Рішення

від 25.11.2008 по справі 4/452-пн-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/452-ПН-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

25.11.2008                                                                      Справа №  4/452-ПН-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" м.Херсон

до  відповідача-1  товариства з обмеженою відповідальністю "Аверстрейдгрупп" м.Херсон  

   відповідача-2 - відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні

третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" м. Сімферополь

про    визнання права власності та виключення майна з акту опису й арешту

за участю  представників сторін:

від  позивача –юрист Гончар Н.М.

від  відповідача-1 -  не з'явився          

від  відповідача-2 - старший держвиконавець Андрійченко А.В.

від  3-ї особи - уповноважена особа  Мазанович В.В.

          Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт"  звернулося з  позовом, яким просить  визнати  за ним право  власності на пінобетон в кількості  50 кв.м., який передано  на зберігання порту відповідно до  договору на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів № 65/127Д від 05.08.2008року, укладеному портом з товариством з обмеженою відповідальністю «Аверстрейдгрупп».

Підставою  позовних  вимог  позивач зазначає  те, що  відповідно до  вищезазначеного  договору  він  має  право притримати  вантаж, переданий йому відповідачем-1 та розпорядитися ним  з правом його  реалізації, оскільки   відповідач-1  не  здійснив  розрахунки  з  портом  у встановленому договором порядку та строки. Відповідно ж до  статті 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»  обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження.

Крім  того, він  просить   зобов'язати відділ державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні  виключити  50куб.м.  пінобетону із  акту опису і арешту майна серії АА №653466 від  12.09.2008року, посилаючись  на те, що     до  порту перейшло  право  притримання вантажу а також  право   розпорядження та реалізації пінобетону.

В наступних  засіданнях  позивач відповідно до  статті 22 ГПК України зменшив позовні вимоги в частині  визнання права власності та просив визнати за ним право  власності на 42, 86 куб.м. пінобетону.

Під  час засідань  суду представниками сторін  подавалися додаткові обґрунтування та пояснення по  суті спору.

Відповідач-1, не  заперечуючи  існування боргу перед  позивачем, у наданому до  суду відзиві зазначає, що  порт  має  право притримання товару  як забезпечення виконання зобов'язання, у разі існування обтяження на цей товар відповідно до   закону України «Про  забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень. Оскільки  ним 20.08.2008року  укладено  договір  купівлі-продажу  з  ТОВ «Коленс»,    відповідно до  якого  він  зобов'язався передати  ТОВ «Коленс»    газобетонні блоки  в кількості 1135,44куб.м., які зберігалися на території  Херсонського  морського  порту, а ТОВ «Коленс»  зобов'язалося їх  оплатити  за ціною 750грн.00коп. за 1 куб. м., відповідач-1 вважає, що, оскільки  ТОВ «Коленс»  здійснив розрахунки за пінобетон,  в тому числі і 50 куб. м., на які порт  просить  визнати  право  власності, ці обставини  виключають  обтяження стосовно  50 куб.м. газобетоних  блоків, а тому позовні вимоги задоволенню не  підлягають.

Відповідач-2 також  не  визнає  позовних  вимог , обгрунтовуючи  свої  заперечення тим, що   ним було  арештовано  майно  на підстави  ухвали  господарського суду  Автономної  Республіки Крим від 10.09.2008року  про  справі №2-27/7778. Позивач не  є  стороною  виконавчого  провадження, тому відповідно до  пункту 5.6.11 Інструкції про  проведення виконавчих  дій він  не  має  права, на думку відповідача-2 звертатися з  позовом до  суду про  визнання за ним права власності та виключення  майна із  акту опису та арешту.

