Постанова

від 19.12.2011 по справі 2а-2121/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2011 року 2а-2121/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., при секретарі судового засідання Горбунова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Файєрдорз-Продакшн»

до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000332332 та № 0000342332 від 19.04.2011,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось (-лась, -вся) Товариство з обмеженою відповідальністю "Файєрдорз-Продакшн" з позовом до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000332332 та №0000342332 від 19.04.2011 (з урахування уточнення позовних вимог).

Спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість разом зі штрафними санкціями. В основу цих податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом угод, який ґрунтується на тому, що податковою міліцією порушено кримінальну справу за обвинуваченням посадових осіб контрагента позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством у відповідності до вимог чинного податкового законодавства та на підставі належним чином оформлених видаткових і податкових накладних сформовано валові витрати, а також податковий кредит, проте, на думку позивача, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»правочинів та безпідставно встановив завищення валових витрат підприємства і податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки господарські операції з контрагентом мали реальний характер і цей факт підтверджується документально. Позивач зазначив, що порушена кримінальна справа та висновки досудового слідства не є безумовними доказами фіктивності правочину, водночас, відсутнє судове рішення, яке б набрало законної сили щодо притягнення винних осіб до відповідальності за вчинення протиправних дій. Таким чином, дії відповідача щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є неправомірними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував і в обґрунтування заперечень пояснив, що договори, укладені між позивачем та контрагентом, є нікчемними. У провадженні Слідчого управління Податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа щодо директора підприємства та невстановлених осіб за фактом створення фіктивного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп». Під час перевірки діяльності вказаного контрагента встановлено, що підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, директор під час допиту пояснив, що немає ніякого відношення до діяльності підприємства, документи не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб. На думку відповідача контрагент позивача надає послуги по конвертації грошових коштів та надає послуги підприємствам-клієнтам конвертаційного центру по мінімізації податкових зобов'язань, а тому угоди між позивачем і вказаним контрагентом укладено без реального настання правових наслідків та з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Файєрдорз-Продакшн»є юридичною особою, що зареєстрована 17.03.2008 Баришівською районною державною адміністрацією Київської області.

Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»є юридичною особою, що зареєстрована 29.03.2007 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, є платником податку на додану вартість, здійснює наступні види діяльності: будівництво інших споруд, будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля іншими товарами для дому, інші спеціалізовані будівельні роботи, електромонтажні роботи.

У вересні 2008 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»укладено договір від 02.09.2008 № 03/09-08, предметом якого було виконання робіт по влаштуванню 168 кв.м бетонних полів. Згідно з пунктом 2.1 договору загальна сума становить 23940 грн. (у тому числі ПДВ - 3990 грн.). Виконання цього договору підтверджується Актом приймання-передачі робіт від 30.09.2008 та податковою накладною від 30.09.2008 №95, а факт перерахування коштів - випискою банку та платіжними дорученнями.

У січні 2009 року між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»укладено договір від 12.01.2009 №01/01-09, предметом якого була купівля-продаж товарно-матеріальних цінностей, а саме рідкого засобу для антигрибкової обробки деревини РЗГД-35 А. Згідно з пунктом 2.1 договору загальна сума становить 36600 грн. (у тому числі ПДВ 6100 грн.). Виконання цього договору підтверджується видатковою накладною від 27.01.2009 № 444 та податковою накладною від 27.01.2009 № 444.

У лютому 2009 року між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»укладено договір від 02.02.2009 №02/02-09, предметом якого була купівля-продаж товарно-матеріальних цінностей. Згідно з пунктом 2.1 договору загальна сума становить 46800 грн. (у тому числі ПДВ - 7800 грн.). Виконання цього договору підтверджується видатковою накладною від 24.02.2009 №1178 і податковою накладною від 24.02.2009 №1178, а факт перерахування коштів - випискою банку та платіжним дорученням.

У квітні 2009 року між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»укладено договір від 02.04.2009 №02/04-09, предметом якого було надання інформаційно-консультативних послуг малярним роботам по дереву. Згідно з пунктом 2.1 договору загальна сума становить 18000 грн. (у тому числі ПДВ - 3000 грн.). Виконання цього договору підтверджується Актом приймання-передачі робіт від 24.04.2009 і податковою накладною від 24.04.2009 №101.

