Постанова

від 30.07.2012 по справі 18/564/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2012 р. Справа № 18/564/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача -Зайцев О.О., довіреність б/н від 12.07.2012 року.

відповідача -не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1948 П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 24.05.2012 р. у справі № 18/564/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерман Текнікал Сервіс", смт. Макарів, Київська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський домобудівельний комбінат", м. Полтава

про стягнення 27455,23 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Джерман Текнікал Сервіс", смт. Макарів, Київська область звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський домобудівельний комбінат", м. Полтава 27455,23 грн., з яких: 25308,00 грн. основного боргу, 1647,65 грн. - пені, 322,42 грн. - 3% річних, 177,16 грн. -інфляційних втрат, судові витрати просив покласти на відповідача. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги з тих підстав, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт за укладеним між сторонами договором технічного обслуговування № SR 1209/11 від 12.09.2011 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.05.2012 р. (суддя Солодюк О.В.) у справі № 18/564/12 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський домобудівельний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерман Текнікал сервіс" 25308,00 грн. боргу, 1265,40 грн. пені, 177,16 грн. інфляційних втрат, 321,02 грн. 3% річних, 1586,48 грн. - судового збору, в решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості, що пеня, інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на підставі умов вищевказаного договору, відповідних вимог чинного законодавства України та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що його не було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, внаслідок чого господарський суд прийнявши рішення за відсутності його представника, тим самим порушив процесуальні права відповідача, і вказана обставина є підставою для скасування прийнятого по справі рішення. Також зазначає, що станом на 24.05.2012 р., тобто на час винесення рішення, по даним його бухгалтерії заборгованість ТОВ «Полтавський ДБК»перед ТОВ «Джерман Текнікал Сервіс»сплачена в повному обсязі та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився.

До суду повернулась копія ухвали від 14.06.2012 р., яка була направлена на адресу ТОВ "Полтавський домобудівельний комбінат", з довідкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «в зв'язку з закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

До того ж, відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з витягом з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців місцезнаходження відповідача: 36039, Полтавська область, м. Полтава, Київський район, вулиця Сінна, будинок 2/49 (а. с. 45).

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, на те, що нові докази або вимоги у сторін відсутні, відповідач не надав доказів неможливості присутності його представника в даному судовому засіданні, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладений договір технічного обслуговування обладнання № SR 1209/11 від 12.09.11 р., строком дії до 31.12.2012 р.

Відповідно до умов п. 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати технічне обслуговування, діагностику і ремонт всіх машин і агрегатів виробництва фірми "STILL GmbH", належних замовнику (техніка) на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до умов п. 2.5 договору передбачено, що після виконання робіт виконавець повинен надати на підпис замовнику акт виконаних робіт.

На виконання умов договору позивач відповідачеві виконав відповідні роботи, що підтверджується актами виконаних робіт від 28.09.11 р. № 48 КА, від 11.10.11 р. № 54 КА, від 19.10.11 р. № 55 КА (а. с. 11, 13, 14), та виставив рахунки-фактури № 48 КА від 28.09.11 р., № 54 КА від 11.10.11 р., № 55 КА від 19.10.11 р. для оплати отриманих послуг відповідачем на загальну суму 25308,00 грн., на підтвердження чого надав копії, які залучені до матеріалів справи (а. с. 22, 23, 24). Даний факт підтверджується матеріалами справи та відповідачем не оспорюється, та не спростовано.

Відповідно до умов п. 4.1 договору, оплата здійснюється протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акта виконаних робіт, згідно розцінок, вказаних у додатку № 1 до цього договору (а. с. 10), з моменту надання виконавцем повного пакету документів, вказаних у п. 4.2. договору: підписаний уповноваженими представниками обох сторін акт виконаних робіт, податкова накладна, оформлена відповідно до діючого законодавства України, рахунок - фактура.

Відповідно до п. 9.2. договору, у випадку невиконання своїх зобов'язань по оплаті виконаних робіт, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ, що в сумі не повинно перевищувати 5% від вартості виконаних робіт.

Проте, відповідач свої грошові зобов'язання по договору не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 25308,00 грн.

Позивач направив на адресу відповідача претензії № 603 від 21 листопада 2011 року, № 807 від 13 лютого 2012 року (а. с. 15-18) про сплату заборгованості, однак відповідач відповіді на вимоги (претензії) не надав та суму боргу позивачу не сплатив.

