Постанова

від 02.08.2012 по справі 2а-11645/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11645/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"02" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

суддів: Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових-повідомлень рішень ,-

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2010 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових-повідомлень рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2011 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «Сучасні технології будівництва», звернувся з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено перевірку ТОВ «Сучасні технології будівництва».

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 7.2.1 п. п.7.2.4. п. 7.2. ст. 7, п. п.7.4.2. п. п. 7.4.4. п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п. 8.1. ст. 8, п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. п. 5.3.9. п. 5.23 ст. 5, п. п. 5.4.10 п. 5.4. ст. 5, п. п. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11, п. п. 12.1.5. п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»про що складено Акт.

На підставі вказаного Акту Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0004162305/0/52552 від 04 грудня 2009 року з податку на додану вартість на суму 9 373 880, 28 грн., з них: 6 249 253, 52 грн. за основним платежем; 3 124 626, 76 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0004152305/0/52551 від 04 грудня 2009 року з податку на прибуток підприємств на суму 2 157 367, 88 грн., з них: 600 638, 00 грн. за основним платежем; 1 556 729, 88 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0089581703/0/52368 від 04 грудня 2009 року з податку з доходів найманих працівників на суму 64 127, 64 грн., з них: 21 375, 88 грн. - за основним платежем; 42 751, 76 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями,

Рішенням про результати розгляду первинної скарги за № 5429/10/25-011 від 22 лютого 2010 року Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва залишила без змін податкові повідомлення-рішення про застосування та стягнення сум штрафних санкцій від 04 грудня 2009 року № 0004162305/0/52552, № 0089581703/0/52368 та скасувала податкове повідомлення-рішення № 0004152305/0/52551 від 04 грудня 2009 року в частині 98 370, 00 грн. нарахованого податку на прибуток підприємства та 49 185, 00 грн., застосованих штрафних санкцій.

В іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга генерального директора ТОВ «Сучасні технології будівництва»№ 633 від 24 грудня 2009 року - задоволена частково.

За результатами розгляду вищевказаної скарги, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва винесено та направлено на адресу TOB «Сучасні технології будівництва»нові податкові повідомлення рішення, а саме:

№ 0000582305/1/6287 від 01 березня 2010 року з податку на додану вартість на суму 9 373 880, 28 грн., з них: 6 249 253, 52 грн. за основним платежем; 3 124 626, 76 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000582305/1/6286 від 01 березня 2010 року з податку на прибуток підприємств на суму 2 009 812, 88 грн., з них: 502 268, 00 грн. за основним платежем; 1 507 544, 88 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000582305/1/6288 від 01 березня 2010 року з податку з доходів найманих працівників на суму 64 127, 64 грн., з них: 21 375, 88 грн. - за основним платежем; 42 751, 76 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням № 15447/10/25-011 від 29 квітня 2010 року про внесення змін та доповнень до рішення про результати розгляду первинної скарги за № 5429/10/25-011 від 22 лютого 2010 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва додатково скасоване податкове повідомлення-рішення № 0089581703/0/52368 від 04 грудня 2009 року в частині 329, 3 грн. нарахованого податку з доходів фізичних осіб та 658, 70 грн., застосованих штрафних санкцій, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Державною податковою адміністрацією у м. Києві рішенням від 07 травня 2010 року № 2393/10/25-114, прийнятим за результатами розгляду повторної скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0004162305/0/52552 від 04 грудня 2009 року та № 0089581703/0/52368 від 04 грудня 2009 року з урахуванням рішення про розгляд первинної скарги із змінами та доповненнями та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004152305/0/52551 від 04 грудня 2009 року в частині 7 375, 49 грн. донарахованого податку на прибуток та 251 134, 71 грн. штрафної (фінансової) санкції.

