Рішення

від 06.08.2012 по справі 5011-5/9049-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/9049-2012 06.08.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвесткомпанія"

до 1. Приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Вест-Експедиція"

про стягнення 140 585, 50 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Нор А.Г. за довіреністю б/н від 01.06.2010 р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Лімонов В.Б. за довіреністю № 2 від 23.01.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвесткомпанія" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Вест-Експедиція" (відповідач-2) про стягнення 140 585, 50 грн., в тому числі з відповідача-1 - 129 541, 80 грн. основного боргу, 1 657, 50 грн. 3% річних, 8 386, 20 грн. пені, з відповідача-2 - 1 000, 00 грн. боргу за договором поруки, та з відповідачів судові витрати в розмірі 2 811, 71 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем-1 договору позивач поставив останньому товар, який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем-1 не був оплачений, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. При цьому, оскільки відповідач-2 поручився за виконання відповідачем-1 зобов'язань перед позивачем в межах суми 1 000, 00 грн., позивач заявляє про стягнення суми боргу в сумі 1 000, 00 грн. з відповідача-2.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/9049-2012, розгляд справи призначено на 25.07.2012 р.

У судовому засіданні 25.07.2012 р. судом було розглянуто заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, подану 19.07.2012 р., та ухвалою суду від 25.07.2012 р. задоволено її частково, з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти в сумі 139 585, 50 грн., які знаходяться на належному Приватному акціонерному товариству "Херсонський оптовий торговий дім-97" банківському рахунку № 260030131511 в ПрАТ "ДП Сбербанк Росії", МФО 320627, та на інших виявлених державним виконавцем банківських рахунках.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача-1, було відкладено на 06.08.2012 р.

Представник відповідача-1 в судове засідання 06.08.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-1 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 06.08.2012 р. від представника позивача надійшла довідка про відсутність між сторонами інших договірних відносин.

У судовому засіданні 06.08.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2011 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 10/97, відповідно до п. 1.1. якого постачальник протягом дії цього договору зобов'язався постачати, а покупець приймати та оплачувати продукти харчування в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 2.4. Договору ціни на товари вказані в видаткових накладних.

Моментом поставки (переходу права власності на продукцію) вважається день передачі продукції постачальником та її прийняття покупцем з обов'язковою відміткою на накладній, завіреній підписом та печатками сторін (п. 3.4. Договору).

Додатком № 1 до Договору сторони визначили строк оплати -30 календарних днів.

Відповідно до п. 9.1. Договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012 р., в частині здійснення між сторонами розрахунків до повного виконання взятих на себе зобов'язань.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 130 541, 80 грн. згідно наступних видаткових накладних: № І-КФ06081 від 30.11.2011 р. на суму 9 254, 13 грн., № І-КФ06083 від 30.11.2011 р. на суму 5 726, 15 грн., № І-КФ06084 від 30.11.2011 р. на суму 10 659, 37 грн., № І-КФ06085 від 30.11.2011 р. на суму 8 734, 74 грн., № І-КФ06086 від 30.11.2011 р. на суму 8 292, 03 грн., № І-КФ06087 від 30.11.2011 р. на суму 4 374, 81 грн., № І-КФ06088 від 30.11.2011 р. на суму 13 242, 71 грн., № І-КФ06361 від 15.12.2011 р. на суму 6 538, 96 грн., № І-КФ06363 від 15.12.2011 р. на суму 5 240, 62 грн., № І-КФ06364 від 15.12.2011 р. на суму 943, 31 грн., № І-КФ06365 від 15.12.2011 р. на суму 4 127, 71 грн., № І-КФ06366 від 15.12.2011 р. на суму 1 236, 66 грн., № І-КФ06367 від 15.12.2011 р. на суму 7 831, 88 грн., № І-КФ06369 від 15.12.2011 р. на суму 2 248, 39 грн., № ЧСЛ-00925 від 12.03.2012 р. на суму 4 815, 55 грн., № ЧСЛ-00929 від 12.03.2012 р. на суму 3 526, 95 грн., № ЧСЛ-00930 від 12.03.2012 р. на суму 6 261, 43 грн., № ЧСЛ-00931 від 12.03.2012 р. на суму 1 051, 70 грн., № ЧСЛ-00932 від 12.03.2012 р. на суму 5 102, 44 грн., № ЧСЛ-00933 від 12.03.2012 р. на суму 3 220, 97 грн., № ЧСЛ-00934 від 12.03.2012 р. на суму 8 136, 73 грн.

