протокол № 2 від 22.04.2011 р.;

від відповідача: Нагорний Р.С., довіреність № 774 від 04.12.2012 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 23.05.2012 року звернувся позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Хімтура»з позовною заявою до відповідача -державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС»про стягнення 5 188 800,00 грн. спричиненої шкоди (завданих збитків). В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на ст. 225 Господарського кодексу України та ст.ст. 15, 16, 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 25.05.2011 року порушено провадження у справі № 5009/1928/12. Справі присвоєно номер провадження 18/41/12, судове засідання призначене на 13.06.2012 р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 13.06.2012 р. судом, у відповідності до ст. 22 ГПК України, було прийнято до розгляду та задоволено клопотання позивача про зменшення розміру заявлених позовних вимог. На підставі чого, судом розглянуті вимоги про стягнення з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС»4 994 220 грн. спричиненої шкоди (завданих збитків).

З метою врегулювання спору мирним шляхом в судових засіданнях оголошувалися перерви спочатку до 26.06.2012 р., потім до 12.07.2012 р. Ухвалою суду від 12.07.2012 р. продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 31.07.2012 р. В судовому засіданні 31.07.2012 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог з урахуванням їх уточнень, мотивуючи свою позицію наступним: позивач замовив у Великобританії органічні хімічні сполуки, які містить у своєму складі карбоксильні (кислотні) групи «TRILON BS»з метою їх подальшої реалізації СУЛП «ХІМІМПЕКС»ТОВ. В свою чергу, СУЛП «ХІМІМПЕКС»ТОВ уклало 27.04.2011 р. з ДП «НАЕК «Енергоатом»в особі директора ВП «Атомкомплект»договір поставки зазначених хімічних сполук для здійснення промивки парогенераторів для потреб ВП «Запорізька АЕС» та повинно було поставити хімічні сполуки протягом 30 днів з дня укладення договору. Однак, 08.04.2011 р. під час ввезення товару на митну територію України, хімічні сполуки були вилучені працівниками слідчого управління СБУ в Запорізькій області та передані 28.04.2011 р. на зберігання у відділ хімії управління виробничо-технологічної комплектаціїї ВП «ЗАЕС» . За фактом незаконного переміщення вогнезахисних матеріалів та органічних хімічних сполук через митний кордон України 29.04.2011 р. порушено кримінальну справу № 658, яку 17.01.2012 р. було закрито на підставі п. 2 ст. 6, ст. 213 КПК України, у зв'язку із відсутністю складу злочину. Позивач, керуючись ст. 81 КПК України, звернувся до УСБУ у Запорізькій області щодо повернення вилученого товару. У відповідь УСБУ у Запорізькій області повідомило позивачеві, що ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом»у зв'язку із терміновою необхідністю використало товар у виробничих цілях; УСБУ у Запорізькій області порадило позивачеві звернутися до ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом»для вирішення питання щодо повернення вилученого майна або сплати його вартості. Відповідний лист-вимога про відшкодування збитків направлявся ВП «ЗАЕС»ДП «НАЕК «Енергоатом», однак не був задоволений, що і стало підставою для звернення до господарського суду за захистом своїх прав і інтересів.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив, в обґрунтування заперечень посилався на те, що позивачем документально не доведена загальна сума завданих йому реальних збитків. Крім того, звернув увагу суду на те, що відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.03.2012 р. в адміністративній справі №0814/2642/2012 було встановлено, що вартість товару за договором № СНЕМТURA2011 від 24.01.2011 р. складає 116 332,50 євро (1 293 151,09 грн.), що є значно менше суми, яка заявлена позивачем. Стосовно відшкодування витрат в сумі 794 029,38 грн., пов'язаних з транспортуванням та митним оформленням, зазначив, що в наданих позивачем документах (договір № 105/11 від 22.03.2011 р., платіжні доручення № 99 від 28.10.2011 р., № 121 від 06.12.2011 р.) не міститься інформація, що послуги за зазначеним договором та оплата цих послуг були пов'язані з перевезенням саме певного товару. Також вказав, що позивачем не доведено, що витрати на ПДВ в сумі 787 074,38 грн., послуги митного контролю в сумі 6 554,40 грн., послуги з утилізації тари в сумі 345,60 грн., послуги фітосанітарного контролю в сумі 55 грн. були понесенні останнім у зв'язку з митним оформленням товару, обумовленого в позові. Щодо вимог про стягнення шкоди (збитків) у вигляді неотриманого прибутку (втраченої вигоди) зазначив, що ВП ЗАЕС лише з листа начальника слідчого відділу УБУ в Запорізькій області від 15.05.2012 р. № 59/14/1744нт дізнався, що переданий на зберігання товар не мав статусу речових доказі в кримінальній справі № 658, а відтак на нього не розповсюджувався особливий режим поводження. Зважаючи на нагальну потребу у здійсненні відмивання парогенератору в рамках планово-попереджувального ремонту блоку № 6 ВП ЗАЕС, про що керівництво УСБУ в Запорізькій області було повідомлено листом від 22.04.11 №28-13/9886, відповідачем було використано переданий на зберігання товар, про що листом від 28.04.11 р. № 28- 13/10260 було повідомлено УСБУ в Запорізькій області. Заперечень з боку УСБУ в Запорізькій області щодо використання вилученого в ході дослідчої перевірки товару ВП ЗАЕС не отримав. Крім того, позивачем неправомірно завищений розмір шкоди у вигляді неодержаного прибутку, оскільки він розрахований виходячи з кількості товару, зазначеної в договорі № 75/11 від 31.03.11 р., укладеного між позивачем та ТОВ СУЛП «Хімімпекс»(40 000 кг). В той же час, кількість отриманого на зберігання та використаного відповідачем товару складає 38 500 кг. У зв'язку з викладеним, відповідач просив відмовити в позові.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімтура»(далі позивач) та компанія HELIA ASSETS LLP (Великобританія) 03.03.2011 р. уклали контракт № UА-0303, за умовами якого позивач отримав у власність органічні сполуки певного хімічного складу -діамін, які містять у своєму складі карбоксильні (кислотні) групи «TRILON BS»(етилендіамінтетраоцетова кислота), виробництва фірми «BASF»(Німеччина) з метою його подальшої реалізації у власній господарській діяльності.

