Постанова

від 02.08.2012 по справі 5021/414/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2012 р. Справа № 5021/414/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Шкуренко Л. О.

за участю представників сторін:

позивача - Вертій Н.А. за дорученням б/н від 01.08.2011р.;

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Інвест-Буд" (вх. №2029С/3-11 від 18.06.12) на рішення господарського суду Сумської області від 28.05.12р. у справі № 5021/414/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Інвест-Буд", м. Севастополь,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотекс-Спецмонтаж-плюс", м. Суми,

про стягнення 928 954,47 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 28 травня 2012 р. у справі № 5021/414/12 (суддя Зайцева І.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Вотекс-Спецмонтаж-плюс" на користь ТОВ "Крим-Інвест-Буд" 652456,27 грн. заборгованості (в т.ч. 625581,96 грн. основного боргу та 26874,31 грн. пені) відповідно до договору підряду № 44 від 26.04.2010 р., а також 13337,41 грн. судового збору. В частині стягнення 245857,70 грн. основного боргу - відмовлено. В частині стягнення 10561,77 грн. пені - відмовлено. В клопотанні про забезпечення позову - відмовлено.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Сумської області від 28 травня 2012 р. у справі № 5021/414/12 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 245857,70 грн. основного боргу та 10561,77 грн. пені скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Крим-Інвест-Буд" задовольнити в повному обсязі.

Скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що згідно п.п.98- 101 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Оплата робіт проводиться на підставі підписаних підрядником документів про прийняття виконаних робіт та їх вартість. Підписання акта приймання- передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Крім того, як зазначає позивач, нормами законодавства встановлений порядок прийняття та оплати виконаних підрядних робіт, а саме порядок прийняття та оплати виконаних за договором підряду робіт, який встановлений законодавством, пов'язує момент виникнення обов'язку по оплаті робіт з моментом прийняття цих робіт, що оформлюється підписанням сторонами відповідного акту, а підписання акту приймання- передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами, після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Також, як зазначає апелянт, зі змісту укладеного між сторонами у справі договору підряду №44 вбачається, що строк виконання відповідачем обов'язку по оплаті виконаних підрядних робіт визначений вказівкою на подію- підписання актів виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних робіт. Отже, на думку позивача, висновок суду першої інстанції про визначення строку виконання відповідачем обов'язку по оплаті виконаних підрядних робіт за договором підряду №44 - моментом пред'явлення вимоги про оплату, є неспроможнім та суперечить фактичним обставинам справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу та просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, у призначене судове засідання свого уповноваженого представника не направив, хоча, відповідно до встановленого законодавством порядку, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

В березні 2012р. ТОВ «Крим-Інвест-Буд» звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Вотекс-Спецмонтаж-плюс»928954,47 грн. заборгованості (в т.ч. 871439,46 грн. основного боргу та 57515,01 грн. пені).

Також позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій він просить прийняти міри по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Вотекс-Спецмонтаж-плюс" (код ЄДРПОУ № 32779006), а саме: р/р № 26003010132586 в філії ПАТ "Укрексімбанк" в м. Суми МФО 397003 у розмірі позовних вимог.

26.04.2012р. від позивача надійшла заява про уточнення (зменшення) позовних вимог (вх.№5874), в якій позивач зменив суму пені та просив суд стягнути з відповідача 871439,46 грн. основного боргу та 37436,08 грн. пені, нарахованої на заборгованість, з урахуванням ст. ст. 231, 232 Господарського процесуального кодексу України - у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

21.05.2012 року від позивача надійшла заява про уточнення позову (вх. №7031), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 871439,66 грн. основного боргу, 37436,08 грн. пені, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позов обґрунтовано тим, що 26.04.2010р. між ТОВ «Крим-Інвест-Буд», генпідрядником, та ТОВ «Вотекс-Спецмонтаж-плюс», підрядником, укладено договір підряду №4, згідно якого підрядник виконує власними та залученими силами роботи по будівництву Банківського інституту Національного банку України в м.Севастополі. Генпідрядник приймає на себе обов'язок оплатити виконані підрядником роботи.

Відповідно до п.3.2 договору, розрахунки за виконані будівельно-монтажні роботи здійснюються генпідрядником на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт (форма КБ-2) та довідок вартості виконаних робіт (форма КБ-3).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої обов'язки за договором в повному обсязі, про що свідчать акти виконаних робіт та довідки вартості виконаних робіт КБ-3, підписані уповноваженими представниками сторін та засвідчені печатками підприємств, на загальну суму 871 439,46 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, не здійснив своєчасно оплату виконаних робіт, у зв'язку з чим станом на 31 грудня 2011 року заборгованість ТОВ "Вотекс-Спецмонтаж-плюс" за договором підряду № 44 від 26.04.2010 року складає 871 439,66 грн.

20.12.2011р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №157 з вимогою про сплату 633763,14 грн. заборгованості, яка виникла станом на 01.12.11р. Претензія отримана відповідачем 30.12.2011 року.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, 30.11.2011 року між сторонами було проведено залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 8181,38 грн., отже, загальна заборгованість відповідача по договору № 44 від 26.04.2010 року станом на цю дату становила 625581,96 грн.

30.12.11р. сторонами підписані акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт на загальну суму 250875,20 грн.