Третя особа позовні вимоги також  не  визнає  та клопотанням  від 06.11.2008року  просить  суд  зупинити  виконавче  провадження. Своє  клопотання він  обгрунтовує тим, що  як  сторона у виконавчому провадженні,  він  є  стягувачем. Оскільки  матеріали  справи  №2-27/7778, за посиланням  третьої особи, знаходяться на розгляді у Вищому господарському суді України і рішення по  справі не  прийняте, він просить  зупинити провадження у справі, так як   вважає  неможливим вирішення спору  до  розгляду  пов'язаної  з нею  іншої  справи, а саме справи №2-27/7778, що  розглядається господарським судом  Автономної  Республіки Крим. Представник третьої  особи зазначає, що предметом розгляду у справі №2-27/7778 є  визнання недійсними договорів купівлі-продажу укладених  між  відповідачем –1 та   ПП «Юг-Сервіс»  відповідно до  яких  відповідач набув право  власності на пінобетон і який в наступному передано на зберігання порту.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд  зупиняє  провадження у справі  в разі  неможливості розгляду даної  справи  до  вирішення  пов'язаної з  нею  іншої  справи.

Позовні вимоги позивача  ґрунтуються  на  генеральному договорі №65/127 ДЖ від 05.08.2008 року на перевантаження зовнішньоторговельних  і транзитних  вантажів, який портом укладався з  ТОВ «Аверстрейдгруп»і за яким він  набув право  притримання вантажу. Договори  купівлі-продажу укладені між  відповідачем –1 та   ПП «Юг-Сервіс»позивач не   зазначає, як  підставу позовних  вимог  за якою  він  набув право  власності на спірне майно. Ними  врегульовані правовідносини  відповідача-1 з  іншою особою.

Третьою  особою  також  не  обґрунтовано  які саме договори є  предметом спору по  справі №2-27/7778 яка  розглядається господарським судом  Автономної  Республіки Крим. Не надано  ним і належних  доказів  того, що  рішення (та які саме) по  цій справі, пов'язані з  предметом спору по  справі №4/452-ПН-08, а також  того, що  вони оскаржені до  Вищого  Господарського  Суду України і цим судом порушено  провадження по  касаційній скарзі відповідної  особи.  Копія наданого  третьою особою  листа  Господарського  суду Автономної  Республіки  Крим від 12.09.2008року за №2/25 (арк.справи 152 том 1) свідчить  лише  про  надіслання касаційної  скарги та справи, а не  про  прийняття  скарги до  розгляду Вищим Господарським Судом України  та призначення її  до  розгляду на певну дату. До  того ж, позивач не  обгрунтовує  своїх  позовних  вимог  на будь-яких  рішеннях та правочинах  які є  предметом розгляду по справі №2-27/7778.

Таким чином, клопотання третьої  особи  про  зупинення провадження у справі   не  підлягає  задоволенню, оскільки ним не  доведено  належними  доказами  в розумінні статей 32, 34  ГПК України неможливості розгляду даної  справи  до  вирішення справи №2-27/7778, а також  того,  яким чином ця справа пов'язана зі справою №4/452-ПН-08 предметом або  підставами позову.

У наданому до  суду відзиві третя особа посилається на необґрунтованість  вимог  позивача, оскільки  вважає, що  відповідач-1 уклав 01.08.2008року фіктивний договір №44  купівлі-продажу з  ПП «Юг-Сервіс», а тому не  міг  набути права власності на пінобетон, який передано на зберігання порту за генеральним  договором від №65/127 ДЖ від 05.08.2008року. Крім  того, він  зазначає, що  він,  на підставі ухвали  господарського суду  Автономної  Республіки Крим від 10.09.2008року  по  справі №2-27/7778 звернувся до  ВДВС  з заявою  про  виконання ухвали  про  накладення арешту на  пінобетон в кількості 1136, 702 тони, що  знаходиться на території позивача. Він, як  сторона за виконавчим провадженням, посилається на те, що  портом чиняться перешкоди  у здійсненні відділом державної виконавчої  служби виконавчих  дій щодо  виконання ухвали суду від  10.09.2008року  про  накладення арешту на пінобетон. За його  посиланням, пінобетон  в кількості  306 палетів вагою 139,230 тон  вивезено  із  території  порту, в результаті чого їх  залишок становить  86 палетів, що  на  його  думку, на  33 палети  більше, ніж  заявлено  в позовній заяві.

