Рішення

від 03.08.2012 по справі 5017/1255/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2012 р.Справа № 5017/1255/2012

За позовом: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРРУМ плюс";

про розірвання договору.

Головуючий суддя - Власова С.Г.

Судді - Лічман Л.В.

Цісельський О.В.

В засіданні приймали участь:

від (ДП "ІМТП") позивача: Мишко О.В. (за довіреністю);

від (ТОВ "ФЕРРУМ плюс") відповідача: Гринько Т.А. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 24.04.2012 р. за вх. № 1895/2012 до господарського суду Одеської області звернулось Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРРУМ плюс" про розірвання договору № 81-о про спільну діяльність.

Ухвалою від 26.04.2012 р. було порушено провадження у справі, справі присвоєно № 5017/1255/2012.

04.07.2012 р. справу № 5017/1255/2012 було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області та ухвалою від 27.07.2012 р. вказану справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Власова С.Г., судді: Лічман Л.В., Цісельський О.В.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 11.06.2012 р. за вх. № 17860/2012 надав письмове обґрунтування позовних вимог, 18.06.2012 р. за вх. № 18856/2012 письмові пояснення по справі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, 14.05.2012 р. за вх. № 14617/2012 надав відзив на позов, 08.06.2012 р. за вх. № 17626/2012 доповнення до відзиву, 18.06.2012 р. за вх. № 18773/2012 пояснення № 1 по справі, 20.06.2012 р. за вх. № 19150/2012 клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, 02.07.2012 р. за вх. № 20202/2012 додаткове обґрунтування призначення судової експертизи та 02.07.2012 р. за вх. № 20205 пояснення №2 по справі.

Позивач вважає проведення судової експертизи недоцільним, про що зазначив у запереченнях від 03.07.2012 р. за вх. № 20309/2012.

Клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи судом не задовольняється з огляду на те, що завданням бухгалтерської експертизи є встановлення документальної обґрунтованості нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місяця їх утворення, а також розміру заподіяної шкоди, правильності документального оформлення операцій прийому, реалізації товарно-матеріальних цінностей та інші завдання, виконання яких пов'язано з перевіркою додержання порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності, що не стосується суті спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

28.02.2003р. між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феррум плюс" був укладений договір № 81-0 про сумісну діяльність, відповідно до умов якого сторони договору спільно діють для досягнення спільної господарської мети зі створення та експлуатації спеціалізованого Комплексу для переробки імпортної руди навалом на виробничій території 2-го терміналу "Порту", прилеглій до причалу № 10. Відповідно до п. 14.1 договору термін його дії становить 10 років, набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.04.2013 р.

02.08.2005 р. між Портом та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої сторони домовились доповнити договір пунктом: "4.1.8 не допускати зменшення величини прибутку Порту проти досягнутого рівня поточного року" та пунктом 4.3.10 щодо обов'язку відповідача збільшувати щороку на 6% вантажообіг у порівнянні з базовим роком.

Додатковою угодою від 14.07.2006 р. сторони доповнили розділ 10 договору пунктом 10.3 в якому обумовлено, що спільна діяльність буде визнаватись ефективною при умові забезпечення річного чистого прибутку (прибутку до розподілу) не менше ніж 1 200 тис.грн. у 2007 році з урахуванням його щорічного збільшення на 5 %, починаючи з 2008 року.

Посилаючись на п. 4.3.1 Договору, Позивач наполягає на тому, що Відповідач зобов'язаний забезпечувати завантаження СД обсягом вантажів необхідних для виконання договору шляхом залучення клієнтів, вносячи пропозиції порту щодо укладення договорів з ними.

Позивач зазначає, що при укладенні договору № 81-0 виходив з того, що вантажообіг через зону діяльності СД буде збільшуватись згідно умов договору, та величина прибутку Порту від СД не буде зменшуватись, а відповідачем буде постійно проводитись робота щодо залучення вантажопотоків в порт.