Відповідно до додатку № 1 до контракту № UА-0303 від 03.03.2011 р. загальна вартість товару склала 358 225 євро, що за курсом НБУ на момент ввезення на митну територію України дорівнювало 3 897 979,88 грн.

Пунктом 10.1 контракту встановлено, що всі збори, мита та податки, що пов'язані з укладанням цього контракту, які стягуються в країні покупця, несе покупець, а поза межами країни покупця -продавець.

Факт виконання зобов'язань щодо передачі у власність позивачу кислоти підтверджується інвойсами № 02/250311 від 25.03.2011 р. (на суму 171 325 євро) та №01/250311 від 25.03.2011 р. (на суму 171 325 євро).

Позивач уклав з ТОВ «Ренус Ревайвел»(м. Обухів) (експедитор) договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 105/11 від 22.03.2011 р., за умовами якого ТОВ «Ренус Ревайвел»зобов'язалось організувати за рахунок ТОВ «Хімтура»транспортно-експедиційне обслуговування щодо перевезення вантажів замовника в міжнародному сполучені.

З метою доставки етилендіамінтетраоцетової кислоти до України, позивач замовив ТОВ «Ренус Ревайвел»організацію міжнародного перевезення по маршруту Німеччина, Людвигсхафен -Україна, м. Запоріжжя (розмитнення), м. Енергодар (розвантаження) за умовами, що відповідають заявкам №№ 1, 2 від 23.03.2011 р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом. Вартість фрахту по кожній заявці склала 3300,00 євро, всього 6600,00 євро. Згідно актів виконаних робіт від 31.03.2011 р. №№ РР-0331/006, РР-0331/007 загальна вартість робіт по кожному склала 38133,18 грн., що дорівнює 76 266,36 грн.

ТОВ «Хімтура»в подальшому мало намір реалізувати вказаний товар на користь спільного українсько-латвійського підприємства «Хімімпекс»(товариство з обмеженою відповідальністю), у зв'язку з чим сторонами було укладено 31.03.2011 р. договір № 75/11, відповідно до якого СУЛП «Хімімпекс»ТОВ придбає передбачений договором товар у кількості 40 000,00 кг за ціною 129,72 грн./кг на суму 5 188 800,00 грн., у тому числі ПДВ 864 800,00 грн.

Пунктом 5.1 договору № 75/11 від 31.03.2011 р. (у редакції Додаткової угоди № 2 від 20.05.2011 р.) сторони узгодили обов'язок ТОВ «Хімтура»поставити товар у місто Енергодар (Запорізька область), вулиця Промислова, 133 не пізніше 25 травня 2012 р.