Справа розглядалася з  перервами, які відповідно до  статті 77 ГПК України оголошувалися в засіданнях  суду 06.11.2008року, 11.11.2008року та 20.11.2008року за клопотанням сторін. Суд зобов'язував сторони надати  додаткові докази по  справі.

Розглянувши матеріали  справи,  дослідивши надані до  справи  докази, заслухавши представників сторін, суд –

                                        в с т а н о в и в:

          Між державним підприємством «Херсонський морський торговельний порт»       (надалі позивач, порт) та товариством з обмеженою відповідальністю «Аверстрейдгрупп»     (відповідач-1) 05.08.2008 року було укладено генеральний договір на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів № 65/127Д.

Предметом зазначеного договору є організація перевалки, зовнішньоторговельних та транзитних вантажів  відповідача-1, які слідують через порт.

Відповідно до пункту  5.1 зазначеного  договору розрахунки за послуги порту здійснюються згідно Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з переробкою вантажів в морських портах України, затвердженого наказом Міністра транспорту України № 392 від 31.10.1995року з наступними доповненнями і змінами, та згідно тарифів порту на роботи та послуги непередбачені Збірником тарифів.

Пунктом 5.2.2.5 договору передбачено, що при наданні портом послуг,  що не були включені в попередню оплату, клієнт оплачує їх при остаточному розрахунку.

Відповідно до додатку № 2 до генерального договору № 65/127 Д від 05.08.2008 року до додаткових послуг порту також входять послуги по оформленню в'їзду автотранспорту на територію порту.

Матеріалами  справи  підтверджується, що в період з 02.09.2008року  по 11.09.2008року портом були наданні відповідачу –1 послуги по оформленню в'їзду автотранспорту на територію порту, у зв'язку з чим на підставі пункту 5.3 договору портом були виставленні рахунки –фактури, а саме: рахунок –фактура № 2417/2546 від 08.09.2008року, який було направлено відповідачу 09.09.2008 року, рахунок – фактура № 2417/2571 від 09.09.2008року., який було направлено відповідачу-1  10.09.2008 року, рахунок - фактура № 2417/2604 від 11.09.2008 року, який направлено відповідачу-1  12.09.2008 року, рахунок –фактура № 2417/2616 від 12.09.2008 року, який було направлено відповідачу-1 15.09.2008 року, рахунок фактура № 2417/2636 від 12.09.2008 року, який було направлено відповідачу-1  15.09.2008 року.

Пунктом  5.3.3 договору сторони узгодили, що оплата повинна здійснюватись відповідачем-1 протягом десяти днів з дати відправлення рахунку.

Однак, відповідач вищезазначені умови договору  порушив, рахунки порту не сплатив у зв'язку з чим станом на 25.09.2008року заборгованість ТОВ «Аверс-трейдгрупп» перед портом обліковувалася в сумі 19 677 грн. 78 коп., що  не  заперечувалося присутнім в засіданні  суду представником відповідача-1.

12.09.2008 року на підставі ухвали господарського суду Автономної республіки Крим від 10.09.2008 року по справі № 2-27/7778/2008 за позовом приватного підприємства „Юг-Сервіс” до ТОВ „Укрімпекс” про розірвання договору та за зустрічним позовом ТОВ „Укрімпекс” до ПП „Юг-Сервіс”, ТОВ „Виробничо –торгове підприємство „ Ренесанс”, ТОВ „Аверс-трейдгрупп” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, а також постанови ВДВС Суворовського  районного  управління юстиції у м. Херсоні про арешт майна та оголошення заборони його відчуження, з  метою забезпечення позовних вимог ТОВ „Укрімпекс”,  відділом державної  виконавчої  служби  Суворовського  районного  управління юстиції м. Херсона (відповідач-2)  складено акт опису і арешту майна серії  АА 653466, яким  накладено  арешт  на майно,  що належить ТОВ «Аверстрейдгрупп»-  пінобетон у кількості 392 палети вагою 178 т. 472 кг.    Описане  майно  передано  на відповідальне  зберігання фізичній особі Гольневу Олександру Юрійовичу. Місцем зберігання арештованого майна зазначена територія державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт».