Згідно пункту 14.3 договору сторони домовились, що у випадках встановлення недоцільності або неможливості подальшого здійснення сумісної діяльності або встановлення неминучості одержання негативного фінансового результату такої діяльності будь-яка сторона має право внести пропозиції про дострокове розірвання даного договору, що має бути розглянуто у місячний термін.

Позивач наполягає на тому, що Відповідачем порушуються умови договору в частині виконання зобов'язань за договором, і тому вважає, що подальше здійснення сумісної діяльності є недоцільним. 30.01.2012 р. Позивач надіслав на адресу відповідача лист № 68/17-2-07-439 з пропозицією щодо розірвання договору.

Відповідач листом №471 від 22.02.2012 р. повідомив, що не згоден на розірвання даного договору, посилаючись на те, що на його думку договір є ефективним, що відповідачем здійснюються заходи для залучення додаткових вантажопотоків в порт та вживаються заходи щодо модернізації конвеєрного комплексу.

Позивач стверджує, що за 2011 рік сумісною діяльністю було перевантажено 612 193,44 тон руди, при цьому вантажовласником цієї руди була лише одна юридична особа ПП "Валлєта". З листа ПП «Валлєта»вбачається, що воно звернулося до порту, як окремого суб'єкта господарювання з проханням укласти договір на перевантаження марганцевої руди. 9 липня 2010 року було укладено відповідний договір саме з портом, як окремим суб'єктом господарювання. При цьому, за умовами договору, послуги ПП «Валлєта»можуть надаватись, як портом, так і сумісною діяльністю, аналогічно оплата послуг може здійснюватись на рахунок порту або рахунок спільної діяльності в залежності від того хто саме надає послуги. Таким чином, Позивач наполягає на тому ,що вантаж ПП «Валлєта»було залучено до сумісної діяльності саме портом.

Враховуючи, що за своєю природою договір про спільну діяльність є довірчою угодою, оскільки відносини між сторонами ґрунтуються на взаємній довірі, Позивач зазначає, що учасники сумісної діяльності ввіряють одне одному своє майно, яке за взаємною згодою повинно використовуватися виключно для досягнення поставленої мети на благо усіх учасників. В договорі про сумісну діяльність - мета є загальною для усіх учасників, та ні одна із сторін не вправі збагачуватися за рахунок іншої.

Позивач наполягає на тому, що фінансові результати від сумісної діяльності за договором досягаються виключно завдяки діяльності порту, а участь відповідача у договорі обмежується лише отриманням коштів від використання комплексу з переробки руди, оскільки від виконання своїх обов'язків за договором Відповідач ухиляється, що робить неможливим досягнення сторонами спільної мети.

Підставою розірвання договору Позивач також вказує неможливість подальшого здійснення сумісної діяльності. Так, договір був укладений у 2003 році, проте на день подачі позову ,конвеєрний комплекс, що є внеском відповідача до сумісної діяльності знаходиться в незадовільному технічному стані та його подальша експлуатація може привести до травмування персоналу порту та завдання збитків навколишньому природньому середовищу. З акту перевірки конвеєру вбачається, що не проводиться ремонт механізмів комплексу відсутні або зламані елементи комплексу, які необхідні для забезпечення екологічної безпеки та вимог з охорони праці. Крім того теруправління Держгірпромнагляду неодноразово зупиняло роботу комплексу через невідповідність його вимогам з охорони праці, що також призводить до настання негативних фінансових наслідків від сумісної діяльності.

Також, як на підставу для розірвання договору, Позивач посилається на п. 14.3 Договору, яким сторони встановили, що у разі встановлення неминучості одержання негативного фінансового результату спільної діяльності договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін. З акту результатів роботи спільної діяльності за листопад 2011 року вбачається, що дохід від спільної діяльності склав 356 533,44 грн., а витрати від спільної діяльності склали 2 079 794,49 грн., тобто збиток від спільної діяльності в листопаді 2011 року склав 1 723 261,05 грн. В грудні 2011 року дохід від спільної діяльності склав 1 168 267,95 грн., а витрати від спільної діяльності склали 2 683 661,6 грн., тобто, збиток від спільної діяльності в грудні 2011 року склав 1 515 393,65 грн., і таким чином за період з листопада по грудень 2011 року збиток від спільної діяльності склав 3 238 654,7 грн.