В свою чергу 27.04.2011 р. СУЛП «Хімімпекс»ТОВ уклало з ДП НАЕК «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» договір поставки № 1116111129, відповідно до п. 1.1. якого СУЛП «Хімімпекс»ТОВ зобов'язалося поставити, а ДП НАЕК «Енергоатом»прийняти реагенти для промивки парогенераторів ВП «Запорізька АЕС».

З матеріалів справи вбачається, що після прибуття хімічних сполук під митний контроль Запорізької митниці (Україна), вони були позивачем належним чином розмитнені, витрати на митне оформлення товару, понесені позивачем дорівнюють 794 029,38 грн. та складаються зі сплати: ПДВ 787 074,38 грн. (платіжне доручення № 3 від 05.04.2011 р.), послуг митного контролю 6 554,40 грн. (платіжне доручення № 8 від 27.04.2011 р.), послуг з утилізації тари 345,60 грн. (платіжне доручення № 2 від 05.04.2011 р.), послуг фітосанітарного контролю 55,00 грн. (платіжне доручення № 1 від 05.04.2011 р.).

Між тим, як свідчать надані до суду документи, 08.04.2011 р під час ввезення товару на митну територію України його було вилучено працівниками слідчого управління СБУ України по Запорізькій області, про що складено протокол огляду місця події від 08.04.2011 року (а.с. 65-67) і лист Запорізької митниці від 22.04.2011 р. за № 07-01-14-24/2930 (а.с. 68). Вилучений товар передано на зберігання ДП НАЕК «Енергоатом»в особі ВП «Запорізька АЕС», про що свідчать акти приймання-передачі оглянутого і вилученого майна та прийняття матеріально-технічних ресурсів на зберігання від 28.04.2011 р. (а.с. 72-73).

Постановою керівника слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області майора Єни Р.А. 29.04.2011 р. порушено кримінальну справу № 658 за фактом незаконного переміщення вогнезахисних матеріалів та органічних хімічних сполук через митний кордон України.

В подальшому, постановою старшого слідчого 2-го відділення слідчого відділу управління СБУ в Запорізькій області майора юстиції Борисенка О.В. від 17.01.2012 р. вказану кримінальну справу закрито за відсутністю в діях осіб злочину на підставі п. 2 ст. 6, ст. 213 КПК України.

Позивач, листом від 07.05.2012 р., звернувся до УСБУ в Запорізькій з проханням повернути вилучений товар.

У відповідь на звернення позивача, слідчий відділ УСБУ у Запорізькій області листом від 15.05.2012 р. № 59/14/1744 нт повідомив, що згідно листа ДП «НАЕК «Енергоатом»від 28.04.2011 р. № 28-13/10260, у зв'язку з терміновою необхідністю, товар був використаний у виробництві відповідачем. Крім того, у вказаному листі УСБУ у Запорізькій області зазначило, що для вирішення питання про повернення товару або сплати його вартості позивач має звернутися до ВП «Запорізька АЕС»ДП «НАЕК «Енергоатом»(а.с. 86).

Враховуючи зазначене, позивач 28.04.2012 р. звернувся до відповідача з вимогою №28/04/01 про відшкодування спричиненої шкоди (збитків) у розмірі 5 188 800 грн., пов'язаних із незаконним спожиттям товару, яке призвело до виникнення об'єктивної неможливості виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки товару на користь СУЛП «Хімімпекс»ТОВ за договором № 75/11 від 31.03.2011 р. та позбавлення позивача можливості отримати запланований прибуток.

Отже підставою для звернення з позовом до суду стало протиправне діяння ДП НАЕК «Енергоатом»щодо розпорядження товаром, переданим на зберігання, шляхом його використання без згоди ТОВ «Хімтура», як власника товару, внаслідок чого позивач був позбавлений свого майна та можливості отримати прибуток від реалізації товару за договором № 75/11 від 31.03.2011 р.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У статті 15 ЦК України також вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України визначено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, одним із таких способів, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Суд зазначає, що основною формою компенсації заподіяної шкоди потерпілої особи є відшкодування збитків. Можливість використовувати відшкодування збитків як засобу захисту порушених прав виникає у громадян і юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав, тобто незалежно від того, чи є вказівка в тій чи іншій нормі ЦК про таке право.