При розгляді позовних  вимог  про  визнання права власності позивача на 50куб.м. пінобетону суд  виходить  із  наступного.

Із  аналізу укладеного  між  позивачем та відповідачем-1 генерального  договору від 05.08.2008року  №65/127Д судом встановлено, що  відповідно до  пункту. 7.11.1 договору порт має право притримувати вантаж, що знаходиться на його території, до моменту сплати   коштів за послуги порту і відшкодування витрат, здійснених портом по платежах порту за послуги залізниці, або  до  моменту  іншого  забезпечення виконання  клієнтом (відповідачем-1)  його зобов'язань у частині  сплати  порту  та відшкодування вказаних витрат..

Крім  того, відповідно до  пункту 7.11.7 якщо  відповідач-1 не  здійснює  розрахунків  з  портом протягом  одного  місяця, порт  має  право  розпорядження вантажем, та вправі його  реалізувати  за цінами, визначеними  в документах  клієнта, або визначеними за участю  експертів. Кошти які залишаються після покриття боргу клієнта перед  портом, збитків порту та  його витрат, повертаються клієнту.

Зазначені умови  договору, як  способу забезпечення виконання зобов'язання, відповідають  вимогам частини 1 статті 594 ЦК України, відповідно до  якої   кредитор, який правомірно  володіє  річчю, що підлягає передачі боржникові або  особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати  цієї речі або  відшкодування кредиторові  пов'язаних  з нею витрат та інших збитків, має право  притримати її  у себе до  виконання боржником зобов'язання.

При цьому, відповідно до  частини 3 зазначеної  норми кредитор  має право притримувати  річ у себе  також  у разі, якщо  права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа. На  виконання  цих вимог  закону  сторони пунктом 4.17  договору передбачили додаткові вимоги  щодо передачі товару третім  особам, а саме -  відповідач-1 має право  передавати  та приймати  вантаж, що  знаходиться в порту, іншим або  від  інших  осіб, тільки за умови  складання  актів прийому-передачі, які підтверджуються портом.  

Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин та на підставі п. 7.11.1, 7.11.7 договору № 65/127Д,  статті 594 ЦК України порт  мав право  притримання вантажу відповідача-1 до повного виконання  ним   обов'язків по  здійсненню розрахунків.

Матеріали  справи  свідчать  про  те, що порт неодноразово звертався до відповідача-1 з проханням виконати умови договору та сплатити заборгованість у сумі 19 677 грн. 78 коп., однак відповідач-1    зобов'язання за договором не виконав, заборгованість не сплатив. Не  сплачено  ним борг  перед  позивачем і станом на день розгляду справи.

Вантаж, що належить ТОВ «Аврестрейдгрупп»- газобетонні блоки (пінобетон) в кількості  1076,642тони, 2366 палетів було передано порту 14.08.2008 року, що підтверджується актом приймання-передачі вантажу  підписаним  ПП «Юг-Сервіс», ТОВ «Аверстрейдгрупп»    та представником порту (аркуш  справи 131 том 2).

Таким чином, арешт на даний вантаж було накладено вже після передачі його власником у володіння порту та надання портом послуг,  вартість  яких  відповідачем-1 не сплачена.   

 Право притримання рухомого майна відповідно до ст. 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»  є забезпечувальним обтяженням, тому обсяг вимог, які можуть ним забезпечуватись, закріплений  в ст. 22 зазначеного закону.

Статтею 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням у повному обсязі або в частині, встановленій договором.  

Відповідно до статті 597 ЦК України вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються  з її вартості відповідно до ст. 591 цього кодексу.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»  обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження. Розмір  забезпеченої  обтяженням вимоги  відповідно до  статті 22 зазначеного  закону   визначається на момент  її задоволення і включає  сплату  основної  суми  боргу.