У травні 2009 року між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»укладено договір від 05.05.2009 №05/05-09, предметом якого була купівля-продаж товарно-матеріальних цінностей. Згідно з пунктом 2.1 цього договору загальна сума становить 246000 грн. (у тому числі ПДВ - 41000 грн.). Виконання цього договору підтверджується видатковою накладною від 26.05.2009 №3564 та податковою накладною від 26.05.2009 №3561.

Під час судового розгляду встановлено, що у вересні 2010 року постановою старшого слідчого в ОВС Слідчого управління Податкової міліції ДПА України Пасюкова В.В. від 27.09.2010 порушено кримінальну справу щодо директора Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»- за частиною другою ст. 205 КК України.

У ході розгляду справи судом встановлено, що постановою старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України капітана міліції Горбатюка О.В. від 24.04.2011 закрито кримінальну справу відносно ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України за відсутністю складу злочину.

Суд надіслав запит до Державної податкової адміністрації України про надання інформації по кримінальній справі № 69-107.

Листом від 29.07.2011 № 8831/5/09-0016 у відповідь на запит суду Державна податкова адміністрація України повідомила, що вказана постанова не скасовувалась, крім того, відносно ОСОБА_1 14.02.2011 закрито кримінальну справу за частиною п'ятою статті 191 КК України. Також, Державною податковою адміністрацією України надіслано копію постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України капітана міліції Горбатюка О.В. від 24.04.2011, згідно з якою обвинувачений Якимець А.В. змінив показання та зазначив, що він дійсно є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»та придбав казане підприємство з метою проведення будівельної діяльності.

У жовтні 2010 року посадовими особами Державної податкової адміністрації України здійснено перевірку відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп», за результатами якої складено Акт від 04.10.2010, згідно з яким підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

18.08.2010 старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області проведено допит ОСОБА_1 у якості свідка, про що складено протокол від 18.08.2010. Згідно з показаннями ОСОБА_1 він зареєстрував Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»за винагороду, документів фінансової звітності не підписував.

У квітні 2011 року посадовими особами Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Файєрдорз-Продакшн»(код ЄДОРПОУ 30534677) з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) за період з 02.09.2008 по 31.05.2009, за результатами якої складено Акт від 13.04.2011 №360/23/30534677 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункт 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»та пункту 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 77363 грн.; підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 61890 грн.

Згідно з Актом перевірки висновок про порушення позивачем вказаних норм податкового законодавства пов'язується податковим органом з тим, що позивач мав господарські відносини із фіктивним суб'єктом підприємницької діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп», директор якого пояснив під час допиту в якості свідка в рамках проведення досудового слідства у кримінальній справі №69-107, що він не має відношення до діяльності підприємства, не підписував документів та не уповноважував на це будь-яких осіб.

На підставі Акта перевірки Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 №0000332332, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 96703,75 грн., з них 77363 грн. - основного платежу та 19340,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 №0000342332, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 77362,50 грн., з них 61890 грн. - основного платежу та 15472,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Згідно з листом ДПІ у Печерському районі м. Києва до Баришівської ОДПІ станом на 09.06.2011 в ДПІ у Печерському районі м. Києва відсутні судові рішення про визнання недійсними установчих документів ТОВ «С.Дж.Р.Груп». Повідомлено також, що Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «С.Дж.Р.Груп»платником податку на додану вартість (дата початку дії 08.05.07) анульовано 28.04.2011 у зв'язку з ненаданням декларації протягом року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що висновок суду стосовно недійсності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»судом досліджено це питання та встановлено наступне.

У матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії: первинних бухгалтерських документів на виконання договорів від 02.09.2008 № 02/09-08, від 12.01.2009 № 01/01-09, від 02.02.2009 № 02/02-09, від 02.04.2009 № 02/04-09 та від 05.05.2009 № 05/05-09, а також Акта приймання-передачі робіт від 30.09.2008, податкової накладної від 30.09.2008 № 800, інвентарної картки обліку основних засобів - столярного цеху, наказу від 02.09.2008 № 42-В «Про проведення робіт по влаштуванню бетонних полів в столярному цеху», актів використання придбаної сировини та матеріалів, видаткової накладної від 27.01.2009 № 444 та податкової накладної від 27.01.2009 № 444, видаткової накладної від 24.02.2009 № 1178 і податкової накладної від 24.02.2009 № 1178, Акта приймання-передачі робіт від 24.04.2009 і податкової накладної від 24.04.2009 № 101, а також видаткової накладної від 26.05.2009 № 3564 та податкової накладної від 26.05.2009 №3561. Факти перерахування коштів за придбані товари та послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок банку та платіжних доручень.