Згідно наданого позивачем розрахунку реальних збитків на суму 4 768 275,62 грн., вбачається, що до реальних збитків включена вартість товару (етилендіамінтетраоцетова кислота у кількості 38 500 кг.), який було доставлено з Німеччини в сумі 3 897 979,88 грн., витрати на транспортування товару з міста Людвигсхафен (Німеччина) до міста Запоріжжя, міста Енергодар (Україна) в розмірі 76 266,36 грн., витрати на митне оформлення (розмитнення) товару -794 029,38 грн. Відповідно до розрахунку втраченої вигоди, до неї включено неотриманий прибуток за договором № 75/11 від 31.03.2011 р. в розмірі 225 944,38 грн. із розрахунку вартості 38 500 кг товару.

З огляду на вище зазначене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4 994 220 грн. збитків, є обґрунтованою, доведеною, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що дійсно та фактично етилендіамінтетраоцетова кислота призначалася для потреб виробничого процесу відповідача у справі -ВП «ЗАЕС»ДП «НАЕК «Енергоатом», яку останній отримав не в процесі виконання контрагентами умов господарських зобов'язань, а в результаті лише прийняття на зберігання етилендіамінтетраоцетової кислоти, у зв'язку із виконанням правоохоронними та контролюючими органами своїх функцій.

Так, судом було досліджено, що на підставі акту приймання-передачі від 28.04.2011 р. комісія Управління СБУ у Запорізькій області у складі старшого слідчого-криміналіста слідчого відділу Управління СБУ в Запорізькій області майора юстиції Бабенка М.А. та старшого слідчого 2-го відділу Управління СБУ в Запорізькій області майора юстиції Левченка С.Г. передала на зберігання , а начальник відділу хімії УВТК ВП «ЗАЕС» ОСОБА_8 отримав майно (кислота, вогнезахисний матеріал, мінеральна плита), яке було оглянуто та вилучено в ході проведення огляду 28 квітня 2011 р. Також цього дня був підписаний акт приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів на зберігання, відповідно до якого начальник хімічного цеху ОСОБА_9 прийняв товарно-матеріальні цінності -кислоту «TRILON BS», виробництва фірми «BASF»(Німеччина), яка упакована у 1540 паперових мішків.

Норми Цивільного кодексу України дають поняття «зберігання», зокрема, це може означати певний вид господарської діяльності людини, спрямований на забезпечення фізичної, біологічної, хімічної схоронності об'єктів матеріального світу, на недопущення негативного впливу внутрішніх та зовнішніх факторів. Відтак, зберігання стає правовою категорією, оскільки зберігач набуває відповідного юридичного обов'язку забезпечити на певних умовах внутрішню і зовнішню схоронність речі. Водночас під терміном «берегти», «зберігати»необхідно розуміти дбайливе ставлення до когось чи чого-небудь, можливість залишатися у наявності та цілості. Отже, метою зберігання є забезпечення схоронності речі в інтересах її власника.

З аналізу зазначеного слідує, що в наслідок дій відповідача щодо використання товару за своїм бажанням, позивач був протиправно позбавлений своєї власності.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача щодо існування правових підстав для відновлення позивачем свого порушеного права шляхом звернення до суду з вимогами про відшкодування відповідачем спричиненої йому шкоди (збитків).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 ГК України проголошує, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Сторона яка зазнала збитків у вигляді упущеної вигоди, повинна довести, що нею був втрачений саме той прибуток, який вона могла б одержати від втілення договірних відносин із контрагентом.

Упущена вигода полягає в тому, що всупереч очікуванню майнові активи суб'єкта не збільшилися. Розмір упущеної вигоди визначається лише приблизно, оскільки не відомо, які фактори могли б вплинути на прибуток. Позивач має довести реальну можливість отримання грошових сум якби його право не було порушено. Теоретичні припущення щодо абстрактних доходів не беруться до уваги при вирішенні питання про відшкодування упущеної вигоди.

З огляду на вище зазначене, суд прийшов до висновку, що вимога про стягнення з відповідача реальних збитків у сумі 4 768 275,62 грн. та 225 944,38 грн. втраченої вигоди, підлягає задоволенню, у зв'язку із її доведеністю.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача, наведені у відзиві та повідомлені суду, є хибними та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (ДП НАЕК «Енергоатом»01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, код ЄДРПОУ 24584661; ВП «ЗАЕС»71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, будинок 133, код ЄДРПОУ 19355964, р/р 2600812082 у АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтура»(69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 26-А, офіс 211, код ЄДРПОУ 37407920, р/р 26007319208 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 4 994 220,00 грн. (чотири мільйони дев'ятсот дев'яносто чотири тисячі двісті двадцять грн. 00 коп.) збитків, 64 380,00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 10 днів із дня його оформлення і підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 06 серпня 2012 р .