Позивач стверджує, що вищезазначені обставини також підтверджені аудиторським звітом КРУ в Одеській області за результатами державного фінансового аудиту окремих господарських операцій на ДП "Іллічівський морський торговельний порт" за 2009 рік №00-13/460 від 19.07.2010 р.

З урахуванням вищевикладеного Позивач просить суд розірвати договір № 81-о про спільну діяльність, укладений між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" а ТОВ "ФЕРРУМ плюс".

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства з огляду на те ,що договір про сумісну діяльність № 81-0 був укладений згідно вимог цивільного законодавства України, а керівництво сумісною діяльністю і порядок ведення спільних справ за договором про сумісну діяльність покладено на Порт згідно розділу 3 договору та саме Порт 9 років дії договору здійснював безпосереднє фінансове та експлуатаційне управління спеціалізованим комплексом з переробки імпортної руди.

Відповідач також наполягає на тому, що виходячи з умов Договору про сумісну діяльність, і Порт і ТОВ "Феррум Плюс" сумісно зобов'язалися при здійсненні сумісної діяльності залучати клієнтуру для забезпечення завантаження СД обсягом вантажів.

Також, посилаючись на умови п.4.3.2. Договору, Відповідач вказує, що не має права самостійно залучати клієнтів-вантажовласників, а залучення клієнтів можливе лише через внесення пропозицій Порту та наполягає на тому, що належним чином виконує свої зобов'язання щодо залучення вантажопотоків шляхом звернення до Порту з відповідними пропозиціями, що, на його думку, підтверджується листуванням. Проте вирішення питання щодо перевалки цих вантажів через виробничі потужності СД приймається лише одноособово Портом.

Щодо номенклатури вантажів, які оброблюються потужностями СД, Відповідач пояснив, що враховуючи технологічні можливості конвеєрного комплексу для переробки імпортної руди та враховуючи після кризову зміну потреби вітчизняної металургії і об'єктивні світові зміни у структурі вантажних перевезень, з 2010 року потужностями сумісної діяльності перероблювався різноманітний додатковий вантажопотік, в т.ч. окрім марганцевої руди перероблювався вантаж агломерат руди та вугілля. За сумісним погодженням сторін оброблюються також інші додаткові вантажі (вугілля, агломерат руди та інш.). Порт, протягом дії договору про сумісну діяльність погоджував до обробки такі додаткові вантажі у зв'язку з тим, що технічний стан виробничих потужностей дозволяє обробляти зазначені вантажі і така перевалка є прибутковою для сумісної діяльності.

З приводу доцільності та ефективності договору про сумісну діяльність, Відповідач зазначає, що Позивач у позовній заяві, аналізує збиткові результати роботи сумісної діяльності лише за листопад 2011 р. та грудень 2011 р., проте як умовами п. 10.3 договору про сумісну діяльність, ефективність та доцільність сумісної діяльності визначається виключно по річним фінансовим показникам прибутку.

Відповідач наполягає на тому, що договір про сумісну діяльність фактично виконується сторонами належним чином, сторони отримують прибуток від зазначеної діяльності, а також відсутні істотні порушення умов договору, що свідчить про відсутність підстав для розірвання договору про сумісну діяльність.

З урахуванням вищевикладеного Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Як вже зазначалось вище, 28.02.2003р. між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феррум плюс" був укладений договір № 81-о про сумісну діяльність, відповідно до умов якого сторони договору спільно діють для досягнення спільної господарської мети зі створення та експлуатації спеціалізованого Комплексу для переробки імпортної руди навалом на виробничій території 2-го терміналу "Порту", прилеглій до причалу № 10.

Відповідно до п.3.1. Договору керівництво сумісною діяльністю і порядок ведення спільних справ покладається на порт.

Умовами п. 14.1 Договору визначено, що термін його дії становить 10 років, набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.04.2013 р.

02.08.2005 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 81-о про сумісну діяльність, якою сторони, зокрема, доповнили договір пунктом 4.1.8 - не допускати зменшення величини прибутку Порту проти досягнутого рівня поточного року, та пунктом 4.3.10 -збільшувати щороку на 6 % вантажообіг у порівнянні з базовим роком.