Таким чином, вказані документи підтверджують придбання позивачем у контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»- товару і послуг, а тому твердження податкового органу про відсутність підтверджуючих документів є безпідставними.

Тобто, позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій купівлі-продажу товару та надання послуг. При цьому суд бере до уваги те, що податковий орган ні в Акті перевірки, ні в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання вказаних правочинів контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та є платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки та в позовній заяві немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»було скасовано чи визнано недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами, недійсними у судовому порядку.

Суд вважає, що показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він дійсно є засновником ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та придбав казане підприємство з метою проведення будівельної діяльності спростовують його показання в якості свідка та підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують реальність здійснених господарських операцій.

Про наведене свідчить закриття кримінальної справи щодо керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб за фактом створення цього фіктивного підприємства за частиною другою статті 205 КК України за відсутністю складу злочину, та закриття щодо ОСОБА_1 кримінальної справи за частиною п'ятою статті 191 КК України.

Отже, суд за таких обставин визнає, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень висновки податкового органу, які ґрунтувалися на первинних показаннях ОСОБА_1 в якості свідка та наявності порушеної щодо нього кримінальної справи за ст. 205 КК України є спростованими і не можуть братися д уваги.

Будь-які інші докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «С.Дж.Р.Груп», а також судового рішення щодо визнання договору, укладеного між позивачем та вказаним підприємством недійсним, в матеріалах справи відсутні і відповідачем їх суду не надано.

Посилання відповідача на відсутність мети у Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків при придбанні товару, не береться судом до уваги з таких підстав.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як зазначено судом, відповідач не надав суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп».

Ураховуючи викладене, висновок Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про нікчемність укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»договорів є безпідставним та необґрунтованим.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були дані Акта перевірки про завищення позивачем валових витрат і податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до їх складу сум коштів і сплаченого податку на додану вартість у складі придбаного товару та послуг. Із цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 3 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статі 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Під час судового розгляду представники позивача надали суду належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують здійснення підприємством витрат на придбання товару і послуг та їх подальшого використання в господарській діяльності.

Таким чином, твердження податкового органу про те, що валові витрати ТОВ «Файєрдорз-Продакшн»не підтверджено документально, не відповідають дійсності і не ґрунтуються на обставинах справи та є безпідставними, а отже висновки про порушення позивачем вимог пункту 5.1 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»є помилковими.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 № 0000332332, на підставі якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, підлягає скасуванню як протиправне.

Відносно правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначалися Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з вимогами Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов'язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозв'язку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Позивач до складу податкового кредиту включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товару та будівельних і інформаційно-консультативних послуг, які підтверджені податковими накладними, придбаний товар і послуги сплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платники податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Тобто, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Крім того, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" №1112/11/13-10 від 20.07.2010, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) становлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Як було зазначено судом, під час судового розгляду справи суду були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», крім того, висновки податкового органу про нікчемність вказаних догорів було спростовано наявними в матеріалах справи доказами, а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статі 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»є безпідставними.

Факт виконання робіт та поставки товарів, оплати їх вартості сторонами під час судового розгляду не оспорювався.

Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»в оплату за виконані роботи (поставлені товари) пов'язані з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставник товару та надання послуг, а також нікчемність правочину податковим органом не доведено.

Анулювання реєстрації свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «С.Дж.Р.Груп»відбулось 28.04.2011, тобто після виконання господарських операцій, обумовленої договорами, укладеними і виконаними у 2008-2009 р.р.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Жодних доказів щодо неправомірності формування Товариством з обмеженою відповідальністю «Файєрдорз-Продакшн»податкового кредиту за перевірений період відповідачем суду не надано.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, є безпідставними.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 №0000342332, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, підлягає скасуванню.

Жодних обставин, які б надавали підстави вважати неправомірним віднесення коштів сплачених за придбання товару (робіт та послуг) до валових витрат та податкового кредиту, відповідачем суду не доказано. Отже, твердження відповідача про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту є безпідставними.

Ураховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідач не довів правомірності оскаржуваних рішень, тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню з державного бюджету судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області за № 0000332332 та № 0000342332 від 19.04.2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Файєрдорз-Продакшн» судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок)..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 лютого 2012 р..