За умовами генерального  договору №127 Д від 05.08.2008року  порт отримує  право  розпорядження вантажем якщо  клієнт не  здійснив розрахунки на протязі 1 місяця . З урахуванням  умов договору та відповідно до  вимог  вищезазначених  норм  права,   порт  набуває  право  власності   на притримане майно, забезпечене  обтяженням  за цінами  визначеними  в   документах  відповідача-1.

Наданими  до  справи  доказами  встановлено, що  відповідач-1 має  борг  перед  позивачем за договором № 65/127 Д  в сумі 19.677грн.78 коп. , з  чим погодився представник відповідача-1. Пінобетон  придбано  відповідачем-1 за ціною 750грн.00коп.  за 1 куб. м., тому позивач набув право  власності   на 26,23 куб.м. пінобетону, що за наданою  портом довідкою  становить 11968,8кг та еквівалентно  36,43 палетів.

Аналізом  вищенаведених  доказів, суд прийшов до висновку  про  те, що   зазначені докази та обставини  є  належними, допустимими, достовірними. З урахуванням викладеного,    позовні вимоги  позивача  про  визнання права власності на 50 куб.м. пінобетону підлягають  задоволенню  частково,  в частині визнання за портом права власності на  26,23 куб.м. пінобетону, що    становить 11968,8кг  та еквівалентно  36,43 палетів.

Посилання відповідача-1 на те,  що  порт не  має  права притримання товару  як забезпечення виконання зобов'язання, оскільки не  існує обтяження на цей товар відповідно до   закону України «Про  забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», судом відхиляється, оскільки  портом надано  суду  витяг  про  реєстрацію в  Державному  реєстрі обтяжень  рухомого  майна    об'єкту  обтяження -  пінобетону  на палетах  в кількості 50куб.м. (аркуш  справи 115 том 1), обтяжувачем  якого  є  порт.

Відхиляються судом і посилання відповідача-1 на те, що ним 20.08.2008року  укладено  договір  купівлі-продажу  з  ТОВ «Коленс»,     відповідно до  якого  він  зобов'язався передати  ТОВ «Коленс»      газобетонні блоки  в кількості 1135,44куб.м., які зберігалися на території  Херсонського  морського  порту,  і ТОВ «Коленс»    здійснив розрахунки за пінобетон, оскільки   зазначене не  виключає   визнання за позивачем права власності . на пінобетон.

Як  уже зазначалося, відповідно до  частини 3 статті 594 ЦК України кредитор  має право притримувати  річ у себе  також  у разі, якщо  права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа. До  того ж, на  виконання  цих вимог  закону  сторони  узгодили додатково пунктом 4.17  договору  додаткові вимоги  щодо передачі товару третім  особам, а саме -  відповідач-1 має право  передавати  та приймати  вантаж, що  знаходиться в порту, іншим або  від  інших  осіб, тільки за умови  складання  актів прийому-передачі, які підтверджуються портом. Пункт 7.11.13 договору також  встановлює  право  порту  на притримання вантажу, який знаходиться на його території,  при  невиконанні відповідачем-1   вимог  передбачених  пунктом 4.17 договору. Таких  актів, підтверджених  портом, відповідач-1 суду не  надав, тому його  посилання на вищезазначені  заперечення не  приймається судом як  належний доказ  для відмови  в задоволені позовних  вимог, оскільки права на пінобетон,   виникли у позивача, як  кредитора відповідача-1, в будь-якому разі до  того, як їх  набула  третя особа.

Крім  того, відповідачем-1 не  надано  також  будь-яких  доказів, які б  свідчили  про  те, яким чином він  ідентифікував пінобетон, який є  предметом  договору  укладеного  з   ТОВ “Коленс”  та того, який ним передавався  порту за генеральним договором  №65/127 Д від  05.08.2008року, чим не  доведено, що  ним було  продано  ТОВ “Коленс” саме той  пінобетон,  на який порт  набув право  притримання за  генеральним договором.