За наслідками вищезазначених рішень, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва винесено та направлено на адресу ТОВ «Сучасні технології будівництва» нові податкові повідомлення рішення, а саме:

№ 0001442305/2/17233 від 19 травня 2010 року з податку на додану вартість на суму 9 373 880, 28 грн., з них: 6 249 253, 52 грн. за основним платежем; 3 124 626, 76 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0001442305/2/17232 від 19 травня 2010 року з податку на прибуток підприємств на суму 1 751 302, 68 грн., з них: 494 892, 51 грн. за основним платежем; 1 256 410, 17 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0001442305/2/17248 від 19 травня 2010 року з податку з доходів найманих працівників на суму 64 127, 64 грн., з них: 21 375, 88 грн. - за основним платежем; 42 751, 76 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням від 22 липня 2010 року № 7174/6/25-0515 Державною податковою адміністрацією України про результати розгляду повторної скарги винесені за результатами розгляду первинної та повторної скарги податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи рішення Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва винесено та направлено на адресу ТОВ «Сучасні технології будівництва»нові податкові повідомлення рішення, а саме:

№ 0004162305/3/28081 від 04 серпня 2010 року з податку на додану вартість на суму 9 373 880, 28 грн., з них: 6 249 253, 52 грн. за основним платежем; 3 124 626, 76 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0004162305/3/28080 від 04 серпня 2010 року з податку на прибуток підприємств на суму 1 751 302, 68 грн., з них: 494 892, 51 грн. за основним платежем; 1 256 410, 17 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0004162305/3/28079 від 04 серпня 2010 року з податку з доходів найманих працівники на суму 64 127, 64 грн., з них: 21 375, 88 грн. - за основним платежем; 42 751, 76 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не досліджувалися рішення про адміністративне оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, якими частково задоволено скарги позивача та на підставі яких винесені нові податкові повідомлення-рішення.

А тому при розгляді вказаної справи будуть враховані вимоги позивача про збільшення позовних вимог, які заявлялися ним в суді першої інстанції, однак не були розглянуті.

Що стосується оскарження податкових повідомлень - рішень, які винесені у зв»язку з порушенням ТОВ «Сучасні технології будівництва»п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03 квітня 1997 року колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у періоді з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року здійснював будівництво будівель та споруд нежитлового призначення власними силами та з залученням сторонніх організацій, придбанням будівельних матеріалів з подальшим їх використанням у будівництві будівель та споруд для замовника, придбанням паливно-мастильних матеріалів, придбанням основних фондів у фінансовий лізинг, утримання орендованих офісних та складських приміщень, придбання офісного обладнання та матеріалів за безготівковий рахунок.

Відповідно до Договору №1-к-05/09-БМР на виконання робіт від 25 травня 2009 року позивач виступив замовником будівництва складського комплексу «Омега»на Об»їзній дорозі у м. Броварах Київської області. Підрядником вказаних робіт виступило ТОВ «Артвіль».

Як вбачається з Акта перевірки позивачу за наслідком перевірки наданих первинних документів встановлено заниження податку на додану вартість з підстав не включення до податкових зобов'язань відповідних надходжень (згідно відомостей Акта перевірки) та завищення податкового кредиту.

Податковий орган посилається на те, що сформований у відносинах з ТОВ «Артвіль»податковий кредит не може бути прийнятий до уваги, оскільки договори з цим суб'єктом господарювання підписані невідомою особою, не підтверджено факту надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. А отже, є нікчемним.

В підтвердження чого вказає на те, що податкові накладні підписані не директором ТОВ «Артвіль»ОСОБА_1., оскільки згідно письмових пояснень останнього, відношення до створення та діяльності вказаного підприємства він не має.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2011 року у справі № 2а-7423/10/2670 задоволено адміністративний позов Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про зобов'язання ТОВ «Артвіль»повернути ТОВ «Сучасні технології будівництва», одержані за договором №1К-05/09БМТ від 25 травня 2009 року грошові кошти в розмірі 9 500 000, 00 грн. та стягнуто з ТОВ «Сучасні технології будівництва»в доход держави, повернуті ТОВ «Артвіль»грошові кошти в розмірі 9 500 000, 00 грн.