Однак, як стверджує позивач та чого не спростовано відповідачем-1, останній не здійснив розрахунку за отриманий товар.

11.11.2011 р. між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) було укладено Договір поруки № 1, за змістом п. 1.1. та п. 2.1. якого поручитель частково поручився перед кредитором за виконання відповідачем-1 обов'язку щодо сплати на користь кредитора грошових коштів за отриманий за Договором поставки № 10/97 від 10.11.2011 р. товар.

При цьому, відповідно до п. 3.1. Договору поруки розмір грошового зобов'язання (відповідальності) поручителя складає 1 000, 00 грн.

Згідно з п. 3.2. Договору поруки поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором виконати свій обов'язок перед кредитором щодо сплати грошових коштів в розмірі свого зобов'язання, передбаченого цим договором, на підставі аргументованої письмової вимоги (повідомлення) кредитора протягом 7 календарних днів з дня отримання такої вимоги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора.

04.06.2012 р. позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою про сплату боргу в сумі 1 000, 00 грн., однак вказана вимога була залишена без задоволення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, Додатком № 1 до Договору сторони визначили строк оплати -30 календарних днів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач-1 прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Сторони передбачили п. 7.2. Договору, що у випадку порушення строків оплати поставленої продукції покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленої продукції за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нараховано відповідачу-1 пеню у розмірі 8 386, 20 грн., розрахунок якої є вірним.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу-1 1 657, 50 грн. 3% річних, розрахунок яких судом перевірено та також встановлено, що він є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем-1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як зазначалось вище, сторони обмежили відповідальність відповідача-2 за договором поруки сумою у розмірі 1 000, 00 грн., у зв'язку з чим, зважаючи на порушення відповідачем-1 взятих на себе за договором зобов'язань з оплати отриманого від позивача товару, з нього має бути стягнуто суму боргу в розмірі 1 000, 00 грн.

При цьому, враховуючи зміст позовних вимог, вказана сума стягується не солідарно, а виключно з відповідача-2.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач-1 неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, а відповідач-2 ухиляється від виконання забезпечувального зобов'язання, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно заявленим до них позовним вимогам.

При цьому, суд покладає на відповідача-1 судовий збір за вжиття заходів до забезпечення позову, сума якого не була сплачена позивачем при подачі заяви про вжиття заходів до забезпечення позову даній справі.

Так, в п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/704/2012 від 23.05.2012 р. "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" наголошено на тому, що підпунктом 3 пункту 2 частини другої статті 4 Закону передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову. Водночас Господарським процесуальним кодексом України не передбачено наслідків неподання доказів сплати названого збору в установленому порядку і розмірі. Відтак господарський суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за правилами статті 49 ГПК у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Про такий розподіл може бути зазначено в рішенні (постанові) господарського суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97" (73000, місто Херсон, Комсомольський район, вулиця Ілліча, будинок 86, квартира 88, код ЄДРПОУ 24121211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвесткомпанія" (03115, місто Київ, Святошинський район, вулиця Святошинська, будинок 32, код ЄДРПОУ 35080975) 129 541 (сто двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок одну) грн. 80 коп. основного боргу, 8 386 (вісім тисяч триста вісімдесят шість) грн. 20 коп. пені, 1 657 (одну тисячу шістсот п'ятдесят сім) грн. 50 коп. 3 % річних та 2 791 (дві тисячі сімсот дев'яносто одну) грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Вест-Експедиція" (03115, м. Київ, Святошинський район, вулиця Святошинська, будинок 32, код ЄДРПОУ 33943979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвесткомпанія" (03115, місто Київ, Святошинський район, вулиця Святошинська, будинок 32, код ЄДРПОУ 35080975) 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. основного боргу та 20 (двадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97" (73000, місто Херсон, Комсомольський район, вулиця Ілліча, будинок 86, квартира 88, код ЄДРПОУ 24121211) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору за вжиття заходів до забезпечення позову.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.2012 р.

Суддя В.С. Ломака