Постанова

від 03.08.2012 по справі 5021/516/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2012 р. Справа № 5021/516/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Білецька А.М. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився.

відповідача -Ламака Ю.М., довіреність б/н від 12.07.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2065 С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 28.05.2012 р. по справі № 5021/516/12

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми

до Сумського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України, м. Суми

про стягнення 40000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року позивач - фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Суми звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - Сумського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України, м. Суми 40000,00 грн. передоплати, з посиланням на ст.ст. 15,16,1212 ЦК України, та - судові витрати.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Моісеєнко В.В.) від 28.05.2012 р. у справі № 5021/516/12 клопотання Сумського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України про залучення в якості третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, клопотання Сумського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України про призначення судово-будівельної експертизи - залишити без задоволення, позовні вимоги задовольнити, стягнути з Сумського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - 40000 грн., 1609,50 грн. - витрат по сплаті судового збору. Клопотання Сумського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України про зупинення провадження у справі - залишити без задоволення.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідачем не подано доказів повернення безпідставно отриманих коштів, позовні вимоги щодо стягнення 40000,00 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу (з урахуванням заяви про уточнення апеляційної скарги), в якій просить рішення скасувати повністю, провадження у справі припинити, стягнути з позивача на користь відповідача суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 820,50 грн., з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі та її уточненні, вважаючи, що, оскільки кошти сплачував ОСОБА_1, як фізична особа, позов не підлягає розгляду в господарських судах та ін.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у запереченнях та ін.

Позивач у призначене судове засідання не з'явився.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, за прибутковим касовим ордером від 24.01.2011 р. відповідачем отримано від гр. ОСОБА_1 кошти в розмірі 40000,00 грн. та видано відповідну квитанцію (корінець) про отримання від останнього зазначеного платежу з підставою: "за над. посл. по монт. АПС".

За твердженнями позивача, внаслідок свого помилкового платежу він 15.03.2012 року звернувся до відповідача з листом - вимогою щодо повернення йому грошових коштів в розмірі 40000,00 грн., як набутих без достатньої підстави (а. с. 8).

В обґрунтування вимог позовної заяви, позивач також посилався на те, що відповідач набув спірні грошові кошти без достатньої правової підстави.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що спірні кошти було сплачено саме позивачем і що відповідачем не подано доказів повернення безпідставно отриманих коштів, вважаючи позовні вимоги щодо стягнення 40000,00 грн. обґрунтованими.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Відповідно до ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, тобто підприємницькі відносини регулюються Господарським кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що до часу здійснення спірного платежу, (передачі грошових коштів), 11.01.2011 року між Сумським обласним спеціалізованим ремонтно - будівельним підприємством протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 02 на виконання робіт по улаштуванню систем пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та автоматичного пожежегасіння. Цей договір від 11.01.2011 р. за своєю правовою природою є договором підряду. Платежі, пов'язані з виконанням вказаного договору, в т. ч. і - спірний стали предметом розгляду спору у господарському суді Сумської області по справі № 5021/1572/2011

Проте, рішенням господарського суду Сумської області від 15.09.2011р. по справі № 5021/1572/2011 встановлено, що зазначений договір № 02 від 11.01.2011р. є неукладеним, вказане рішення суду набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони..

Разом з тим, доказів укладання відповідного договору між позивачем та відповідачем сторони не надали.

Крім того, позивач не надав доказів того, що саме ним, як суб'єктом підприємницької діяльності (фізичною особою-підприємцем) здійснювався платіж відповідачеві. З наданих до суду копій прибуткового ордеру та його корінця - квитанції взагалі не зрозуміло чи сплачено кошти ОСОБА_1 і за яких саме домовленостей, оскільки у них зазначено тільки ініціали ОСОБА_1", та скорочено призначення платежу "за над. посл. по монт. АПС", яке може трактуватися по різному.

З урахуванням того, що відповідач не заперечує факту отримання коштів від громадянина ОСОБА_1 останній, як фізична особа вправі захистити своє право в установленому порядку у відповідному суді з огляду на підсудність спорів, відповідно до Цивільно процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначені обставини, висновки суду та доводи позивача щодо наявності певних правовідносин спростовуються встановленим законом принципами вільного здійснення особою своїх прав (ст. ст. 12, 14 ЦК України), та свободи договору (ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України).

Відповідно п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Отже, оскільки позивач, в розумінні ст. 34 ГПК України, не надав суду належних та допустимих доказів того, що між ним, як фізичною особою-підприємцем та відповідачем існують відповідні домовленості, а також не надав суду доказів здійснення спірного платежу в рамках підприємницької діяльності позов не може бути визнаний таким, що підлягає задоволенню.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 820,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

При цьому, судом не можуть бути прийняті доводи відповідача та не можуть бути визнані такими, що підлягають задоволенню відповідні вимоги, викладені в апеляційній скарзі щодо припинення провадження у справі з посиланням на те, що платіж здійснювався громадянином ОСОБА_1 а не суб'єктом підприємницької діяльності з наступних підстав.

Так, ст. 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

А отже, оскільки, відповідно до наданих документів, що підтверджують статус ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця він правомірно виступає стороною в судовому процесі.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а окремі мотиви заявника скарги в певній частині, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування в частині стягнення 40000,00 грн. та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 28.05.2012 р. по справі № 5021/516/12 в частині стягнення 40000,00 грн. та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору скасувати та в позові в цієї частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ід. Номер НОМЕР_1) на користь Сумського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України, (40016, м. Суми, площа Пришибська, 15, код 00183325) 820,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Сумської області

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 03.08.2012 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гетьман Р.А.