Вказане рішення постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року було залишено без змін.

Вказаними рішеннями було встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Артвіль»здійснювалася без участі та відома юридично уповноваженої особи директора (власника) підприємства, без його вільного волевиявлення.

Діяльністю ТОВ «Артвіль»займалися особи, які не мають до вказаного підприємства ніякого відношення, що свідчить про протиправний характер діяльності та наявні ознаки фіктивності ТОВ «Артвіль».

Вказане підтверджує наявність наміру на вчинення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства лише у однією із сторін угоди, а саме ТОВ «Артвіль».

А тому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у складі придбаних робіт ТОВ «Артвіль».

Між тим, колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з аналізу вказаної норми, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що не належить доказувати лише ті обставини, які встановлені в іншому судовому рішенні, що набрало законної сили.

Як вбачається зі змісту постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2011 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року ними не встановлено, що позивач знав, що від імені ТОВ «Артвіль»діяли особи, які не мають відношення до його створення та діяльності.

Крім того, відповідно до ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»- єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно до ст. 17 Закону - відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення Договору №1-к-05/09-БМР на виконання робіт від 25 травня 2009 року та в період його виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Артвіль»та його керівництва були чинні. Крім того, ТОВ «Артвіль»було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно вважав, що він укладає угоди з належним керівником підприємства.

Доказів того, що позивач знав або міг знати про те, що ОСОБА_1. не є керівником ТОВ «Артвіль» в матеріалах справи відсутні та відповідачами не надано.

Згідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 3акону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації .

Відповідно до абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до п. п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 3акону України «Про податок на додану вартість»- не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт ( послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт( послуг).

Зі змісту п. п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що податкова накладна (первинний документ у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і має містити зазначені окремими рядками відомості, визначені п. п. 7.2.1 Закону України «Про податку на додану вартість», зокрема ставку податку, відповідну суму податку в цифровому значенні та загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 207 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обов'язковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, в матеріалах справи наявні документи на підтвердження господарських операцій (взаємовідносин) між позивачем та ТОВ «Артвіль», зокрема, №1-к-05/09-БМР на виконання робіт від 25 травня 2009 року, Акти виконаних робіт № 1 та № 2 за липень 2009 року (ф. КБ-2в), Довідка про вартість виконаних робіт за липень 2009 року (ф. КБ-3), податкова накладна № 261 від 25 червня 2009 року, податкова накладна № 262 від 26 червня 2009 року, Проектом будівництва (том 1.2 (технологія виробництва), том 1.3. (архітектурні рішення), том 1.4. (конструктивні рішення), том 2.1 (опалення та вентиляція), том. 2.2 (внутрішні мережі та каналізації), том 2.3 (внутрішньо-майданчикові мережі водопостачання і каналізації-), Робочий проект 32/07- 1-АДВ (Автоматизація протидимного захисту при пожежі)).

Вказане підтверджує, що всі роботи були виконані, придбані будівельні матеріали, у тому числі ТОВ «Артвіль», доставлені на об'єкт будівництва силами і за рахунок підрядників і застосовані у процесі будівництва і ремонту, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт і актами прийому - передачі будівельних матеріалів.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, зокрема фотокартками, що об'єкт будівництва складського комплексу «Омега»на Об»їзній дорозі у м. Броварах Київської області функціонує.

Також встановлено, що податкові накладні, виписані у відповідності до вимог чинного законодавства, що свідчить про фактичне здійснення господарських операцій та фактичне отримання послуг контрагентів, зокрема, ТОВ «Артвіль».

Отже, вищезазначене свідчить про те, що діяльність з приводу будівництва вказаного об»єкта відповідає меті господарської діяльності ТОВ «Сучасні технології будівництва», визначеній в його статуті, а пов»язані з цим дії призвели до зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

А тому посилання відповідачів на недійсність або нікчемність, укладених позивачем правочинів є безпідставні.