Примусове виконання рішень  в Україні  відповідно до  статті 2 Закону України “Про  виконавче  провадження” покладається на Державну виконавчу службу,  яка  виконує   функції держави  в галузі примусового  виконання  рішень  судів та інших  органів.

Відповідно до  змісту статті 13 Конвенції про  захист  прав  та основних  свобод людини, яка  набула чинності  для України 11.09.1997року, особа має  право  на ефективний спосіб захисту у відповідному національному  органі (суді) незалежно  від  того, що  порушення було  вчинене особами, які діяли в офіційній якості. В контексті зазначеної  статті під  особами, що  діяли  в офіційній якості, розуміється відділ  державної  виконавчої  служби, який відправляє  функції  держави в галузі примусового  виконання рішень  судів.

Відповідно до  частини 1 статті 59 Закону України “Про  виконавче  провадження”  особа, яка  вважає, що  майно, на яке  накладено  арешт,  належить  їй, а не  боржникові, може звернутися  до  суду  з  позовом про  визнання права  на майно і про  звільнення майна з-під  арешту. При  цьому законом не  встановлено  коло  осіб, які мають  право  звернення з  таким позовом, тому посилання відділу державної  виконавчої  служби (відповідача-2) на  те, що  право  звернення до  суду з  позовом про  визнання права власності має  лише сторона за виконавчим провадженням,   судом не  приймається з   огляду на  Верховенство  права та  право вільного  волевиявлення сторін  на вибір  способу захисту свого  порушеного  права, встановленого  статтями  16  ЦК України та ст. 20 ГК України, в тому числі і  шляхом визнання права.

Відповідач -2 при  здійсненні виконавчих  дій, в тому числі і при  описі майна та накладенні арешту на  пінобетон, який  знаходився у позивача та був  предметом обтяження,  не врахував   вимоги вищезазначених норм права щодо  регулювання  права власності  та притримання майна, правила здійснення виконавчих  дій, залишив без  відповідної  реакції  звернення порту, викладене в листі  від  01.10.2008року №30-01/544 з  посиланням  на його  право  притримання товару,   що  і призвело  до  виникнення спору.

Враховуючи  все вищенаведене, суд  вважає  вимоги позивача про  виключення майна, а саме – пінобетону у кількості  26,23 куб.м. із  акту опису та арешту майна  цілком обгрунтованими  з доказової  та правової  точки  зору.

Судові витрати  відповідно до  статті 49 ГПК України покладаються на відповідача-1, оскільки  спір  виник з  його вини, через  невиконання укладеної  з  позивачем угоди.

В засіданні суду за згодою  представників сторін  оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

    На  підставі зазначених  норм права, керуючись ст.  22, 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

                                           В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

           2. Визнати за державним підприємством  "Херсонський морський торговельний порт" м.Херсон  проспект Ушакова, 4 п/р 26007052302462 в Херсонській філії закритого акціонерного товариства КБ «Приват Банк» МФО 352479 код 01125695 право власності на пінобетон в кількості  26,23куб.м, який знаходиться на території  ДП  "Херсонський морський торговельний порт".                                                                                                    3. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні  виключити із акту опису і арешту майна серії  АА 653466 від 12 вересня 2008 року  пінобетон у кількості  26,23 куб.м, що еквівалентно  36,43 палети вагою 11.968,8кг

          4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аверстрейдгрупп" м.Херсон вул.Дзержинського, 37  р/р 26005000064738 в АБ «Факторіал банк»  МФО 351715 код 35219422 на користь державного підприємства  "Херсонський морський торговельний порт" м.Херсон  проспект Ушакова, 4 п/р 26007052302462 в Херсонській філії закритого акціонерного товариства КБ «Приват Банк»  МФО 352479 код 01125695 –196грн.78коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн.00коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази  видати  після набрання рішенням законної сили.

5. В решті  позову відмовити.

  Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

                                                                               Рішення виготовлене відповідно до  

                                                                      ст. 84 ГПК України 02.12.2008року.