14.07.2006 р. сторонами була укладена додаткова угода, якою, зокрема, було доповнено розділ 10 договору пунктом 10.3., відповідно до якого діяльність, передбачена цим Договором, буде признаватися ефективною при умові забезпечення річного чистого прибутку (прибутку до розподілу) не менше ніж 1 200 тис.грн. у 2007 році з урахуванням його щорічного збільшення на 5 %, починаючи з 2008 року.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

При цьому, п.14.3 Договору встановлено що у випадках встановлення недоцільності або неможливості подальшого здійснення сумісної діяльності або встановлення неминучості одержання негативного фінансового результату такої діяльності будь-яка сторона має право внести пропозиції про дострокове розірвання даного договору, що має бути розглянуто у місячний термін.

З матеріалів справи , а саме з актів результатів роботи спільної діяльності за листопад та грудень 2011 р. вбачається, що збиток від спільної діяльності в листопаді 2011 р. склав 1 723261,05 грн., а в грудні відповідно 1 515 393,65 грн. За перший квартал 2012 р. збиток від спільної діяльності дорівнює 871 445,00 грн. Таким чином , на підставі вищевикладеного , суд вважає обґрунтованими твердження Позивача про стійку тенденцію зменшення доходів від спільної діяльності, одержання негативного фінансового результату та збільшення витрат у зв'язку з її проведенням.

Крім того, згідно Додатку 2 до договору № 81-о про сумісну діяльність Відповідач передав Порту для здійснення спільної діяльності у тимчасове користування переважувальний комплекс руд кольорових металів за актом приймання -передачі від 28.02 2003 р. ( а.с.20-23 т.1). З моменту укладання договору та на час розгляду справи в суді , внесене в межах договору Відповідачем майно залишається власністю ТОВ "Феррум плюс" та фактично використовується сторонами в межах сумісної діяльності для досягнення спільної мети зі створення та експлуатації спеціалізованого Комплексу для переробки імпортної руди навалом на виробничій території 2-го терміналу "Порту", прилеглій до причалу № 10.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 07 травня 2012 р. під час проведення планової перевірки дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці, територіальним управлінням Держгіпромнагляду в Одеській області, виявлено відсутність у Відповідача дозволу органів Держгіпромнагляду з охорони праці на експлуатацію конвеєрних ліній №1,2,3 які згідно Додатку 2 до договору № 81-о про сумісну діяльність були передані Відповідачем Порту для здійснення спільної діяльності у тимчасове користування .

У зв'язку з відсутністю вказаного дозволу з 07.05.2012 р. заборонено експлуатацію переважувального комплексу, що робить неможливим досягнення спільної господарської мети зі створення та експлуатації спеціалізованого Комплексу.

Таким чином Відповідач не забезпечив можливість експлуатації спеціалізованого Комплексу, переданого Порту для здійснення спільної діяльності.

Крім того відповідачем в ході розгляду справи не надано суду належних доказів забезпечення завантаження СД обсягом вантажів необхідних для виконання договору шляхом залучення клієнтів та внесення пропозицій порту щодо укладення договорів та збільшення прибутку порту згідно умов договору від сумісної діяльності.

З огляду на викладене суд вважає цілком обґрунтованими та доведеними посилання Позивача на положення п.14.3 Договору, згідно якого у випадках встановлення недоцільності або неможливості подальшого здійснення сумісної діяльності або встановлення неминучості одержання негативного фінансового результату такої діяльності будь-яка сторона має право на дострокове розірвання даного договору.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" задовольнити.

2. Розірвати договір № 81-о про спільну діяльність, укладений між державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (код 01125672) та товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРРУМ плюс" (код 31116735).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРРУМ плюс" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Корабельна, 4/1-Н, код 31116735) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код 01125672) - 1073 грн. судового збору.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 03.08.2012 р.

Головуючий суддя Власова С.Г.

Суддя Лічман Л.В.

Суддя Цісельський О.В.