Рішення

від 02.12.2008 по справі 5/101

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/101

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "02" грудня 2008 р.Справа №  5/101

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5/101

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", м.Київ  

до відповідача: приватного підприємства "Мобіл", м. Кіровоград     

про стягнення 117548,83 грн.  

Представники сторін:

від позивача – Лактіонова Т.М., довіреність № 1103/08  від 03.11.08;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" звернулося до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з приватного підприємства "Мобіл" коштів у сумі 116 505, 08 грн. та 1043,75 грн. суми 3 % річних згідно ч. 4 ст. 232 ГК України та ст. 625 ЦК України у зв'язку з невиконанням  зобов'язань за договором купівлі-продажу від 17.06.2008 року.  

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення йому 07.11.2008 року поштового відправлення № 3632234, але відзиву на позовну заяву не надіслав.

У відповідності до ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Між приватним підприємством "Мобіл" – продавець (далі – ПП "Мобіл") та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" – покупець (ТОВ "Агро-Рось") 17.06.2008 року укладено договір купівлі-продажу (далі – Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю пшеницю фуражну (далі - товар), що відповідає ДСТУ 3768-98, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх на умовах даного договору.

Пунктом 2.1. Договору обумовлено кількість товару, що має поставити продавець -  300 тонн пшениці, а також ціну пшениці - 1170,00 грн. за 1 тонну, загальна вартість пшениці становить 351 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору поставка товару здійснюється продавцем покупцю рівномірними партіями, що складають не менше 60 тонн на день протягом не більше 5 робочих днів з дня надходження грошових коштів від покупця на рахунок продавця.

За умовами п. 3.1. Договору розрахунок за передану пшеницю проводиться  наступним чином: 100 % попередня оплата шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця.  

ТОВ “Агро-Русь” (Покупець) платіжним дорученням № 7512 від 26.06.2008 року перерахував відповідачу попередню оплату сумі 351 000, 00 грн.

Отже, передача пшениці повинна бути виконана по 04.07.2008 року.

11.07.2008 року Продавцем та Покупцем підписано накладні № 61 та № 65 у відповідності до яких ПП "Мобіл" було відпущено, а ТОВ "Агро-Рось" отримано 200,423 тонн пшениці 6 класу на загальну суму 234 494,92 грн.

Із викладеного слідує, що позивач належним чином виконав своє  зобов'язання за договором купівлі-продажу від 17.06.2008 року. Але відповідач у порушення умов договору від 17.06.2008 року передав позивачу лише 200,423 тонн пшениці на загальну суму 234 494, 92 грн., тобто відповідач не передав позивачу пшеницю на суму 116 505, 08 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.          

Правилами ст. 662 Цивільного кодексу України  визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний  передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Правилами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки продавець не передав покупцю у встановлений строк товар на суму 116505,08 грн., то покупець має право вимагати повернення зазначеної частини суми попередньої оплати.

Отже, вимога про повернення попередньої оплати за договором купівлі-продажу від 17.06.2008 року в сумі 116 505, 08 грн. обґрунтована, повністю підтверджена матеріалами справи і підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 1043,75 грн., то господарський суд дійшов висновку, що ця вимога задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За правилами частини 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Але укладеним сторонами договором купівлі-продажу від 17.06.2008 року або певним законом або іншим актом цивільного законодавства не встановлено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в розумінні ст. 536 ЦК України.  

В обґрунтування стягнення  3 % річних позивач посилається на ч. 4 ст. 232 ГК України та ст. 625 ЦК України.

Але частиною 4 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк, тобто зазначеною статтею не встановлено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, зазначені три проценти повинен сплачувати боржник, котрий прострочив виконання свого грошового зобов'язання. Але в даному випадку відповідач не виконав зобов'язання щодо передачі товару, а не грошове зобов'язання. Стосовно відповідальності продавця за ст. 536 ЦК України, то договір купівлі-продажу не містить посилання на розмір процентів, передбачений частиною 2 ст. 625 ЦК України, тому відповідач не повинен нести відповідальність, передбачену частиною 2 ст. 625 ЦК України у вигляді трьох процентів річних, яка наступає у разі прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.     

Отже, вимога про стягнення 1043,75 грн. річних задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито по справі, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                ВИРІШИВ:

Позовну вимогу про стягнення коштів у сумі 116505,08 грн. задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Мобіл" (25002, м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 2, кв. 609, ідентифікаційний код 34249456) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 126/2, ідентифікаційний код 30929025) кошти в сумі  116 505,08 грн., а також судові витрати на державне мито в сумі 1165,05 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вимогу про стягнення  1043,75 грн. суми 3% річних залишити без задоволення.  

Примірники рішення надіслати сторонам.

Суддя   О.А. Змеул