Крім того, Актом перевірки встановлено, що TOB «Сучасні технології будівництва»в порушення вимог п.п.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включило до складу податкового кредиту у лютому 2008 року суму ПДВ при придбанні у фінансовий лізинг легкового автомобіля, тим самим завищивши суму податкового кредиту у розмірі 151 535, 07 грн.

Колегія суддів з вказаним висновком не погоджується, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів повинні бути віднесені до складу валових витрат.

Разом з тим, п. п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат під час здійснення господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість за цими операціями до валових витрат, тобто виникає конфлікт інтересів.

Про наявність конфлікту інтересів у ситуації, пов'язаній з віднесенням платниками податків сплачених сум податку на додану вартість до валових витрат під час придбання легкового автомобіля, зазначається і у листі Державної податкової адміністрації України від 13 вересня 2005 року № 10803/5/15-2416.

А у листі Державної податкової адміністрації України від 07 червня 2006 року № 6482/5/16-1516 зазначено, що за такими операціями сума податку на додану вартість не відноситься до податкового кредиту, а підлягає включенню до валових витрат підприємства.

Підпунктом 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, за правилами п. п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач, здійснюючи перевірку формування позивачем валових витрат за операціями, пов'язаними з придбанням легкових автомобілів, мав застосувати положення п. п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, віднесення позивачем податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості придбаних легкових автомобілів у сумі 151 535, 07 грн. до валових витрат підприємства повністю відповідає вимогам п. п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в зв'язку з чим визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 151 535, 07 грн. згідно оспорюваного рішення - неправомірне.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для нарахування позивачу податкового зобов»язання з податку на додану вартість, оскільки податковий кредит ним сформовано правомірно.

З приводу порушення позивачем п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 п. п. 5.4.10 п. 5.4 ст.5, п. 5.9 ст. 5, п. п. 8.2.2 п. 8.2, п. п. 8.3.1, п. п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 п. п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР в частині несвоєчасної сплати податку на прибуток на загальну суму 2 512 821, 75 грн. в т.ч: за І квартал 2008 року в сумі 814 228,0 грн., за II квартал 2008 року в сумі 1 698 593, 75 грн. та занижено податок на прибуток за IV квартал 2008 року в сумі 600 638, 0 грн. в зв»язку з чим було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004152305/0/52551 від 04 грудня 2010 року колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем не відображено та не задекларовано за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року балансову вартість запасів, у тому числі: на складах (місцях зберігання ) суми залишків на кінець звітного періоду по рахунках №20 «Виробничі запаси», №22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», та невірно визначено залишки на кінець звітного періоду по рахунку №28 «Товари»всього на суму 220 373, 67 грн., в тому числі: по рахунку №28 «Товари»всього на суму 178 801, 00 грн. по рахунку №20 «Виробничі запаси»всього на суму 1 041, 31 грн., по рахунку №22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»всього на суму 40 531, 36 грн.

Занижено загальну суму валових доходів за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року на суму 220 373, 67 грн., чим порушено п. 5.9 ст. 5 вказаного Закону.

Згідно до п. 5.9 ст. 5 Закону - платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (за текстом - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно до ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано доказів заниження загальних сум валових доходів за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року на суму 220 373, 67 грн.

Щодо стосується податку на прибуток, донарахованого TOB «Сучасні технології будівництва»за рахунок включення перевіркою до складу валового доходу сум сумнівної безнадійної заборгованості відповідно до п. 12.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»по взаєморозрахунках з TOB «Євроформат Стальконструкція» в сумі 511 473, 28 грн. з ЗАТ «Житомир-промспецбуд»в сумі 29 474, 40 грн. і з ЗАТ «Підприємство з II «Інтеркерама»в сумі 393 500, 40 грн., то рішеннями Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 22 лютого 2010 року № 5429/10/25-011 і Державної податкової адміністрації у м. Києві від 7 травня 2010 року № 23,93/10/25-И4, прийнятими за розглядом первинної і повторної скарг, спростовано висновки перевіряючих щодо зазначеного порушення, та скасовано у відповідній частині донараховану за результатами перевірки суму податку на прибуток і застосовану штрафну санкцію згідно податкового повідомлення - рішення від 4 грудня 2009 року № 0004152305/0/52551.