Отже, правовідносини сторін складаються з поточного обслуговування, обладнання, та здійснення поточних платежів від кількості робіт.

Обставини щодо несплати відповідачем заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості, що пеня, інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на підставі умов вищевказаного договору та відповідних вимог чинного законодавства України та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір, як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зміст укладеного між сторонами договору свідчить про те, що в ньому містяться елементи договору підряду (виконання робіт з ремонту обладнання та ін.) та договору про надання послуг (надання послуг з технічного обслуговування), а тому до правовідносин, що виникли між сторонами, слід застосовувати положення ст. ст. 837 - 864 Цивільного кодексу України та ст. ст. 901 - 907 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України - за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

А згідно з частиною 1 статті 903 цього ж Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.1 договору, оплата здійснюється протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акта виконаних робіт, згідно з розцінками, вказаними у додатку № 1 до цього договору, з моменту надання виконавцем повного пакету документів, вказаних у пункті 4.2 договору: підписаний уповноваженими представниками обох сторін акт виконаних робіт, податкова накладна, оформлена відповідно до діючого законодавства України, рахунок - фактура.

Відповідно до умов п. 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати технічне обслуговування, діагностику і ремонт всіх машин і агрегатів виробництва фірми "STILL GmbH", належних замовнику (техніка) на умовах, передбачених цим договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання умов договору надавав послуги з технічного обслуговування, про що свідчать наявні у справі акти виконаних робіт (період з вересня 2011 р. -жовтень 2011 р.), проте відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, що підтверджується листами (претензіями) відносно наявності заборгованості відповідача перед позивачем. Докази оплати відповідачем вартості виконаних робіт позивачем у справі відсутні.

Отже відповідач свої грошові зобов'язання по договору не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 25308,00 грн.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 25308,00 грн. заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 9.2. договору у випадку невиконання своїх зобов'язань по оплаті виконаних робіт, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ, що в сумі не повинно перевищувати 5% від вартості виконаних робіт.

Перевіривши правильність нарахування судом пені за період з 25.10.11 р. по 22.03.12 р., судова колегія вважає рішення господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1265,40 грн. законним, обґрунтованим, та таким, що підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 177,16 грн. інфляційних втрат та 321,02 грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Разом з тим, безпідставними є вимоги відповідача про скасування судового рішення по мотивах того, що господарський суд приймаючи рішення нібито належним чином не повідомив відповідача про час та місце розгляду справи, та прийняв рішення за відсутності відповідача, чим, на думку відповідача, порушив його процесуальні права.

При цьому, відповідач в подальшому не вживав заходів щодо реалізації своїх процесуальних прав, в т.ч. щодо направлення в судове засідання свого представника.

При цьому, слід зазначити наступне, суд першої інстанції ухвалами від 02.04.2012 р., 26.04.2012 р. (а.с. 28-30, 40-42) повідомляв відповідача про розгляд справи № 18/564/12 за адресою: 36039, м. Полтава, вулиця Сінна, будинок 2/49, але зазначені ухвали суду були повернуті на адресу суду з відмітками пошти «за закінченням терміну зберігання», також відповідачу було відомо про розгляд справи, що підтверджується наданими позивачем доказами про відправлення йому позовної заяви та доданих до неї відповідачу 26.03.2012 р., що підтверджується фіскальним чеком № 2963 від 26.03.2012 р. та описом вкладення цінного листа на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський домобудівельний комбінат" за поштовою адресою: м. Полтава, вул. Ливарна, 8, 36034 (яка є його поштовою адресою та також зазначена у договорі), та відміткою про отримання 02.04.2012 р. (а. с. 31-32).

У судові засідання апеляційної інстанції відповідач також двічи не з'явився.

Беручи до уваги викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції при розгляді даної справи порушив процесуальні права відповідача. Разом з тим враховуючи, що норми ГПК України передбачають можливість розгляду справи без участі представників сторін, повідомлених про час та місце розгляду справи, за наявними в справі матеріалами, вимоги відповідача про скасування прийнятого по справі рішення не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, відповідач, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 24.05.2012 р. у справі № 18/564/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 24.05.2012 р. у справі № 18/564/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 31.07.2012 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Гетьман Р.А.