31.12.2011 року між сторонами підписано протокол заліку взаємних вимог, згідно якого загальна заборгованість відповідача по договору №44 від 26.04.2010р. становить 871439,66 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №6345 від 08.05.12р.) позовні вимоги щодо загальної заборгованості в сумі 871439,66 грн. визнає повністю, щодо пені в сумі 37436,08 грн. визнає частково в сумі 27783,68 грн., посилаючись на неправомірний розрахунок пені та вважає, що пеня повинна нараховуватись з моменту пред'явлення вимоги, а не з дня підписання акту виконаних робіт та протоколу заліку взаємних вимог, тому згідно поданого ним розрахунку розмір пені становить 27783,68 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду задоволено позовні вимоги позивача в сумі основного боргу - 625581,96 грн. та 26874,31 грн. пені, в решті суми боргу відмовлено з тих підстав, що строк виконання зобов'язання не настав, хоча актом звірки сторони зафіксували повну суму боргу.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що п. 3.2 договору підряду від 26.04.2010 року визначено, що розрахунок за роботи здійснюється на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт та довідок про їх вартість. Проте договором чітко не визначений строк оплати виконаних робіт, тому в даному випадку застосовуються загальні правила щодо строків виконання зобов'язань передбачені ст. 530 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має права вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. На решту суми виконаних робіт підписані відповідні акти, але вимога щодо її сплати відповідачу не направлялась і у будь-який інший спосіб сторони не узгоджували строк платежу.

Колегія суддів не може погодиться з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до п.3.4 договору остаточний розрахунок за виконані за договором роботи генпідрядник здійснює шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок підрядника за відрахуванням пропорційної частки суми авансу після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та після повного усунення всіх виявлених недоліків або зауважень.

ТОВ «Крим-Інвест-Буд»виконало свої обов'язки за договором в повному обсязі, про що свідчать акти виконаних робіт КБ-2 та довідки вартості виконаних робіт КБ-3 на загальну суму 871439,46 грн. Акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт підписані уповноваженими представниками сторін та засвідчені печатками підприємств. Недоліків або зауважень при прийнятті робіт та підписанні документів сторонами не встановлено.

Як вже зазначалось, відповідач проти заборгованості основної суми боргу не заперечує. Тобто, зазначене свідчить не тільки про виконання належним чином позивачем обов'язків за договором підряду №44, але й про встановлення порушення (невиконання) відповідачем своїх обов'язків за договором.

Обов'язок у відповідача по оплаті цих робіт виникає після підписання останнім документів- актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт.

Колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на вимоги ст.530 Цивільного кодексу України та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості виконаних підрядних робіт за грудень 2011р. в зв'язку з не встановленням договором строку оплати та відсутністю попередньої вимоги позивача про оплату є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має права вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту укладеного між сторонами у справі договору підряду №44 (п.3.4) вбачається, що строк виконання відповідачем обов'язку по оплаті виконаних підрядних робіт чітко не визначений, оскільки остаточний розрахунок за виконані роботи за договором генпідрядник здійснює після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та після повного усунення всіх виявлених недоліків або зауважень і не пов'язаний з настанням події ( в день підписання довідки чи актів виконаних підрядних робіт ).

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням ТОВ «Торговий дім «Кампус Коттон клаб»щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) роз'яснено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. З урахуванням викладеного положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно- правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, сам факт звернення особи до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості вже є вимогою про оплату боргу. Таку правову позицію підтримує Верховний Суд України в Постанові від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10.

Позовна заява по справі № 5021/414/12 була направлена відповідачу 14.03.2012р., що підтверджується фіскальним чеком пошти. Тому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення відповідачу позовної заяви. За таких обставин висновок господарського суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості в зв'язку з відсутністю попередньої вимоги про її оплату є необґрунтованим.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 28.05.2012р. в частині відмови у розмірі 245857,70 грн. основного боргу слід скасувати і в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.11.3 договору за порушення строків оплати за виконанні роботи генпідрядник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1 % від вартості простроченого платежу за кожний день прострочення. Однак, зменшуючи позовні вимоги в частині стягнення пені, заявник позову обґрунтовано дотримувався норм статтей 231, 232 ГК України та закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до ст.. 3 якого розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань генпідрядником передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Судом першої інстанції задоволено пеню, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 26874,31 грн. за період з 07.01.12р.по 17.04.12р. за несвоєчасну сплату заборгованості в сумі 625581,96 грн.

Однак, з врахуванням задоволення всієї суми основного боргу, задоволенню підлягає пеня у розмірі 2723,92 грн. за період з 22.03.12р. по 17.04.12р. (кінцева дата розрахунку позивача).

Щодо клопотання позивача про забезпечення позову, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

В силу ст.37 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів жодної обставини для вжиття таких заходів, не підтвердив їх письмовими та належними доказами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, який правомірно відмовив позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, тому рішення господарського суду Сумської області від 28.05.12р. у справі № 5021/414/12 слід скасувати частково.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Інвест-Буд" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 28.05.12р. у справі № 5021/414/12 скасувати в частині відмови в позові та в цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вотекс-Спецмонтаж-плюс"(40000,м. Суми, вул. Кірова, 25 оф.148 код 32779006 р/р 26003010132586 в філії АТ "Укрексімбанк" м. Суми МФО 397003) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Інвест-Буд" (99011, м. Севастополь, вул. Капітанська, 2 код 34680603) 245857,70 грн. основного боргу та 2723,92 грн. пені, а також 18 020,76 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2 485,81 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині відмови (у стягненні в сумі 7 837,85 грн. та забезпеченні позову) рішення господарського суду Сумської області від 28.05.2012р. у справі № 5021/414/12 залишити без змін.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 30.07.2012р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Шевель О. В.