Між тим, судом першої інстанції рішення за скаргами позивача не досліджувалися в зв»язку з чим було винесено необґрунтоване рішення, а тому в цій частині підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів перевірки, встановлено, що позивачем не оподатковано суми відшкодованих добових виплат по Україні, відповідно до «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон»від 31 березня 1998 року № 218/2658 (виплачено добові, при відсутності відмітки про вибуття у відрядження, прибуття в пункти призначень, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи, тобто дати та підпису уповноваженої особи, яка здійснює відповідні відмітки), чим порушено п. 9.10 ст. 9 та п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 pоку № 889-IV.

Відповідно до рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва «Про внесення змін та доповнень до рішення про результати розгляду первинної скарги від 22 лютого 2010 року № 5429/10/25-011»було скасовано податкове повідомлення - рішення № 0089581703/0/52368 від 04 грудня 2012 року в розмірі 329, 30 грн. нарахованого податку з доходів фізичних осіб та 658, 70 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Що стосується іншої частини не скасованого податкового повідомлення-рішення з приводу сплати податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. п. 4.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Між тим, як вбачається з Акту перевірки, висновки Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про заниження позивачем сплати податків з доходів фізичних осіб ґрунтується лише на колективній заяві колишніх працівників підприємства, які повідомили орган державної податкової інспекції про наявність заборгованості із виплати заробітної плати.

Однак, будь-яких доказів перевірки уповноваженими державними органами вищевказаної заяви колишніх працівників та прийнятих за результатами їх розгляду рішень в Акті перевірки не наведено.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»- державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Водночас, відповідно до чинного законодавства України до компетенції органів державної податкової інспекції не належить встановлення фактів невиплати заробітної плати, заниження її розміру. Вказані факти можуть бути встановлені лише за письмовими висновками перевірки, проведеної компетентними державними органами, на підставі яких податкові органи мали б право визначити заниження сум податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність нарахування зобов»язань зі сплати податку з доходів фізичних осіб, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, постанова суду першої інстанції винесена з неповним з»ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2011 року -скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових-повідомлень рішень - задовольнити.

Дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва стосовно винесення нею податкових повідомлень-рішень № 0004152305/0/52551 від 04 грудня 2009 року; № 0004162305/0/52552 від 04 грудня 2009 року; № 0089581703/0/52368 від 04 грудня 2009 року; № 0000582305/1/6286 від 01 березня 2010 року; № 0000582305/1/6287 від 01 березня 2010 року; № 0000582305/1/6288 від 01 березня 2010 року; № 0001442305/2/17232 від 19 травня 2010 року; № 0001442305/2/17233 від 19 травня 2010 року; № 0001442305/2/17248 від 19 травня 2010 року; № 0004162305/3/28079 від 04 серпня 2010 року; № 0004162305/3/28080 від 04 серпня 2010 року; № 0004162305/3/28081 від 04 серпня 2010 року - визнати неправомірними.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва: № 0004152305/0/52551 від 04 грудня 2009 року; № 0004162305/0/52552 від 04 грудня 2009 року; № 0089581703/0/52368 від 04 грудня 2009 року; № 0000582305/1/6286 від 01 березня 2010 року; № 0000582305/1/6287 від 01 березня 2010 року; № 0000582305/1/6288 від 01 березня 2010 року; № 0001442305/2/17232 від 19 травня 2010 року; № 0001442305/2/17233 від 19 травня 2010 року; № 0001442305/2/17248 від 19 травня 2010 року; № 0004162305/3/28079 від 04 серпня 2010 року; № 0004162305/3/28080 від 04 серпня 2010 року; № 0004162305/3/28081 від 04 серпня 2010 року

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 09 серпня 2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.

Коротких А. Ю.

Повний текст постанови виготовлений 08 серпня 2012 року.