Рішення

від 06.08.2012 по справі 5019/940/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2012 р. Справа № 5019/940/12

За позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка"

до фермерського господарства "Чемерис Клавдія Віталійовича"

про стягнення 91 995, 15 грн.

Суддя Гудзенко Я.О.

Представники сторін:

від позивача: Ковальчук І.С. (дов. № 1-4/635 від 17.07.12 р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ "Агротехніка" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ФГ "Чемерис Клавдія Віталійовича" (далі -відповідач) про стягнення 91 995, 15 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки від 24.06.11 р. № ВП-1-1-43.

Ухвалою господарського суду від 08.06.12 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5019/940/12 розгляд якої призначено на 18.07.12 р.

У зв'язку з нез'явленням в засідання представника відповідача 18.07.12 р. було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 06.08.12 р.

У судовому засіданні 06.08.12 року представником позивача підтримано позовні вимоги повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.

У судові засідання відповідач не з'являвся, відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання 06.08.12 р. не забезпечив, про причини неявки суд не повідомляв, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи (а.с. 23, 33)

Суд вважає достатніми матеріали справи для її розгляду у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.08.12 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Рівненської області -

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (далі-позивач, покупець) та фермерським господарством "Чемерис Клавдія Віталійовича" (далі-відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № ВП-1-1-43 (далі-договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2, 1.3 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця ріпак продовольчий в кількості 50 тонн, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість, що становить 215 000 грн.

Сторонами відповідно до умов договору узгоджено кінцевий термін поставки товару в повному обсязі, який закінчується 25 липня 2011 року.

Згідно 4 розділу договору, сторони погодили наступне -покупець оплачує товар у національній валюті України шляхом 50 % передоплати від загальної вартості товару до отримання товару, решта грошових коштів сплачується покупцем протягом 7 календарних днів з дня отримання товару покупцем. Розрахунки здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.

Згідно п. 8.3 договору за порушення терміну поставки або недопоставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом терміну не поставленого або недопоставленого товару.

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання, тобто з 24.06.12 р. до 31.12.11 р. Дострокове розірвання договору здійснюється за згодою сторін та не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що виникли протягом терміну дії договору і не звільняє сторін від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснив часткову оплату товару, перерахувавши на розрахунковий рахунок відповідача 107 500 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.06.11 р. № 232, доданим до матеріалів справи (а.с. 15).

Відповідачем всупереч умовам укладеного договору, згідно яких поставка повинна була здійснитись до 25 липня 2011 року, поставив позивачу товар 9 серпня 2011 року на суму 32 581, 10 грн.

На день подання позову та на день розгляду справи відповідачем не було поставлено позивачу товар на суму 74 918, 90 грн. та не повернуто попередньо сплачені кошти.

Крім того в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2011 р підписаний та скріплений печатками повноважних представників сторін, з якого вбачається заборгованість відповідача у розмірі 107 500 грн.

Згідно ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) зобов'язання виникають зокрема з договорів. Вказані положення встановлені також в ст. ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів вказаних норм до правовідносин постачання застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж (ст. 655, ч. 1 ст. 691 ЦК України), які також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки ріпака продовольчого є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав умови договору належно, однак відповідач не поставив йому товар у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов договору покупець здійснив попередню оплату товару в сумі 107 500, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 232 від 25.06.2011 року , що становить 50% від загальної вартості товару.

Відповідач у строк не пізніше ніж 25.07.2011 року повинен був поставити товар позивачу, проте продавець у визначені договором строки поставку товару не здійснив.

За твердженнями представника позивача в судових засіданнях на неодноразове звернення позивача щодо отримання залишку товару за передоплатою чи повернення перерахованих коштів, посилаючись на невиконання продавцем своїх зобов'язань за договором, відповідач листом від 06.01.12 р. № 1 та від 13.02.12 р. № 1-3/121 гарантував повернення коштів та штрафних санкцій, які були нараховані позивачем, тим самим підтвердивши невиконання зобов'язань за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або виконав його у строк, встановлений договором або законом, крім того відповідно до ст. 612 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання та у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 8.3 договору визначено, що за порушення терміну поставки або недопоставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом терміну не поставленого або недопоставленого товару.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України встановив, що нарахована позивачем пеня в сумі 14 447, 37 грн. за період з 26.07.2011 року по 25.01.2012 року, не перевищує розмір пені, яка може бути нарахована за вказаний період з моменту прострочення, а отже підлягає стягненню з відповідача повністю у розмірі 14 447, 37 грн.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних нарахувань встановив, що визначені позивачем інфляційні втрати в сумі 824, 12 грн. за період з липня 2011 року по березень 2012 року, перевищують розмір індексації, який може бути нарахований за вказаний період з моменту прострочення, а отже за перерахунком суду з відповідача підлягає стягненню 524, 43 грн.

Судом також перевірено розрахунок 3% річних в сумі 1 804, 76 грн. та встановлено, що вони нараховані позивачем з 26.07.2011 року по 07.05.2012 року і розрахунок є арифметично вірним, а тому вказана сума підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо поставки товару за договором та неповерненням передоплати, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 74 918, 90 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу у вказаному вище розмірі, 3% річних в сумі 1 804, 76 грн . та інфляційних втрат у розмірі 524, 43 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства "Чемерис Клавдія Віталійовича" (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, буд. 11, код 21750952) 74 918 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн. 90 коп. суму основного боргу, 14 447 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок сім) грн. 37 коп. пені, 1 804 (одна тисяча вісімсот чотири) грн. 76 коп. 3% річних, 524 (п'ятсот двадцять чотири) грн. 43 коп. інфляційних втрат, та 1 833 (одна тисяча вісімсот тридцять три) грн. 90 коп. судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.08.2012 року

Суддя Гудзенко Я.О.