Постанова

від 24.12.2012 по справі 5017/1255/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р. Справа № 5017/1255/2012

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррум плюс" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 06.09.2012р. (головуючий суддя Мацюра П.Ф., судді: Андрєєва Е.І., Ліпчанська Н.В.) у справі№ 5017/1255/2012 Господарського суду Одеської області за позовомДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Феррум плюс" пророзірвання договору, за участю представників позивачаКузнецов Р.В.; відповідачаГринько Т.В.;

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2012 року до Господарського суду Одеської області звернулось Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРРУМ плюс" про розірвання договору № 81-о про спільну діяльність.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2012 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 р., позов задоволено повністю: розірвано договір № 81-о про спільну діяльність, укладений між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРРУМ плюс".

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення про відмову у позові.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст. 610, 625, 651 ЦК України, ст.ст. 22, 41 ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили наступне.

Між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феррум плюс" 28.02.2003 р. був укладений договір № 81-0 про сумісну діяльність, відповідно до умов якого сторони договору спільно діють для досягнення спільної господарської мети зі створення та експлуатації спеціалізованого Комплексу для переробки імпортної руди навалом на виробничій території 2-го терміналу "Порту", прилеглій до причалу № 10. Відповідно до п. 14.1 договору термін його дії становить 10 років, набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.04.2013 р.

Між Портом та відповідачем 02.08.2005 р. укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої сторони домовились доповнити договір пунктом: "4.1.8 не допускати зменшення величини прибутку Порту проти досягнутого рівня поточного року" та пунктом 4.3.10 щодо обов'язку відповідача збільшувати щороку на 6% вантажообіг у порівнянні з базовим роком.

Додатковою угодою від 14.07.2006 р. сторони доповнили розділ 10 договору пунктом 10.3, в якому обумовлено, що спільна діяльність буде визнаватись ефективною за умови забезпечення річного чистого прибутку (прибутку до розподілу) не менш як 1200 тис. грн. у 2007 році з урахуванням його щорічного збільшення на 5 %, починаючи з 2008 року.

Згідно з пунктом 14.3 договору сторони домовились, що у випадках встановлення недоцільності або неможливості подальшого здійснення сумісної діяльності або встановлення неминучості одержання негативного фінансового результату такої діяльності будь-яка сторона має право внести пропозиції про дострокове розірвання даного договору, що має бути розглянуто у місячний термін.

Позивач 30.01.2012 р. надіслав на адресу відповідача лист № 68/17-2-07-439 з пропозицією щодо розірвання договору через те, що подальше здійснення спільної діяльності є недоцільним.

Відповідач листом № 471 від 22.02.2012 р. повідомив, що не згоден на розірвання даного договору, посилаючись на те, що, на його думку, договір є ефективним, відповідачем вживаються заходи із залучення додаткових вантажопотоків в порт та заходи з модернізації конвеєрного комплексу.

Відповідно до п. 3.1 Договору керівництво сумісною діяльністю і порядок ведення спільних справ покладається на порт.

Судами встановлено, що згідно з актами результатів роботи спільної діяльності за листопад та грудень 2011 року збиток від спільної діяльності в листопаді 2011 р. склав 1.723.261,05 грн., а в грудні відповідно 1.515.393,65 грн. За перший квартал 2012 року збиток від спільної діяльності становить 871.445,00 грн.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про зменшення доходів від спільної діяльності, одержання негативного фінансового результату та збільшення витрат у зв'язку з її проведенням.

Крім того, згідно з Додатком 2 до договору № 81-о про сумісну діяльність відповідач передав Порту для здійснення спільної діяльності у тимчасове користування переважувальний комплекс руд кольорових металів за актом приймання-передачі від 28.02.2003 р.

З моменту укладання договору та на час розгляду справи місцевим судом внесене в межах договору відповідачем майно залишається власністю ТОВ "Феррум плюс" та фактично використовується сторонами в межах сумісної діяльності для досягнення спільної мети зі створення та експлуатації спеціалізованого Комплексу для переробки імпортної руди навалом на виробничій території 2-го терміналу "Порту", прилеглій до причалу № 10.

Під час проведення планової перевірки дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці територіальним управлінням Державного комітету України промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляду) в Одеській області 07 травня 2012 року виявлено відсутність у відповідача дозволу органів Держгірпромнагляду з охорони праці на експлуатацію конвеєрних ліній №№ 1, 2, 3, які згідно з Додатком 2 до договору № 81-о про сумісну діяльність були передані відповідачем Порту для здійснення спільної діяльності у тимчасове користування. У зв'язку з відсутністю вказаного дозволу з 07.05.2012 р. заборонено експлуатацію переважувального комплексу, що робить неможливим досягнення спільної господарської мети зі створення та експлуатації спеціалізованого Комплексу.

Таким чином, судами встановлені: недбале використання та експлуатацію конвеєрних ліній №1, 2, 3, виявлені при перевірці управлінням Держгірпромнагляду в Одеській області; відсутність належних доказів забезпечення завантаження СД обсягом вантажів, необхідних для виконання договору, шляхом залучення клієнтів та внесення пропозицій порту щодо укладання договорів та збільшення прибутків порту; наявність збитків від спільної діяльності в листопаді, грудні 2011 року та першому кварталі 2012 року, що призвело до недоцільності подальшого здійснення сумісної діяльності з експлуатації спеціалізованого комплексу для переробки імпортної руди.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є його порушенням.

Відповідно до ст. 629 договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи встановлені судами обставини справи, а також наведені положення пункту 14.3 договору, ч. 2 ст. 1142 ЦК України та інших зазначених норм законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах та обставинах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррум плюс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2012р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 р. у справі №5017/1255/2012 -без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков